refik.in.ua 1 2 ... 14 15

МАРКЕТИНГ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРОДУКТІВ ТА ПОСЛУГ

Зміст

Вступ

1 Вступ до вивчення маркетингу інформаційних продуктів і послуг.Поняття та закони розвитку інформаційного виробництва
1.1 Інформація в маркетингу

1.2 Інформаційна індустрія та інформаційний ринок

1.3 Основні характеристики, види та використання інформаційних продуктів та послуг


1.4 Поняття інформаційного виробництва. Закони функціонування суспільного інформаційного виробництва

2 Інформаційний ринок та механізм його функціонування

2.1 Поняття та структура iнформацiйного ринку

2.2 Механізм функціонування інформаційного ринку

2.3 Сегментація ринку інформаційних продуктів та послуг

3 Інформаційний бізнес та господарське середовище

3.1 Сутність інформаційного бізнесу

3.2 Функції та модель інформаційного бізнесу

3.3 Особливості ведення інформаційного бізнесу

4 Дослідження ринку інформаційних ресурсів і послуг. Дослідження ринку інтерактивних послуг

4.1 Формування та особливості ринку інформаційних ресурсів та послуг
^

4.2 Структура ринку інтерактивних послуг


4.3 Основні критерії сегментації ринку інтерактивних послуг

5 Дослідження ринку Інтернет – послуг

5.1 Класифікація Intеrnеt-послуг

5.2 Використання мережі Internet-послуг у рекламній діяльності фірми

5.3 Проведення маркетингової діяльності фірми з використанням Internet-послуг

5.4 Послуги Internet – провайдерів

5.5 Ринок Internet-послуг в Україні................................95
^

6 Дослідження ринку маркетингових і консалтингових послуг


6.1 Структура сектору консалтингових послуг

6.2 Бізнес-консалтинг в Україні та за кордоном

6.3 Організація консультаційної роботи

6.4 Консультування малих фірм та великих підприємств

6.5 Організація роботи клієнта та консультанта. Психологічні аспекти консультаційної роботи

7 Ціноутворення на ринку інформаційних послуг

7.1 Особливості ціноутворення на ринку інформаційних послуг

7.2 Ціноутворення на ринку інформаційних ресурсів

7.3 Ціноутворення на ринку консалтингових послуг

8 Виробнича політика інформаційної фірми. Перехід до інформаційного суспільства. Інформаційна культура та інформаційні тенденції

8.1 Життєвий цикл інформаційних продуктів та послуг

8.2 Продуктові та технологічні інновації в інформаційній галузі

8.3 Маркетинговий підхід у виробничій політиці українських інформаційних фірм

8.4 Концепція інформаційного суспільства. Роль інформатизації при переході до інформатизаційного суспільства

8.5 Інформаційна культура та інформаційні тенденції

^ Список рекомендованої літератури


Вступ



Сучасне суспільство називають інформаційним. Широкий розвиток засобів обчислювальної техніки та зв’язку дав змогу збирати, зберігати, обробляти та передавати інформацію великих обсягів та з великою оперативністю.

Зростання інформаційних потреб суспільства, спрямованих на отримання повної, достовірної та своєчасної інформації, створює передумови для розвитку виробництва інформаційних і програмних продуктів та поcлуг.

Метою дисципліни є ознайомлення студентів з теорією і практикою маркетингу західних і вітчизняних суб’єктів інформаційної діяльності, з особливостями маркетингу в інформаційному виробництві, на інформаційному ринку, з організацією маркетингових досліджень і маркетингової діяльності, проблемами ціноутворення і конкурентної боротьби, аналізом результатів і виробленням маркетингових стратегій, планів і заходів щодо практичної їх реалізації.

^ 1 Вступ до вивчення

маркетингу інформаційних продуктів і послуг.

Поняття та закони розвитку

інформаційного виробництва

1.1 Інформація в маркетингу

Однією з основних проблем маркетингу є проблема інформаційного забезпечення, саме якого типу ця інформація, з яких джерел вона надійшла, якими засобами і методами здійснюється оброблення інформації і вирішуються питання використання вищезгаданої інформації менеджерами компаній. Ґрунтуючись на маркетингових дослідженнях і приймаючи маркетингові рішення компанія чи фірма спрямовує (орієнтує) свій кінцевий продукт чи послугу на конкретний прошарок споживачів. Ефективність даного процесу залежить від створення зворотного зв’язку – ринок – фірма. Він дає змогу оцінити поточний стан організації або фірми, потужність і напрями його поліпшення.

