refik.in.ua 1

Якість самоаналізу результатів.


Учитель не знаходить у своїй діяльності недоліків.

Учитель відзначає частину недоліків, але не може пояснити їх причину.

Учитель відзначив недоліки в роботі та вказав позитивні сторони, але не може їх пояснити.

Учитель відзначив недоліки та вказав позитивні сторони, накреслив шляхи вдосконалення навчального процесу.



Енергійний початок - запорука успіху. Пропонуємо молодим вчителям поради досвідчених колег з питань професійного становлення.




Пам’ятайте:


  • Працювати треба чесно, добросовісно, творчо. Це визначає ваше місце в колективі.

  • Знайте, що найменший ваш успіх вчасно буде помічений і відзначений.

  • Не зазнавайтесь. Прагніть до більшого. Радійте успіхам свого колеги і пишайтеся ними,бо вони сприяють зростанню авторитету вашого колективу.

  • Знайдіть улюблену справу. Не чекайте підказок і нагадувань.

  • Будьте ініціативні.

  • Поважайте свій колектив, своїх колег.

  • Вивчайте досвід кращих вчителів, діліться своїм власним досвідом.

Пам’ятайте, що це є невід’ємною частиною трудових взаємовідносин в колективі.


Зустріч зі школою

  1. Під час першої бесіди з директором і заступником попросіть їх розповісти про шкільний колектив взагалі. При цьому поцікавтесь із досвідом кого із працівників вам як молодому вчителеві варто було б ознайомитись насамперед.

  2. Якщо в школі є методичний кабінет, то перегляд зібраних там матеріалів також певною мірою допоможе вам скласти думку про того чи того педагога.
  3. Уважно огляньте навчальні кабінети , їх оформлення: зібраний і систематизований там дидактичний матеріал значною мірою відображає стиль учителя.


  4. У перші місяці перебування у школі поставте собі за мету відвідати уроки більшості вчителів. Адже кожен із них найповніше себе виявляє як особистість у безпосередній діяльності на уроці.

  5. Постійно розвивайте свою педагогічну спостережливість і допитливість. Придивляйтесь, як ваші колеги спілкуються з учнями під час перерв, суспільно корисної праці, прогулянок; які в них взаємини з адміністрацією школи, один з одним, із батьками учнів; про що і як розмовляють між собою вчителі у позанавчальний час тощо. Спостереження за зовнішнім виглядом також може деякою мірою доповнити знання про особистість педагога.

  6. Якщо трапиться нагода ознайомитись з помешканням вашого колеги, не відмовляйтесь. Стиль, культура оформлення житла, стан садиби значною мірою характеризують людину, насамперед учителя.







меті і завданням уроку, змісту і характеру навчання, змісту навчального матеріалу, готовності учнів до засвоєння.

і характеру навчального матеріалу, але не відповідають меті й завданням уроку, готовності учнів до засвоєння матеріалу.

змісту і характеру навчального матеріалу, готовності учнів до засвоєння, але не відповідають меті й завданням уроку.

меті й завданням уроку, змісту й характеру навчльного матеріалу, готовності учнів до засвоєння.

Диференці-йований підхід до учнів.



Завдання диференційо-вані за одним із параметрів ( обсягом, змістом, складністю), учитель не інструктує про способи організації роботи.

Завдання диференційо-вані за обсягом , змістом, складністю ; учитель не інструктує про шляхи організації роботи.


Завдання диференційо-вані за одним із параметрів, учитель інструктує про шляхи організації роботи.

Завдання диференційова-ні за обсягом, змістом, складністю, вчитель інструктує про шляхи реалізації роботи.

Формува-ння вмінь самостійної роботи.

Робота вчителя не сприяла формуванню вмінь самостійної роботи.

Робота з формування вмінь самостійної роботи учнів велася без урахування їх сформованості.

Учитель у роботі враховував рівень сформованості в учнів умінь самостійна роботи; давалися вказівки щодо джерел знань.

Учитель у роботі враховував рівень сформованості вмінь самостійної роботи учня з додатковими джерелами знань.

Облік і контроль знань.



Облік і контроль знань не відповідають елементар-ним вимогам.

Облік і контроль знань ведуться стихійно.

Облік і контроль не завжди обгрунтовані.

Облік і контроль знань учнів обгрунтовані.

чіткого плану.

відповідає елементар-ним вимогам.

складений за шаблоном.

обгрунтовний, але не коректується зі змінами умов, які виникли.

обгрунтований і коректується відповідно до умов, які виникли

Реалізація намічених мети й завдань у ході навчального процесу


Мета і завдання уроку не реалізовані.

Мета і завдання уроку реалізовані частково

Мета і завдання уроку реалізовані не повністю.

Мета і завдання уроку реалізовані повністю.

Відбір змісту, розкриття теми, теоретичний рівень викладання матеріалу.

Матеріал перевантаже-

ний зайвими фактами, головні теоретичні положення не виділені.

Матеріал викладено схематично, узагальнено, непереконливо.

Матеріал викладено на переконливих прикладах, конкретних фактах, необхідних аргументах, але не були сформульовані теоретичне висновки.

Конкретні факти співвіднесені із загальними теоретичними висновками, правильно, головне чітко виділене вчителем, переконливо доведено.

