refik.in.ua 1 2

31.Принципи використання засобів індивідуалізації у до­менних іменах



  1. До засобів індивідуалізації Цивільний кодекс відносить: фірмове найменування (назви ТОВ та інших комерційних організацій), товарний знак, знак обслуговування, найменування місця походження товару, комерційне позначення (комерційне позначення - позначення, не підлягає реєстрації).

    У правовласника є виключне (ексклюзивне) право на використання позначення в якості засобу індивідуалізації. Правовласник вправі забороняти будь-яке несанкціоноване використання його засоби індивідуалізації.

    Тому істотно важливо розуміти, коли позначення використовується в якості засобу індивідуалізації, а коли - в іншій якості - як правило, в якості засобу ідeнтіфікaціі. Під використанням позначення в якості засобу ідeнтіфікaціі ми розуміємо використання позначення для вказівки на конкретні товар, послугу, вироблених правовласником, та / або на самого правовласника (виробника), тобто ідeнтіфікaцію таких товарів, послуг, виробника. Таке використання не пов'язане з маркуванням товару, послуги або виробника.

    Права на товарний знак

    Сутність прав на товарні знаки не раз відзначалася і Європейським Судом з прав людини, рішення якого є частиною нашої правової системи:

        Сутнісна функція і мета товарного знака - визначення джерела походження товару та гарантування його якості.
        Правовласник не вправі заборонити використання товарного знаку, якщо таке використання не завдає шкоди товарному знаку .   Збиток товарному знаку наноситься тоді, коли використання товарного знака не дозволяє середньо інформованому і розумно уважному Інтернет-користувачеві визначити чи дозволяє визначити, але з великими труднощами, виходить чи реклама чи інша інформація від виробника або третьої особи.

    Не можна не відзначити, що зустрічається в нашій судовій практиці і правильний підхід до захисту прав на товарні знаки

    Якщо ж правовласник вважає, що його позначення при використанні в доменному імені використовується не в якості засобу ідентифікації, а в якості засобу індивідуалізації, то саме на правовласників лежить тягар надання доказів того, що доменне ім'я використовується для індивідуалізації товарів позивача і за допомогою нього вводяться в оборот однорідні товари або що, в разі послуг , спірне позначення використовується власником доменного імені при наданні послуг, в т.ч. сам факт надання платних послуг Саме так розподіляється законне тягар доведення, і воно абсолютно логічно: довести негативний факт завжди складніше, ніж позитивний, якщо взагалі можливо.


    по доменному імені mumm.ru прийшов до наступних висновків:

    1) для кваліфікації дій по використанню позначення як порушення виключного права на товарний знак необхідно використання схожого з товарним знаком правовласника позначення щодо товарів, для індивідуалізації яких товарний знак зареєстрований,

    2) сам факт використання в доменному імені позначення, схожого до ступеня змішання з приналежним позивачу товарним знаком, не свідчить про порушення виключних прав позивача;

    3) реєстрація товарного знака не означає безумовного пріоритету в захисті перед власником прав на доменне ім'я;

    4) позивач має подати докази використання позначення в комерційній діяльності, докази змішання і докази зловживання правом.

    32.Поняття та види порушень прав при реєстрації домен­них імен.



. Встановлення порушення прав на ТМ при використанні її в доменному імені.




ТМ згідно ЦК України є обертом права інтелектуальної власності.

Дуже важливим при визначенні порушення права на ТМ є розуміння обсягу її правової охорони. Законодавство вказує, що обсяг правової охорони ТМ визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, відносно яких отримана правова охорона ТМ.

При визначені суб’єкта майнових прав інтелектуальної власності на ТМ належить користуватись чинним ЦК України, який вказує, що такі права належать:

1)    володільцю відповідного свідоцтва;
2)    володільцю міжнародної реєстрації;
3)    особі, ТМ якої визнано в установленому законом порядку добре відомою;
4)    власнику прав згідно договором про передання майнових прав.