Існують різні визначення інформації. У них мова йде про її сутність, точність і форми представлення, канали передавання, засоби, час, кількість, техніку оброблення і т. п. При цьому завжди вважається, що інформація була, є і буде, а коли її не вистачає, завжди можна знайти ту інформацію, якої бракує.

Якщо мова йде про вірогідність інформації, найчастіше розуміють вірогідність представлення і введення, якщо про надійність – то про надійність роботи ЕОМ і програмного забезпечення. Сама ж інформація вважається визначеною. Насправді це далеко не так. Кожний об’єкт чи система існують у реальному житті, перебуваючи у певній взаємодії із зовнішнім середовищем. Це об’єктивна реальність, незалежна від людини. Якщо цей об’єкт не впливає на наше життя і поведінку і ми нічого про нього не знаємо, то він для нас (суб’єктивно) не існує і не береться до уваги для прийняття рішень щодо нашого життя. Якщо ж, навпаки, існування об’єкта якимось чином причетне до нас, то, щоб визначити, яким є його вплив, необхідно довідатись про нього все. Чим більше ми отримаємо інформації про об’єкт, тим точніше наша уява про нього збігатиметься з реальним об’єктом. Наше уявлення про об’єкт можна вважати моделлю об’єкта, яка побудована на тих характеристиках, які нам були відомі на той час. І якщо вони не збігаються, то це означає, що ми володіємо обмеженою інформацією про об’єкт, т.б. існує деяка невизначеність про нього. Щоб позбутися цих проблем, зменшити їх, необхідно отримати додаткові дані про об’єкт.

Існує наступне визначення інформації: знання або сукупність даних чи відомостей, що зменшують невизначеність об’єкта чи проблеми.

^ Характеристики інформації і вимоги до неї:

об’єктивність – інформація, позбавлена суб’єктивних викривлень психологічного плану, а також тих, що виникли під час передавання;

вірогідність – наближеність інформації до першоджерела або точність її передавання. Необхідно врахувати, що джерело інформації може помилятися, знаючи лише ту інформацію, що йому доступна;

своєчасність – інформація необхідна у конкретний момент, відповідний моментам формування, передавання, надходження, оброблення, прийняття управлінських рішень, оскільки вона застаріває;

однозначність – навіть достовірну та об’єктивну інформацію варто повторно перевірити;

релевантність – ступінь відповідності інформації розв’язаній проблемі, її необхідність та здатність сприяти вирішенню проблеми;

пертинентність – придатність інформації (за формою, змістом, з мінімальною обробкою) безпосередньо брати участь у вирішенні проблеми;

повнота – достовірна інформація, необхідна і достатня для прийняття рішення з управління маркетинговими процесами, т.б. для досягнення поставленої мети;

актуальність – важливість інформації в конкретний момент часу, у прийнятті конкретного рішення;

економічність – мінімізація усіх витрат, пов’язаних з отриманням маркетингової інформації у повному обсязі для забезпечення потреб управління підприємством чи фірмою;

цінність (значимість) – ціннісна характеристика інформації для вирішення конкретного завдання.

^ Механізм роботи з інформацією. Це відбувається таким чином.

Здійснюється перевірка інформації. Найбільш поширений і надійний метод перевірки інформації – порівняльний аналіз, т.б. одержання однозначної відповіді на одне і те саме питання з різних джерел. Якщо інформація не підтвердилася одним або декількома джерелами чи отримано суперечливі відомості, треба поставити під сумнів всю отриману інформацію і підтвердити або спростувати припущення про її помилковість. Така неузгоджена інформація вважається неякісною і непридатною для прийняття рішення.

^ Оброблення інформації. Закінчивши перевірку інформації на вірогідність відбувається її аналіз та формування виводу, що пояснює усі встановлені факти. Після того, коли виводи було сформульовано, - переходять до рекомендацій. Щоб підготувати вмотивовані виводи та рекомендації, необхідно дотримуватись двох обов’язкових умов: щоб з інформацією працював професіонал і щоб він був досить обережний, обґрунтовуючи рекомендації для керівництва фірми.

^ Відсіювання надлишкової інформації. Інформація не тільки полегшує і забезпечує швидке обґрунтоване прийняття рішень у будь-якій галузі діяльності з мінімальним ризиком, а й, якщо вона є надлишковою, паралізує аналіз інформації. Прийняття рішення в такій ситуації досить сумнівне, адже виявити ключову інформацію дуже складно, не говорячи вже про можливість отримати дезінформацію.



