refik.in.ua 1

УДК 371.315

ІГРОВИЙ ПІДХІД ДО ПОДАННЯ ЗНАНЬ В АДАПТИВНІЙ НАВЧАЛЬНІЙ СИСТЕМІ З ДИСКРЕТНОЇ МАТЕМАТИКИ

А.С. Дроздовська

Херсонський національний технічний університет


Вступ. Ігровий  підхід – це  методологічна спрямованість, що дозволяє через систему  взаємопов`язаних понять імітації та гри, принципів та засобів імітаційно-ігрових дій забезпечувати процес професійного становлення  особи, самозатвердження та саморозвитку індивідуальності.

Реалізація імітаційно-ігрового підходу до навчання забезпечує заміну традиційній, більш раціональною й ефективною технологією навчання, основу якої складає імітаційно-ігрове моделювання.

Мета. Вибір і обґрунтування оптимально-збалансованого ігрового підходу до подання знань в адаптивній навчальній системі з дискретної математики.

Основна частина. Ігрові (симуляційні) форми навчання стають усе більш затребуваними. Завдяки їм з'являється можливість випробовувати ті або інші форми соціальної й професійної діяльності в обставинах, безпечних із погляду ризиків, витрат і санкцій у випадках неоптимальної поведінки.

Гра змушує по-новому використовувати  накопичені знання та застосовувати їх не механічно, а відповідно до ігрових обставин. І саме головне, що не під тиском, а за бажанням самих учнів. Під час навчальних ігор відбувається багаторазове повторення та засвоєння предметного матеріалу в різноманітних формах. Навчання із використанням імітаційно-ігрових методів забезпечує перевагу значеннєвого компонента логічної пам'яті над короткочасною та механічною пам'яттю. По-новому відбувається форма подачі навчальної інформації та пізнавальних дій учнів. Імітаційно-ігрова діяльність стимулює  творчість учнів і при цьому, вони не тільки користуються засобами спілкування, але й прогнозують ігрові дії.

В основу створення даної навчальної системи ми поклали принцип диференціації. Суть його полягає в тому, що споконвічно ставиться глобальне завдання гри відповідно до запитів педагога. Потім це глобальне завдання диференціюється на підзавдання, які виступають як засіб досягнення основного. Однак спочатку, вимагає принцип диференціації, необхідно домовитися із учнем про понятійний апарат, виявити наявні в нього знання й уміння та актуалізувати їх, іншими словами, знайти із ним загальну педагогічну мову. При цьому добре б «розігріти» гравця, потрібним чином вплинути на його позитивне відношення до курсу, тобто сформувати мотивацію до навчання. Кожне із цих підзавдань може бути реалізоване шляхом використання специфічних прийомів і засобів, якими досконально володіє модератор або які, повинні бути вконструйовані у сам засіб навчання - навчальний курс на електронному носії.


Висновок. Запропоновано вирішення сучасних освітніх потреб на основі інтелектуальної адаптивної освітньої системи, що генерує навчальне середовище. Основним питанням тут виступає проблема ігрового подання та керування знаннями для освітнього процесу.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Выготский Л.С. Психология искусства // Под  ред. Ярошевского.- М.: Педагогика.-1987.- 344с.

2. Зайцева Л.В. Модели и методы адаптации к учащимся в системах компьютерного обучения // Educational Technology & Society. – 2003. - №6 (3). – С. 204-212.

3. Brusilovsky, P. and Peylo, C. (2003) Adaptive and intelligent Web-based educational systems. In P. Brusilovsky and C. Peylo (eds.), International Journal of Artificial Intelligence in Education 13 (2-4), Special Issue on Adaptive and Intelligent Web-based Educational Systems 159-172.