refik.in.ua 1




Андруневич Оксана Миколаївна,

практичний психолог психологічної служби МДЦ «Артек», психолог дитячого табору «Лісний»

МДЦ «Артек», Україна


ПРОГРАМА ПОДОЛАННЯ СТАНУ САМОТНОСТІ

У ДІТЕЙ В УМОВАХ ДИТЯЧОГО ТАБОРУ


Актуальність. Сьогодення зі своїми шаленими темпами розвитку породжує тривогу та невротизує суспільство. Перед людьми виникає безліч завдань, які продиктовані соціумом. Досягаючи поставленої мети, слідкуючи за змінами в суспільстві вони часто не помічають особистісних змін. Буває так, знаходячись у ситуації міжособистісної взаємодії людина почуває себе самотньою. Особистість – як духовний персонаж зі своїми потребами і проблемами часто не знаходить свого призначення. Вона губиться серед досягнень науки і техніки, які несуть за собою не тільки комфортніші умови, але й духовний нігілізм та  занепад. Людина усамітнюється, замикається в собі. Знецінення, духовна ізоляція породжують відчай перед життям. Спробою уникнення відчаю є втеча від життя шляхом занурення в ілюзію або прагнення компенсувати духовний дискомфорт чуттєвими насолодами тіла. Тоді людина ще більше поринає у стан самотності, замкненості, суму і тривоги.

Самотність належить до числа тих понять, реальний життєвий зміст яких, здавалося б, чітко уявляється буденній свідомості, але подібна ясність помилкова, тому що вона приховує складний, суперечливий філософський зміст, ніби зникаючи від раціонального аналізу. Багато людей, серед них і діти, стикаються з цим переживанням, але не кожен може про це сказати. Уся багатогранність перших вражень дітей від перебування їх в МДЦ «Артек», широка різноманітність організованих заходів, які дозволяють реалізувати їх творчий та фізичний потенціал, велике коло спілкування із новими, цікавими особистостями не завжди створюють умови для профілактики стану самотності. Усі ці зазначенні моменти і неоднозначність єдиної точки зору по вивченню даної теми являються основою для актуальності даної роботи:

  • виокремити напрямки та способи психологічної роботи по профілактиці і подоланню негативних наслідків переживання самотності в тимчасовому дитячому об’єднанні;

  • розробити програму психологічної допомоги в подоланні самотності для дітей підліткового віку з урахуванням індивідуальної специфіки переживання ними почуття самотності.

Результати нашого дослідження можуть бути використані психологами в індивідуальній, груповій консультативній практиці та організації роботи для корекції стану самотності в умовах дитячих таборів.

^ Результати теоретичного аналізу. Самотність – це переживання, яке викликає комплексне і гостре відчуття, яке виражає певну форму самопізнання, і показує розділення реальної структури відносин і зв'язків внутрішнього світу особистості. Самотність сприймається як гостре суб'єктивне, індивідуальне і часто унікальне переживання. Хоча при всій унікальності даного переживання самотність має певні елементи, спільні для всіх її проявів. Однією з найяскравіших рис самотності є специфічне відчуття повного «занурення» в самого себе [6, 35]. Відчуття самотності не схоже на локальні переживання, воно цілісне, всеохоплююче. Джерело переживання самотності полягає в тому, як люди відчувають, оцінюють і відповідають на соціальну дійсність, характер міжособистісних відносин, що склалися.