      1. ^ Типи маркетингової інформації та її джерела

Маркетингова інформація є основною для проведення марке­тингових досліджень, розроблення стратегії та прийняття необ­хідних управлінських рішень.

У процесі управління підприємством переробляються числен­ні потоки різноманітної економічної інформації у вигляді відомо­стей і повідомлень про явища, дії та процеси виробництва, що ві­дображають зміни станів системи відповідно до її складності та структурних особливостей.

Інформаційний потік - стабільний рух даних, спрямований від джерела інформації до одержувача, визначений функціональ­ними зв’язками між ними. Цей потік можна аналізувати в трьох аспектах: синтаксичному, семантичному і прагматичному.

Синтаксичний аспект установлює формальні правила (пара­метри) побудови інформаційного потоку, взаємозв’язок між його елементами.

Семантичний аспект установлює правила інтерпретації кож­ного елементу інформаційного потоку.

^ Прагматичний аспект установлює ступінь корисності кожного елементу інформаційного потоку для цілей управління. Цінність і своєчасність управлінського рішення залежать пе­реважно від спроможності менеджера в потрібний момент зробити аналіз, оцінку і тлумачення отриманих результатів обробки маркетингової інформації. Для проведення повноцінного аналізу інформаційного середовища, яке весь час перебуває у рухомому стані, необхідно чітко розмежувати інформацію за видами, часом, корисністю, ступенем впливу на функціональний стан об’єкта, ступенем довіри до її змісту тощо.

Існує певна кількість типів маркетингової інформації, які використовуються менеджерами: факти, оцінки, прогнози, узагальнені звязки, чутки.

Факт - це інформація, що констатує деяку подію або умову, за якої вона відбувається. Оцінка - це інформація, яка є результатом аналізу фактів, що виконується на інтуїтивному рівні або за допомогою певних статистичних методів. Чим більшою буде вибірка фактів для аналізу і чим точнішими будуть засоби та методи їх подання (вимірю­вання), тим менше оцінка факту відрізнятиметься від самого факту.

Прогноз - це інформація про майбутню подію, передбачення деякої події, яке може базуватися на екстраполяції тенденції розвитку подій з урахуванням здорового глузду та аналогії з подібними фактами.

^ Узагальнені зв’язки встановлюються між різними фактами, які можуть залежати один від одного, впливати один на одного, змінюватись одночасно або за одним законом. Тоді за зміною одного з них можна давати оцінки та робити прогнози щодо іншого. Наприклад, такі зв’язки можна встановити між національним доходом, доходами громадян, рівнем податків та обсягами продажу на ринку.

Чутки - це інформація про подію, отримана з ненадійного джерела. Але іноді таке джерело може бути єдиним доступним джерелом окремих видів інформації, наприклад, планів конку­рентів. Отже, від маркетингової інформації такого типу теж не слід відмовлятися.

За періодичністю виникнення маркетингову інформацію поді­ляють на постійну, змінну та епізодичну.

Постійна інформація залишається незмінною складовою мар­кетингового середовища протягом певного достатньо великого проміжку часу.

^ Змінна інформація - це кількісні та якісні характеристики, які відображають динаміку функціонування об’єкта маркетингу.

Епізодична інформація - це інформація, що формується

за виникнення потреби або надходить із зовнішнього середовища в деякі моменти часу. За призначенням маркетингову інформацію поділяють на до­відкову, рекомендаційну, нормативну, сигнальну та регулювальну.

Довідкова інформація має ознайомлювальний допоміжний ха­рактер, відображає стабільні ознаки і параметри об’єктів або суб’єктів маркетингу, міститься у довідниках, класифікаторах тощо.

^ Рекомендаційна інформаці - результат маркетингових до­сліджень, проведених фірмою, та аналізу зовнішньої доступної наявної інформації, що береться до уваги в процесі формування стратегії і тактики управління.

^ Нормативна інформаці містить норми і нормативи виробничого характеру, а також законодавчі нормативні акти, які стосуються діяльності фірми.

Сигнальна інформація - результат контролю поведінки об’єкта маркетингового середовища як відхилення від заплано­ваних показників функціонування.

^ Регулювальна інформаці - результат аналізу причин відхи­лення, управлінське рішення, спрямоване на його ліквідацію. Крім того, у маркетингу розрізняють два види інформації: пер­винну і вторинну.