Існують різноманітні види правопорушень:

•    застосування знака для товарів і послуг на товарах та при наданні послуг без дозволу власника свідоцтва на такий знак;

•    посилання у будь-який спосіб на чужий знак з метою використання його репутації, без дозволу власника;

•    імітація знака, тобто застосування знака схожого з зареєстрованим на ім’я третьої особи до ступеню змішування. Полягає, як правило, у відтворення знака з незначними відхиленнями, але таким чином, щоб зберегти загальне враження.
•    застосування доменних імен, що відтворюють зареєстрований ТМ іншої особи;
•    застосування загально відомих товарних знаків для неоднорідних товарів, що по-перше вводить в оману споживача відносно виробника товару, та по-друге призводить до «розмиття» знака, тобто втрати їм розрізняльної здатності.
Ім'я домену - унікальне алфавітно-цифрове ім'я. У мережі Інтернет, ім'я домену призначається певній IP-Адресі та ідентифікує конкретний веб-вузол.

Якщо ж не вживати технологічні терміни і обмежитися простою та зрозумілою мовою, то власне доменне ім'я - це необхідний і важливий інструмент для створення, існування та розвитку сучасних ділових і некомерційних Web-ресурсів, організації корпоративної і персональної електронної пошти і т.д.

Нік-хендл (nic-handle) - універсальний ідентифікатор, який містить контактну інформацію про певну особу чи організацію. База даних при виводі інформації про контактних осіб доменів вказує їх нік-хендли.

При реєстрації доменів ми створюємо для Вас особистий нік-хендл на основі інформації, що була Вами введена.

Право володіння доменом, а також контактну інформацію можна довідатись з всесвітньої системи whois, дані у яку вносяться при реєстрації домену вписанням nic-handle.

Доменні імена ми реєструємо на наших клієнтів. Тому, дуже важливо, при заповненні форми замовлення, вірно вказувати інформацію про власника домену.

Швидкість реєстрації домену, залежить від доменної зони. Для найбільш популярних:

com, net, org, info, biz, com.ua, co.ua, biz.ua, kiev.ua, org.ua, dp.ua - реєстрація займає до години

для доменів lg.ua, lugansk.ua, kh.ua, kharkov.ua, zp.ua, kr.ua, net.ua, od.ua, crimea.ua - реєстрація займає 1-3 робочі дня


Після закінчення реєстрації на контактний e-mail зазначений при реєстрації буде вислане підтвердження

Після закінчення реєстрації домену, буде потрібно близько 24 годин на оновлення ДНС серверів в Інтернет провайдерів для того, щоб домен почав працювати

Перенос домену - це зміна реєстратора доменного імені. Він необхідний, коли Ви хочете змінити хостінг-провайдера.

Якщо Ви наш клієнт:
Необхідно перейти в панель керування хостингом, розділ «Домени», підрозділ «Перенос домену»
Вибрати доменне ім'я для переносу
Натиснути кнопку «Перевірити»
Якщо доменне ім'я існує та зареєстровано не в нашій компанії з'явиться посилання «Перенести», натисніть на це посилання

Якщо Ви новий клієнт:
Перейдіть у розділ «Домени» на нашому сайті
Введіть доменне ім'я для переносу
Натисніть кнопку «Перевірити»
Якщо доменне ім'я існує та зареєстровано не в нашій компанії з'явиться посилання «Перенести», натисніть на це посилання
Заповніть форму реєстрації нового клієнта

Після початку переносу домену необхідно попередити поточного реєстратора про те, що Ви хочете перенести доменне ім'я на обслуговування в компаниию radohost.com

Система імен доменів DNS(Domain Name System)- це розподілена база даних, що використовується програмами TCP/IP, для встановлення відповідності між іменами хостів та IP адресами. DNS також використовується для маршрутизації електронної пошти

ДНС сервера представляються у вигляді Інтернет адреси, і для кожного доменного імені їх повинно бути не менш 2-х.

33.Поняття та історія становлення патентного права. Засвідчення прав інтелектуальної власності на об'єкти патентного права.

Патентне право є важливим інститутом права інтелектуальної власності. Об'єктами правовідносин, що регулюються патентним правом, є результати науково-технічної творчості й художнього конструювання — винаходи, корисні моделі й промислові зразки. В основу правової охорони вказаних об'єктів покладено те, що виникнення права інтелектуальної власності на них пов'язується з одержанням охоронного документа, яким засвідчуються права на винаходи, корисні моделі й промислові зразки, — патенту. Власне, звідси і походить сам термін «патентне право». За часів існування Союзу термін «патентне право» вживався, здебільшого, в контексті характеристики законодавства зарубіжних країн. Це пов'язувалося з тим, що за законодавством СРСР домінуючою правовою формою охорони прав на винаходи були авторські свідоцтва, а не патенти, хоча їх теж видавали. Тому в літературі набув поширення термін «винахідницьке право».