Ставлення до іншого є критерієм визначення особливої соціально-психологічної реальності самотньої людини. Самотність не означає фізичну ізоляцію від інших людей. Фактично, самотня людина має соціальні відносини. Питання полягає в тому, наскільки вони є для нього бажаними. Бажаність розуміється як якісний, але не кількісний показник відносин. Однак, часто самотні люди не в змозі відчути чи прийняти як щирі, справжні – дійсні зразки соціального підкріплення й уваги, принаймні в початкових взаємодіях зі сторонніми. У всякому разі, самознищення і очікування відхилення приводить до меншої кількості і неефективних спроб взаємодії самотніх людей. [7, 8]

Психологічний механізм зниження інтенсивності переживання самотності, відповідно, проявляється в наступному ланцюгу змінних: визначення соціальної мети – потреба в соціальній взаємодії – розвиток соціальних вмінь – наявність значимого соціального партнера. Переживання самотності має наступні два аспекти:

  • когнітивний-сприйняття відсутності партнера, який допомагає в досягненні значимих соціальних цілей;

  • емоційний – негативна емоційна реакція, що виникає на дану ситуацію.

Можна виділити основні передумови виникнення самотності:

  1. Самотність залежить від того, як людина відноситься до себе, тобто від її самооцінки. У багатьох людей почуття самотності пов'язано з явно заниженою самооцінкою. Породжене нею відчуття самотності нерідко призводить до появи в людини почуття непристосованності та нікчемності;

  2. Інколи самотність виникає по причинам, які не залежать від людини. Втрата сенсу у житті (пошук сенсу життя – це пошук того, що складає  основу людського життя, забезпечує людині стабільність, добробут, блага); смерть близької людини; розчарування, відчай; розлука; втрата волі, інтересу, ідеалу, моральних цінностей у житті; втрата перспектив, невдачі у професійній діяльності; нездатність до міжособистісних стосунків, тяжіння до замкненості у спілкуванні; духовна екзистенційна фрустрація; негативне самонавіювання; негативний вплив оточуючих на егоцентризм особистості [1, 110].

Таким чином, самотність є унікальне переживання, специфічне відчуття повного «занурення» в самого себе особистістю, яке не означає фізичної ізоляції, але яке є суб’єктивним переживанням, пов’язаним з зниженою самооцінкою, втратою сенсу життя, прагненням до замкненості та інтровертованості особистості.

^ Результати емпіричного дослідження. Виходячи з результатів теоретичного аналізу та з метою виявлення ставлення до світу з різними відчуттями самотності було проведено емпіричне дослідження, в якому прийняли участь 50 дітей: 25 підлітків у віці 14-15 років та 25 молодших школярів у віці 8-10 років. Всі діти відпочивали в дитячому таборі «Лісний» Міжнародного дитячого центру «Артек» на протязі однієї зміни.

Для дослідження була використана методика діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності Д.Рассела і М. Фергюсона та велося систематичне спостереження (включене та опосередковане) за життєдіяльністю визначених осіб впродовж їх відпочинку в таборі.

Здійснивши обробку результатів методики ми отримали наступні дані. 34% дітей проявляють низький ступінь суб’єктивного відчуття самотності, 66% - середній (див. Мал. 1). Наявність останнього результату вже викликає настороження та занепокоєння, адже, зважаючи на те, що у цю зміну педагоги-організатори та адміністрація табору мали справу із обдарованими дітьми, які характеризуються високим ступенем психосоціального та фізичного розвитку, але і серед них є ті, хто відчувають себе самотньою, навіть у умовах широкого кола спілкування, ситуації успіху, свята, підтримки зі сторони дорослих. Це дозволяє також стверджувати, що відчуття самотності є суб’єктивне переживання, яке активізується в нових соціокультурних умовах та загострюється в адаптаційний період зміни.


і


Мал. 1. Результати діагностики ступеня суб’єктивного

відчуття самотності у дітей у дитячому таборі

Також заслуговує уваги той факт, що у дітей молодшого шкільного віку, які відпочивають в дитячому таборі, ступень суб’єктивного переживання самотності вищий, ніж у дітей в підлітковому віці (см. Табл. 1). Це пов’язано перш за все з тим, що нове середовище, в якому опиняються діти в «Артеку» в перші дні змини є для них новим, непізнанним і до нього треба адаптуватися, звикнути з ним. Це не так просто для дітей, які вперше опинилися далеко від дому, які сумують за батьками, у них активізується відчуття самотності. У підлітків же цей процес проходить легше, скоріше і без особливих проблем.


