refik.in.ua 1 ... 3 4 5 6 7

Перерахунок розподіленого податкового кредиту за необоротними активами за 12, 24 і 36 місяців їх використання


10

Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях за результатами 12, 24 і 36 місяців їх використання. Це абсолютно нова норма податкового законодавства з ПДВ і її реалізація в додатку 7 до декларації з ПДВ викликає багато запитань. Зокрема:

    1. Чи потрібно здійснювати річний перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях у таблиці 2 додатка 7 до декларації з ПДВ? Питання виникає, оскільки, якщо заповнити графи 6, 7, 8, 9, 10 таблиці 2 відповідно до закладених в неї формул, то виявиться перерахованим у тому числі і вхідний ПДВ за придбаними за рік необоротними активами.
    2. У додатку 7 зазначено, що таблиця 3 заповнюється в разі використання необоротних активів одночасно в оподатковуваних і неоподатковуваних операціях і за результатами 12, 24 і 36 місяців їх використання. Що мається на увазі під першим випадком, адже ПК передбачено тільки другий випадок? Імовірно, йдеться про необоротні активи, які отримувалися для використання лише в оподатковуваних або лише в неоподатковуваних операціях, а потім почали використовуватися у двох видах операцій. Проте такий перерахунок не передбачено ПК. Водночас питання, як врахувати зміну напряму використання необоротних активів, звичайно ж, виникає. Як бути в разі, якщо необоротний актив починає використовуватись у двох видах операцій, або, навпаки, з використання в оподатковуваних і неоподатковуваних операціях або з використання лише в неоподатковуваних переводиться для використання в оподатковуваних операціях? Питання набуває особливої актуальності у зв'язку з підписанням Закону України від 19.05.11 р. № 3387-VI, яким із ПК вилучено пп. 196.1.14, і тепер юристам, аудиторам та іншим платникам, що надають послуги, перераховані в цьому подпункті, незрозуміло, як врахувати податковий кредит за необоротними активами, умовно проданими або придбаними в період дії пп. 196.1.14 ПК.


    3. Заповнення таблиці 3 у передбаченому ПК випадку, а саме - за результатами 12, 24 і 36 місяців їх використання, теж викликає запитання:

      • враховувати неповний місяць уведення в експлуатацію необоротного активу у складі 12, 24 і 36 місяців їх використання, чи відлік здійснювати з наступного місяця?

у графі 8 таблиці 3 зазначено, що значення цього рядка переноситься з відповідним знаком до рядка 16.4 декларації за звітний період, на який припадає 12-й, 24-й і 36-й місяць використання необоротних активів, а ПК передбачає відображення коригування у звітності лише один раз на рік. Як повинен заповнювати звітність платник: згідно з нормами ПК чи згідно зі вказівками у формі?

Крім розподілу вхідного ПДВ між оподатковуваними і неоподатковуваними операціями при придбанні товарів/послуг та необоротних активів, п. 199.4 ПК установлено проведення перерахунку частки використання в оподатковуваних операціях:

  • товарів/послуг - виходячи з фактичних обсягів проведених оподатковуваних операцій за рік;

  • необоротних активів – за результатами 12, 24 і 36 місяців їх використання.

Далі п. 199.5 ПК передбачено, що перерахована частка використовується для коригування сум податкового кредиту і результати перерахунку відображаються в податковій декларації за останній податковий період. Тобто коригування податкового кредиту як за товарами/послугами, так і за необоротними активами, передбачено один раз на рік виходячи з фактичних обсягів проведених оподатковуваних операцій.

Тобто норма ПК говорить про те, що вхідний ПДВ за необоротними активами перераховується за результатами 12, 24 і 36 місяців їх використання в господарській діяльності. Причому результати такого перерахунку відображаються лише в останній декларації року, а не в кожній декларації, на яку припадає 12-й, 24-й і 36-й місяць використання необоротних активів. Перерахунок за результатами використання необоротних активів одночасно в оподатковуваних і неоподатковуваних операціях Кодексом не передбачено.