Слід звернути увагу на співвідношення патентного права з правом промислової власності. Визначення останнього окреслюється в Паризькій конвенції про охорону промислової власності 1883 pоку, у ст. 1 якої вказано, що об'єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування й вказівки про походження чи найменування місця походження, а також припинення недобросовісної конкуренції. Отже, право промислової власності охоплює ширше коло об'єктів, ніж патентне право. Тому можна сказати, що патентне право є складовою права промислової власності.

Патентне право можна розглядати в об'єктивному й суб'єктивному значеннях. У першому випадку патентне право є одним з інститутів права інтелек

патентне право в об'єктивному розумінні - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають при створенні й використанні винаходів, корисних моделей й промислових зразків.

У суб'єктивному розумінні патентне право можна визначити як певні юридично забезпечені можливості суб'єкта щодо винаходу, корисної моделі, промислового зразка. При цьому суб'єктивне патентне право можна поділити на дві складові - право на патент і право з патенту:

право на патент передбачає юридично забезпечену можливість суб'єкта звернутися до компетентного державного органу з вимогою про видачу патенту на створений винахід, корисну модель, промисловий зразок. Відносини, що виникають між особою, яка подала заявку про видачу патенту, і компетентним державним органом при здійсненні права на патент, мають публічно-правовий характер;

право з патенту розкривається через сукупність особистих немайнових і майнових прав на винахід, корисну модель і промисловий зразок, що випливають з патенту як охоронного документа. Саме ці права є цивільними за своєю природою.

Патентне право має відмінності від авторського права. Основні з них такі:

об'єктами патентного права є результати науково-технічної творчості й художнього конструювання, водночас об'єкти авторського права — це результати духовної творчості (літературної, наукової, художньої). Для патентного права характерним є чіткий перелік об'єктів, правова охорона яким може бути надана лише за умови їх відповідності передбаченим законом вимогам. На відміну від цього, для авторського права характерною є відсутність вичерпного переліку його об'єктів, а також поширення правової охорони на твори, незалежно від їх достоїнства, завершеності мети, тощо;


для виникнення прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, крім створення цих об'єктів, необхідне також одержання охоронного документа — патенту, що видається компетентним державним органом за результатами проведеної експертизи. На противагу цьому, виникнення авторського права не пов'язується з будь-якими формальностями — достатньо факту створення твору.

Основними джерелами патентного права України є:

Конституція України;

Цивільний кодекс України, в якому право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель і промисловий зразок врегульоване окремою главою 39;

спеціальні Закони України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Про охорону прав на промислові зразки».

Об'єктами патентного права є:

винахід;

корисна модель;

промисловий зразок..

Технологія — це результат інтелектуальної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік, строк, порядок і послідовність виконання операцій, процесу виробництва та (або) реалізації і зберігання продукції, надання послуг.

Розкриваючи сутність поняття «винахід», слід звернути увагу на таке.

винахід завжди є вирішенням (рішенням) певного завдання (проблеми). Сама по собі постановка завданню (проблеми) не є винаходом, оскільки одне і те саме завдання, як правило, можна вирішувати кількома засобами;

винаходом є не будь-яке, а лише технічне (технологічне) вирішення завдання. Наприклад, новий метод розв'язання лінійного рівняння не може бути винаходом через те, що в даному разі має місце вирішення задачі іншими, ніж технічні (технологічні), засобами. Хоча, наприклад, в Україні видаються патенти на способи діагностики та лікування захворювань, способи вирощування сільськогосподарських культур, що загалом не мають технічного характеру;

винахід повинен вирішувати певне утилітарне завдання, яка не обов'язково мусить мати технічний (технологічний) характер.


продукт;

процес (спосіб);

застосування відомого продукту чи процесу (способу) за новим призначенням.

не суперечить публічному порядку, принципам гуманності й моралі;

відповідає умовам патентоздатності.

До умов надання винаходу правової охорони віднесена також відповідність винаходу умовам патентоздатності. У законодавстві визначено три умови патентоздатності винаходу:

новизна;

винахідницький рівень;

промислова придатність.