^ Таблиця 1.

Результати діагностики ступеню

суб’єктивної самотності у молодших школярів та підлітків




Дуже низький

ступінь

Низький

Ступінь

Середній

ступінь

Високий

ступінь

Молодший шкільний вік

(8-10 років)


-


24%


76%


-

Підлітковий вік (14-15 років)

-

44%

56%

-


Таким чином, абсолютно очевидним є факт, що в організаційний період динаміка психічного стану дитини характеризується нестабільним емоційним станом, пригніченістю, подавленим і плаксивим настроєм. У молодших школярів суб’єктивне почуття самотності проявляється в більшому ступені, ніж у підлітків. За результатами проведеного спостереження за цими дітьми було виявлено, що 10% дітей молодшого шкільного віку з середнім ступенем суб’єктивного переживання самотності потребують підтримки зі сторони дорослих.

^ Програма подолання стану самотності у дітей в умовах дитячого табору. Програма подолання стану самотності в умовах дитячих таборів розрахована на дітей підліткового віку. Усі заняття проводяться в групі, передбачають врахування темпу роботи дітей, аналіз виникаючих почуттів, думок. Структура кожного заняття гнучка і передбачає вибір методів та прийомів з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини та групи в цілому, що дозволяє диференціювати та індивідуалізувати процес роботи під час занять. Проведення роботи, спрямоване не стільки на відпрацювання необхідних навичок спілкування, тренування експресивно-мовних умінь, скільки на формування конструктивного відношення до інших людей і пов’язаної з ним самооцінки, подолання внутрішніх конфліктів, активізації самосвідомості, формування певного сенсу життя. Слід зазначити, що в умовах дитячого табору достатньо складно знайти вільний час для проведення групової роботи, тому вона повинна бути кроткосрочною, максимально ефективною та цікавою дітям. Враховуючи ці особливості роботи психолога та відпочинку дітей ми розробили програму з п’яти занять, які, на наш погляд, дозволяють оказати підтримку дітям з високим та середнім ступенем суб’єктивного переживання самотності.

Заняття 1. Мета: сприяння формуванню у дітей бажання взаємодіяти та співпрацювати в групі, зняття стану тривоги, страху, формування відносин між учасниками на основі довіри, взаєморозуміння та взаємної поваги.

Хід заняття:

  1. Привітання.

  2. Вироблення правил групової взаємодії.

  3. Розповідь східної легенди про пошук істини.

  4. Вправа «Символічна людина».

  5. Вправа «М-м-м по колу».

  6. Вправа «Подарунок».

  7. Вправа «Дякую за приємне заняття».

  8. Аналіз почуттів, обмін думками.

Заняття 2. Мета: створення умов для розвитку впевненості, навичок самоаналізу і прийняття рішень, формувати почуття довіри до себе та віри у свої сили.

Хід заняття:

  1. Повторення правил групової взаємодії.

  2. Розповідь історії для натхнення.

  3. Вправа «Я-ідеальний, я – реальний».

  4. Вправа «Дзеркало».

  5. Вправа «Круг впевненості».

  6. Вправа «Індивідуальне сприйняття».

  7. Вправа «Подолання».

  8. Вправа «Закінчи речення».

  9. Аналіз почуттів, обмін думками.

Заняття 3. Мета: створення умов для формування у дітей довіри до інших, адекватного сприймання свого оточення, вироблення навичок позитивної оцінки оточуючих та прийняття позитивної оцінки від них; формування вміння аргументувати і відстоювати свою позицію.

Хід заняття:

  1. Виявлення актуального відчуття самотності, загального емоційного стану.

  2. Повторення правил групової взаємодії.

  3. Вправа «Побажання».

  4. Історія для натхнення.

  5. Вправа «Я і світ моїх відносин».

