refik.in.ua 1 ... 13 14 15 16

При здійсненні нагляду прокурори не можуть втручатися в діяльність піднаглядних їм органів, не наділені безпосереднім правом застосовувати заходи примусового впливу, скасовувати протизаконні акти управління та змінювати їх. Вони також не можуть притягати винних до правової відповідальності.

Здійснюючи нагляд, прокурори застосовують певні методи і форми.

До методів діяльності прокурорів слід віднести їх право:

–           зажадати подання їм документів та відомостей;

–           безперешкодно входити у приміщення;

–           здійснювати на місцях перевірку законів; вимагати від відповідних органів і посадових осіб проведення перевірок і ревізій підпорядкованих об'єктів;

–           вимагати від посадових осіб і громадян письмових чи усних пояснень з приводу порушень закону.

Підставою для цих дій з боку прокурорів є інформація про порушення законності, яку прокурори можуть одержувати будь-якими законними способами: із засобів масової інформації (телебачення, радіо, преса), звернень громадян, громадських об'єднань, оперативним шляхом та ін.

У разі підтвердження інформації прокурор реагує на порушення законності і дисципліни шляхом видання актів прокурорського реагування. Закон України «Про прокуратуру» називає чотири форми прокурорського реагування: протест, письмовий припис, подання та постанову.

Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до органу вищого рангу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи (ст. 21).

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.


У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Подача такої заяви, так само як і протест, зупиняє дію правового акта.

Письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищому в порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення (ст. 22).

Припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо воно не буде негайно усунуте. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів. Рішення вищого за посадою прокурора є остаточним.

Подання з вимогами усунути порушення закону, причини цих порушень і умови, що їм сприяють, вноситься прокурором, його заступником у державний орган, громадську організацію або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів щодо усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору (ст. 23).

Залежно від характеру порушення закону прокурор (його заступник) виносить вмотивовану постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або порушення кримінальної справи щодо винних осіб (ст. 24).

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження. Про результати розгляду повідомляється прокурору.


Невиконання посадовими особами законних вимог прокурора (його заступника) тягне за собою застосування адміністративних покарань. Чинне законодавство встановлює адміністративну відповідальність за ухилення від виконання законних вимог прокурора про проведення перевірок, ревізій, подання необхідних матеріалів прокурору, виділення відповідних спеціалістів для проведення перевірок, які потребують спеціальних знань. Посадові особи і громадяни також підлягають адміністративній відповідальності за ухилення від явки в прокуратуру за викликом прокурора.

Громадський контроль

Серед повноважень деяких громадських угруповань є такі, які мають ознаки контролюючих органів.

Наприклад, профспілки контролюють додержання ад­міністрацією підприємств, установ, організацій законодавства про працю і нормативних актів про охорону праці, житлово-побутове об­слуговування працівників та ін.

Закон України від 15 грудня 1993 р. «Про захист прав споживачів» надає право об'єднанням споживачів:


  • здійснювати контроль за додержанням прав громадян як споживачів;

  • проводити незалежну експертизу та випробування продукції;

  • разом з відповідними державними органами здійснювати контроль за які­стю продукції, торговельного та інших видів обслуговування, засто­сування цін;
  • вносити в правоохоронні органи та органи державного управління матеріали про притягнення до відповідальності осіб, винних у випуску та реалізації неякісної продукції, та ін.


Представники деяких громадських угруповань наділені правом складати протоколи про адміністративні правопорушення. Це члени інспекції робочого контролю профспілок, члени громадських форувань, гро­мадські мисливські, лісові інспектори, інспектори рибоохорони та ін., які мають повноваження здійснювати перевірку додержання за­конодавства у відповідних сферах діяльності. Окремі з них наділені у деяких випадках правом доставляти правопорушників до міліції чи виконкому сільської (селищної) ради.

ЛІТЕРАТУРА

1.Закону України від 22 грудня 1997 р. «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23.12.1997 р.

2.Закон України від 4 квітня 1995 р. «Про комітети Верховної Ради України»,

3.Закон України від 17 листопада 1992 р. «Про статус народного депутата України» (зі змінами),

4.Закон України від 11 липня 1996 р. «Про Рахункову палату Верховної Ради України», який з 23 грудня 1997 р. діє як Закон «Про Рахункову палату».

5.Закон України від 30 червня 1993 р. «Про дорожній рух» (зі змінами);

6.Закон України від 26 січня 1993 р. «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».

7.Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»

8.Закон України від 16 жовтня 1996 р. «Про Конституційний Суд України».

9.Кодекс України про адміністративні правопорушення: [станом на 5 вересня 2008 р.]. – К.: Велес, 2008.– 176 с.

  1. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України: в 2 т. / за заг. ред. В.К. Матвійчика. – К.: КНТ, 2007. – Т. 1. – 788 с.

  2. Административное право: учебник / под ред. Ю.М.Козлова, Л.Л. Попова. – М.: Юристъ, 2000. – 728 с.
  3. Адміністративне право / [Остапенко О.І., Кісіль З.Р., Ковалів М.В., Кісіль Р.В.]. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. –536 с.


  4. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: у 2 т. / редколегія: В.Б. Аверянов (голова) – К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. – Т. 1: Загальна частина. – 584 с.

  5. Адміністративне право України: підручник / за заг. ред. С.В. Ківалова. – Одеса: Юридична література, 2003. – 893 с.

  6. Адміністративне право України: підручник [Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко, О.Т. Зима, В.В. Зуй] / Ю.П. Битяк (ред.). – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.

  7. Бахрах Д.Н. Административное право России: учебник / Д.Н. Бахрах. – 2-е изд. – М.: Норма, 2008. – 816 с.

  8. Бондарев А.С. Юридическая ответственность и безответственность – стороны правовой культуры и антикультуры субъектов права / А.С. Бондарев. – СПб.: Изд-во Р. Асланова: «Юридический центр Пресс», 2008. – 187 с.

  9. Голосніченко І.П. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник / І.П. Голосніченко. – Т. 1: Загальна частина. – К.: Юридична думка, 2004. – 608 с.

  10. Колпаков В.К. Адміністративне право України: підручник / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
  11. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: монографія / А.Т. Комзюк, за заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 181 с.


  12. Коренев А.П. Административное право России: учебник: в 3 ч. –
    2-е изд, пер. и доп. / А.П. Коренев. – М.: МЮ и МВД России, 2003. – 408 с.

  13. Ортинський В.Л. Управління в органах виконавчої влади України: навч. посібник / В.Л. Ортинський, З.Р. Кісіль, М.В. Ковалів. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 296 с.

  14. Остапенко О.І. Адміністративно-правові відносини в умовах адміністративної реформи в Україні: навч. посібник [для студ. вищ. навч. закл.] / О.І. Остапенко, В.Д. Люблін. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – 119 с.



<< предыдущая страница