Винаходом традиційно вважається лише пропозиція, що спирається на оригінальну ідею і є продуктом винахідницької творчості, а не просто інженерно-технічною розробкою, що відповідає можливостям середнього спеціаліста, його знанням і досвіду. Створений об'єкт визнається винаходом, якщо технічнае завдання вирішувалася дійсно винахідницькими шляхами і засобами, якщо пропозиція виходить за межі нормального і передбачуваного удосконалення техніки для звичайних спеціалістів у даній галузі.

новизна;

промислова придатність.

У промисловому зразку має місце поєднання художнього (зовнішня форма виробу) і конструктивного (технічне виконання виробу) елементів.

Залежно від того, що є об'єктом промислового зразка, він може бути таких видів:

об'ємний, що являє собою композицію, в основу якої покладено об'ємно-просторову структуру (наприклад форма пляшки);

площинний, що являє собою композицію, в основі якої лежить лінійно-графічне співвідношення елементів, яке не може бути сприйняте візуально як об'ємне (наприклад малюнок, що наноситься на тканину);

комбінований, який являє собою поєднання форми і малюнка.

об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди;

друкована продукція як така;

об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо.

34.Майнові права інтелектуальної власності на об'єкти па­тентного права.


Процедура оцінки майнових прав інтелектуальної власності
включає послідовність дій, що визначені в розділі "Загальні вимоги
до проведення незалежної оцінки майна" Національного стандарту N 1
"Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 N 1440
( 1440-2003-п ) (далі - Національний стандарт N 1).

2.2. Вибір бази оцінки майнових прав інтелектуальної
власності здійснюється відповідно до вимог, установлених
Національним стандартом N 1 .

2.3. При визначенні ринкової вартості майнових прав
інтелектуальної власності слід ураховувати:

нематеріальний, унікальний характер об'єкта оцінки;

фактичне використання ОПІВ, майнові права на який оцінюються;

можливі галузі та сфери його використання, найбільш вірогідну
ємність і частку, яку він може займати на ринку, витрати на
виробництво і реалізацію продукції, що виготовляється з
використанням ОПІВ, об'єм і структуру інвестицій, необхідних для
освоєння і використання ОПІВ у тій або іншій галузі чи сфері
діяльності;

ризики освоєння і використання ОПІВ у різних галузях чи
сферах діяльності, зокрема ризики недосягнення технічних,
економічних, експлуатаційних і екологічних показників, ризики
недобросовісної конкуренції та інші;

стадії розробки і освоєння ОПІВ;

можливість отримання і ступінь правової охорони;

обсяг переданих прав та інші умови договорів про створення за
замовленням і використання ОПІВ та інших договорів щодо
розпорядження майновими правами на такі об'єкти;

розмір та умови виплати винагороди за використання ОПІВ;

інші чинники, що мають суттєвий вплив на вартість майнових
прав інтелектуальної власності.

2.4. Під час визначення вартості майнових прав

інтелектуальної власності оцінювач застосовує кілька методичних
підходів та методів, що найбільш повно відповідають визначеним
меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних
джерел для її проведення. Неможливість або недоцільність
застосування певного методичного підходу, пов'язана з відсутністю
чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об'єкт
оцінки та іншої інформації, окремо обґрунтовується у звіті про
оцінку майнових прав. Оцінювач має право самостійно визначати
доцільність застосування в рамках кожного з методичних підходів
того чи іншого методу оцінки. При цьому враховуються база оцінки,
обсяг і достовірність інформації, необхідної для застосування того
чи іншого методичного підходу та методу.

2.5. Застосування методів дохідного підходу здійснюється у
випадку, коли можливо визначити розмір доходу, що отримує або може
отримувати юридична чи фізична особа, якій належать майнові права
інтелектуальної власності.

В оцінці ринкової вартості майнових прав інтелектуальної
власності дохідний підхід посідає пріоритетне місце як підхід,
який найбільш достовірно відображає цінність об'єкта оцінки.

Дохідний підхід базується на врахуванні принципів найбільш
ефективного використання та очікування, відповідно до яких
вартість об'єкта оцінки визначається як поточна вартість
очікуваних доходів від найбільш ефективного використання об'єкта
оцінки, включаючи дохід від його можливого перепродажу.

