refik.in.ua 1 ... 3 4 5 6 7

До розділу ХІІІ «Плата за землю»

Пункт 1.19 статті 1 виключити.


У статті 7:

назву викласти у такій редакції:

«Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження)»;

у пункті 7.1 слова та цифри «у статтях 5, 6 і 9» замінити на слова та цифри «у статтях 5, 6, 9 і 11».


Пункт 8.1 статті 8 викласти в наступній редакції:

«8.1. Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах:

Групи населених пунктів з чисельністю населення, тис. осіб

Ставки податку

гривень за 1 кв. метр

Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення

до 3

0,075




від 3 до 10

0,15




від 10 до 20

0,24




від 20 до 50

0,375

1,2

від 50 до 100

0,45

1,4

від 100 до 250

0,525

1,6

від 250 до 500

0,6

2,0


від 500 до 1000

0,75

2,5

від 1000 і більше

1,05

3,0

».


Пункт 9.1 статті 9 викласти у такій редакції:

«9.1. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садовими кооперативами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотки суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 7 і 8 цього розділу».


У назві статті 11 слова «нормативну грошову оцінку яких не проведено» виключити.


Підпункт 14.1.2 пункту 14.1 статті 14 викласти у такій редакції:

«14.1.2) фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років».

У пункті 14.2 статті 14 цифру "15.1" замінити цифрою "14.1".

Пункт 20.8 статті 20 викласти у наступній редакції:

«20.8. Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку або приміщення, переведеного у нежиле у зв’язку із набуттям його у власність в установленому законом порядку, повинен сплачувати до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами), з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно».

У пункті 23.2 статті 23 слова та цифри «у пункті 23.2 статті 23» замінити словами та цифрами: «у пункті 22.2 статті 22».



До розділу ХІV "Спеціальні податкові режими"

Главу 1 розділу ХІV "Спеціальні податкові режими" викласти в такій редакції:

«Глава 1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва


Стаття 1

Визначення термінів перенесено до розділу І Кодексу.


Стаття 2. Платники податку

2.1. Платниками податку з урахуванням пункту 2.2 цієї статті є:

2.1.1) фізичні особи - підприємці, які протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), що передують періоду переходу на спрощену систему оподаткування, відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цій главі - фізичні особи):

кількість осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), що передують періоду переходу на спрощену систему оподаткування, сукупно не перевищує 10 осіб (включаючи членів сімей таких фізичних осіб);

обсяг доходу, отриманого протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, сукупно не перевищує 300 000 гривень

2.1.2) юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), що передують періоду переходу на спрощену систему оподаткування, відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цій главі - юридичні особи):

середньооблiкова кількість працівників протягом чотирьох послідовних податкових (звітних) періодів (кварталів), що передують періоду переходу на спрощену систему оподаткування, сукупно не перевищує 50 осіб;

обсяг доходу, отриманого протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, сукупно не перевищує 2 000 000 гривень.

2.2. Спрощена система оподаткування не поширюється на:

2.2.1) суб’єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), які здійснюють:


а) діяльність у сфері розваг;

б) обмін іноземної валюти;

в) виробництво підакцизних товарів;

г) діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів;

ґ) виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;

д) діяльність у сфері хімічного та металургійного виробництва;

е) виробництво машин та устаткування;

є) виробництво офісного устаткування та електронно-обчислювальних машин;

ж) виробництво електричних машин та устаткування;

з) виробництво апаратури для радіо, телебачення та зв'язку;

и) виробництво медичної техніки, вимірювальних засобів, оптичних приладів та устаткування, годинників;

і) виробництво автомобілів, причепів та напівпричепів та інших транспортних засобів;

ї) виробництво та розподілення електроенергії, газу, пари та гарячої води;

к) збирання, очищення та розподілення води;

л) видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів;

м) діяльність у сфері фінансового посередництва;

н) діяльність пов’язану з організацією торгівлі, наданням послуг із створення належних умов для здійснення торгівлі іншими фізичними або юридичними особами та орендою торгових місць на ринках та/або у торговельних об’єктах за виключенням ринків, на яких кількість торгових місць менша за 50;

о) спільну діяльність без утворення юридичної особи відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу;

п) видобуток та реалізацію корисних копалин;

р) діяльність з надання в оренду земельних ділянок, житлових та нежитлових приміщень (споруд, будівель) та/або їх частин;