Використан-ня наочності, ТНЗ, дидактич-них матеріалів.


Наочні посібники , ТНЗ, дидактичні матеріали не використовую-ться або майже не використову-ються.

Наочні посібники, ТНЗ, дидактичні матеріали використову-ються рідко, малоефектив-но.

Наочні посібники, ТНЗ, дидактичні матеріали обираються раціонально, але не завжди використову-ються ефективно.

Наочні посібники, ТЗН, дидактичні матеріали обирають й використову-ються раціонально й ефективно.

Обгрунтова-ність вибору методів


Методи, які застосовува-лися не відповідають



Методи , які застосовува-лись відповідають змісту,



Методи, які застосовува-лись, відповідають


Методи, які застосовувались відповідають



«Не допускайте, щоб під час першого вивчення матеріалу учень поверхово осмислював факти, явища, закономірності, щоб уже під час першого вивчення він робив помилки»

В.Сухомлинський


Директор школи Іщенко О.Т.

Поради вчителю при підготовці до уроку

 

Загальні вимоги до уроку :

• проведення уроку на основі сучасних наукових досягнень, передового педагогічного досвіду, закономірностей навчального процесу;

• проведення уроку на основі методик гуманних дидактичних концепцій;

• особистісна спрямованість, тобто забезпечення учням умов для самореалізації та ефективної навчально-пізнавальної діяльності з урахуванням їхніх інтересів, потреб, нахилів, здібностей та життєвих настанов;

• оптимальне поєднання і системна реалізація на уроці дидактичних принципів;

• встановлення міжпредметних зв'язків, які усвідомлюються учнями;

• зв'язок із раніше засвоєними знаннями, навичками, уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учнів;

• актуалізація, стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості учня:  мотиваційної,  пізнавальної,  емоційно-вольової, фізичної, моральної тощо;

• логічність, вмотивованість і емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності учнів;

• ефективне застосування сучасних дидактичних засобів, особливо — комп'ютерних;

• тісний зв'язок із життям, першою чергою — з особистим досвідом учня;

• формування практично необхідних знань, навичок, умінь, ефективної методики навчально-пізнавальної діяльності;

• формування   мотивації   навчально-пізнавальних   дій, професійного становлення, потреби постійної самоосвіти;

• діагностика, прогнозування, проектування і планування кожного уроку.

Окрім цього, кожен урок має сприяти ефективній реалізації основних функцій дидактичного  процесу — освітньої, розвиткової, виховної та самовдосконалення. В контексті сучасних концепцій навчання на перший план, замість освітньої, виходить виховна функція дидактичного процесу — формування всебічно та гармонійно розвинутої особистості. Це вимагає,  безумовно, зміни парадигми уроку з метою формування духовного світу учня, допомоги в його самоактуалізації та самореалізації, визнання права бути суб'єктом навчального процесу і формування суб'єкт-суб'єктних взаємин на кожному уроці. Така парадигма має бути гуманною і особистісно спрямованою. Відповідно, грунтовно змінюється зміст цих функцій та вимоги до уроку.

Виховні вимоги до уроку:

— формування і розвиток в учнів національної свідомості, самосвідомості та ментальності, провідних рис громадянина своєї держави;

— формування в учнів високої духовності, підвалину якої мають становити загальнолюдські, національні та професійні цінності, широка моральна, правова, екологічна, політична, художньо-естетична й фізична культура;

— формування і розвиток в учнів активної життєвої настанови, допомога в самоактуалізації та самореалізації у навчальному процесі та майбутній професійній діяльності;

— вміле поєднання дидактичних, розвиткових і виховних завдань кожного уроку та їх творче спрямування на формування і розвиток всебічно і гармонійно розвиненої особистості;

 — формування ( розвиток мотивації постійного самовдосконалення і змістовної професійної діяльності шляхом реалізації потенційних інтелектуальних, фізичних та інших можливостей;


— підпорядкування виховної мети кожного уроку загальній меті виховання тощо.

Розвиткові вимоги до уроку:

— спрямованість кожного уроку на максимальний розвиток духовних, інтелектуальних, фізичних і творчих здібностей кожного учня, його провідних психічних рис;

— направленість кожного уроку на «зону найближчого розвитку» учня та її творче проектування і реалізація;

«Щоб стати справжнім вчителем, треба пройти школу сердечності – протягом тривалого часу пізнавати серцем усе, чим живе дитина, що думає, з чого радіє й чим засмучується. Це одна з найтонших рис у педагогічній діяльності. Якщо ви наполегливо оволодієте нею, ви будете справжнім майстром»

В.Сухомлинський


Завідувач кафедри Фазекош М.К.

Організація роботи наставника зі стажистом


  1. Складання індивідуально плану роботи стажиста з урахуванням його потреб і можливостей.

  2. Взаємовідвідування уроків із подальшим їх обговоренням.

  3. Спільні відвідування уроків досвідчених колег і ретельний їх аналіз.

  4. Випереджувальне відвідування стажистом уроків, що проводяться наставником.

  5. Спільне зі стажистом складання календарно - тематичних планів, конспектів уроків.

  6. Допомога стажистові в розробці уроків, заходів.

  7. Надання рекомендацій щодо самосвіти.

  8. Ознайомлення стажиста з науково-методичною літературою.

