refik.in.ua 1 ... 2 3 4 5

немає жодних причин, включаючи технологічні, з яких варто затягувати розрахунки по договорах, укладених на організованому ринку.



31 Про це вже багато казали та переказували на численних засіданнях робочих груп, але змін доки що немає. Дійсно, сама правова природа "угоди" і "контракту" не може бути осмислена в рамках існуючого законодавства. Аналога цьому немає на жодному фондовому майданчику світу.

Отже, відповідно до Положення, під час торговельної сесії в електронному виді укладаються "біржові угоди" і на підставі цих "біржових угод" учасники біржових торгів укладають "біржові контракти" у формі документів на папері.

Це знову ж таки "пристосування" нормативного документа під фактичну роботу ринку - відповідно до українського законодавства укласти угоду (договір) в електронному вигляді можна тільки у вигляді електронного документа, обов'язковим реквізитом якого є електронний цифровий підпис.

Таким чином, виходячи зі змісту Положення, неясно: чи мають юридичну силу "біржові угоди" без наступного укладення "біржових контрактів"? І взагалі – чи є вони договорами в розумінні Цивільного кодексу України?

Відповідно до п. 1 ст. 638 Цивільного Кодексу України (ЦКУ) і п. 2 ст. 180 Господарського кодексу України (ГКУ) договір (господарський договір) є укладеним, якщо сторони в належній формі дійшли згоди по всіх істотних умовах договору. Згідно п. 1 ст. 640 ЦКУ договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

А діючий підхід до порядку укладання договорів на українських біржах пояснюється труднощами (неможливістю, небажанням) упровадження організаторами торгівлі електронного документообігу та його складової - електронного цифрового підпису.

32 В рамках чинного законодавства, що регулює ринок цінних паперів, поняття адресних і безадресних договорів (заявок) взагалі відсутнє. Але ж це принципово різні форми укладення договорів.


З приводу переваг і недоліків адресного та безадресного ринку дискусії тривають й досі –торговець цінними паперами повинен сам вибирати, яка форма укладення конкретного договору йому зручніша, але біржа як організатор торгівлі повинна чітко розмежовувати договори, укладені на адресному й безадресному ринку.

Адресними називаються біржові договори із купівлі-продажу цінних паперів, учасники яких знають, з ким вона укладається. Ціна договору в цьому випадку залежить від домовленостей покупця й продавця. Такі договори, власне кажучи, не є біржовими в чистому вигляді. З тим же успіхом вони можуть укладатися й поза біржею.

Тоді як час безадресні заявки призначені для всіх учасників торгів. Саме такий підхід узятий на озброєння провідними фондовими біржами світу, оскільки саме анонімна торгівля на основі виставлення безадресних заявок створює передумови для формування справедливої, тобто об'єктивної ціни. Саме це й дозволяє організувати по-справжньому масові, високоліквідні та ефективні ринки. Саме за підсумками торгів на безадресному ринку як такому, де мінімальні можливості для цінового маніпулювання (оскільки учасники торгів не можуть знати заздалегідь, з ким укладають договір), і має розраховуватися біржовий курс фондових інструментів. Як наочний приклад слід зазначити, що вимоги до розрахунку біржового курсу чітко регламентовані російським законодавством. Перша гучна справа в рамках боротьби з маніпулюванням у Росії мала місце у 2003 р. й стосувалася саме відмови біржі РТС розмежовувати адресні й безадресні договори, що не дозволяло перевірити, наскільки адекватний розрахунок біржового курсу. У результаті біржа ледь не втратила ліцензію й повністю втратила шанси забезпечити собі переваги в конкуренції з біржею ММВБ, яка значно активніше розвиває механізми Інтернет-трейдингу.

А замовчувати цю тему через те, що в Україні левова частина договорів укладається саме на адресному ринку й саме ця інформація використовується для формування біржового курсу цінних паперів, щонайменше, безвідповідально перед інвесторами, які вважають сформовану на біржі ціну справедливою й максимально об'єктивною.


З наведеного вище не випливає, що адресний ринок гірший за безадресний. Кожний функціонуючий в Україні ринок (ринок котирувань, ринок заявок, ринок РЕПО, специфічний ринок деривативів, ринок первинного розміщення, все ще жевріючий приватизаційний ринок) рівноправний і життєздатний, доки є професійні учасники, зацікавлені торгувати саме за тими умовами, які пропонує їм конкретний ринок.