  6. Вправа «Мої принципи».

  7. Вправа «Чарівний щит».

  8. Вправа «Ми з тобою одної крові».

  9. Вправа «Роздратування відміняється».

  10. Вправа «Усмішка по колу».

  11. Вправа «Оголошення».

  12. Обговорення вражень від заняття, аналіз почуттів, проведеної роботи.

Заняття 4. Мета: створення умов для активізації процесу рефлексії, подальшого саморозкриття, самопізнання, прояснення особистісної «Я-концепції», розкриття якостей важливих для ефективної міжособистісної взаємодії

Хід заняття:

  1. Виявлення актуального відчуття самотності, загального емоційного стану.

  2. Повторення правил групової взаємодії.

  3. Активізація способів самопізнання.

  4. Історія для натхнення».

  5. Вправа «Частинки мого Я».

  6. Вправа «Однакові чи різні?».

  7. Вправа «Людські почуття».

  8. Вправа «Листок за спиною».

  9. Медитативна вправа «Сад моєї душі».

  10. Вправа «Оплески по колу».

  11. Обговорення вражень від заняття, аналіз почуттів, проведеної роботи.

Заняття 5 (заключний етап). Мета: створення умов для усвідомлення учасниками отриманого досвіду, активізації представлень про здобуті здібності, уміння будувати конструктивні відносини з іншими, з самим собою.


Хід заняття:

  1. Виявлення актуального відчуття самотності, загального емоційного стану.

  2. Вправа «Сигнал».

  3. Вправа «Риби для міркувань».

  4. Вправа «Чарівна лавка».

  5. Вправа «Старий я, новий я».

  6. Вправа «Комплімент».

  7. Вправа «Ідеал».

  8. Вправа «Моє серце».

  9. Аналіз роботи в групі, особистісного зростання, актуальних почуттів.

З метою пом'якшення перебігу стану самотності дітей у перші дні перебування їх в умовах дитячого табору, пропонуємо наступні поради та рекомендацій для його подолання:

    • Припиніть порівнювати себе із іншими людьми. Покращення може бути помітним лише в порівнянні з самим собою;

    • Складіть список своїх досягнень, хай навіть найнезначніших, та за необхідності перечитуйте його;

    • Відгукуйтеся про себе з повагою. Цінуйте себе не менш, ніж вас цінують інші;

    • Складіть список усього, за що ви в своєму житті вдячні.  Пам'ятайте, що все це нагорода, а не отримано вами помилково;

    • Навіть якщо ви не відчуваєте в собі особливої впевненості, все одно робіть вигляд, що ви відчуваєте себе саме так;

    • Не втікайте і не біжіть від самотності, а подумайте, що можна зробити, щоб її подолати. Подумайте про те, що у вас є хороші якості (душевність, глибина почуттів та інше). Сказажіть собі, що самотність не вічна і надалі справи підуть краще. Поміркуйте про дії, в яких ви були кращими (спорт, навчання, домашнє господарство, мистецтво та інше);

    • Скажіть собі, що більшість людей бувають самотніми в той чи інший період часу;

    • Слід з'ясувати – наскільки провина за те, що сталося ваша і наскільки вона залежала від об'єктивних обставин. Декому допомагало таке звертання подумки: «Господи, дай мені сили, щоб справитися з тим, що я можу зробити, дай мені мужність, щоб змиритися з тим, чого я не зможу зробити, і дай мені мудрість, щоб відрізнити одне від другого».