  9. Обговорення новинок педагогічної літератури, творчих здобутків інших вчителів.

  10. Допомога у роботі з «важкими» дітьми та сім'ями.

  11. Залучення стажистів до методичної, громадської роботи.

Пам'ятка вчителю-наставнику

Критерії оцінювання уроку

Рівні


Недопустимий

Критичний

Допустимий

Оптимальний

Уміння чітко і ясно визначити мету і завдання уроку

Наявність

Мета і завдання не поставлені або майже не ставляться


План уроку не

Мета і завдання уроку поставлені, але без будь-якої системи


План уроку

Мета і завдання не завжди чітко сформульовані


План уроку

Мета і завдання визначені точно, чітко і ясно


План уроку


- Контролюйте свої негативні емоції.

- Не дозволяйте собі спалахів агресії, таких як лемент, приниження, сварка.

- Не обговорюйте ситуацію в стані збудження, дайте "охолонути" собі й учню.

- Проводьте час від часу загальні дискусії про порушення поведінки, щоб пояснити, що є прийнятним у певних ситуаціях, а що – ні.

10. Враховуйте вікові особливості учнів у розвитку їх особистості та пізнавальної сфери.


Як подолати страх перед уроком

(тези для автотренінгу)

  1. Я ґрунтовно підготувався до заняття.

  2. Я спокійний.

  3. Настрій у мене гарний, бадьорий.

  4. Я продумав усі компоненти уроку.

  5. Я добре знаю всіх учнів,вони дисципліновані, уважні, з повагою ставляться до мене.

  6. Я підібрав цікавий матеріал і зможу захопити школярів.

  7. Мені легко з учнями.
  8. Я цілком володію собою.




— проведення занять з урахуванням індивідуально-психічних особливостей кожного учня та активна допомога в його самовдосконаленні тощо.

Дидактичні вимоги до уроку:

— чітке визначення освітніх завдань кожного уроку та їх творче поєднання із загальною метою вивчення конкретного предмета й формування особистості учня в навчально-виховному процесі;

— оптимальне визначення змістового компонента кожного уроку з урахуванням особистісної спрямованості навчально-виховного процесу;

— широке використання методів, прийомів і способів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів та їхнього творчого розвитку;

— творчий підхід до обгрунтування методики проведення кожного уроку;

— опора на загальнолюдські цінності в застосуванні принципів навчання;

— забезпечення активного зворотного зв'язку, дієвого контролю

і управління тощо.

Крім зазначених, обов'язково слід мати на увазі й інші вимоги до уроку:

— організаційні (чіткість, раціональне використання часу, обладнання, дисципліна тощо);

— управлінські (цілеспрямованість, оперативність, конкретність, стиль управління тощо);

—     санітарно-гігієнічні     (температура,     освітленість, працездатність, перевтома тощо);

—   етичні    (рішучість,    вимогливість,   принциповість, справедливість, тактовність тощо);

—    психологічні    (врахування    індивідуально-психічних особливостей учнів, психічного стану учнів і вчителя, настрою вчителя та ін.) тощо.

Класифікацій уроків є десятки. Проблема ця дуже складна і не вирішена остаточно ні у світовій, ні у вітчизняній дидактиці.

Сучасна класифікація уроків здійснюється на основі дидактичної мети. Авторами такої класифікації є В. О. Онищук, М. А. Сорокін, М. І. Махмутов та ін.

Примірна схема самоаналізу уроку

Клас: ______________

Тема уроку: _________________

Тип уроку та його структура: ______________________

1. Яке місце даного уроку в темі? Як цей урок пов'язаний з попереднім, як цей урок працює на подальші уроки?

2. Коротка психолого-педагогічна характеристика класу.

Які особливості учнів були враховані при плануванні уроку?

3. Яка триєдина дидактична мета уроку (його повчальний, розвиваючий, виховний об'єкт), дати оцінку успішності в досягненні мети уроку.

4. Відбір змісту, форм і методів навчання відповідно до мети уроку. Виділити головний етап і дати повний його аналіз, ґрунтуючись на результатах навчання на уроці. Яке поєднання методів навчання було вибране для пояснення нового матеріалу?

5. Чи раціонально було розподілено час, відведений на всі етапи уроку? Чи логічні "зв'язки" між цими етапами? Показати, як інші етапи працювали на головний етап?

6. Відбір дидактичних матеріалів, ТЗН, наочних посібників відповідно до цілей уроку.

7. Як організований контроль засвоєння знань, умінь і навиків учнів? На яких етапах уроку? У яких формах і якими методами здійснювався? Як організовано регулювання і корекцію знань учнів?

8. Психологічна атмосфера на уроці і спілкування вчителя і учнів.

9. Як Ви оцінюєте результати уроку? Чи вдалося реалізувати всі поставлені завдання уроку? Якщо не вдалося, то чому?

Основні типи уроків у сучасній вітчизняній школі:

комбіновані (змішані) уроки;

уроки засвоєння нових знань;

уроки формування навичок і вмінь;

уроки узагальнення і систематизації знань;

уроки практичного застосування знань, навичок і умінь;

уроки контролю і корекції знань, навичок і вмінь.

Така   класифікація  є  найзручнішою  для  планування, прогнозування діяльності вчителя, обгрунтування методики кожного уроку.