Наприклад, Московська міжбанківська валютна біржа (ММВБ) на ринку державних цінних паперів дозволяє укладати адресні договори (так звані «несистемні») з регульованим відхиленням від ціни, що склалася на безадресному ринку.


33 Згідно класифікації проекту Закону України від 11.05.2010р. №6376 «Про похідні (деривативи)» похідні цінні папери є емісійними фінансовими інструментами, які слушно обліковувати саме в депозитарії. На відміну від біржових строкових контрактів, зобов’язання за якими необхідно обліковувати в кліринговій системі (установі)..

34 Програма передбачає до кінця 2012 р. здійснення законодавчого забезпечення розвитку саморегулівних організацій шляхом прийняття Закону України «Про саморегулівні організації». Мабуть саме в цьому напрямку повинна здійснюватись нормотворча діяльність Комісії щодо вдосконалення системи саморегулювання.

Тим більше, що це повністю відповідає основному Закону – Конституції України (ст. 36-38) – в частині гарантованих можливостей громадян України брати безпосередню участь в управлінні державними справами через процедуру делегування відповідних повноважень фаховим самоврядним і саморегулівним об’єднанням.

35 Це не просто думка авторів пропозицій. Якісне порівняльне обслідування діючого законодавства 29 країн Центральної, Східної, Піденно-Східної Європи, держав Балтії, країн СНД, проведене в 2007 році Європейським банком реконструкції та розвитку (див. http://www.ebrd.com/pubs/legal/lit08.htm), показало, що в Україні найвищою якістю характеризується законодавство про ринок цінних паперів саме в сфері діяльності саморегулівних організацій:




Рис. Якість законодавства про ринок цінних паперів України (за оцінкою ЄБРР)


36 Доречно зауважити, що завдання та принципи регулювання ринку цінних паперів, затверджені IOSCO, містять в тому числі і принципи саморегулювання, відповідно до яких режим регулювання фондового ринку повинен належним чином використовувати саморегулівні організації (СРО), які виконують певні обов’язки, пов’язані з прямим наглядом, у сферах своєї компетенції у мірі, що відповідає розміру і складності ринків.

Офіційний сайт IOSCO – http://www.iosco.org.

Український переклад базового документу IOSCO «Завдання та принципи регулювання ринку цінних паперів» див. на http://www.capitalmarkets.kiev.ua/structure/library/standards_ua.php.


37 Такі пропозиції існують – і саме з боку СРО.


38 Це стимулює професійного учасників до більш активного обговорення цих документів саме в комітетах профільних асоціацій.


39 Прикладом цього може служити існуюча норма пункту 11 розділу 6 Положення про саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку, затвердженого рішенням Комісії № 125 від 17.02.2009 року, відповідно до якої будь-які зміни до правил і внутрішніх документів СРО набирають чинності лише після отримання дозволу Антимонопольного комітету на узгоджені дії та після погодження їх у Комісії.

Тобто, формально відсутність дозволу АМКУ на узгоджені дії є підставою для відмови з боку Комісії у погодженні змін до правил та внутрішніх документів СРО.

При цьому слід зазначити, що такий дозвіл на узгоджені дії відповідно до норм законодавства України про захист економічної конкуренції вимагається не завжди, а лише у виключному ряді випадків, а термін отримання такого дозволу складає три місяці. До того ж Антимонопольний комітет самостійно здійснює нагляд за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції та у випадку порушення приймає відповідні заходи.



40 При традиційній формі роботи з паперовими документами кожний з учасників інформаційної взаємодії ініціює документообіг з використанням прийнятних для нього або контрагента документів та їх форматів. Таким чином, на кожному рівні взаємодії кожний професійний учасник ринку продукує власні документи та вносить дані у необхідні облікові та звітні регістри. Хоча фактично при обслуговуванні одного й того самого клієнта більшість даних, необхідних для створення документів, у всіх учасників інформаційного процесу співпадають.

На відміну від цього, кожний учасник ЕДО при наявності STP має можливість автоматично використати дані, отримані від контрагента або клієнта у вигляді електронного документу, для створення та обліку власних документів.