Первинною називається інформація, що збирається безпосередньо на об’єктах спостереження для досягнення конкретної мети дослідження фірми.

^ Вторинна інформаці - це інформація, яка вже зібранана (іноді частково оброблена та систематизована) іншими і для інших цілей, існує в опублікованому вигляді, але придатна до використання для досягнення мети, що ставить перед собою фірма в конкретній ситуації.

Практично всі керівники використовують вторинну інформа­цію для прийняття управлінських рішень. Цей вид інформації у свою чергу поділяється на внутрішню і зовнішню вторинну інфор­мацію.

Внутрішня вторинна інформація - це дані, що збираються та узагальнюються в середині підприємства. Це бухгалтерські звіти, звіти про обсяг закупівель, продажу тощо.

^ Зовнішня вторинна інформаці - це інформація, опублікова­на за межами фірми.

Джерела маркетингової інформації.

Серед найбільш важли­вих видів джерел вторинної маркетингової інформації можна ви­ділити:

внутрішні джерела компанії: періодичні звіти спеціалізова­них груп співробітників і підрозділів, поточні інформаційні звіти підрозділів;

опубліковані джерела: звіти урядових агентств, звіти торговельних асоціацій, звіти з котирування акцій на біржі, статистич­ні звіти, наукові публікації, торговельні журнали, прес-релізи, довідники, аналітичні огляди, загальні публікації;

інші джерела: постачальники, замовники, споживачі, конку­ренти, посередники, винахідники і раціоналізатори, рекламні агентства, засоби масової інформації. Окремо треба виділити по­ки що нетрадиційну глобальну комп’ютерну інформаційну мере­жу “Internet”, яка, безперечно, найближчим часом вийде на одне з перших місць серед використовуваних інформаційних джерел;

інформаційна індустрія: фірми, що займаються моніторин­гом, аудитом, консалтингом, дослідженнями в галузі маркетингу, інші спеціалізовані агентства, такі як служба газетних вирізок, служба перевірки реклами, служба кредиту тощо.

Опубліковані джерела постачають різноманітну маркетингову інформацію з багатьох питань: стосовно населення, економічних умов, виробництва, продажу, оптової торгівлі тощо. Обсяги і надійність такої інформації дуже різні за галузями і країнами світу.Однак з кожної маркетингової проблеми майже завжди можна знайти яку-небудь опубліковану інформацію. Деякі компанії (інформаційні або не інформаційні) здатні надавати корисну інформацію фірмам, які мають збіжні інформа­ційні потреби, прагнучи продати інформаційний продукт або на­дати послуги, щоб отримати додаткові прибутки. Зростає частка маркетингової інформації, яка постачається фір­мами, що спеціалізуються на збиранні та аналізі інформації, яку пропонують згодом багатьом замовникам у вигляді стандартизо­ваного інформаційного продукту або єдиному споживачеві на конкретне замовлення. Разом з тим зрозуміло, що ринкова економіка, до якої ми пря­муємо, в нашій країні, як і в будь-якій країні світу, в сучасних умовах неможлива без зовнішньоекономічних зв’язків. Для інте­грації у світову економічну систему українські підприємства та організації передусім повинні вийти на світовий рівень культури, техніки, технології, майстерності, обізнаності, інформованості в тих галузях, які були майже закриті для нас протягом семи деся­тиліть. Як правило, для прийняття управлінських рішень на фірмі використовується вся наявна вторинна інформація. І тільки якщо її не вистачає, то проводиться додаткове цілеспрямоване збирання необхідної первинної інформації. Але треба мати на увазі, що вторинною інформацією треба користуватися дуже обережно.

Існують певні переваги і недоліки у використанні як первин­ної, так і вторинної інформації, а саме:

використання вторинної інформації заощаджує час та кошти, але вона може бути застарілою порівняно з первинною;

вторинна інформація може бути використана для поперед­нього уточнення цілі дослідження, її вірогідність базується на де­кількох джерелах;

доцільно використовувати вторинну інформацію як контро­льну для зібраної первинної інформації;

вторинну інформацію могли готувати і публікувати зовсім з іншими цілями, які не збігаються із цілями фірми, тому опублі­ковані висновки можуть увести в оману;

при використанні вторинної інформації бажано знати техніку та технологію отримання її;

вторинна інформація повинна збігатися з вашими інформаційними потребами у просторі і часі;

первинна інформація збирається відповідно до точних цілей дослідного завдання;

методологія збирання даних контролюється, всі результати доступні для підприємства і можуть бути засекречені;

недоліком первинної інформації є значні витрати матеріаль­них і трудових ресурсів, необхідних для її збирання.
^ 1.2 Інформаційна індустрія та інформаційний ринок

У ринковому середовищі виділяють п’ять макросекторів: спо­живчих товарів, засобів виробництва, праці, грошей, цінних па­перів та інформації. Інформаційний ринок за оборотом і темпами зростання у більшості розвинутих країн далеко випереджає ринок матеріальних продуктів і послуг.

