refik.in.ua 1 ... 2 3 4 5

3.3. Фінансовий облік.

ПРОБЛЕМИ:

Необхідно розширити компетенцію Комісії щодо встановлення порядку ведення фінансового обліку та складання фінансової звітності та ввести єдині для усіх професійних учасників ринку цінних паперів вимоги за розрахунку власних коштів, що відповідатимуть міжнародним стандартам, при одночасній модернізації правил (бухгалтерського) обліку в професійних учасників та їх уніфікацію.

Доцільно внести зміни до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо віднесення регулювання порядку ведення бухгалтерського обліку професійних учасників фондового ринку до компетенції Комісії 49.

Чіткі риси бухгалтерського обліку носить внутрішній облік ТЦП, який, у свою чергу, тісно пов'язаний із звітністю регулятору. Ця складова діяльності ТЦП, звітність яких є, напевне, найдокладнішою серед інших учасників фондового ринку, наразі характеризується численними проблемами. Про першу з них (значні витрати внаслідок відсутності ЕДО в Комісії та відсутність достатньої автоматизації та технологій STP) вже говорилось вище. Проте більш важливою проблемою є системні розбіжності між підходами та методологією, передбаченими чинними нормативними документами щодо звітності ТЦП до Комісії та Правилами (умовами) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами (далі – Правилами ТЦП) в існуючій редакції, а також недостатнім врегулюванням порядку обліку деяких видів операцій, здійснюваних торговцями цінними паперами50. Це досить закономірно призводить до численних санкцій, застосованих до ТЦП

Існуючий стан фінансового обліку торговців відповідно до Правил ТЦП наразі є недостатньо докладним, оперативним та достовірним, що складає ризики для інвесторів (клієнтів). Тому вимоги до ведення обліку торговців повинні бути суттєво розширені в частині більш чіткого регламентування розміру та динаміки зобов’язань в цінних паперах та грошових коштах, що виникають відповідно до укладених торговцем правочинів, а також обов’язкового посилання на документи, що є підставою для виникнення/зміни таких зобов’язань. Без цього звітність торговців щодо виконання вимог до показників ліквідності залишається досить формальною та фактично не обмежує існуючі ризики професійної діяльності на фондовому ринку,


Треба підкреслити що почати треба саме з торговців цінними паперами, оскільки це центральний елемент ринкової інфраструктури. Без ліквідності торговців неможлива загальна ліквідність фондового ринку. Саме торговці перш за все відповідальні за маніпулювання на фондовому ринку. Саме за ними потрібен пильний моніторинг.


ЗАВДАННЯ:


  • Розширити компетенцію Комісії щодо встановлення порядку ведення фінансового обліку та складання фінансової звітності професійними учасниками ринку цінних паперів.



Необхідні кроки:

Внести зміни до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” щодо встановлення Комісією порядку ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності професійними учасниками фондового ринку

Гармонізувати та уніфікувати підходи до ведення різними професійними учасниками ринку (бухгалтерського або т. зв. внутрішнього) обліку та методологією надання звітності в Комісію.


3.4. Моніторинг та пруденційний нагляд.

ПРОБЛЕМИ:

Без вирішення питань впровадження внутрішнього та зовнішнього ЕДО в Комісії, створення легітимних довідників51, уніфікації форматів звітності різних професійних учасників фондового ринку52 навряд чи можна говорити про ефективність моніторингу учасників ринку з боку регулятора як основи належного пруденційного нагляду.

Створення дієвої системи пруденційного нагляду повинно передбачати розробку чітких кількісно вимірюваних нормативів, сучасних вимог до професійних учасників, вимог до звітності. Необхідна не тільки уніфікація та гармонізація форматів та реквізитного складу звітності різних професійних учасників ринку, але й докладна ревізія форм звітності (адміністративних даних, інформації про виконання ліцензійних умов провадження професійної діяльності) для виключення надмірності, дублювань, наповнення логікою її IT-складової. Необхідне створення організаційних та технологічних умов для того, аби на підставі цієї звітності проводити моніторинг фінансового ринку в оперативному режимі й використовувати для аналізу його реального стану.