41 Аналіз існуючого програмного забезпечення, орієнтованого на фондовий ринок, та стану автоматизації діяльності професійних учасників фондового ринку України, демонструє відсутність STP в Україні. Як правило, програмні продукти створюються безсистемно, без огляду на можливість інтеграції один з одним, без забезпечення комунікації між різними категоріями учасників фондового ринку.


42 Наявні 18 ЦСК (в т.ч. 12 акредитованих), що можуть надавати послуги ЕЦП. ЕДО активно впроваджується значною кількістю органів державної влади для більш ефективної взаємодії з суб'єктами регулювання при наданні звітності. Фактично кожний професійний учасник фондового ринку вже є суб'єктом ЕДО (а деякі компанії є клієнтами декількох ЦСК одночасно).

43 Ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” визначає, що електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Обов’язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб’єктами ЕДО, є електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. При цьому відносини, пов'язані з використанням ЕЦП, регулюються Законом України “Про електронний цифровий підпис”, а використання інших видів електронних підписів здійснюється суб'єктами ЕДО на договірних засадах.


Ст. 7 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлює, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з ЕЦП автора.

Використання інших, аніж ЕЦП, видів електронного підпису, звісно, може регламентуватися договірними відносинами, але створювані таким чином електронні документи не мають статусу оригіналів, а відповідно, не можуть використовуватися в якості первинних документів, які повинні подаватися платниками податків для підтвердження видатків (у паперовому вигляді обов'язковим реквізитом первинних документів є підпис посадових осіб; при наданні первинних документів в електронному вигляді ці первинні документи мають статус оригіналу лише за умови використання ЕЦП).

Можливо це питання сприймається як академічна дискусія. Але кто і що буде робити коли мова піде про зловживання саме завдяки недостатньої врегульованності електронного документообігу. Хто та як буде захищати кошти (активи) інвесторів (в тому числі і пересічних громадян). Варто звернути увагу на діяльність іншого регулятора, що вже давно впорядкував подібні відносини. Мова йде про комплексне регулювання з боку НБУ застосування системи клієнт-банк. Нагадаємо. що це було зроблено ще тоді коли Україна не мала відповідного законодавства.


44 Існуючі в Україні ЦСК, які надають послуги ЕЦП, використовують різні стандарти ЕЦП. Учасники фондового ринку отримують послуги ЕЦП одночасно від 4 ЦСК (ВАТ “Національний депозитарій України”, ПрАТ “Всеукраїнський депозитарій цінних паперів”, ПАТ “Комунікаційний фондовий центр”, Національний банк України, який виконує функції депозитарію за ОВДП). До того ж учасники фондового ринку вимушені користуватися ще й послугами інших ЦСК для надання звітності до державних органів.

Можливим шляхом вирішення проблеми взаємодії клієнтів різних ЦСК є впровадження процедури крос-сертифікації між ЦСК, чому вже є певні приклади на фондовому ринку. Крос-сертифікацію між ЦСК буде здійснено в будь-якому випадку, але доки будуть різні стандарти ЕЦП, це залишатиметься складною процедурою (через необхідність впорядковувати технічні рішення).


Ця проблема є загальною для значної кількості інших суб'єктів господарювання, змушених витрачати значні кошти на оплату послуг декількох ЦСК для надання звітності та необхідністю постійного переформатування електронних даних (документів) в різні формати. Зараз Кабінет Міністрів України, Держкомзв’язку, Центральний засвідчувальний орган, Держкомпідприємництва сконцентрували свої зусилля на необхідності стандартизації ЕЦП в Україні.


45 В умовах відсутності єдиних форматів передачі електронних даних різними категоріями учасників українського фондового ринку використовуються різні формати електронних даних для оформлення аналогічних операцій: власні унікальні формати передачі даних депозитаріїв, що мають системи ЕДО (НДУ, ВДЦП, НБУ) для взаємодії зі зберігачами та емітентами; приватні формати передачі даних окремих учасників інших категорій (фондові біржі); формат надання до Комісії адміністративних даних, встановлений Рішенням Комісії від 03.01.2003 р. № 2. Як правило, використовуються різні типи форматів: текстовий; XML; SMML; DBF; MS Office (MS Access, MS Excel, MS Word).