с) послуги у сфері телекомунікацій відповідно до Закону України "Про телекомунікації";

т) оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі;

у) роздрібну торгівлю через мережу Інтернет;


ф) діяльність у сфері інформатизації;


х) діяльність пов’язану з дослідженням і розробкою;

ц) зовнішньоекономічну діяльність;

ч) діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

ш) діяльність з надання послуг у сфері телерадіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення";

щ) діяльність з проведення розслідувань та забезпечення безпеки;

2.2.2) фізичних осіб – підприємців, які здійснюють:

а) діяльність у сфері наземного, водного, авіаційного транспорту, надання додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій;

б) діяльність з надання послуг пошти та зв'язку;

в) роздрібний продаж підакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива);

г) торгівлю виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення;

ґ) діяльність у сфері права;

д) діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту;

е) діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії;

є) діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління;

ж) діяльність з управління підприємствами, допоміжну діяльність у сфері державного управління;

з) рекламну діяльність;

и) технічні випробування та дослідження;

і) підбір та забезпечення персоналом;

ї) операції з нерухомим майном;

к) поводження з небезпечними (шкідливими) відходами;

л) діяльність у сфері культури, спорту та відпочинку;

м) фізичних осіб – підприємців, які надають в оренду земельні ділянки загальна площа яких перевищує 20 соток;


фізичних осіб – підприємців, які надають в оренду житлові примищення загальною площею понад 100 кв. метрів та нежитлові примищення (споруди, будівлі) та/ або їх частини за умови, що сумарна площа наданих в оренду примищень перевищує 300 кв. метрів.

2.2.3) суб’єктів господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать іншим суб’єктам господарювання, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;

2.2.4) банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; громадські організації, суб’єктів господарювання створених без мети отримання прибутку (неприбуткові організації); страхових (перестрахових) брокерів, страхових агентів, реєстраторів цінних паперів, арбітражних керуючих;

2.2.5) суб’єктів господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

2.2.6) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;

2.2.7) іноземців та осіб без громадянства.

2.3. Платники податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у готівковій та/або безготівковій формі.

2.4. Фізичні особи – підприємці та юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування, при здійсненні розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до законодавства, крім фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, та здійснюють дрібну торгівлю на ринках та ярмарках, або надають побутові послуги на дому у замовника, чи займаються ремонтом взуття, швейних та трикотажних виробів, виробів текстильної та шкіряної галантереї та інше. Від застосування РРО передбачено також звільнення операцій з продажу з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів.


Стаття 3. Об’єкт оподаткування

3.1. Об’єктом оподаткування з урахуванням положень пунктів 3.2 - 3.4 цієї статті є дохід платника податку, зменшений на такі суми, що надійшли у звітному періоді:

а) суму коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника податку;

б) суму кредитів, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі;

в) суму коштів цільового призначення, що надійшли від державних фондів соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів (в межах державних програм);

г) суму коштів (зокрема аванс, передоплата), які повертаються покупцю - платнику податку внаслідок повернення ним товару або розірвання договору, а також суму коштів, які повертаються платником податку покупцю внаслідок повернення таким покупцем товару (в розмірі, який не перевищує суми, сплаченої за товар);

ґ) суму коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), які реалізовані в період перебування платником податку на загальній системі оподаткування та вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи (крім випадків реалізації таких товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів);

д) суму податку на додану вартість, отриманого в ціні товарів (послуг), відвантажених (поставлених) платником податку в період його перебування на загальній системі оподаткування (крім випадків постачання таких товарів (послуг) за рахунок бюджетних коштів);

е) суму коштів та вартості майна, внесених засновниками або учасниками платника податку до статутного фонду такого платника;

є) суму коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються платнику податку з бюджетів або державних цільових фондів;

ж) дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку, що оподатковані у порядку, визначеному розділом ІІІ цього Кодексу;


з) податку на додану вартість (за винятком юридичних осіб, які обрали ставку оподаткування 5 відсотків, та фізичних осіб, яки не є платниками податку на додану вартість.

3.2. Об’єктом оподаткування при продажу основних фондів є дохід, який визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких фондів за ціною, не меншою від звичайної, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на момент продажу.

3.3. У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентським договором об’єктом оподаткування є сума винагороди повіреного (агента).