Якщо вже казати про запровадження пруденційного нагляду, то не можна обійти питання неврегульованості банкрутства фінансових установ – професійних учасників фондового ринку, яке досі регулюється загальними нормами законодавства про банкрутство. І це при тому що професійні учасники управляють активами інвесторів як в депозитарній, так і в платіжній системах. Можливо і це буде стимулювати більшу увагу до обліку професійних учасників ринку.


ЗАВДАННЯ:


  • Створення повноцінної системи моніторингу фондового ринку, а на її основі дієву систему пруденційного нагляду.


Необхідні кроки:

Провести ревізію нормативно-правових актів та форм звітності Комісії з метою виключення надмірності, дублювання, наповнення логікою.

Розробити та впровадити Державний реєстр цінних паперів, ведення його передбачено Законом України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, в форматі електронного документа та надати учасникам ринку доступ до нього (хоча б частковий).

Те ж саме зробити з Ліцензійним реєстром професійних учасників фондового ринку.

Внести зміни до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в частині правового регулювання банкрутства фінансових установ професійних учасників фондового ринку.


До розділу 4 «Стимулювання подальшого розвитку фондового ринку України»,

який передбачає формування сприятливого податкового клімату для учасників фондового ринку, удосконалення та оптимізацію режиму валютного регулювання операцій з цінними паперами в Україні.

Оптимізація валютного та податкового регулювання є не єдиним чинником для підвищення конкурентоспроможності національного фондового ринку шляхом інтеграції з міжнародними ринками капіталів.

Вкрай важливою є гармонізація нормативно-правових документів Комісією (якщо вони подекуди характеризуються внутрішньою суперечливістю, різною термінологією та логікою, а відповідно є не дуже зрозумілими для місцевих інвесторів, то годі вже казати про іноземних). Ця діяльність повинна спиратися на створення ефективної та надійної ринкової інфраструктури, функціонування якої гармонізовано із міжнародними підходами, регулюванням та технологією. Саме в цьому напрямку ці питання були розглянуті вище (у пропозиціях до розділів 1 та 2).



4.1. Інтеграція вітчизняного фондового ринку з міжнародними ринками капіталів.


ПРОБЛЕМИ:

Головним інтересом і, відповідно, завданням інтеграції з міжнародними ринками капіталів є залучення іноземних інвестицій в украй недокапіталізовану економіку України53.


Необхідні кроки:

Окрім впровадження заходів щодо підвищення ефективності інфраструктури національного ринку капіталів, потребують оперативного вирішення наступні задачі:


  • Стикування і інтеграція вітчизняних торговельних та посттрейдинговых систем із іноземними ринками шляхом створення Центрального депозитарію та побудови ефективної системи розрахунків за участю НБУ та у відповідності до Директив Євросоюзу.

  • Гармонізація податкової складової вітчизняного ринку із міжнародними ринками капіталів.

  • Координація дій НБУ та Комісії задля побудови легітимної посттрейдингової моделі, яка б відповідала міжнародним стандартам.

  • Приведення якості вітчизняних фінансових інструментів до європейського рівня.

  • Зняття валютних обмежень щодо входу/виходу іноземного капіталу.


4.2. Податкове законодавство


Необхідні кроки:

З метою податкового стимулювання розвитку фондового ринку України передбачається:

  • Визначення біржового курсу в якості звичайної ціни на цінні папери та інші фінансові інструменти (в межах коливань від цього значення 10-20 відсотків).
  • Формування умов ринкового ціноутворення на важливі для економіки товари, в тому числі зерно, енергоносії, неможливо без організованого строкового ринку. Для того, щоб товаровиробники та споживачі цих товарів широко використовували механізми строкового ринку необхідно на законодавчому рівні визначити, що ціни біржових строкових контрактів на поставку товарів є справедливими (ринковими). Це важливо для цілей розрахунку податків з урахуванням реальної цінової політики на фінансовому ринку.


  • Звільнення від оподаткування майна та коштів, що надходять платнику податків – підприємству від інвесторів на виконання інвестиційних зобов’язань за договорами купівлі-продажу державних пакетів акцій.