Формат DBASE-IV (dbf), що на теперішній час регламентований Комісією для формування та перевірки звітності учасників фондового ринку, є досить доступним, але вкрай незручним та морально застарілим. Слід враховувати, що відповідно до Розпорядження КМУ від 09.09.2009 р. № 1087-р передбачається впровадження єдиних форматів електронної звітності. При цьому державні органи, що вже впровадили або впроваджують ЕДО при наданні звітності (ДПАУ, Державна митна служба України, Держфінмоніторинг, Держфінпослуг тощо), використовують виключно формат eXtensible Markup Language (XML). Тому доцільна зміна формату прийому звітності учасників фондового ринку із застарілого формату dbf на користь формату XML, загальновживаного у системах ЕДО інших державних органів, та використання XML у всіх комунікаціях на ринку цінних паперів.

46 На сьогодні ще існує незначна кількість документів, форма яких визначена законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, та велика кількість документів, форми яких не визначені, але для яких затверджений мінімальний реквізитний склад (наприклад, розпорядження зберігачу).

В останні роки в Україні найбільш технологічні біржі (ПрАТ «ПФТС», ВАТ «Українська біржа», ПАТ «ФБ «Перспектива») також уніфікували формати біржових договорів та надають учасникам біржових торгів виписки з реєстру укладених на біржі договорів в форматі, що дозволяє автоматично імпортувати дані до програм внутрішнього обліку та звітності торговців цінними паперами.

Найбільш відомий на сьогодні проект, що дозволяє вирішити проблеми впровадження ЕДО на фондовому ринку, розпочався за ініціативою СРО «Асоціація «Українські Фондові Торговці», що запропонувала своїм членам Систему електронної пошти BIT eTrade Мail. В межах Системи BIT eTrade Мail передбачено обмін стандартизованими електронними документами та укладення договорів, у тому числі формат яких буде стандартизовано СРО (стандарт дилерського договору регламентовано Правилами Системи BIT eTrade Мail, що наразі проходять реєстрацію в Комісії).

Для підтримання цих ініціатив та нормативного впорядкування реквізитного складу документів, що застосовуються учасниками фондового ринку, доцільно впровадити досвід іншого регулятора фінансового ринку. Нормативні документи НБУ (наприклад, Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті) передбачають вичерпний перелік реквізитів міжбанківських електронних розрахункових документів. Наявність таких універсальних вимог позитивно вплинула на розвиток національної платіжної системи.

47 Через відсутність ЕДО в Комісії, відсутність єдиних нормативних вимог до ЕДО у ключових учасників ринку (торговців цінними паперами та фондових бірж) існує юридична та технологічна прогалина у функціонуванні фондового ринку. До того ж така ситуація створює неприйнятно високі організаційно-правові та операційні ризики для учасників ринку (в першу чергу – інвесторів, захист інтересів яких є головною складовою регулювання ринку та його конкурентоспроможності на глобальному рівні).


48


 Провідна роль регулятора тут також зрозуміла, якщо ми кажемо про масове залучення на ринок роздрібного інвестора та посилення пруденційного нагляду. Отже кількість звітних даних навряд чи буде зменшуватись, а кількість операцій буде впевнено зростати. Існуючий сьогодні нормативний документ Комісії є декларативним та так і не запрацював. Треба зрозуміти, що без регуляторних вимог, самостійно ринок не захоче здорожчувати свої облікові системи.


49 Одержаний Верховною Радою України проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (від 14.12.2009р. № 5435) цілком слушно і вмотивованого встановлює (п. 6, ст. 3 проекту), що «порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку….». Саме це дозволить припинити святенницьку практику ведення так званого «обліку в цінних паперах» професійними учасниками ринку цінних паперів. Цілком зрозуміло, що є особливості бухгалтерського обліку професійними учасниками ринку з огляду на необхідність забезпечення ліквідності торговця цінними паперами (ринку), моніторингу ринку, забезпечення обліку прав (в т.ч. власності ) клієнта (некваліфікованого інвестора). Зрозуміло що і встановлювати вимоги для професійних учасників повинен спеціальний орган державної влади, на якого покладене регулювання цього ринку (на кшталт Національного банку України для комерційних банків). В той же час, доречно:

- розширити перелік фінансових інструментів, що віднесено до регулювання Комісії похідними (деривативами) взагалі відповідно до термінології Проекту Закону України «Про похідні (деривативи)» (від 11.05.2010р. № 6376), а не лише похідними цінними паперами.