3.4. Не є об’єктом оподаткування суми податків і зборів (обов’язкових платежів), отримані (нараховані) платником податку під час здійснення ним функцій податкового агента.

3.5. Датою отримання доходу є дата надходження коштів на поточний рахунок (в касу) платника податку, у тому числі списання кредиторської заборгованості по якій минув строк позовної давності та безоплатно одержані протягом звітного періоду матеріальні і нематеріальні цінності (активи).

3.6. У разі здійснення торгівлі товарами або послугами з використанням торговельних автоматів чи іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності реєстратора розрахункових операцій, датою отримання доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів та/або подібного обладнання грошової виручки.

3.7. У разі коли торгівля товарами (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток та/або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток та/або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України.

3.8. Дивіденди, що виплачуються власникам корпоративних прав (засновникам суб’єктів спрощеної системи оподаткування), юридичними особами оподатковуються відповідно до законодавства з питань оподаткування:


для фізичних осіб згідно із розділом IV цього Кодексу;

для юридичних осіб, які обрали спосіб оподаткування доходів за загальною системою оподаткування, згідно із розділом ІІІ цього Кодексу;

для юридичних осіб - платників єдиного податку згідно із цією главою.

Стаття 4. База оподаткування

4.1. Базою обкладення податком є виражений у гривнях дохід платника податку, визначений згідно з пунктами 3.1 - 3.4 статті 3 цієї глави.

4.2. Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання таких доходів.

4.3. Дохід у вигляді безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг визначається за звичайними цінами у порядку, встановленому розділом ІІІ цього Кодексу.

Стаття 5. Ставки податку для фізичних осіб

5.1. Ставки податку для фізичних осіб встановлюються щороку сільськими, селищними та міськими радами (далі у цій статті - органи місцевого самоврядування) у межах від 20 до 200 гривень з розрахунку на календарний місяць залежно від виду господарської діяльності та місця її провадження.

5.1.1. На період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року для фізичних осіб, які провадять господарську діяльність виключно з надання послуг, займаються торгівлєю на ринках та обсяг доходу яких протягом календарного року при підтвердженні статусу платника податку не перевищує 300 000 гривень, установлюється нульова ставка податку.


5.2. Рішення про встановлення ставок податку для фізичних осіб, їх зміну приймаються та офіційно оприлюднюються органами місцевого самоврядування до 1 липня поточного бюджетного періоду і набирають чинності з початку наступного бюджетного періоду.

5.3. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення ставок податку для фізичних осіб є нормативно-правовим актом з питань оподаткування. Копія такого рішення надсилається органом місцевого самоврядування відповідному органу державної податкової служби у десятиденний строк з дня його офіційного опублікування.


5.4. Ставки податку для фізичних осіб є незмінними протягом бюджетного періоду, на який вони встановлені органами місцевого самоврядування.

5.5. У разі коли органами місцевого самоврядування до початку нового бюджетного періоду в установленому цією статтею порядку не встановлено та/або не оприлюднено ставки податку за видами господарської діяльності, до моменту їх встановлення та/або оприлюднення діють ставки податку, визначені у попередньому бюджетному періоді.

5.6. Фізичні особи, які провадять кілька видів господарської діяльності, для яких установлено різні ставки податку, придбавають одне свідоцтво платника податку i сплачують податок за більшою ставкою.

5.7. Фізичні особи, які провадять господарську діяльність не за місцем державної реєстрації або на всій території України, придбавають одне свідоцтво платника податку i сплачують податок за ставкою 200 гривень з розрахунку на календарний місяць незалежно від виду діяльності.

Стаття 6. Ставки податку для юридичних осіб

6.1. Ставка податку для юридичних осіб встановлюється у розмірі:

3 відсотки бази оподаткування у разі сплати податку на додану вартість згідно розділу V цього Кодексу;

5 відсотків бази оподаткування у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

6.1.1. На період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року для юридичних осіб які провадять господарську діяльність виключно з надання послуг та обсяг доходу яких протягом календарного року при підтвердженні статусу платника податку не перевищує 300 000 гривень, установлюється нульова ставка податку.