  • Звільнення від оподаткування діяльності з адміністрування пенсійних фондів, діяльності з переказу коштів небанківських фінансових установ, комісійних доходів фондових бірж, депозитаріїв на зразок підходів до оподаткування доходів комерційних банків;

  • Звільнення емітента від сплати державного мита за реєстрацію інформації про випуск цінних паперів, які публічно розміщуються через фондові біржі, та від сплати державного мита за реєстрацію проспекту емісії цінних паперів інститутами спільного інвестування, які здійснюють публічне розміщення цінних паперів ІСІ;

  • Обмеження можливості віднесення на собівартість виплат за облігаціями, виключно за облігаціями що активно обертаються на біржі (мають щонайменше біржовий курс)

  • Скасування порядку звернення стягнення за податковими зобов’язаннями банків та небанківських фінансових установ на активи інших осіб, які надані платнику податків в управління або в забезпечення розрахунків за наслідками біржових торгів.

Надати визначення операцій РЕПО (та подібних до них операцій моржинального кредитування) та віднесення їх для цілей оподаткування до операції купівлі-продажу цінних паперів незалежно від способу нарахування доходу (витрат) за цими операціями

Зняти обмеження обов’язкового терміну володіння цінними паперами чи деривативами для визначення інвестиційних збитків за умови придбання/продажу цих фінансових інструментів на фондових біржа.

З метою реалізації зазначених заходів необхідно внести зміни та доповнення до законодавства: про оподаткування прибутку підприємств; про податок на додану вартість; про державне мито.


4.3. Валютне регулювання


Необхідні кроки:

З метою удосконалення та оптимізації режиму валютного регулювання операцій з цінними паперами в Україні слід передбачити такі дії:

- Закріпити на рівні Закону особливі права депозитарію на відкриття рахунків в іноземній валюті, що необхідні для обслуговування коррахунків відкритих в іноземних депозитаріях, а також здійснення валютних операцій пов’язаних з реалізацією прав власності на цінні папери - як в інтересах резидентів так і нерезидентів.

- Запровадити зрозумілий порядок репатріації прибутків від торгової діяльності з цінними паперами в Україні. Повинно на рівні Державної податкової адміністрації України затвердити: зрозумілий порядок розрахунку прибутку, в т.ч. вичерпний перелік витрат за такими операціями, оперативний порядок адміністрування та декларування цих прибутків (на зразок обміну електронними документами, що запровадила ДПАУ), а також розширити перелік цінних паперів в які можуть інвестувати нерезиденти (розширити перелік порівняно виключно з 1-м рівнем лістингу, наприклад при вітчизняному IPO)54. На першому етапі таке спрощення можливо застосувати до цінних паперів, що знаходяться в лістингу на фондових біржах (за умови суттєвого підвищення вимог до фондових бірж та лістингу на них).

- Врегулювати порядок випуску та обігу валютних деривативів.

- Спростити (або скасувати) ліцензування для вітчизняних інституційних інвесторів, що мають на меті здійснювати інвестиції за межі України шляхом придбання іноземних цінних паперів на міжнародних біржах відповідно до законодавства України;

Спростити процедури здійснення інвестицій в Україну та їх повернення при проведенні нерезидентами операцій з цінними паперами українських емітентів 1 та 2 рівня лістингу на українських біржах, що відповідають вимогам, встановленим Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України.


1 Це штучне обмеження прав власника та/або торговця цінними паперами укладати договори саме там, де йому найбільш зручно та вигідно. Чому рішення про дематеріалізацію цінних паперів (акцій) приймає власник, а про допуск до біржових торгів – емітент? Чому власники цінних паперів повинні здійснювати операції саме на тій біржі, з якою уклав договір емітент?

2 Питання, безпосередньо пов'язане з виконанням біржею однієї з головних своїх функцій – забезпеченням ліквідності – це обов’язковість інституту маркет-мейкерів для знаходження ЦП в лістингу.

3 Прикладами є прийняття Закону Сарбана-Окслі (The Sarbanes–Oxley Act of 2002, SOX) в США, численні аспекти Директиви Євросоюзу «Про ринки фінансових інструментів» (The Markets in Financial Instruments Directive of 2007, MiFID).