Коригування ПДВ при зміні напряму використання необоротних активів передбачено ПК лише для одного випадку – передання в межах балансу майна (під поняття майна необоротні активи підпадають), яке планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в неоподатковуваних операціях (пп. 14.1.191 «а» ПК). А саме: таку операцію прирівняно до постачання, тобто передбачено умовний продаж таких необоротних активів. База оподаткування для такого випадку прямо передбачена п. 188.1 ПК – виходячи з балансової вартості на момент такого умовного постачання


Пропонуємо привести порядок заповнення таблиць 2 і 3 додатка 7 до декларації з ПДВ у відповідність до чинних норм ПК (якщо запропоновані за результатами обговорення на Конгресі зміни до ПК не будуть прийняті до грудня 2011 року) і надати офіційне роз’яснення з питань, що виникають. Зокрема:

  1. У таблиці 2 додатка 7 до декларації з ПДВ виправити формули у графах 6, 7, 8, 9, 10 таблиці 2 так, щоб в річному перерахунку частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях не брав участі податковий кредит, сформований при придбанні необоротних активів;

  2. Роз'яснити порядок заповнення таблиці 3 додатка 7, а саме:

  • чи перераховувати частку використання необоротних активів, придбаних до 01.01.11 р.?,

  • чи вважати неповний місяць введення в експлуатацію необоротного активу одним із 12, 24 і 36 місяців його використання, чи може відлік здійснювати з наступного місяця?




ПДВ за послугами перевізників за договорами транспортного експедирування

11

Якщо договір транспортного експедирування має посередницький характер (комісії або доручення), то для експедитора правила оподаткування передання клієнтові послуг перевізників визначаються за загальними правилами п. 189.4 ПК. Тобто базою оподаткування послуг, що передаються в рамках договору транспортного експедирування, буде вартість постачання цих послуг, визначена згідно зі ст. 188 ПК, а саме – договірна вартість, але не нижче за звичайні ціни. А дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту експедитора визначається за ст. 187, п. 198.2 ПК, тобто за правилом «першої події».


Отже, порядок оподаткування передання послуг перевізників у рамках договору транспортного експедирування, що має посередницький характер, не відрізняється від порядку, властивого прямому договору. Уточнимо, що «посередницькі» норми п. 189.3–189.5 ПК не поширюються лише на експорт та імпорт товарів (п. 189.6 ПК), а послуги при цьому не згадуються.

Проте в Єдиній базі податкових знань ДПАУ містяться роз'яснення щодо міжнародних перевезень (ставка ПДВ - 0 %) у рамках договору транспортного експедирування, що експедитор не повинен виписувати податкову накладну замовникові на послуги перевізника, що передаються такому замовникові. Експедитор повинен виписувати податкову накладну, але лише на суму своєї винагороди.

Дійсно, відносно міжнародних перевезень передання ПДВ за ставкою 0 % не має особливого значення (вона впливає лише на коефіцієнт розподілу оподатковуваних і неоподатковуваних операцій у експедитора).

Проте якщо перевезення здійснюється по території України (ставка 20 %), то питання чи передавати, чи не передавати ПДВ від перевізника клієнтові, має велике значення:

- якщо перевізник – неплатник ПДВ (резидент) і постачання послуг є об'єктом обкладення ПДВ, то згідно з роз'ясненням експедитор позбавлений необхідності обкладати ПДВ передання послуг клієнтові;

- якщо ж перевізник – платник ПДВ, то клієнт буде позбавлений права на податковий кредит за послугами перевезення, що оподатковуються за ставкою 20 % (хоча він сплатить ці 20 % експедиторові), адже податкові накладні перевізники випишуть на адресу експедитора, а не клієнта.

Проте п. 189.4 ПК регулює порядок оподаткування всіх операцій, що проводяться по посередницьким договорам і не містить винятків для експедиторів.


