refik.in.ua 1 2 ... 4 5




Актуальність теми. Водні ресурси відіграють важливу роль у розвитку продуктивних сил і як фактор виробництва, і як ресурс життєзабезпечення. Екстенсивний тип залучення водних ресурсів у господарський оборот в умовах командно-адміністративної економіки та в період становлення ринкових відносин призвів до забруднення природних водних об’єктів, нераціонального перерозподілу річкового стоку, посилення процесів водної ерозії і техногенного підтоплення населених пунктів та сільськогосподарських угідь. Ці процеси спричинили послаблення здатності водно-ресурсних джерел до самовідтворення, що значно зменшило їх обсяги, які є придатними для використання в окремих сегментах національного господарства і для питного водопостачання.

Чи не найвирішальнішим чинником загострення водно-екологічних проблем є недостатня інституціональна впорядкованість економічних відносин у сфері водокористування, що проявляється в архаїчній системі управління водними ресурсами, недосконалому правовому забезпеченні різноманітних форм господарського освоєння водно-ресурсного потенціалу, відсутності ефективних важелів стимулювання впровадження систем оборотного водоспоживання.

Інститут власності не працює з достатнім рівнем ефективності через неузгодженість окремих положень водного законодавства з базовими нормативно-правовими актами, які регулюють відтворювальні пропорції у сфері водокористування. Інститути фіскального регулювання є надто уніфікованими, не повною мірою враховують басейнові умови водокористування, не виконують у потрібному обсязі своєї бюджетонаповнюючої функції. Повільна модернізація гідротехнічної та водоохоронної інфраструктури зумовлена відсутністю інституціональних передумов упровадження сучасних форм інвестиційного забезпечення перспективних водогосподарських проектів, які апробовані в країнах із соціально орієнтованою ринковою економікою.

Виникає необхідність у формуванні такого інституціонального середовища водокористування, що являтиме собою симбіоз ефективно діючих інститутів, успадкованих від командно-адміністративної системи, і ринкових інститутів, які забезпечать результативне залучення водних ресурсів у систему товарно-грошових відносин, стимулюватимуть упровадження перспективних форм ощадливого водокористування та враховуватимуть резолюції міжнародних водних і водоохоронних форумів.


Ця проблематика активно розглядається в працях учених України та близького зарубіжжя, таких як Алимов О., Бистряков І., Буркинський Б., Веклич О., Герасимчук З., Голуб О., Гуменюк В., Данилишин Б., Данилов-Данильян В., Дмитрієва О., Дорогунцов С., Зінь Е., Качала Т., Коваль Я., Кожушко Л., Крисанов Д., Куценко В., Лисецький А., Лозанський В., Міщенко В., Мольчак Я., Олійник Я., Сташук В., Степаненко А., Степанов В., Трегобчук В., Фащевський М., Харічков С., Хвесик М., Хлобистов Є., Чернюк Л., Шевчук В., Яцик А. та інших. Ними розглядаються можливі варіанти трансформації системи управління водним господарством, упорядкування відносин власності на водні об’єкти як загальнодержавного, так і місцевого значення, удосконалення системи фіскального регулювання водокористування та імплементації у вітчизняну практику перспективних форм водогосподарського менеджменту.

Важливим аспектом при розробці заходів щодо вдосконалення інституціонального середовища водокористування є вивчення перспективних схем інституціонального проектування, теорії і методології інституціональних змін, фундаментальних основ інституціональної теорії, які розглядаються в працях Абалкіна Л., Базилевича В., Геєця В., Гриценка А., Ендреса А., Квернера І., Кіп Віскузі В., Колодко Г., Науменкової С., Новицького В., Норта Д., Одягайла Б., Ольсевича Ю., Полтеровича В., Пустовойта Р., Серла Дж., Соніна К., Тамбовцева В., Ходжсона Дж., Чухна А., Шаванса Б., Шастітко А., Якубенка В., Яременка О., Ясіна Є. та інших. Магістральною лінією більшості наукових розробок є обґрунтування необхідності створення інституціональних передумов упровадження перспективних форм підприємницької діяльності, фінансово-кредитного забезпечення, контрактних відносин, консолідації зусиль держави (територіальних утворень) та бізнесових структур щодо реалізації проривних інвестиційно-інноваційних проектів.

Незважаючи на значний науковий доробок як у сфері економіки водокористування, так і інституціональної теорії, потребують суттєвого поглиблення дослідження, пов’язані з розробкою теоретичних засад та практичних рекомендацій з формування інституціонального середовища водокористування в умовах ринкових відносин, оскільки загострення глобальних екологічних проблем змушує кардинально змінювати принципи та господарські форми залучення водних ресурсів у відтворювальний процес. Цей фактор і зумовив вибір теми дисертаційного дослідження.


Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до плану тематики науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема тем 3.1.5.63 «Схема (Прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу (комплексне фундаментальне дослідження)» (номер державної реєстрації 0100U000657), у межах якої обґрунтовано перспективні напрями формування інституціонального середовища водокористування, розроблено інституціональні засади імплементації перспективних форм підприємницької діяльності у сферу водних відносин; 3.1.5.76 «Методологічні основи регіональної оцінки господарської освоєності водно-ресурсного потенціалу» (номер державної реєстрації 0101U007870), де автором проведено оцінку водокористування за період 2005-2007 років по групі критеріїв; III-7-06(90) «Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України» (номер державної реєстрації 0109U004653), де автору належить позиціонування регіонів за рівнем ефективності водокористування на основі картографічного методу; ІІ-2-08(96) «Оцінка техніко-технологічного стану інфраструктури (І етап)» (номер державної реєстрації 0108U004804), у межах якої автором обґрунтовано пропозиції з упровадження перспективних форм підприємницької діяльності.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад формування інституціонального середовища водокористування в умовах ринкових відносин та практичних рекомендацій щодо його вдосконалення. Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувалися такі завдання:

- розкрити теоретичну суть поняття інституціональне середовище водокористування;

- визначити передумови, магістральні напрями, етапи та механізми формування інституціонального середовища водокористування в умовах ринкових відносин;

- запропонувати методичні підходи до оцінки ефективності водокористування на основі дослідження водозабезпеченості національної економіки, галузевих особливостей та основних тенденцій залучення водних ресурсів у господарський оборот;


- удосконалити методологічні підходи до формування спектру важелів національної та регіональної водної політики;

- обґрунтувати цільові установки трансформації базисних інститутів у сфері водокористування;

- дослідити інституціональну основу та рівень ефективності фіскального регулювання водокористування в сучасних умовах;

- розробити рекомендації з удосконалення методичної бази оцінки фіскального регулювання водокористування та встановлення нормативів плати за спеціальне використання водних ресурсів;

- обґрунтувати пропозиції щодо запровадження інститутів державно-приватного партнерства у сферу водокористування;

- запропонувати авторський варіант інституціоналізації перспективних форм підприємницької діяльності у водокористуванні;

- розробити методичні підходи до формування структури холдингових компаній на базі державних водогосподарських підприємств.

Об’єктом дослідження є процес формування інституціонального середовища водокористування в умовах ринкових відносин. Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні підходи до формування інституціонального середовища водокористування.

Методи дослідження. Дослідження виконувалося на основі загальнонаукових підходів, методів і прийомів: аксіоматичного методу – для виявлення сутності, економічної субстанції водних ресурсів, а також їх ролі в системі суспільного відтворення і забезпеченні потреб життєдіяльності населення; інституціонального підходу – для дослідження суперечностей, магістральних напрямів та перспектив трансформації інституціонального середовища розвитку національних господарств і сфери природокористування на пострадянському просторі; системного методу – для ідентифікації складових інституціонального середовища водокористування, виявлення взаємозв’язків та передумов забезпечення компліментарності між інститутами; індексного методу – для проведення оцінки ефективності водокористування (розрахунок інтегральних, територіальних та критеріальних індексів); економіко-статистичного методу – для аналізу основних тенденцій залучення водних ресурсів у господарський оборот та їх використання в окремих ланках національного господарства; картографічного методу – для просторового відображення інтенсивності, економічної віддачі та екологічної безпечності водокористування; методу екстраполяції – для прогнозу обсягів використання свіжої води в комунальному господарстві і промисловому виробництві на основі дослідження тенденцій водоспоживання в ретроспективі; графічного методу – для наочного відображення динаміки абсолютних та відносних показників надходжень водно-ресурсних платежів до Зведеного бюджету України, поточних витрат та інвестицій на реалізацію водогосподарських і водоохоронних проектів; діалектичного методу – для дослідження базової інституціональної архітектоніки водокористування й обґрунтування сучасних форм комерціалізації водної складової продуктивних сил; методу порівняння – для зіставлення реальних і номінальних показників фіскальної віддачі господарського освоєння водно-ресурсного потенціалу; методу формалізації – для обґрунтування методичної бази визначення плати за спеціальне водокористування та скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти; методу сходження від абстрактного до конкретного – для обґрунтування доцільності інституціоналізації державно-приватного партнерства в системі економічних відносин і подальшої імплементації його окремих форм у сферу водокористування.


Інформаційну базу дослідження становлять Закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти та концептуальні записки Держводгоспу і ДПА України, офіційні матеріали Держкомстату України, наукові видання відділу економічних проблем водокористування та рекреації Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, монографії, наукові праці, статті вітчизняних і зарубіжних учених.