    • Відволічіться від почуття самотності, серйозно міркуючи про щось інше, про можливу користь самого стану самотності (можливо для повного усвідомлення своєї впевненості, зрозуміти нові відносини з оточуючими, друзями, коханими – з ким раніше були втрачені відносини);

    • Спробуйте змінити своє життя. Намагайтеся щирше та дружелюбніше будувати відносини, скажімо з батьками, однокласниками, ровесниками;

    • Спробуйте щось зробити для того , щоб вас помітили : змініть зачіску, виявіть свою креативність; продемонструйте свій фізичний потенціал, спробуйте змінити, а ще краще поліпшити свій статус у загоні;

    • Намагайтесь спілкуватись із позитивними і впевненими у собі людьми, готовими вас підтримати;

    • Уявіть авторитетну для вас людину на своєму місці і спробуйте змоделювати: якби вона поводилася в цій ситуації;

    • Визначте або ставте перед собою маленькі, конкретні цілі, які ви напевне можете досягти;

    • Дійте.

Використовуючи всі ці засоби можливо подолати одну з страшних якостей «психологічного мораторію» особистості – пошук негативної ідентичності, яка характеризує особистість, яка прагне до ауто агресії, бажання бути «нічим» та інші.

Звичайно запронованої програми недостатньо для того, щоб повністю вплинути на відчуття самотності дітей, але якщо її випростовувати з іншими засобами та методами упродовж всього перебування дитини в дитячому таборі, то це буде достатньо цілісна та продуктивна робота (см. Табл.2).

Отже, самотність – одна з основних соціальних проблем особистості. Психологічна робота по її профілактиці і корекції може і повинна здійснюватись з урахуванням вікових і соціально-типологічних особливостей особистості. Створення диференційних програм індивідуально – групової допомоги надає можливість вирішити ряд завдань і перш за все визначення «поля» психологічних труднощів дітей, які відчувають самотність в умовах дитячого табору. Робота повинна бути направлена не стільки на розвиток навиків спілкування, експресивно-мовних вмінь, скільки на формування адекватних відносин з іншими людьми і пов'язаної з ним самооцінки, подолання внутрішніх конфліктів, активізацію самопізнання. Найбільш ефективним для таких дітей є групова робота, яка не залишає їх сам на сам з проблемою відчуття самотності, дозволяє разом з однолітками поглянути на себе, свої позитивні сторони особистості, показати новий напрям в особистісному зростанні.


Таблиця 2.

^ Напрями роботи в дитячому таборі, спрямовані на підтримк

дітей з високим та середнім ступенем суб’єктивного почуття самотності


Соціально психологічний напрям

Організаційний напрям


Проведення індивідуальної діагностики ступнею суб’єктивного відчуття самотності


Створення клубів і груп спілкування в таборі

Проведення розроблених програм психологічної підтримки дітей з високим та середнім ступенями суб’єктивного почуття самотності

Проведення індивідуальної психотерапії з дітьми з високим ступенем почуття самотності, які потребують особливої допомоги

Формування нових соціальних зв'язків і пропаганда нових інтересів, замість втрачених



Література

  1. Василюк Ф.Е. Типология переживания различных критических ситуаций //Психол. журнал - 1995. - Т. 16, № 6. - С. 104 - 114.

  2. Бодалев А.А. Психология общения, Избранные психологические труды, Москва-Воронеж, 1996.

  3. Дольто Ф. На стороне подростка. - СПб., 1997. С.272.

  4. Кон И.С. Психология ранней юности. - М., 1989. С. 252.

  5. Кон И.С. Психология юношеского возраста. - М.,1979. С. 254.

  6. Малышева С.В. «Образ Я» и представление о сверстнике у подростков, переживающих одиночество: Автореф. дис. … канд.психол.наук. - М., 2003. - 25 с.

  7. Мясищев В. Н. Психология отношений: Под редакцией А. А. Бодалева /Вступительная статья А. А. Бодалева. – М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2003. – 400 с. (Серия «Психологи России»). - С.227-239.

  8. Рузова Л. А. Социально-философские аспекты проблемы одиночества в современном обществе //Проблемы гуманизации вуз. образования. - 2000. - Вып. 6, ч. 3. - С. 85-88.

  9. Хараш А.У. Психология одиночества //Педология/новый век. - № 4. - 2000. - С.34-43.e-mail: nataliagrigoriv@mail.ru