Методика визначених типів уроків складається з трьох частин:

—  організація роботи — 1—3 хв.;

основна частина (формування знань, навичок і вмінь; їх засвоєння, повторення, закріплення і контроль; застосування на практиці тощо) — 35—40 хв.;

підведення підсумку уроку і повідомлення домашнього завдання — 2—3 хв.

Психологи пропонують такі поради вчителям щодо шляхів підвищення ефективності уроку:

1. Зробіть мету уроку метою учнів.

- Поясніть важливість теми для учнів (а не тільки для контрольної чи іспиту).

2. Формулюйте мету, орієнтуючись на потреби й інтереси учнів.

3. Серйозно ставтеся до організації уроку.

- Поясніть урок із запису плану на дошці чи працюйте над планом із класом.

- Розбийте урок на етапи, підводячи підсумок кожного етапу уроку.

4.Орієнтуйте учнів на самооцінку діяльності.

- Запитуйте в учня: "Ти задоволений результатом "?, замість оцінки: "Ти добре справився з роботою".

5.Якначастіше ставте учнів у ситуацію вибору.

- Запропонуйте обдарованим і відстаючим учням разом розробити індивідуальні плани навчання.

6.Зробіть ситуацію успіху досяжною для кожного учня.

- Вибирайте такі завдання, при виконанні яких учні частіше досягають успіхів, ніж невдач.

7.Практикуйте роботу в групах, парах.

- Після вивчення складного матеріалу попросіть учнів перевірити себе в засвоєнні нового матеріалу, пояснюючи його один одному.

- Пропонуйте дітям придумати питання для однокласників і задавати їх на уроці.

- Дозвольте і підтримуйте роботу в парах: устигаючий і відстаючий учні.

8.Щоб запобігти порушенню дисципліни на уроці, створіть умови для підвищення якості знань учнів та їхньої самоповаги.


- Змініть методи пояснення так, щоб кожний учень міг досягти успіху.

- Учіть позитивному ставленню до себе.

Замість: "Я не зможу цього зробити", "Це занадто важко " рекомендується: "Я не можу це зробити".


  • Обговорюючи провину учня, говоріть тільки про те, що трапилося, не наклеюйте ярлика : "Ти як завжди…"

9. Не підсилюйте напруження ситуації.

"сильних" і "слабких", заохочувати всі їхні добрі починання, досягнуті успіхи та прагнення до навчання. Для розвитку та закріплення бажаної поведінки використовують заохочення та покарання. Вчитель, впливаючи на учнів, сам визначає співвідношення кількості заохочень і покарань. Ефект буде значним при застосуванні всіх способів впливу з перевагою заохочення.

Досвідчені вчителі для підвищення мотивації до навчання пропонують:

  • забезпечити в учнів відчуття просування вперед, переживання успіху в діяльності, для чого необхідно правильно підбирати рівень складності завдань і заслужено оцінювати результат діяльності ;

  • використовувати всі можливості навчального матеріалу для того, щоб зацікавити учнів, ставити проблеми, активізувати самостійне мислення ;

  • організовувати співробітництво учнів на уроці, взаємодопомогу, позитивне ставлення класу до предмета і навчання в цілому ;

  • самому правильно формувати стосунки з учнями, бути зацікавленим у їхніх успіхах, мати авторитет;

  • бачити індивідуальність кожного учня, мотивувати кожного, спираючись на вже наявні в учня мотиви ;

  • деяких учнів доводиться змушувати вчитися, постійно заохочувати чи карати , залучати батьків для спільного контролю.

Наджвичайно важливом є авторитет учителя, адже без нього важко організувати діяльність дітей на уроці. Для різних вікових груп вплив особистого авторитету педагога та вплив правил буде різним. Для молодших школярів головним є слово вчителя, а правило сприймається як установлене педагогом і обгрунтоване його авторитетом, для школярів середньої та старшої ланки, роль правил збільшується, і їхнє застосування не повинно залежати від волі вчителя. Процес становлення правил у різних вікових групах йде від заучування та нагадування до обговорення та узгодження.


Мазур М.А. наводить орієнтовний приклад правил для учнів середніх класів:


  1. Принось усе необхідне на урок (назвати ).

  2. Будь на своєму місці, коли пролунає дзвоник.

  3. Поважай інших і будь ввічливим.

  4. Поважай власність іншого і т.п.

Необхідно також встановлювати зону відповідальності вчителя, зону відповідальності учня та зону спільної відповідальності.

Творчі педагоги постійно вдосконалюють методику проведення класичного уроку, в результаті чого в навчальний процес впроваджуються нестандартні уроки.

Нестандартний урок це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять.

Найпоширеніші серед них — уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки—ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, уроки-консиліуми,   уроки-твори,   уроки-винаходи,   уроки-заліки, театралізовані уроки, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки-сумніви, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-концерти, уроки-екскурсії, інтегральні уроки тощо.

Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням і викликають у них творчий інтерес.

 

«Однією з найважливіших особливостей творчості педагога є те, що об’єкт його праці – дитина – повсякчас змінюється, завжди новий, сьогодні не той, що вчора. Наша праця – формування людини, і це покладає на нас особливу відповідальність, яку ні з чим не зіставиш»


В.Сухомлинський


Заступник директора з науково-методичної роботи Станко О.С.