До господарської діяльності з надання послуг, на які поширюється дія підпункту 5.1.1 пункту 5.1 статті 5 та підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, належать:


  1. виготовлення взуття за індивідуальним замовленням;

  2. послуги з ремонту взуття;
  3. виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням;


  4. виготовлення виробів зі шкіри за індивідуальним замовленням;

  5. виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням;

  6. виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням;

  7. виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за індивідуальним замовленням;

  8. виготовлення головних уборів за індивідуальним замовленням;

  9. додаткові послуги до виготовлення виробів за індивідуальним замовленням;

  10. послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів;

  11. виготовлення та в'язання трикотажних виробів за індивідуальним замовленням;

  12. послуги з ремонту трикотажних виробів;

  13. виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним замовленням;

  14. послуги з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів;

  15. виготовлення шкіряних галантерейних та дорожніх виробів за індивідуальним замовленням;

  16. послуги з ремонту шкіряних галантерейних та дорожніх виробів;

  17. виготовлення меблів за індивідуальним замовленням;

  18. послуги з ремонту, реставрації та поновлення меблів;

  19. будівництво житла за індивідуальним замовленням;

  20. послуги з ремонту житла за індивідуальним замовленням;

  21. виготовлення теслярських та столярних виробів за індивідуальним замовленням;

  22. технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням;

  23. послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- та відеоапаратури;

  24. послуги з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів;

  25. послуги з ремонту годинників;

  26. послуги з ремонту велосипедів; 

  27. послуги з технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів;

  28. виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням;
  29. послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів;


  30. виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням;

  31. послуги з ремонту ювелірних виробів;

  32. прокат речей особистого користування та побутових товарів;

  33. послуги з виконання фоторобіт;

  34. послуги з оброблення плівок;

  35. послуги з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів;

  36. послуги з чищення та фарбування текстильних, трикотажних і хутрових виробів;

  37. вичинка хутрових шкур за індивідуальним замовленням;

  38. послуги перукарень;

  39. ритуальні послуги;

  40. послуги, пов'язані з сільським та лісовим господарством;

  41. послуги домашньої прислуги;

  42. послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням;

  43. послуги з фото- та відеозйомки за індивідуальним замовленням;

  44. послуги з денного догляду за дітьми, особами похилого віку, у тому числі за особами з фізичними та розумовими вадами.


Стаття 7. Податковий (звітний) період

7.1. Податковим (звітним) періодом для платників податку є календарний квартал.

7.2. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

7.3. Для суб’єктів господарювання, які перейшли до сплати податків за спрощеною системою оподаткування із загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду, що настає за місяцем, в якому таким особам видано свідоцтво платника податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

7.4. Для новоутворених суб’єктів господарювання перший податковий (звітний) період починається з початку того кварталу, в якому видано свідоцтво платника податку.


7.5. У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичними особами, які є платниками податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, що закінчується днем такої державної реєстрації.

Стаття 8. Порядок нарахування та строки сплати податку

8.1. Фізичні особи сплачують податок шляхом здійснення попереднього (авансового) платежу щомісяця до 20 числа (включно) до початку місяця, за який здійснюється сплата податку.

Фізичні особи можуть здійснити сплату податку авансовим внеском за весь податковий період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Отримані доходи, сума перевищення доходу, нараховані та сплачені суми податку відображаються платником у декларації за відповідний звітний період.

Сума сплаченого податку є узгодженою, остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань фізичної особи - платника податку. При цьому доходи, отримані в результаті провадження господарської діяльності, не включаються до складу його загального оподатковуваного доходу за результатами звітного року.

8.2. Юридичні особи сплачують податок щомісяця до 20 числа (включно) місяця, що настає за місяцем, за який здійснюється сплата податку.

8.3. Сума податку перераховується на окремий рахунок органів Державного казначейства України.

8.4. Суми податку, не сплачені в установлені строки, вважаються податковим боргом і стягуються до бюджету згідно з положеннями цього Кодексу.

Стаття 9. Ведення обліку і складення звітності платниками податку

9.1. Для визначення результатів господарської діяльності на підставі первинних документів платники податку ведуть книгу обліку доходів і витрат шляхом відображення у хронологічній послідовності здійснених господарських і фінансових операцій.

9.2. Форма книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва за погодженням з центральним органом державної податкової служби.


9.3. Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність у встановленому законодавством порядку за спрощеною формою затвердженою центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної фінансової політики.