- віднести до компетенції Комісії встановлення також і форм фінансової звітності (ст.13 проекту);


- зобов’язати у прикінцевих положеннях проекту Закону Комісію привести свої документи у відповідність із Законом та встановити термін таких дій;

- доречно було б до компетенції Комісії віднести (можливо не виключно) і порядок ведення бухгалтерського обліку і надання звітності інституційними інвесторами – недержавними пенсійними фондами, інститутами спільного інвестування, страховиками, банками тощо.


50 1. Чітко не регламентована процедура обліку зобов’язань в цінних паперах та грошових коштах по договорах, щодо яких укладені додаткові угоди. Роз’яснення Комісії затверджене рішенням від 12.05.2009 р. № 4, передбачає, що Торговці мають можливість змінювати всі істотні умови договору, в т.ч. вартість та умови виконання договору. Натомість в чинному наказі Комісії від 03.06.2008 № 493 зміни умов договору шляхом укладення додаткових угод не враховуються (незважаючи на те, що зміна зобов’язань по договору мала була б враховуватись при розрахунку показників ліквідності ТЦП).

2. Правила ТЦП вимагають вести облік руху та заборгованості Торговців в розрізі як грошових коштів, так і цінних паперів, однак діюча звітність (адміністративні дані) передбачає надання інформації виключно про рух цінних паперів. Разом з тим чинні Правила ТЦП передбачають необхідність ведення обліку руху грошових коштів щонайменше задля ведення реєстру грошових зобов’язань за договорами.

3. Практика формування та надання адміністративних даних в існуючих програмних продуктах, прийняття звітності вимагає, аби рух грошових коштів відображався у вигляді загальної суми всіх зарахувань та списань по договору в розрізі кожного виду цінних паперів. Як наслідок, немає можливості враховувати часткове погашення зобов’язань за договором, що спотворює розрахунок реальної ліквідності Торговців.

4. Відсутнє чітке регулювання договорів субброкеріджу, тобто, договорів між Торговцями, в якому один з Торговців, що діє за дорученням та за рахунок свого клієнту, з яким у нього укладено один із видів договорів на брокерську діяльність, доручає іншому Торговцю від його імені або від імені Торговця за його дорученням та за рахунок свого клієнта укладати договори купівлі-продажу (міни) цінних паперів або інших фінансових інструментів. Незважаючи на існуючу практику укладення таких договорів Торговцями, в Правилах ТЦП відсутні не тільки вимоги до таких договорів, але навіть незрозуміло, до якого типу операцій (дилерських або брокерських) їх доцільно віднести. Відповідно, відсутнє регулювання порядку ведення внутрішнього обліку та формування адміністративних даних за такими операціями.


5. У діючій звітності (поля OSLICNUM та OSLICSERIA в табл. 2 «Структура файла "CONTRACT.DBF". Довідка про укладені та виконані договори з цінними паперами торговцем цінними паперами за звітний період» та в табл. 7 «Структура файла "AgrOpen.DBF". Довідка про відкриті позиції за станом на перший день першого місяця звітного кварталу» Наказу Комісії від 03.06.2008 р. № 493) торговець цінними паперами вказує всі серії та номери ліцензій на провадження професійної діяльності на фондовому ринку, які має його контрагент–торговець, незалежно від того, на підставі якої конкретно ліцензії останній укладав договір. Такий підхід позбавляє сенсу таку звітну інформацію та не дає можливості контролювати достовірність адміністративних даних.

6. Звітність щодо руху цінних паперів клієнта передбачається виключно за договорами управління (табл. 8 «Структура файла "IO_ND.DBF". Довідка про зарахування/списання цінних паперів та грошових коштів, які перебувають в управлінні торговця цінними паперами» Наказу Комісії від 03.06.2008 р. № 493).