Основні типи уроків у сучасній школі:

Кожен тип уроку має свою структуру, тобто етапи побудови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними. Характер елементів структури визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш оптимальним шляхом досягти тієї чи іншої дидактичної, розвиткової та виховної мети уроку. Визначення і послідовність цих завдань залежать від логіки і закономірностей навчального процесу. Зрозуміло, логіка засвоєння знань відрізняється від логіки формування навичок і вмінь, а тому і різниться структура уроків відповідних типів. Кожний тип уроку має свою структуру.

Комбінований урок: перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів; повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і систематизація нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у сучасній загальноосвітній школі. Йому належить 75—80 відсотків загальної кількості уроків, що проводяться. Цей тип уроку здебільшого використовується в початкових і середніх класах.

Зміст основних етапів комбінованого уроку.

Підготовка вчителя до уроку.

Цей етап передбачає: вивчення учнів класу; стилю викладання інших вчителів у цьому класі; докладне вивчення змісту навчального матеріалу; планування навчальної роботи; підготовку навчально-матеріальної бази.

Підготовка вчителя до конкретного уроку.

В. О. Сухомлинський зазначав, що вчитель до уроку готується все своє життя. Його підготовка до конкретного уроку включає: формулювання теми; визначення виховної, розвиткової та дидактичної цілей уроку; підбір конкретного матеріалу до теми; визначення структури вибраного типу уроку; визначення методики уроку; підготовку дидактичних засобів і матеріалів; визначення форми контролю й оцінки знань, навичок і вмінь; визначення місця й ролі спостереження, демонстрування засобів наочності і опитування в рамках уроку; перевірку своєї готовності до уроку; перевірку готовності учнів до уроку.


Тематичне планування передбачає визначення типу уроку; визначення обсягу навчального матеріалу; підготовку засобів наочності, використання технічних засобів навчання й підбір фактичного матеріалу.

Поурочний план включає дату проведення уроку, його порядковий номер за тематичним планом; назву, тип уроку і його мету; структуру уроку; зміст


  1. Зацікавленість в результаті.

  2. Передбачення успіху.

  3. Формування позитивної установки на урок внаслідок ефективно продуманої мети.

Дослідження показують, що в процесі підготовки до уроку важливе значення з позиції його ефективності має:

  • психічна самоорганізація вчителя. Психічні переживання й стани вчителя оформляються словесно, мімікою, жестами, емоційним забарвленням мови. Ця установка вчителя передається учням, і вони так само емоційно залучаються до діяльності на уроці.;

  • педагог повинен уміти бачити у певному класі "психологічну індивідуальність", знати індивідуальні психологічні особливості учнів цього класу, хоча б тих, хто потребує підтримки. Компетентного та вимогливого учителя, який любить дітей, найбільше поважають учні.

Психологи вбачають алгоритм компетентного та вимогливого вчителя в таких діях: чіткі норми вимог; максимальна допомога учням у їх досягненнях; справедлива оцінка кінцевого результату.

На жаль, у шкільній практиці часто спостерігаються знайоме явище в сучасній школі – синдром "емоційного вигорання"- переважаюча втома, відчуття відсутності соціальної підтримки, докори учням і батькам, невдоволення професією, що проявляється через невротичність, агресивність, конфліктність учителів, що самі потребують допомоги.

Важливою умовою розвитку соціальних мотивів навчання є позитивні взаємини між вчителем і учнем. Як зазначає психолог Мазур М.А., вчителі, на жаль, не позбавлені стереотипів і установок стосовно учнів (байдужа , ситуативна). Установки вчителя виявляються, наприклад, під час опитування – види питань, час для відповіді, підтримка учня. Так, учням, від яких чекають успіхів, задається більше питань, дається більше часу для відповіді, перебивають їх рідше, ніж тих учнів, від яких високих результатів не чекають. Вчителі також дають "сильним " учням підказки, підсилюючи свою віру в те, що вони зможуть відповісти , не очікують поганих відповідей (хоча такі й бувають ), формують з ними більш теплі стосунки (посміхаються, кивають головою при відповіді, хвалять їх більше й емоційніше ).


"Слабким " учням учитель задає легкі питання, дає менше часу на відповідь. Важливо знайти спільну мову зі всіма учнями без поділу їх на

уваги. Протягом уроку він повинен стежити за рівнем втомлюваності учнів. Сам процес втомленості має дві фази: рухливої непосидючості та загальмованості.

Правильна побудова структури уроку глибоко розкриває і показує практичне застосування положень предмета, який викладає педагог. На такому уроці стимулюється активність учнів пізнавальними і практичними завданнями, формується потреба в самостійному отриманні знань, у творчому переосмисленні засвоєного.


«Учительська професія – це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється. Прекрасна риса – повсякчас відкривати в людині нове, дивуватись новому, бачити людину в процесі її становлення – один із тих коренів, які живлять покликання до педагогічної праці»

В.Сухомлинський


Практичний психолог І.Ф. Станко

Психологічні аспекти професійної майстерності вчителя

Важливим елементом професійної майстерності учителя є його здатність до психологічного аналізу та самоаналізу уроку.