У рамках економіки розвинутих країн відбулося відокремлен­ня секторів з виробництва електронно обчислювальних машин (ЕОМ), електронних компонентів, ко­мунікаційної техніки, програмного забезпечення (П3), сервісного обслуговування тощо. Вони утворюють інформаційну (комп’ютерну) промисловість, або ін­дустрію. Як показав досвід цих країн, розвиток інтелектуального, а особливо інформаційного ринку, є головним фактором інфор­матизації суспільства.

Під ринком ІПП розуміють систему економічних відносин продуктового і грошового обігу, які виникають між суб’єктами, що пропонують обчислювальну техніку, електронні компонен­ти, ПЗ, засоби комунікації тощо, та їх покупцями.

Інформаційний ринок являє собою сферу товарного обміну, де виникають і реалізуються відносини, пов’язані з процесом купівлі-продажу, і має місце конкретна діяльність з організації руxy інформаційних продуктів від виробників до споживачів.

Поняття ринку того чи іншого інформаційного продукту для інформаційної структури надзвичайно важливе: цей термін дає змогу визначити, окрім усього іншого, всю сукупність інфор­маційних структур, що функціонують у даній системі обміну, а це дає можливість виявити потенційних і реальних конку­рентів і споживачів. Такі відомості є основою для аналізу діяльності інформаційної структури, планування їі стратегії і тактики.

^ Продуктивний аналіз інформаційного ринку дає змогу поділи­ти його на такі складові:

  • внутрішній роздрібний інформаційний ринок - стосується побутової сфери (платні комп’ютерні послуги: електронна пошта, електронні газети та журнали; телеконференції, референдуми; послуги міських довідкових бюро з обміну житла, послуги фонду зайнятості, розклад руху транспорту, повідомлення про комунальний сервіс тощо);

  • ринок програмних засобів;

  • ринок проектних і науково-дослідних робіт;

  • ринок реалізації обчислювальних ресурсів і послуг інформаційних структур;

  • ринок інформаційних апаратних засобів;

  • ринок інформаційних технологій;

  • ринок інформаційних ресурсів і послуг;

  • ринок маркетингових і консалтингових послуг;

  • ринок навчальних послуг;

  • ринок “Internet”-послуг;

  • ринок праці в інформаційній галузі.

Стосовно формування інформаційного ринку, то воно відбувається водночас з розвитком інформаційної індустрії. Вже тут слід згадати про різного роду аналізи та дослідження.

Інституційний аналіз ринку включає всебічне вивчення поведінки покупців, споживачів, їх мотивів, ефективності організації збуту, коливань попиту, реклами, діяльності конкурентів. Систематичне і комплексне вивчення ринку дає основу для стабільної реалізації продукції.

Комплексне дослідження ринку ІПП передбачає розгляд таких питань:

  • визначення місткості ринку ІПП;

  • виявлення тенденцій розвитку ринку конкретного ІПП;

  • дослідження тенденцій розвитку галузі.

Визначення розмірів ринку дає змогу керівництву фірми вста­новити, яку частку ринку завоювала фірма для кожного зі своїх ІПП і що являють собою тенденції ринку. Не знаючи розмірів ринку, фірма не повинна орієнтувати­ся на простий приріст свого продажу. Якщо на графіку крива продажу іде донизу, це може стурбувати, хоча в дійсності спаду галузі в цілому може відбуватися швидкішими темпами, за­безпечуючи таким чином збільшення частки ринку, зайнятої фірмою.

Дослідження ринку завершується розробкою прогнозу його розвитку. Підприємець повинен знати перспективи розвитку ринку і галузі, щоб відповідно орієнтувати діяльність своїх виробничих підприємств, збутової мережі, підприємств технічного, наукового і консультаційного обслуговування. Використовується декілька засобів дослідження ринку, зокрема пошук вторинних джерел даних. Це дані про загальні характеристики, розміри та розташування ринку збуту (наприклад, кількість учених, інженерів, юристів, бібліотекарів, інформаційних брокерів та ін.), відомості про прогнози зростання ринку, про кіль­кість баз даних (БД) тощо.

