refik.in.ua 1

Книжка про «невідоме покоління»

На початку вересня українська громадськість разом із засобами масової інформації звертається до проблеми навчання і виховання підростаючого покоління. Жваво обговорюються проблеми підготовки шкіл до нового навчального року, піднімаються проблеми підручників, ведуться дебати про хід чергової шкільної реформи, висвітлюються проблеми вчительства та участь батьків у вихованні своїх дітей.

Посеред усіх цих проблем і дискусій (доречних і необхідних) дискутанти забувають, що і реформи і покращання мали б мати за мету розвиток особистості дитини, формування нового покоління громадян нашої держави, захист молоді від негативних впливів сучасної цивілізації. Реформи в освіті втрачають усякий смисл, крім, можливо, політичного, якщо педагоги і батьки погано знають того, для кого ці реформи здійснюються – учнів.

А чи знаємо ми своїх дітей? Чим вони захоплюються, з ким проводять своє дозвілля, що шукають в інтернеті, з ким спілкуються, ким хочуть стати, про що мріють. У багатьох дорослих, виявляється, немає відповідей на ці, здавалося б, прості запитання.

На ці важливі і для дорослих і, власне для самих дітей може дати відповідь психологічна служба системи освіти. Шкільні психологи і соціальні педагоги постійно вивчають дітей, проводять з ними різного роду опитування, тестування, співбесіди, тренінги. Отже за більш як двадцять років існування служби у психологів накопичився доволі великий обсяг інформації, що характеризує сучасний стан розвитку молоді. Ця інформація може бути суттєвою допомогою для вчителів і батьків, вона допоможе їм глибше розбиратись у тому, що відбувається з дитиною, звідки беруться проблеми і негаразди у поведінці і навчанні. Але, нажаль, дорослі є занадто самовпевненими або байдужими в розумінні проблем учнів. Тому така інформація дуже часто залишається незатребуваною.

Для того, щоб привернути увагу широкої громадськості, вчителів, батьків, керівників освітньої галузі авторським колективом було підготовлено збірку матеріалів, що мають назву: «Невідоме покоління. Автопортрет». За своїм жанром ця невелика книжка не є науковою монографією чи дисертаційним дослідженням, вона є науково-популярним виданням і призначена для широкого кола читачів. Ця книжка – заклик до дорослих звернути увагу на своїх дітей, на їх проблеми та сподівання, на прохання по допомогу, на небезпеки, що несуть дітям сучасні технології і сучасне життя.


Книжка складається з двох розділів. У першому вміщено листи, твори і відповіді на запитання анкети самих дітей. Причому в багатьох випадках збережено навіть стилістику дитячих відповідей та ті граматичні помилки, яких вони припустилися. Другий розділ – збірка результатів досліджень, що проводилися у різні роки різними інституціями. Тут наведено діаграми, графіки, статистику звернень дітей до різного роду громадських організацій і до представників психологічної служби системи освіти.

Автори сподіваються, що ця книжка стане у нагоді батькам, педагогам і практичним психологам у їх роботі, допоможе по-новому подивитись на своїх дітей. Наостанок наведемо післямову, точніше – уривок із твору учениці про школу: «Для сучасних школярів школа – це обов’язок . Єдине, що приваблює в школі – це друзі, однокласники, з якими звичайний шкільний день перетворюється на парк розваг. Бажання йти до школи стає меншим з кожним роком, не тому, що школярі не бажають отримувати знання, а тому, що нас пригнічує ставлення вчителів. Нам образливо, якщо отримуємо несправедливі оцінки, коли замість співчуття та людського розуміння ми чуємо: «Це твої проблеми» або «В мене немає часу щось пояснювати тобі».

Але, все ж таки, ми її любимо! Ми любимо школу, саме тому плачемо на останньому дзвонику, адже розуміємо, що тут пройшло наше дитинство…».

Директор Українського Науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи НАПН України, доктор психол. наук В.Г. Панок