Знання вчителем психологічних факторів уроку сприятимуть підвищенню його результативності, дадуть можливість виявити причини невдач, відрізнити випадковий успіх від передбачуваного, прогнозувати напрямок розвитку учнів, здійснювати самоаналіз та корекцію своєї поведінки на уроці.

Кожен урок, як хороша вистава, повинен мати гарний вступ, що сприяє формуванню позитивної установки на діяльність. Установка на урок виникає в перші його хвилини та за своєю якістю може бути позитивною чи негативною. За позитивної установки учень швидко долучається до навчальної діяльності і, як правило, успішний у ній. За негативної установки (байдужість до уроку, відчуженість від нього) навчальна діяльність триває в’яло, важко змусити учня пізнати, якщо він цього не хоче.


Прийоми, за допомогою яких учитель може сформувати в учнів позитивну установку на урок:


  1. Впевненість в собі та дітях.

уроку; методи роботи вчителя й учнів; навчальне обладнання і домашнє завдання.

Початок уроку. Організація активної участі учнів в уроці є важливою методичною проблемою. Вона не повинна забирати багато часу, тому учнів бажано залучати до навчально-пізнавальної діяльності з першої хвилини уроку. Для цього початок уроку має бути динамічним, давати учням заряд енергії, бадьорості, діловитості. Урок починається так: взаємне вітання вчителя й учнів; перевірка відсутніх; перевірка зовнішнього стану приміщення; перевірка робочих місць та зовнішнього вигляду учнів; організація уваги.

Важливість повторювально-навчальної роботи зумовлена трьома причинами:

1) більш відповідальним ставленням учнів до підготовки до уроку, бо їхні знання обов'язково перевіряються;

2) актуалізацією знань учнів під час перевірки, що сприяє усвідомленню, поглибленню, систематизації та закріпленню навчального матеріалу;

3) спрямованістю повторення і перевірки знань на розвиток мовлення та мислення учнів. Тому ця робота має бути творчою і, водночас, націленою як на окремого учня, так і на весь клас.

З цією метою можна застосувати індивідуальне усне опитування, фронтальне та інші види опитування з поурочним оцінюванням.

Повідомлення теми, цілі й завдань уроку. Тему кожного уроку вчитель повідомляє на початку заняття або роботи над новим матеріалом. При цьому важливо чітко її сформулювати, визначити завдання уроку й основні питання, які учні мають засвоїти.

Мотивування вчителем навчально-пізнавальної діяльності учнів має відбуватися протягом всього уроку. Воно спрямоване на формування і розвиток в учнів широких інтересів, потреб в різноманітних знаннях, чітких життєвих перспектив, професійної орієнтації та самовдосконалення. Мотиви — це внутрішні імпульси, які спонукають учня до активної навчально-пізнавальної діяльності.


Пояснення матеріалу. Цей етап повинен відповідати таким вимогам: учитель має продумати своє місце в класі, щоб його було чути і видно всім учням; не ходити по кла­су; говорити голосно і чітко; темп розповіді має бути розміреним; мова доступною. При цьому важливо спиратися на попередній досвід учнів; виділяти істотне й головне в навчальному матеріалі; послідовно викладати тему; використовувати ілюстративний і демонстраційний матеріал.

Сприймання, осмислення і засвоєння нового матеріалу. Сприймання є першим етапом процесу засвоєння учнями нового матеріалу. Воно найбільш успішне, коли правильно поєднано виклад матеріалу, наочні посібники та самостійну роботу учнів. Осмислення знань — це заглиблення в суть явищ, процесів, які вивчаються. Воно передбачає насамперед розкриття внутрішніх закономірностей цих явиш. Основними прийомами такої роботи є аналіз і синтез, абстрагування і конкретизація, порівняння й узагальнення, моделювання, класифікація тощо.

Формування навичок і вмінь. Разом із засвоєнням навчального матеріалу учні засвоюють різноманітні навички та вміння, що формуються на основі знань. Основні компоненти формування навичок і вмінь: розбір і засвоєння правила, яке лежить в основі навички; подолання труднощів під час набуття навички; вдосконалення й автоматизація навички; закріплення досягнутого рівня навички та використання її на практиці. Основним методом формування навичок є вправи.

Підбиваючи підсумки уроку, вчитель коротко повідомляє цілі уроку і визначає, чи досягнуті вони, оцінює дисципліну як окремих учнів, так і всього класу.

Домашнє завдання. Методика передбачає чітку систему домашніх завдань; визначення і конкретизацію окремого домашнього завдання; визначення часу на ознайомлення з ним учнів; дохідливість домашнього завдання; інструктаж про його виконання.

Урок засвоєння нових знань: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань; повідомлення теми, цілей і завдань уроку; мотивування учіння; сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу; узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання.


Урок формування навичок і вмінь: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь; повідомлення теми,

уроку має бути відображено позитивні та негативні аспекти діяльності класу та окремих учнів, оцінено їх роботу.

10. Повідомлення домашнього завдання. Містить пояснення щодо змісту завдання, методики його виконання, передбачає його запис на дошці, а учнями — в щоденник. Тип уроку визначає особливості його структури (наявність, послідовність і взаємозв'язок елементів). Одні уроки охоплюють усі елементи структури, інші — тільки деякі.