Наукова новизна одержаних результатів визначається сукупністю теоретичних і прикладних положень, методичних підходів та практичних рекомендацій щодо формування інституціонального середовища водокористування в умовах ринкових відносин.

Основні результати дисертаційного дослідження, які відзначаються науковою новизною, полягають у наступному:

вперше:

- розроблено теоретико-методологічні засади формування інституціонального середовища водокористування в умовах ринкових відносин, які передбачають імплементацію нових інститутів в існуючу систему економічних відносин та трансформацію традиційних інститутів, що дасть змогу підвищити економічну ефективність залучення водних ресурсів у господарський оборот і мінімізувати негативний вплив на природні водні об’єкти;

- обґрунтовано теоретичну суть поняття інституціональне середовище водокористування, яке являє собою сукупність інститутів-правил, інститутів-організацій та інституціональних умов, які визначають форми, способи і масштаби господарського освоєння водно-ресурсного потенціалу та передбачають трансплантацію і конвергенцію інститутів, інституціональне проектування та інституціональний реінжиніринг для усунення інституціональних проблем водокористування;

- запропоновано концептуальну модель інституціональної системи водокористування, яка являє собою сукупність формальних і неформальних інститутів, що функціонують в умовах таких проблем, як інституціональні розриви, інституціональні пастки, необґрунтований імпорт інститутів, інституціональний вакуум, інституціональний хаос та інституціональні обмеження;


- обґрунтовано цільові установки трансформації базисних інститутів у сфері водокористування на основі ідентифікації проблем раціонального водокористування, синхронізації функцій водного господарства і стратегії розвитку водогосподарського комплексу з пріоритетами, проголошеними основними міжнародними водними та водоохоронними форумами;

удосконалено:

- теоретичні підходи до трактування економічної категорії інститут, що, на відміну від існуючих, розглядають його як сукупність норм, правил, стереотипів та імперативів, що визначають межі діяльності індивідів і фірм у системі суспільного відтворення, а також проявляються в різноманітних формах економічних відносин;

- методологічні підходи до формування спектру важелів національної і регіональної водної політики, які, на відміну від існуючих, базуються на результатах оцінки ефективності водокористування за групою критеріїв (інтенсивність, економічна віддача, екологічна безпечність водокористування) через позиціонування регіонів України в матриці вибору базових орієнтирів формування інституціонального середовища водокористування;

- методичні засади оцінки ефективності водокористування, що, на відміну від традиційних, базуються на розрахунку індивідуальних та інтегральних індексів у статичному та динамічному вимірі й забезпечують ідентифікацію засобів підвищення ефективності господарського освоєння водно-ресурсного потенціалу, введення стандартного набору критеріїв та показників, можливість проведення сфокусованого аналізу та ранжування виявлених потенційних резервів раціоналізації водокористування;

- методику визначення плати за спеціальне водокористування, що, на відміну від інституціоналізованої, передбачає використання інтегрального індексу ефективності водокористування в попередньому періоді, розрахованого на основі усереднення інтегральних індексів за регіональною, галузевою і басейновою ознаками, що сприяє посиленню диференційованості та рентної спрямованості системи фіскального регулювання водокористування;


- концептуальні положення визначення порядку та об’єктів упровадження перспективних форм підприємницької діяльності у сфері водокористування, що, на відміну від існуючих, базуються на оцінці перспектив інституціоналізації окремих видів концесійних відносин, і дають змогу забезпечувати ефективніше державне управління водними об’єктами та залучати фінансові можливості приватного сектору для розбудови водогосподарської інфраструктури;

набули подальшого розвитку:

- теоретична аргументація доцільності впровадження у сферу водокористування інститутів державно-приватного партнерства як ефективної форми взаємодії держави (муніципального утворення) та підприємницьких структур шляхом інституціоналізації об’єднань водокористувачів, різноманітних форм орендних та договірних відносин, що дасть змогу консолідувати ресурси держави, територіальних громад та бізнесу для реалізації водогосподарських та водоохоронних інвестиційних проектів;

- методичні підходи до оцінки динаміки надходжень плати за спеціальне водокористування до Зведеного бюджету України на основі застосування показників реальної та номінальної фіскальної віддачі забраної води, що дає можливість адекватно оцінити ефективність фіскального регулювання водокористування, виявити резерви підвищення надходжень водно-ресурсних платежів до бюджетів різного таксономічного рівня та розширення податкової бази їх стягнення;

