refik.in.ua 1



ДЕБАТИ


В своїх дебатах я посилаюсь на досліджені у суді докази. За правилами ч.4 ст.252 КАСУ суд може не досліджувати докази, які вже були досліджені іншим складом суду. А саме: покази третьої сторони на стороні позивача Ляшко Олега Валерійовича – народного депутата України, які є належними та допустимими. Під присягою свідка, народний депутат України підтвердив обставину, яка вказує на пряму загрозу національній безпеці України, яка полягає в тому, що народні депутати України та вся ВРУ брутально порушують ст.75 та ст.84 Конституції України. За нормою ч.2 та ч.3 ст.72 КАСУ сторона позивача звільняється від доказування оскільки дана обставина загальновідома та дану обставину визнає відповідач, не кажучи вже про норму ч.2 ст.71 КАСУ – обов’язок суб’єкта владних повноважень доказувати законність своїх дій.

В основі судового рішення – Ухвали ВАСУ від 16.11.11р. про закриття провадження у моїй справі був покладений мотив, що до компетенції ВАСУ не належить питання покладене в основу позову, а належить до компетенції КСУ.

Відповідно до ст.4 ЗУ «Про основи національної безпеки України» (ЗУ «ПОНБУ) КСУ не є суб’єктом забезпечення національної безпеки України, тому що даною статтею даного Закону визначено вичерпний перелік суб’єктів забезпечення національної безпеки. А відтак, до повноважень КСУ не належить питання забезпечення національної безпеки України і тому відповідно до ст.14 ЗУ «Про КСУ» питання забезпечення національної безпеки України не входить до компетенції КСУ, що і підтверджено рішенням КСУ №20-рп/2011 від 26.12.2011р. та Ухвалою №65-у/2011 від 27.12.2011р.

Таким чином, КСУ ані добровільно аніяким чином не став відносити до своєї компетенції питання національної безпеки України. І ця обставина стала достовірно відома 26 та 27.12.2011р. Сторона позивача не пропустила строк на подання заяви про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами, що підтверджено Ухвалою ВАСУ, яка є остаточною та оскарженню не підлягає (про відкриття провадження).


Відповідач жодним словом не заперечує про те, що саме 26 й 27.12.2011р. виникла та обставина, що питання забезпечення національної безпеки України не належить до компетенції КСУ. Я вважаю, що така «дрібна» обставина, як забезпечення національної безпеки України (це прямо передбачено Конституцією України та ст.4 ЗУ «ПОНБУ») є суттєвою і яка сталася саме 26 та 27.12.2011р.

Отже, стосовно дії суду в межах ст.245 КАСУ:

Насамперед, відповідно до ч.1 ст.2 КАСУ завданням адміністративного суду є захист прав, свобод і інтересів громадян України та юридичних осіб. Мій законний інтерес, відповідно до Рішення КСУ №18-рп/2004 від 01.12.2004р., підлягає судовому захисту. Відтак, сам КСУ зазначив, що ВАСУ є єдиний, повноважний і компетентний орган для громадянина України для здійснення такого судового захисту, оскільки громадянин України не є суб’єктом права на конституційне подання з питань прийняття рішень КСУ. Мій законний інтерес прямо тут і зараз полягає у тому, щоб після ново виявленої та суттєвої обставини, яка полягає в тому, що ніхто не ліквідував загрозу національній безпеці України яскраво виражену брутальним порушенням ст.75 та ст.84 Конституції України ВАСУ, як повноважний та компетентний орган відповідно до ст.4, ст.3 та ст.9 ЗУ «ПОНБУ» прямо зобов’язаний, як суб’єкт забезпечення національної безпеки України - ліквідувати загрозу національній безпеці України.

Також, ч.2 ст.8 КАСУ зобов’язує суд, цитую: «застосувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЕСПЛ». До речі, польські колеги депутатів ВРУ були, м’яко кажучи, здивовані, що в Україні не діє принцип верховенства права і не застосовується практика ЕСПЛ, яка забороняє відмовляти будь-кому серед держав, що підписали Конвенцію, в праві на використання ефективного правового захисту (ст.13) та у праві на справедливий судовий розгляд (ст.6).

Отже, залишення без реагування у судовій системі України вищим законодавчим органом країни брутального порушення ст.8, 9, 19, 55, 56, 75, 84 Конституції України ніяк не сприяє дії принципу верховенства права на території України.


Відповідач не стане заставляти суд закрити очі на ст.8 КАСУ, як і на ст.4 та ст.9 ЗУ «ПОНБУ». Відповідно до ст.161 та ст.165 КАСУ суд сам зобов’язаний поставити собі питання: «Яку норму закону застосувати?» Чи формально (з порушенням ч.2 ст.200 КАСУ з урахуванням ч.7 ст.9 КАСУ) на підставі ст.245 КАСУ закрити собі та Феміді очі та вуха чи все ж таки застосувати норму ст.8 КАСУ – забезпечити принцип верховенства права та ліквідувати загрозу національній безпеці України. Чи все ж таки, взяти на себе сміливість та мужність та на підставі ст.8 Конституції України прямо та безпосередньо застосувати ст.22 Конституції України, щодо усунення формальних процесуальних перешкод (якщо такі є) для застосування ст.8, 9, 19, 55, 56, 75 та 84 Конституції України. І як єдиний повноважний орган, в роботу якого ніхто не втручається, виконати свою основну роботу – забезпечити національну безпеку України та дію принципу верховенства права в Україні, а саме припинити шоу «кнопкодавів» (за юридичним змістом – зухвале, постійне, рецидивне та з викликом суспільству брутальне порушення ВРУ вимог ст.75 та ст.84 Конституції України).

Я, як громадянка України, як адвокат, в будь-якому випадку в разі потреби, виконаю свій обов’язок – суб’єкта забезпечення національної безпеки України та буду сама та за допомогою свідомих громадян України, привертати увагу до загрози національної безпеки України з метою ліквідації такої загрози. І це прямо мені переписано нормою ст.4, ст.3 та ст.9 ЗУ «ПОНБУ».

Можете повірити мені – сьогодні я у суді присягаюсь, що я сама і громадянам України підкажу як, коли та яким чином проводити акції громадського протесту у межах правового поля України з привертанням уваги всієї світової спільноти. Якщо ніхто із суб’єктів забезпечення національної безпеки України, зазначених у належному та допустимому доказі (звернення Ананченко О.М.) не бажає виконувати свій прямий конституційний обов’язок, то його виконає народ України – єдиний носій державної влади.


14 березня 2012р. Позивач О.М.Чубко