2.6. Визначення вартості майнових прав інтелектуальної
власності здійснюється за допомогою методів дохідного підходу:
методу непрямої капіталізації (дисконтування грошового потоку) та
методу прямої капіталізації доходу.

2.7. В оцінці методами непрямої капіталізації (дисконтування
грошового потоку) або прямої капіталізації доходу застосовуються

оціночні процедури методів переваги в прибутку, розподілі

прибутків, додаткового прибутку та роялті, визначені в
Національному стандарті N 4.

2.8. Визначення ставки дисконту та ставки капіталізації
проводиться відповідно до вимог, установлених Національним
стандартом N 1 та Національним стандартом N 4 .

2.9. Для визначення ринкової вартості майнових прав
інтелектуальної власності величина платежів за надане право
використання ОПІВ за методом переваги у прибутку розраховується на
основі найбільш вірогідного значення, яке може скластися, коли
сторони договору діють розсудливо, маючи в своєму розпорядженні
всю необхідну інформацію, і без примусу, а на величині платежів не
відображаються будь-які надзвичайні події та обставини.



2.10. Пошук економічної ефективності (доходу) від
використання ОПІВ під час реалізації процедур методу переваги у
прибутку здійснюється за такими напрямами:

перевага в ціні одиниці продукції (товарів, робіт, послуг),
що виготовляється (реалізовується, виконується, надається) з
використанням ОПІВ, майнові права на який оцінюються;

скорочення витрат у собівартості одиниці продукції (товарів,
робіт, послуг) в умовно-змінній їх частині;

скорочення витрат у собівартості одиниці продукції (товарів,
робіт, послуг) в умовно-постійній їх частині;

перевага в обсязі реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг);

надходження ліцензійних платежів.

2.11. Економічна ефективність (дохід) від використання ОПІВ,
майнові права на які оцінюються, визначається за допомогою
процедури порівняння показників їх використання в господарській
діяльності правоволодільця.



2.12. Використання порівняльного підходу здійснюється за
наявності достовірної, доступної, достатньої за обсягом інформації
про ціни продажу, ціни пропонування подібних об'єктів та умови

подібних договорів щодо розпорядження майновими правами на такі

об'єкти.

2.13. Суть порівняльного підходу полягає у визначенні
вартості таких об'єктів на основі інформації про ціни продажу
(пропонування) об'єктів подібного призначення і корисності, що
склалися внаслідок укладання подібних договорів або намірів щодо
їх укладання.

2.14. Під час оцінки за порівняльним підходом необхідно
враховувати три умови застосування методу порівняння продажів:

наявність інформації про продаж об'єктів подібного
призначення і корисності на ринку;

доступність інформації про ціни продажу і дійсні умови
здійснення відповідних договорів;

наявність аналітичної інформації про ступінь впливу відмінних
особливостей і характеристик таких об'єктів на їх вартість.

У разі відсутності такої аналітичної інформації оцінювач може
самостійно провести відповідне аналітичне дослідження з
відображенням його результатів у звіті про оцінку.

2.15. Визначення ринкової вартості майнових прав
інтелектуальної власності з використанням порівняльного підходу
здійснюється шляхом коригування цін продажу (пропонування)
подібних об'єктів, що склалися внаслідок укладання договорів,
істотні умови яких відповідають або відповідатимуть умовам, що
висуваються для визначення ринкової вартості.

2.16. До елементів порівняння належать чинники об'єкта оцінки
й умов договорів з інтелектуальною власністю, що склалися на
ринку, які впливають на його ринкову вартість.

Найбільш важливими елементами порівняння для визначення
ринкової вартості об'єкта оцінки є:

обсяг майнових прав інтелектуальної власності, що оцінюються;

умови фінансування договорів з майновими правами
інтелектуальної власності (співвідношення власних і позикових
коштів, умови надання позикових коштів);

час, який дорівнює періоду від дати укладення договору з

подібним об'єктом або оприлюднення наміру щодо укладання такого

договору до дати оцінки;

галузь або сфера, у якій використовується або може
використовуватися ОПІВ, майнові права на який оцінюються;

територія, на яку поширюється дія майнових прав, що
оцінюються;

фізичні, функціональні, технологічні, економічні, екологічні
та інші характеристики продукції (товарів, робіт, послуг), яка
може виготовлятися (реалізовуватися, виконуватися, надаватися) з
використанням ОПІВ;

попит на продукцію (товари, роботи, послуги), яка може
виготовлятися (реалізовуватися, виконуватися, надаватися) з
використанням ОПІВ;

наявність конкурувальних пропозицій щодо подібних об'єктів та
їх використання;

питома вага обсягу реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг), виготовлених з використанням ОПІВ, майнові права на який
оцінюються;

строк корисного використання ОПІВ, майнові права на який
оцінюються;

розмір витрат та час, потрібні для освоєння ОПІВ;

типові умови платежу за подібними договорами з
інтелектуальною власністю;

інші умови укладання договорів з інтелектуальною власністю.