- методичні підходи до формування структури холдингової компанії на базі державних водогосподарських підприємств як ефективної форми нарощення інвестиційного потенціалу, що передбачають визначення етапів її інституціоналізації, функцій головної компанії та схеми корпоративного управління фінансовими ресурсами і дають можливість ідентифікувати центри відповідальності за цільове використання бюджетних коштів та розширити спектр надання платних послуг.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в діяльності Міністерства економіки України (довідка №1223/21-11-09 від 23.06.2009р.) при розробці проектів законодавчих та нормативно-правових актів щодо впровадження інститутів державно-приватного партнерства у сферу водокористування, Міністерства аграрної політики (довідка №37-09-15/15761 від 03.09.2009р.) при розробці Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 року та Антикризової програми уряду (агропромисловий комплекс і розвиток сільської місцевості), Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (довідка №13231/22/10-09 від 03.09.2009р.) при підготовці Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2006 та 2007 роках, Волинської обласної державної адміністрації (довідка №6170/37/2-09 від 20.11.2009р.) при розробці Програми соціально-економічного розвитку Волинської області на 2009 рік, Волинської обласної ради (довідка №1567/32/209 від 29.07.2009р.) при розробці регіональної регуляторної політики щодо подолання адміністративних бар’єрів розвитку водогосподарського підприємництва, Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області (довідка №1963/04 від 04.08.2009р.) при підготовці доповіді про стан навколишнього природного середовища у Волинській області, Фінансового управління Луцької районної державної адміністрації (довідка №572 від 14.07.2009р.) при розробці методики оцінки динаміки надходжень водно-ресурсних платежів до місцевих бюджетів.


Окремі теоретичні положення та результати оцінки ефективності водокористування запроваджені в навчальний процес Луцького національного технічного університету при викладанні навчальних дисциплін «Економіка природокористування», «Екологічні засади сталого розвитку», «Регіональна економіка», «Підприємництво» та «Державне регулювання економіки» (довідка №1056-15-25 від 11.07.2009р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, яка має теоретичне та практичне значення. В ній особисто дисертантом розроблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації з формування інституціонального середовища водокористування в умовах ринкових відносин. Наукові результати розв’язують важливу наукову проблему впорядкування відносин власності щодо використання природних водних об’єктів, підвищення бюджетонаповнюючої функції господарського освоєння водно-ресурсного потенціалу, впровадження сучасних форм фінансового забезпечення водогосподарських та водоохоронних проектів.

Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані ті ідеї і положення, що отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи апробовані на міжнародній науково-технічній конференції «Актуальні проблеми водного господарства та природокористування» (м. Рівне, 2009 р.), V всеросійській науково-практичній конференції «Проблеми економіки і статистики в загальнодержавному і регіональному масштабах» (м. Пенза, 2008 р.), міжнародній науково-технічній конференції «Економіка і ефективність організації виробництва» (м. Брянськ, 2008 р.), міжнародних науково-практичних конференціях «Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства» (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), «Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій» (м. Чернівці, 2007 р.), «Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки» (м. Тернопіль, 2007 р.), IV науково-технічній конференції «Еколого-економічні проблеми Карпатського Єврорегіону» (м. Івано-Франківськ, 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах» (м. Київ, 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції учених і спеціалістів «Інтеграційні процеси та економічний розвиток» (м. Сімферополь, 2007 р.), VI міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Країни з перехідною економікою в умовах глобалізації» (м. Москва, 2007 р.), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми економіки підприємств в умовах сталого розвитку» (м. Київ, 2007 р.), міжнародних науково-практичних конференціях «Сучасні проблеми економіки та управління підприємствами» (м. Жовті Води, 2007 р.), «Перспективи та пріоритети економіки України» (м. Луцьк, 2006 р.), «Актуальні проблеми муніципального управління» (м. Київ, 2006 р.), ХІ міжнародній науково-практичній конференції «Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання» (м. Луцьк, 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження професора І.В. Поповича «Методичні основи дослідження в аграрній економіці» (м. Житомир, 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євроінтеграції» (м. Рівне, 2004 р.), науково-практичній конференції VI міжнародного водного форуму «Аква Україна-2004» (м. Київ, 2004 р.), V міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасної економіки» (м. Черкаси, 2004 р.), другій міжнародній науково-практичній конференції «Екологічний менеджмент. Сертифікація. Аудит» (м. Одеса, 2004 р.), 6-му міжнародному конгресі і технічній виставці «Вода: екологія і технологія» ЭКВАТЭК-2004 (м. Москва, 2004 р.), IV всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення» (м. Львів, 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми охорони довкілля, раціонального використання водних ресурсів та очистки природних і стічних вод» (м. Миргород, 2004 р.), І всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених «Економічний і соціальний розвиток України у ХХІ столітті» (м. Тернопіль, 2004 р.).


следующая страница >>