9.4. Платники податку не звільняються від ведення податкового обліку, складання і подання звітності, пов’язаної зі сплатою інших податків і зборів (обов’язкових платежів), платниками яких вони є згідно з цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

9.5. За результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду платники податку подають до органу державної податкової служби декларацію суб’єкта малого підприємництва - платника податку в строк, встановлений для квартального податкового (звітного) періоду.

9.6. Форма декларації затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

9.7. Податкова звітність складається та подається наростаючим підсумком.

Стаття 10. Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами (обов’язковими платежами)

10.1. Платники податку не є платниками таких податків і зборів (обов’язкових платежів):

а) податку на прибуток підприємств;

б) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;

в) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України крім юридичних осіб, які обрали ставку 3 відсотки бази оподаткування;;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

ґ) земельного податку, крім земельних ділянок, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності (на період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року) та земельних ділянок, що знаходяться у власності фізичних осіб;


д) збору за спеціальне використання води (на період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року).

10.2. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 10.1 цієї статті, сплачуються платниками податку в порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом, а страхові внески до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування - в порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.

10.3. Платники податку зобов’язані нараховувати, відраховувати та перераховувати до бюджету, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, податок на доходи фізичних осіб, збори та страхові внески, пов’язані з виплатою заробітної плати (доходу) працівникам, які перебувають з ними у трудових відносинах.

10.4. Платники податку вважаються податковими агентами найманих ними осіб та/або фізичних осіб, які перебувають з ними у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь таких осіб, включаючи будь-які доходи, які остаточно оподатковуються під час їх виплати.

Стаття 11. Порядок переходу до сплати податків за спрощеною системою оподаткування або відмови від сплати податків за спрощеною системою оподаткування

11.1. Суб’єкти господарювання за власним бажанням можуть обрати спрощену систему оподаткування шляхом отримання свідоцтва платника податку.

11.2. Рішення про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування може бути прийняте суб’єктом господарювання один раз протягом календарного року шляхом подання відповідної письмової заяви до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб’єкта господарювання не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного податкового (звітного) періоду.

11.3. Зміна (доповнення або виключення) виду господарської діяльності, перехід до сплати податку за іншою ставкою, а також відмова від застосування спрощеної системи оподаткування можуть бути здійснені суб’єктами господарювання, які відповідають вимогам статті 2 цієї глави, з початку нового податкового (звітного) періоду за умови подання відповідної заяви у порядку, визначеному пунктом 11.2 цієї статті.


11.4. Орган державної податкової служби зобов’язаний безоплатно видати протягом 10 робочих днів із дня подання суб’єктом господарювання заяви про обрання спрощеної системи оподаткування свідоцтво платника податку або надати письмову мотивовану відмову, яка може бути оскаржена таким суб’єктом у судовому порядку.

Свідоцтво видається особисто фізичній особі або особі уповноваженій суб’єктом господарювання під підпис.

11.5. Суб’єкт господарювання, який утворюється в результаті реорганізації будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг (недоїмку), які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований як платник податку за умови погашення таких податкових зобов’язань чи податкового боргу (недоїмки).

11.6. Новоутворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти господарювання, які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування до органу державної податкової служби за місцем їх реєстрації, вважаються платниками податку з дня державної реєстрації такого платника.


При цьому під час розгляду органом державної податкової служби заяви про видачу свідоцтва платника податку, поданої новоутвореною фізичною особою - підприємцем, який раніше вже був у встановленому законом порядку зареєстрований як платник єдиного податку і самостійно прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності, враховується вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування (але не більш як за річний період до дати подання такої заяви).

11.7. Свідоцтво платника податку видається на календарний рік.

Для продовження дії свідоцтва платника податку на наступний календарний рік заява подається в обов’язковому порядку в установлений пунктом 10.2 цієї статті строк.

11.8. Бланк свідоцтва платника податку є документом суворого обліку, що запроваджується на всій території України.


У разі втрати або зіпсування свідоцтва платнику податку видається дублікат свідоцтва в порядку, установленому пунктом 10.4 цієї статті.

11.9. Якщо платник єдиного податку - фізична особа провадить господарську діяльність із використанням найманої праці, то для кожної особи, яка перебуває з ними у трудових відносинах, орган державної податкової служби видає такому платникові податку довідку про трудові відносини фізичної особи з платником податку (далі - довідка).

Довідка видається на безоплатній основі протягом 5 робочих днів з дня звернення.