4 Зрозуміло, що діапазон коливань цін на різних біржах повинен бути обмеженим. На розвинених фондових ринках коливання мінімізуються завдяки високій ліквідності та зручному доступу брокерів до торгів на кількох біржах одночасно: якщо на якійсь біржі виникає суттєва цінова диспропорція (збільшення/зменшення ціни порівняно з іншими біржами), то протягом того самого або наступного торговельного дня учасники біржових торгів мають можливість купити цінні папери на біржі, де ціни менші, та продати на біржі, де ціни вищі (і навпаки). На українських біржах, де ліквідність на порядки нижча, де наявні значні ризики маніпулювання цінами, де недостатня ринкова прозорість та інформованість інвесторів, де ціни на різних біржах коливаються іноді на порядки, доцільне нормативне обмеження діапазону коливань цін на різних біржах. Доцільне введення певних критеріїв щодо того, на якій біржі склалася більш справедлива ціна (наприклад, в Росії такими критеріями цілком логічно виступають критерії ліквідності).

5 Дійсно, якщо фондова біржа забезпечує укладання договорів саме на біржі й здійснює контроль за поставкою цінних паперів і переказом грошових коштів за принципом "поставка цінних паперів проти платежу", то він може контролювати всі дії, передбачені при розміщенні (укладення договору купівлі-продажу, оплата в розмірі 100% вартості придбаних цінних паперів, поставка 100% цінних паперів від емітента до інвестора). На наш погляд, це дуже слушна новація, яка започатковує рішення технологічних вимог проведення IPO в Україні. Доцільно було б поширити цю норму і на ринок акцій.

Однак, чинне Положення про функціонування фондових бірж не містить вимог щодо відображення цих істотних умов у правилах біржі при розміщенні цінних паперів.

Вбачається, що ці вимоги мають, принаймні, містити:


  • вимоги до механізму укладання на біржі договорів;

  • докладний опис механізму реалізації "поставки проти платежу" при розміщенні з описом взаємодії елементів інфраструктури (депозитаріїв, розрахункових банків (платіжних систем).

  • регламент проведення торгів, що дозволяє гарантувати справедливу ціну і зменшує природні протиріччя між андеррайтером та емітентом.

Лише наявність у Правилах біржі таких положень дозволяє фондовій біржі брати участь у розміщенні цінних паперів.

6  Саме забезпечення надвисокої ліквідності після впровадження технологій «ринку заявок» та Інтернет-трейдингу вже призвело до перетікання на азіатські фондові біржі максимальної частки нових цінних паперів шляхом IPO. Якщо у 2000 р. на біржі азіатсько-тихоокеанського регіону приходилося 12,6% сум IPO, а 45% забезпечували біржі Європи, то до 2009 року ці регіони помінялися місцями (39% на біржах Азії та лише 27% на європейських). Наразі швидкозростаючі компанії ринків, що розвиваються, продовжують розміщуватись на місцевих фондових біржах. Сьогодні ступінь зрілості бірж Китаю, Індії, Бразилії, Росії дозволяє навіть найбільш крупним компаніям, що мають намір пройти лістинг, використати ці біржі в якості механізму фінансування.


7 Ще 8 років тому було затверджено Концепцію створення організованого ринку обігу цінних паперів високотехнологічних підприємств України. Комплекс заходів з реалізації цієї Концепції передбачав зосередження вторинного обігу цінних паперів високотехнологічних підприємств на фондових біржах, в першу чергу, шляхом встановлення особливих вимог до правил допуску (лістингу) цінних паперів цих підприємств до котирування на організаторі торгівлі.

8 Вважаємо, що така технологія торгів, як «торги з голосу» повинні залишитися на узбіччі як біржового ринку, так і приватизації. Наразі практично всі фондові біржі мають електронну торговельну систему (далі - ЕТС), за допомогою якої забезпечують зручність, оперативність та технологічність біржових торгів.

Загальна ідеологія Положення виходить передусім з визначення за наслідками торгів лише одного покупця-переможця. І це не досить зрозуміло, якщо мова йде не про контрольний пакет акцій, придбання якого може ставитись державою в залежність від виконання тих чи інших інвестиційних вимог. Практика біржової торгівлі показує, що при продажу пакету акцій значній кількості покупців виникають справді конкурентні умови ціноутворення, а продавець отримує максимальну, об'єктивно високу ціну за цінні папери.