Організаційні вимоги. Передбачають чітке визначення мети і завдань уроку, раціональну його структуру, підтримання високої працездатності, дисципліни, оптимальне використання часу. Дидактичні вимоги. Висувають на передній план чіткість навчальних завдань, освітню і виховну мету, оптимальний зміст, раціональні методи, дотримання принципів навчання.

Психологічні вимоги. Спрямовують на стимулювання навчально-пізнавальної діяльності, метою якої є формування позитивного ставлення учнів до навчання. Тому в процесі навчання учитель повинен дбати не тільки про рівень власної діяльності (викладання), але й діяльності учнів (учіння). Обов'язковим елементом кожного уроку є формування мотивів навчальної діяльності.

Етичні вимоги. Важливою складовою педагогічного такту є співвід­ношення вимогливості та поваги до особистості учня. Повага несумісна з приниженням особистості, людської гідності учня. Вимогливість є одним з виявів поваги вчителя до учня, який рано чи пізно починає розуміти, що невимогливий учитель — це байдужа до них та результатів своєї праці людина. Важливе етичне значення має оцінювання викладачем навчальної діяльності учнів. Необ'єктивність оцінювання травмує психіку учня, викликаючи негативне ставлення до навчання, відчуття несправедливості, необ'єктивності оцінки діяльності.

Санітарно-гігієнічні вимоги. Акцентують увагу вчителя на відповідальності не тільки за глибокі та фундаментальні знання дітей, але й за їх психофізіологічний стан. Значна частина санітарно-гігієнічних вимог до процесу навчання повинна виконуватися без безпосередньої участі вчителя (забезпечення відповідної площі, кубатури класних приміщень, освітлення класу, раціональний розклад уроків, сприятливий шкільний режим та ін.). Будь-яке порушення норм шкільної гігієни вчитель не має залишати без


4. Стимулювання навчальної діяльності. Необхідне для розвитку в учнів зацікавленості до вивчення нової теми. Може здійснюватися за допомогою введення додаткової (вторинної) навчальної інформації, після чого буде викладатись основна, а також завдяки створенню викладачем проблемних, імітаційних або ігрових ситуацій.

5. Актуалізація опорних знань. Покликана забезпечити узгодження між викладеною вчителем інформацією та сприйняттям, засвоєнням, осмисленням її учнями. Щоб пояснення було зрозумілим, учням необхідно нагадати попередній вивчений матеріал, на базі якого засвоюва­тимуться нові знання.

6. Пояснення нового матеріалу. Полягає не тільки у викладанні, а й у керуванні процесом засвоєння учнями нових знань. Для успішного засвоєння учнями нових знань викладачеві необхідно подбати про їх сприймання, розуміння, закріплення і застосування. Бажано щоб під час пояснення нового матеріалу між учнями і вчителем існував зворотний зв'язок для з'ясування незрозумілих моментів.

7. Діагностика правильності засвоєння учнями знань. Допомагає викладачеві, учням з'ясувати причину нерозуміння певного елемента змісту, невміння чи помилковості виконання інтелектуальної або практичної дії. Вона може бути здійснена за допомогою серії оперативних короткочасних контрольних робіт (письмових, графічних, практичних), усних фронтальних опитувань. За допомогою комп'ютерної техніки діагностика може бути здійснена особливо оперативно. Результати її відкривають для викладача чітку картину диференційованості учнів за рівнем засвоєння навчального матеріалу.

8. Закріплення нового матеріалу. Здійснюється за допомогою вибіркового фронтального опитування учнів або за допомогою невеликої самостійної роботи. Для цього викладач повинен підібрати питання, завдання, які сприятимуть приєднанню нових знань до системи засвоєних раніше знань, умінь та навичок.

9. Підбиття підсумків уроку. Передбачає коротке повідомлення про виконання запланованої мети, завдань уроку. Учитель аналізує, що нового дізнались учні на занятті, якими знаннями та вміннями оволоділи, яке значення мають ці знання для наступного вивчення предмета. У підсумках


цілей і завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні та пізнавальні вправи); первинне застосування нових знань (пробні вправи); самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи); підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок узагальнення і систематизації знань: повідомлення теми, цілей та завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; відтворення й узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань; узагальнення та систематизація основних теоретичних положень і відповіднихнаукових ідей; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок практичного застосування знань, навичок і вмінь: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь; повідомлення теми, цілей і завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; осмис­лення змісту й послідовності застосування способів виконання дій; самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою вчителя; звіт учнів про роботу і теоретичне обгрунтування отриманих результатів; підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання.

Урок контролю і корекції знань, навичок і вмінь: повідомлення теми, цілей та завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять; перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення; застосування учнями знань у стандартних і змінних умовах; перевірка, аналіз і оцінка виконаних під час уроку робіт; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

НАЙБІЛЬШ ХАРАКТЕРНІ НЕДОЛІКИ УРОКУ

• Нехтування вчителем підготовкою плану проведення уроку.

• Не приділяється належна увага мотивації й інтересу учнів до уроку.

• Тема уроку не записується на дошці.


• Мета уроку не узгоджується в процесі обговорення з учнями, а за­дається самим учителем.

• Не проводиться оперативна перевірка якості виконання учнями письмових завдань, підготовки до уроків.

• Час активної роботи учнів на уроці набагато менший за час ак­тивного пояснення вчителя.