Однак п. 3.3 глави 1 Розділу V Положення про депозитарну діяльність, затвердженого Рішенням Комісії від 17.10.2006 р. № 999 вказує, що повноваження керуючого рахунком (склад, зміст та час дії повноважень, порядок взаємодії керуючого рахунком та власника щодо цінних паперів власника) можуть виникати не тільки у договорі про управління цінними паперами, але визначаються також у довіреності, у договорі доручення, договорі комісії, договорі про управління активами пенсійного фонду, договорі про управління активами корпоративного інвестиційного фонду, в інших цивільно-правових договорах. Таким чином, з точки зору депозитарного обліку, будь-який договір (правочин), що призводить до надання керуючому рахунком повноважень, має однакові наслідки для зберігача, який повинен виконувати розпорядження керуючого рахунком незалежно від підстав, що надали керуючому таке право. Вид договору має значення виключно для правовідносин між керуючим рахунком та власником цінних паперів. Тому вимоги обліку та звітності щодо цінних паперів власників (клієнтів), керуючим рахунком за якими є торговець, повинні бути однаковими, незалежно від того, на підставі якого правочину торговець набув таких повноважень. Тобто, норму звітності щодо оборотів за договорами управління доцільно розповсюдити на інші договорів – на брокерське обслуговування, комісійних, доручення.


7. Ще один аспект невизначеності у нормативних документах Комісії, що регулюють формування та надання звітності Торговців, пов'язаний із операціями щодо цінних паперів, номінованих у іноземній валюті, або договорів, зобов’язання за якими зафіксовані у іноземній валюті. Незважаючи на те, що відкриті позиції за такими операціями повинні розраховуватися відповідно у іноземній валюті, Положення про розрахунок показників ліквідності, які обмежують ризики професійної діяльності на фондовому ринку, не передбачає можливості перерахування вартості відкритих позицій відповідно до зміни офіційного курсу національної валюти.

8. Потребує додаткового врегулювання й звітність щодо операцій з похідними фінансовими інструментами. Чинна редакція Правил ТЦП взагалі не виділяє операції з фінансовими інструментами, які регламентовані тільки для бірж (у Положенні про функціонування фондових бірж). Тим не менше, операції з фінансовими інструментами на біржах здійснюють все ж таки торговці цінними паперами, і такі операції є досить особливими з огляду на специфіку обігу фінансових інструментів.

Таким чином ряд операцій, які здійснює Торговець, ніяк не відображаються ані в його внутрішньому обліку, ані в адміністративних даних. В той самий час не лише регулятор, але й Торговець (а тим більше – його клієнти) зацікавлені у максимально повному і достовірному внутрішньому обліку всіх операцій, здійснюваних Торговцем, та оперативному формуванні адміністративних даних.

51 Достовірність звітних даних наразі суттєво страждає через інформаційну неефективність вітчизняного фондового ринку. Наразі в Україні фактично немає однозначно достовірних та оперативно оновлюваних довідників щодо цінних паперів, емітентів, професійних учасників фондового ринку. На жаль, довідники, які оприлюднюються за участі Комісії, також не позбавлені певних вад доступу, достовірності та адміністрування. Якщо немає дієвого механізму одночасного інформування учасників ринку про факти, які безпосередньо впливають на їх професійну діяльність, не досить логічно очікувати від них достовірної звітності та безпомилкового провадження професійної діяльності.


52 Різні формати та стандарти обміну даними, різний реквізитний склад звітності, різні особливості програмних продуктів майже унеможливлюють оперативний моніторинг діяльності професійних учасників фондового ринку з боку Комісії.

53 В останні роки спостерігається постійний інтерес іноземних інвесторів до недооцінених українських активів: станом на 31.12.2009 на 7,29 тис. особових рахунків нерезидентів у реєстраторів обліковувалося цінних паперів загальною номінальною вартістю 30,55 млрд. грн. (в 4,14 рази більше, ніж станом на 31.12.2005 р.). Частка нерезидентів у загальній номінальній вартості пакетів іменних цінних паперів зросла з 5,9% у 2005 р. до 13,9% у 2009 р.



Роль нерезидентів на фондовому ринку України у 2005-2009 рр.


Однак вкладення нерезидентів характеризуються тією ж самою вадою українських цінних паперів – недостатньою ліквідністю. Тому через суттєві валютні, цінові та кредитні ризики, притаманні фондовому ринку України, за 2006-2009 рр. частка договорів за участю нерезидентів у загальній сумі договорів, що укладаються торговцями цінними паперами, скоротилася на 15,6%


54 Безумовно, це повинно супроводжуватись жорстким моніторингом непродуктивних активів.



<< предыдущая страница