Так само нелогічно обов'язкове попереднє отримання покупцем погодження Антимонопольного комітету України. Якщо покупець планує придбати не весь пакет акцій, що пропонується на торгах, а лише його частину, мабуть, що таке погодження не є обов'язковим.

Крім того, цей договір повинен визначати і процедури взаємодії з депозитарієм, членами біржі, покупцями, а також Регламенти торгів, які мають реалізовуватись біржею відповідно до побажань (рішення) Фонду державного майна як продавця акцій ВАТ, що належать державі. Мова повинна йти про анонімні, не анонімні, закриті та інші сценарії продажу, публічний або обмежений допуск до торгів, використання покупцями різних видів заявок, порядок задоволення заявок покупців по середньозваженій ціні, ціні відсіку, номінальній ціні або за іншими критеріями, обраними продавцем.


Через зрозумілу конфіденційність інформації, що стосується проведення торгів, обмін інформацією повинен відповідати вимогам чинного законодавства України щодо електронного документообігу.


9 В Положенні про регулювання НБУ ліквідності банків України від 30.04.2009 р. № 259 та Положенні про депозитарну діяльність НБУ від 19.03.2003 р. № 114.


10 Основною особливістю операцій РЕПО, що відрізняє їх від подібних операцій кредитування, у т.ч. і під заставу цінних паперів, є одночасний з передачею цінних паперів (від продавця до покупця) перехід до покупця права власності на передані (продані) йому продавцем цінні папери. У цілому, відповідно до міжнародної практики, операції РЕПО, а також маржинальне кредитування (тобто надання грошових коштів «під заставу» цінних паперів і надання цінних паперів «під заставу» грошових кошів) відносяться до більш широкого класу – так званих операцій на зворотній основі. Існують особливості й у способах забезпечення даної операції та прав, одержуваних стороною договору РЕПО. Забезпеченням є не весь обсяг властивостей і прав, що надають цінні папери, а саме їхня ліквідність (як основна їх властивість). Адже особі, яка надала в забезпечення ліквідні цінні папери, вигідніше їх викупити, щоб не втрачати більші кошти (маржу). [Майоров С.И., Оксенойт Г.К. Рынок государственных ценных бумаг: инструменты и организация. – М.: ИИЦ «Статистика» России», 2006.]

11 Учасники ринку до цього часу орієнтуються на лист Комісії від 14.08.2000 р. № 6811/17, в якому регулятор вважає, що операції РЕПО за своїм змістом є кредитними угодами, а відсутність належного законодавчого обґрунтування та неможливості включати їх до діючої електронної форми звіту торговця цінними паперами про свою діяльність, не дає підстав для внесення таких угод до звітності торговців цінними паперами. Таким чином, договори РЕПО або взагалі не входять до звітності торговців цінними паперами (втім, таких впевнених брокерів на ринку небагато), або відображаються як ніяк не пов’язані між собою операції купівлі-продажу (навіть на відповідному сегменті біржових торгів, який так і називається – ринок РЕПО).


12 Наприклад, такими цінними паперами мають стати державні облігації України, за умови підвищення оперативності та технологічності укладання договорів та проведення розрахунків за ними.


13 В такому випадку має сенс розглядати особливості операції РЕПО в контексті Положення про розрахунок показників ліквідності, які обмежують ризики професійної діяльності на фондовому ринку (затверджене Рішенням Комісії від 27.12.2007 р. № 2381). З огляду на надвисоку ліквідність зобов’язань (забезпечення), до ліквідності торговця цінними паперами за такими операціями слід підходити більш лояльно.


14 Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затверджені Рішенням Комісії від 12.12.2006 р. № 1449.


15 Як це пропонується в проекті рішення Комісії «Про затвердження Порядку здійснення на фондових біржах операцій з купівлі-продажу цінних паперів із зобов’язанням їх зворотнього продажу/купівлі».


16 На цей проект можна було б не звертати увагу (був знятий з розгляду ВР України 03.03.2004р.), якщо б його положення щодо організації клірингу за наслідками біржових торгів не знайшли відображення в положеннях Закону Украйни «Про державну підтримку сільського господарства в Україні» стосовно до діяльності Аграрної біржі.