• Мовчання більшості учнів на уроці.

• Відсутня диференціація навчання на різних етапах уроку.

• Учні на уроці пасивні.

• Робота з обмеженим колом школярів.

• Відповіді учнів на запитання вчителя в основному мають репро­дуктивний, відтворюючий характер. Характер навчальних завдань реп­родуктивний за алгоритмом.

• Учитель виступає репродуктором навчання.

• Мало уваги приділяється виділенню основного, найбільш сут­тєвого із змісту вивченого матеріалу та його багаторазовому повто­ренню.

• Не приділяється достатньої уваги підготовці учнів до тематич­ного оцінювання.

• Панує напруженість, страх.

• Нераціонально використовується час уроку.

• Домашнє завдання не записано на дошці, задане після дзвінка, недиференційоване, значно перевищує обсяг роботи, виконаної на уроці.

• Невчасно завершується урок.

• Невміння якісно побудувати урок.

• Зосередження уваги лише на учневі, який відповідає.

• Неувага до відповіді учня, втручання у відповідь.

• Гостра реакція на будь-які відхилення у поведінці учнів на уроці.

• «Загравання» з учнями, намагання сподобатись, невміння знайти правильний тон.

• Невміння спрямувати навчання та виховання на колектив учнів.

• Погрози, грубі зауваження як основні засоби впливу на учнів.

• Невиразність мови.

• Невміння поставити акцент на найголовніше.

• Монотонність голосу.

• Нерухомість фігури.

• Неврахування інтересів, захоплень учнів або повна їхня відсут­ність.


• Механічне запозичення педагогічного досвіду.

• Намагання скопіювати побачене.

Отже, форма організації навчання є важливою дидактичною проблемою, яка безпосередньо впливає на результативний компонент навчального процесу. Вона тісно пов'язана з методами і засобами навчання, бо кінцевий результат визначається комплексом дидактичних умов, серед яких важливе місце посідають організаційні форми навчання.


«Найважливіші інструменти нашого впливу на духовний світ учня – слово вчителя, краса навколишнього світу й мистецтва, створення обставин, в яких найяскравіше виражаються почуття – весь емоційний діапазон людських відносин»

В.Сухомлинський


Заступник директора з навчальної роботи Калинич Н.В.

Урок, як форма організації навчання

Структура уроку

Урок — логічно закінчена, цілісна, обмежена в часі частина навчально-виховного процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом учителя з постійним складом учнів.

Кожний тип уроку має властиву тільки йому структуру, яку створює набір конкретних елементів.

1. Організаційна частина. До неї належать привітання, перевірка підготовленості учнів до уроку, виявлення відсутніх, повідомлення плану роботи. Мета її — мобілізувати дітей до праці, активізувати їх увагу, створити робочу атмосферу на уроці.

2. Мотивація навчальної діяльності. Передбачає формування в учнів потреби вивчення конкретного навчального матеріалу. Містить повідомлення теми, мети та завдань уроку. Виникненню мотивів для навчання сприяє чітке усвідомлення його мети — кінцевого, запланованого результату спільної діяльності викладача й учнів.

3. Перевірка знань учнів. Означає перевірку письмового домашнього завдання, яку проводять різними методами контролю залежно від поставленої мети: усна перевірка (опитування), вибіркова письмова перевірка за допомогою карток-завдань.



Кінцевий результат педагогічної праці можна побачити не сьогодні, не завтра, а через тривалий час і тому потребує ретельної підготовки і великої відповідальності

В. Сухомлинський ( матеріали семінару школи молодого вчителя)

/ Укл . О.В.Молнар. – Ужгород, 2010.

У даному методичному посібнику вміщені практичні матеріали та рекомендації педагогам-початківцям, які починають свою трудову діяльність у школі нового типу. Запропоновано велику кількість зразків проведення різних типів уроків, поради вчителю при підготовці до уроку, примірні схеми самоаналізу уроку, основні типи уроків у сучасній школі, найбільш характерні недоліки уроку, структура уроку.

Рекомендовано для педагогів шкіл та вчителів-початківців.


Відповідальний за випуск Оксана Станко


Рекомендовано до друку науково-методичною радою Ужгородської загальноосвітньої спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням окремих предметів. Протокол № 2 від 22 вересня 2010 року.

Зміст


Пам'ятка молодому вчителю

Зустріч зі школою


Поради вчителю при підготовці до уроку

Директор школи Іщенко О.Т.


Основні типи уроків у сучасній школі

Заступник директора з науково-методичної роботи Станко О.С.


Урок як форма організації навчання

Затупник директора з навчальної роботи Калинич Н.В.


Психологічні аспекти професійної майстерності вчителя

Практичний психолог Станко І.Ф.


Організація роботи наставника зі стажистом

Завідувач кафедри Фазекош М.К.


Для заміток

Ужгородська загальноосвітня спеціалізована школа –інтернат з поглибленим вивченням окремих предметів Закарпатської обласної ради


Кінцевий результат педагогічної праці можна побачити не сьогодні, не завтра, а через тривалий час і тому потребує ретельної підготовки і великої відповідальності

В.Сухомлинський


Матеріали семінару школи молодого вчителя

(22 вересня 2010 року)


Ужгород – 2010