35.Поняття, структура та умови надання охорони комерційній таємниці. Становлення системи охорони комерційної таємниці.

. Поняття комерційної таємниці
Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною (конфеденційна, нерозкрита) в тому розумінні, то вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Специфічність, інституту нерозкритої інформації полягає в тому, що вона не піддається офіційній реєстрації. Опис, який складає її сутність, має конфіденційний характер і надається із серйозними застереженнями. У ліцензійних договорах, як правило, зазначається порядок і умови передачі цієї інформації.

Цими та іншими чинниками зумовлюється потреба у окремому правовому інституті захисту такої нерозкритої інформації, оскільки вона в сучасних умовах набуває все більшої ціни як товар. Цей товар користується значним попитом.
Можна було б сказати, що нерозкрита інформація, в тому числі ноу-хау, є додатковим елементом, який істотно підсилює ефективність патентного захисту винаходів та інших науково-технічних досягнень. У поєднанні з патентом нерозкрита інформація створює більш надійний захист винаходів та інших технічних рішень від неправомірного використання третіми особами.
Однак проблема полягає в тому, як забезпечити правову охорону нерозкритої інформації, не розкриваючи її змісту, її сутності.
Адже немає що захищати — офіційної реєстрації цієї інформації не існує, правоохоронних документів на неї ніхто не видає, її сутність має винятково конфіденційний характер.
Ця проблема ускладнюється ще й тим, що виявити неправомірне використання цієї інформації майже неможливо, встановити порушення і порушника також непросто. Неправомірного користувача нерозкритої інформації за руку не схопиш, як звичайного злодія. Нерозкритою інформацією у більшості випадків можна заволодіти тільки очима, розумом, свідомістю.
Фахівцю достатньо одного погляду на креслення, механізм, улаштування тощо, щоб одразу збагнути принцип їх роботи.
Це зовсім не означає, що така нерозкрита інформація взагалі не підлягає опису чи будь-якій іншій фіксації на матеріальному носії. Але там, де це можливо, будь-якої фіксації уникають саме з метою запобігти розголошенню її сутності.
Якщо ж нерозкрита інформація будь-яким чином зафіксована, то вживаються такі заходи її охорони, аби вона не потрапила в треті руки. Отже, нерозкрита інформація може бути об'єктом правової охорони доти, поки вона зберігає свою конфіденційність.
Саме тому важко розробити принципи правової охорони такої інформації. Проте загальний контур такого правоохоронного механізму уже окреслився.

Передусім необхідно визначити об'єкт правової охорони інакше кажучи, сформулювати хоча б саме загальне визначені поняття нерозкритої інформації. У цьому визначенні має бути охарактеризована та інформація, яка буде складати об'єкт правової охорони.

Це технічна, комерційна, організаційна і будь-яка інша інформація, здатна підвищити ефективність виробництва чи будь-якої іншої доцільної суспільне корисної діяльності.
Звичайно, до такої інформації має належати і та, що не тільки здатна підвищити ефективність виробництва, а й може зумовити будь-який інший позитивний ефект. У визначенні має бути зазначено, що така інформація з огляду на її зміст має певну реальну чи потенційну вартість, що робить її товаром. Безумовно, така інформація повинна мати конфіденційний характер, тобто бути невідомою третім особам. Звичайно, можуть бути запропоновані також інші якісні ознаки нерозкритої інформації, але й наведені дають можливість сформулювати хоча б загальне її визначення: технічна, організаційна, комерційна, економічна та інша інформація, здатна сприяти підвищенню ефективності виробництва та іншої суспільне корисної діяльності або давати інший позитивний ефект, не відома третім особам, внаслідок чого має комерційну вартість, визнається нерозкритою інформацією.



следующая страница >>