17 Використовується в Законах України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про цінні папери та фондовий ринок», а також в Положенні «Про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів».

18 Визначення клірингу це не просто данина юридичній казуїстиці, а основа подальшого розмежування між суб’єктами, що беруть участь у клірингу. Кліринг означає усі дії з моменту набуття зобов’язань за угодою до моменту розрахунків за угодою. Кліринг необхідний тому, що швидкість торгів значно швидша, ніж період часу для завершення основної угоди.


19 Варто нагадати, що 05.01.2010 р. у Положення про діяльність в Україні внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем (затверджено постановою НБУ № 348 від 25.09.2007 р.) внесено зміни щодо визначення порядку надання дозволу на здійснення клірингових операцій саме цим Положенням (розділ I пункт 1). Тобто, передбачається можливість для членів платіжних систем, в тому числі комерційних банків, здійснювати кліринг тільки в межах правил відповідної платіжної системи (окреме ліцензування такого виду діяльності для комерційних банків не передбачено)


20 У п. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" зазначається, що "кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються виключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарії з одночасною оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів". Що ж мається на увазі під терміном "розрахунки за угодами щодо цінних паперів"?

Цей термін прямо пояснюється в ст. 1 цього ж Закону: "депозитарна діяльність – надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій по цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів". Тобто, термін "розрахунки за угодами щодо цінних паперів" для депозитаріїв цінних паперів обмежується виключно розрахунками саме в цінних паперах, що цілком логічно – хто веде рахунки, той і може здійснювати розрахунки – за аналогією з грошовими розрахунками (переказом коштів).

Більш того цей Закон містить наступні положення, що не знайшли висвітлення в існуючих нормативно-правових актах ані Комісія, ані НБУ:

Порядок здійснення грошових розрахунків за операціями з цінними паперами у Національному депозитарії встановлюється Національним банком України за погодженням з Комісією (Ст. 2. п.2. абз.15).


Вимоги до такого розрахункового банку встановлюються у положенні, що затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком України.

Правила та операційні стандарти клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Правила та операційні стандарти грошового клірингу та розрахунків за операціями з цінними паперами затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України і Міністерством фінансів України.

Продекларованих нормативних документів немає і досі. Спроба врегулювати грошовий кліринг та переказ коштів в положенні «Про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів» призвела до термінологічної плутанини та до підвищення ризиків при здійсненні грошового клірингу та переказу коштів за договорами щодо цінних паперів. Спроби організації грошових розрахунків (переказу коштів) за операціями з цінними паперами на фондових біржах розгортаються навколо так званого "розрахункового банку". Крім того, це суперечить закону.


21 Наразі відсутні інші приклади моделей клірингу та розрахунків, реалізовані на світових фондових ринках, де брокер виконував би функції центрального контрагента.


22 Існуюча на сьогоднішній день схема розрахунків за ОВДП в НБУ є досить надійною, але гальмує розвиток ринку цього інструменту внаслідок технологічних проблем, що перешкоджають збільшенню ліквідності їх обігу. Так, для кожного учасника торгів можливе здійснення лише однієї операції за результатами кожної торговельної сесії: або купівля пакету ОВДП та перерахування коштів за цінні папери, або продаж пакету ОВДП та одержання коштів. Впродовж торговельної сесії виключена можливість багаторазового укладання договорів купівлі-продажу ОВДП.

Досвід взаємодії учасників ринку (фондових бірж, зберігачів, брокерів) з НБУ, що виконує функції депозитарію щодо державних цінних паперів, показує, що для активізації вторинного біржового обігу ОВДП ринок готовий інтегруватися до діючої моделі. Однак для зростання ліквідності цього сегменту ринку (проведення більшої кількості договорів з ОВДП протягом торговельного дня) доцільно реалізувати можливість отримання депозитарним підрозділом НБУ відомості сквитованих документів не з поодиночними парними документами, а з рядом послідовних розпоряджень по результатам біржових торгів – за умови використання відповідних розрахункових моделей.