Для отримання первинної інформації використовуються гру­пове глибинне інтерв’ю, групові опитування та обстеження тощо. Особливо це корисно для оцінювання нових ІПП. Для компаній-споживачів також проводиться не суцільне, а групове обстеження (найбільших груп). Як правило, найбі­льші компанії-споживачі охоплюються повним обстеженням, середні та дрібні досліджуються вибірково; збирання даних, виконується як із вторинних джерел інформації, так і з первинних. Крім того, використовуються індивідуальні інтерв’ю, телефонні інтерв’ю, анкетування, панельне обстеження та опитування з метою вивчення закономірності поведінки, здій­снення купівель (періодичність, черговість, мотивація вибо­pу та ін.), а також з метою оцінювання рекламної діяльності фірми.

Обстеження та опитування можуть виявляти потенційних споживачів - осіб, не обізнаних щодо тих чи інших ІПП. Визначивши їх характеристики, можна точно націлити збут, адресну рекламу, стимулювання на потенційний ринок, а для оброблення результатів обстеження ринку використову­ються статистичні методи та експертні оцінки.

^ Вертикальний рино - ІПП фірми може бути продане пред­ставникам однієї або декількох галузей, а кількість фірм цих га­лузей відносно мала. Для виробників ІПП промислового призначення з вертика­льним ринком визначення розмірів ринку зводиться до зби­рання даних про одну галузь промисловості, яку він обстежує та обслуговує. При цьому враховується, що в результаті змін у техніці і технології цієї галузі, які відбуваються під впливом створюваних для них ІПП, ці самі ІПП після доопрацювання, переробки, коригування можуть використовуватися в тій самій галузі або в будь-якій іншій. Наприклад, такий споживач, як Міністерство охорони здоров’я має у своєму складі декілька пов’язаних між собою, але цілком самостійних частин: медпрепарати плюс фармацевтична промисловість плюс хімія плюс медтехніка.

^ Горизонтальний рино - ІПП фірми продається покупцям ба­гатьох галузей промисловості, тобто кількість покупців достат­ньо велика.

Виробнику ІПП з горизонтальним ринком важливо знати характеристики всіх ринків галузевих секторів, що його становлять. Якщо фірма-виробник не володіє цією інформацією, вона може помилково зосередити діяльність з реалізації ІПП і стимулювання збуту в секторах незначної потенційної місткості на ­галузі, де збільшення обсягів продажу виявляється важким і дорого коштує. ­

При вивченні місткості ринку важливо знати не тільки загальні розміри, а й межі територіальних ділянок ринку, бо на основі цих відомостей керівництво планує і контролює діяльність з реа­лізації ІПП і вдається до рекламних заходів.

Інституційний аналіз ринку ІПП дає структуру ринку за суб’єктами маркетингу.

^ 1.2.1 Класифікація інформаційної продукції на інформа-ційному ринку

Інформаційна продукція – це матеріалізований результат інформаційної діяльності призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних установ, підприємств, установ, організацій.

За розширеним трактуванням, до інформаційних продуктів і послуг відносять не тільки інформацію та послуги з надання її споживачеві, а й безліч ІПП, які не є результатом інформаційної діяльності. Це передусім допоміжні продукти, матеріальні (технічні засоби) і нематеріальні (програмні засоби) компоненти, що забезпечують виробництво, зберігання, оброблення і поширення інформації. Слід зауважити, що інформаційні продукти не завжди стають товаром. Багато видів інформації виробляються не для обміну і надаються споживачеві безкоштовно. Це так звані суспільні блага. Їх виробництво здійснюється державою або неприбутковими некомерційними організаціями, які становлять державний (суспільний) сектор. Приклад інформаційного продукту: газета, журнал, база даних (БД), рекламні видання.

Основні характеристика інформаційних продуктів:

  • корисність;

  • тиражування;

  • невичерпність;

  • не зникає;

  • додаткова вартість;

  • адресність;

  • несамостійність;

  • ефективність використання.

Для організації інформаційного маркетингу можна використати традиційні методи. Однак не всі вони можуть бути застосовані, з одного боку, через специфіку інформації як ресурсу і продукту діяльності інформаційних структур, а з іншого – через специфіку самого ринку інформаційних продуктів і послуг.


следующая страница >>