189.4. Базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються в межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена в порядку, установленому ст. 188 ПК.


Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів і без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, установленими статтями 187 і 198 ПК.

186.3. Місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, у якому одержувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або, разі відсутності такого місця, - місце постійного або переважного його проживання. До таких послуг належать:

ж) надання транспортно-експедиційних послуг.


Пропонуємо надати офіційне роз'яснення щодо порядку обкладення ПДВ транспортними експедиторами, які працюють за договорами транспортного експедирування, що мають посередницький характер, вартості послуг, наданих перевізниками та іншими особами. Зокрема, чи треба експедиторові обкладати ПДВ загальну вартість таких послуг, і чи має він право на податковий кредит.


Заповнення податкової накладної

12

Лист ДПАУ від 06.04.11 р. № 9497/7/16-1517, що містить «Пам'ятку про адміністрування процедури виписування, видачі і отримання податкових накладних» (далі – Пам'ятка), роз'яснює порядок заповнення реквізитів податкових накладних. Викладений у Пам'ятці порядок заповнення деяких реквізитів звужує дію п. 201.1 ПК і Порядку, затвердженого наказом ДПАУ від 21.12.10 р. № 969 (далі – Порядок № 969). Це призводить до хвилювання платників податку з приводу можливості визнання недійсними податкових накладних, заповнених відповідно до вимог ПК і Порядку № 969, але не так, як зазначено в Пам'ятці.

Зокрема, йдеться про такі вимоги Пам'ятки.

1. Мова заповнення податкової накладної. У п. 7 Пам'ятки зазначено, що це повинна бути виключно українська мова. Проте ні ст. 201 ПК, ні Порядок № 969 такої вимоги не містять. Пунктом 1.3 Положень, затверджених наказом МФУ від 24.05.95 р. № 88, передбачено складання первинних документів (до яких належить і податкова накладна) українською мовою, але разом з українською мовою може застосовуватися й інша мова в порядку, установленому ст. 11 Закону від 28.10.89 р. № 8312-XI (далі – Закон № 8312).


У цій статті сказано, що в Україні мовою роботи, діловодства та документації, а також взаємин державних, партійних, суспільних органів, підприємств, установ і організацій є українська мова. Проте в певних випадках мовою роботи, діловодства і документації разом з українською мовою може бути й національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості. Ці випадки передбачені:

- ч. 2 ст. 3 Закону № 8312: у роботі підприємств, установ, організацій та ін., розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей, можуть застосовуватися разом з українською і їх національні мови;

- ч. 3 ст. 3 Закону № 8312: коли громадяни іншої національності, що складають більшість населення зазначених адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, не володіють в належному обсязі національною мовою або коли в межах цих адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів компактно проживає декілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення цієї місцевості, у роботі названих органів і організацій може використовуватись українська мова або мова, прийнята для всього населення.

Для платників податків вимога заповнення податкової накладної винятково українською мовою може призвести до таких негативних наслідків:

- можливості визнання таких податкових накладних при перевірках недійсними (якщо постачальник видасть податкову накладну російською мовою, то у покупця немає законодавчих підстав звернутися до органу ДПС зі скаргою на постачальника за п. 201.10 ПК);

- деякі платники хочуть перейти на українську мову, але їм не дозволяє це зробити номенклатура товарів, унесених до бази даних російською мовою на підставі документів постачальника (або, наприклад, довідники норм і розцінок з будівництва, інших видів робіт видано російською мовою).

2. Неможливість заповнення частини полів податкової накладної друкарським способом, а частини – від руки (п. 17 Пам'яток). Пунктом 1 Порядку № 969 передбачено, що податкова накладна може друкуватися поліграфічним методом, за допомогою комп'ютера або іншим методом. Тобто Порядком № 969 таку заборону не встановлено, як і статтею 210 ПК. Раніше ДПАУ дозволяла таким чином заповнювати податкову накладну.