23 Саме це дозволяє українським депозитаріям роками здійснювати переказ грошових коштів за договорами, укладеними на біржі, не очікуючи, доки Комісія за погодженням з НБУ нарешті затвердить Правила та операційні стандарти грошового клірингу (відповідно до абз. 3 п. 3 ст. 8 Закону "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні"), а кліринг за договорами не здійснювати зовсім. При цьому депозитарії досить непогано заробляють на цій послузі.


24 Незрозуміло тільки, чому це необхідно робити виключно за рахунок ринку? (Нагадаємо, що п. 15.2 Розділу ІІ Положення про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів передбачає, що кліринг може здійснюватися депозитарієм за умови створення гарантійного фонду за рахунок учасників розрахунків).

25 Постанова Правління НБУ від 16.02.2010 р. № 68 «Про надання ПАТ «ВДЦП» статусу учасника системи електронних платежів НБУ».


26 Цікаво, що зараз розрахункова система створена НБУ для виконання зобов’язань за договорами щодо ОВДП інтегрована саме в міжбанківську платіжну систему з активною участю самого НБУ.


27 Тобто, для проведення розрахунків за біржовими договорами банки зможуть відкривати додаткові спеціальні субкоррахунки в НБУ. Управління такими рахунками повинна здійснювати Платіжна організація Це дозволить забезпечити високу надійність переказу коштів, а також стане зручним для банків з огляду на облік коштів, що заблоковані під біржові торги на коррахунку банку в НБУ, при розрахунку нормативів ліквідності банків.

Кожний банк-член міжбанківської платіжної системи має кореспондентський рахунок в НБУ, а міжбанківські платежі для зарахування/списання коштів в спеціалізованій платіжній системі здійснюються через кореспондентські рахунки в рамках СЕП, тобто НБУ фактично виконує функції розрахункового банку платіжної системи. При резервуванні коштів для участі в біржових торгах банки-члени платіжної системи повинні будуть сепарувати ці кошти на спеціальному субкоррахунку, відкритому в НБУ


Спеціалізована платіжна організація матиме інформацію про залишки коштів на коррахунках в банках-членах платіжної системи та залишки на рахунках учасників платіжної системи-брокерів, відкритих в платіжній організації, здійснює блокування коштів, виконує розрахунки між учасниками платіжної системи-брокерами, проводить неттінг платежів між банками-членами та надає клірингове розпорядження в НБУ на переказ коштів між спеціальними субкоррахунками банків для списання/зарахування на поточні рахунки учасників платіжної системи-брокерів.


28  На відміну від інших моделей, реалізація моделі розрахунків з використанням спеціальних коррахунків банків в НБУ відповідає усталеній практиці функціонування міжбанківської платіжної системи та не передбачає суттєвих змін в нормативному полі. Необхідне методологічне роз'яснення бухгалтерського обліку банками операцій з субкоррахунками. При цьому немає необхідності вносити зміни до Інструкції про міжбанківський переказ коштів в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ №320 від 16.08.2006 р., оскільки така платіжна система може бути врегульована суто договірними відносинами.

29  Проанонсовано в Законі України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» ще в 1997 році.

30 Насправді ж "Т+3" є стандартним розрахунковим періодом, що рекомендується для ринків акцій Групою 30. Причому, це – граничне значення, а взагалі, за вимогами ІOSCO, процедура затвердження/незатвердження укладеного договору розрахунково-кліринговими системами має здійснюватися якомога оперативніше – з максимальним наближенням до режиму реального часу.

В деяких європейських країнах термін "Т+3" використовується лише з таких причин:
  • необхідність виправлення можливих помилок при укладенні договорів на біржі,

  • документарна форма існування цінних паперів,

  • необхідність проходження певних процедур за наявності гарантій і порук або страхових фондів замість 100%-го переддепонування грошових коштів і цінних паперів.

  • проведення трансакцій за дворівневою системою розрахунків (член/не член розрахункової (платіжної) палати (системи) ).

Для України, де такі традиції ще не встигли сформуватися, Національна Система електронних платежів та депозитарна система працюють за принципом Т+0, на біржі можуть обертатися цінні папери лише в бездокументарній формі, а зберігачі підтверджують право власності на бездокументарні або знерухомлені цінні папери,


<< предыдущая страница   следующая страница >>