У разі збільшення кількості найманих працівників платники податку повинні одержати відповідні довідки для таких працівників.

У разі зменшення кількості найманих працівників платники податку повинні повернути видані на таких працівників довідки до органу державної податкової служби.

Суб’єкти господарювання у своїй діяльності зобов’язані використовувати найману працю на умовах законодавства про працю.

11.10. Копія свідоцтво платника податку та довідка повинні розміщуватися на робочому місці найманого працівника, свідотство у платника податку та пред’являтися працівникам контролюючих органів, яким надано відповідні функціональні повноваження на проведення перевірки.

Свідоцтво платника податку та довідки, видані платникам податку, не можуть бути передані іншим, крім зазначених у них, особам.

Свідоцтво платника податку, строк дії якого закінчився, підлягає поверненню у п’ятиденний строк разом з усіма довідками органу державної податкової служби, який їх видав.


11.11. Свідоцтво платника єдиного податку анулюється органом державної податкової служби у разі:

подання платником єдиного податку заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування;

припинення підприємницької діяльності фізичної особи та/або ліквідації (реорганізації) юридичної особи;

виникнення податкової заборгованості зі сплати єдиного податку протягом двох послідовних кварталів;


провадження господарської діяльності, на яку не поширюється дія цієї глави;

перевищення граничної чисельності найманих осіб, встановленої у пункті 2.1 статті 2 цієї глави;

перевищення граничного обсягу доходу, встановленого у пункті 2.1 статті 2 цієї глави;

застосування платником податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 2.3 статті 2 цієї глави;

неоформлення в установленому порядку трудових відносин при фактичному використанні найманої праці;

недотримання вимог нарахування та виплати заробітної плати.


11.12. Форма свідоцтва платника податку та довідки та порядок їх видачі (анулювання) встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

11.13. У разі припинення платником податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання зі сплати податку нараховуються такому платникові до останнього дня (включно) календарного місяця його фактичної діяльності.

11.14. Процедура переходу платника податків до сплати за спрощеною або загальною системою оподаткування, а також порядок оподаткування платників податків у разі такого переходу, визначаються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової політики та центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.

Стаття 12. Відповідальність платника податку

12.1. Платник податку несе відповідальність згідно із законодавством за правильність нарахування, своєчасність подання декларацій та сплати податків, платником яких він є відповідно до цього Кодексу.

12.2. У разі застосування платником податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 2.3 статті 2 цієї глави, або здійснення операцій, на які відповідно до пункту 2.2 статті 2 цієї глави не поширюється спрощена система оподаткування, дохід, отриманий платником податку в результаті здійснення таких операцій, оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків - для фізичних осіб та за подвійною ставкою єдиного податку - для юридичних осіб.


12.3. У разі коли фізична особа - платник податку провадить діяльність, не зазначену у свідоцтві платника податку, дохід, отриманий від провадження такої діяльності, оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків.

При цьому такий платник податку зобов’язаний внести відповідні зміни до свідоцтва платника податку або перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного податкового (звітного) періоду.

12.4. У разі коли у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, отриманого фізичною особою, перевищує обсяг, зазначений у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 цієї глави, сума перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків.

12.5. У разі, коли у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, отриманого юридичною особою, перевищує обсяг, зазначений у абзаці третьому підпункту 2.1.2 статті 2 цієї глави, сума перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду оподатковується за подвійною ставкою податку.

12.6. У разі недотримання положень статті 2 цієї глави платник податку зобов’язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного кварталу і втрачає право сплачувати податки за спрощеною системою оподаткування протягом наступного календарного року.

12.7. За не оформлення трудових відносин у разі фактичного використання найманої праці платники податку несуть адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законами.

12.8. У випадку, якшо платник єдиного податку – фізичної особи, більше половини своєї виручки за три, шість, дев'ять'чи дванадцять місяців нарастаючим підсумком з початку року отримав від одного замовника (кліента, покупця), такий суб'єкт підприємницької діяльності позбавляється права на сплату єдиного податку в цих періодах і сплачує податки і збори у відповідності до загальної системи оподаткування.


12.9. На підставі договору оренди на місці проведення підприємницької діяльності фізичної осби підприємця – платника єдиного податку не може проводити діяльність інша особа, яка зареєстрована платником єдиного податку.»



<< предыдущая страница   следующая страница >>