3. Формат адреси податкової накладної (п. 27 Пам'яток). Ні ПК, ні Порядком № 969 не передбачено формат написання адреси в податковій накладній. Якщо покупець отримає від постачальника податкову накладну із заповненою у старому форматі адресою (своєю або постачальника), то в нього не буде підстав звернутися до органу ДПС зі скаргою на постачальника за п. 201.10 ПК щоб отримати право на податковий кредит за такою податковою накладною.


П. 201.1 ПК. Платник податку зобов'язаний надати покупцеві (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.


П. 1 Порядку № 969. Податкова накладна може друкуватися поліграфічним методом, за допомогою комп'ютера або іншим методом.

Пропонуємо надати офіційне роз'яснення про те, що за недотримання зазначених пунктів Пам'ятки платників ПДВ не позбавлятимуть права на податковий кредит


ЗЕМЕЛЬНИЙ ПОДАТОК

Щодо визначення об'єкта оподаткування земельним податком для платників ФСП

13

З 01.01.11 р. сільгосптоваровиробники — платники ФСП є платниками земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

У зв'язку з цим виникають питання: чи  сплачується земельний податок за  землі зайняті господарськими дворами, гаражами, адміністративними будівлями, шляхами, тощо, а також землі під болотами, ярами, пологами тощо, тобто за землі не віднесені до сільськогосподарських угідь?


Платник ФСП не є платником земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п. 307.1 “б” ПК).

Пропонуємо ДПС України надати офіційне роз'яснення щодо критеріїв для визначення земель, які вважаються такими, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва

ЕКОЛОГІЧНИЙ ПОДАТОК

Щодо визначення об'єкта оподаткування відходів

14

ПК не дає визначення терміна “відходи”. Цей термін визначено в Законі “Про відходи”. Згідно з цим Законом не підпадають під визначення відходів, зокрема, відходи сільськогосподарського товаровиробництва (гній, послід тощо). Такі відходи використовуються як органічне добриво безпосередньо самим сільгосппідприємством або реалізуються ним.


На місцях органи ДПС наполягають на сплаті екологічного податку за розміщення таких видів відходів



Відповідно до ст. 1 Закону “Про відходи” відходи — це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення

Пропонуємо ДПС України надати офіційне роз'яснення про те, чи необхідно сплачувати екологічний податок за відходи, які утворюються платником, але використовуються ним у власній господарській діяльності

ЄДИНИЙ ПОДАТОК

Про сплату частини єдиного податку до Пенсійного фонду

15

З 01.01.11 р. юридичні особи на єдиному податку самостійно повинні сплачувати 43 % нарахованого єдиного податку до бюджету і 57 % - до Пенсійного фонду. До 01.01.11 г існував механізм заліку частини єдиного податку, що надходить до Пенсійного фонду, у рахунок сплати страхових внесків. З 01.01.11 р. такого механізму немає, і тому підприємства сплачують до Пенсійного фонду як частину єдиного податку (57 %), так і повну суму єдиного соціального внеску, нарахованого на заробітну плату найманих працівників, що призводить до подвійного оподаткування.

У таких підприємств виникає запитання:

- чи необхідно сплачувати 57 % єдиного податку до Пенсійного фонду, якщо вони повністю сплатили єдиний внесок;

- який порядок заліку сплаченої частини єдиного податку в рахунок сплати страхових внесків?

3) підрозд. 8. розд.ХХ Податкового кодексу:

єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 30 - 31, ст. 195) (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється;


Пропонуємо ДПС України спільно з Пенсійним фондом України розробити і затвердити порядок заліку єдиного податку (57 %), що надходить на рахунок Пенсійного фонду, в рахунок сплати єдиного соціального внеску, що обчислюється із заробітної плати найманих працівників



<< предыдущая страница   следующая страница >>