refik.in.ua 1 2 3 4

Тема 1. СТАТУС ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ


ЦЕНТРАЛЬНИХ БАНКІВ
Грошово-кредитна система – це сукупність учасників грошовокредитного ринку: комерційних та спеціалізованих банків, небанківських кредитних установ, які виконують депозитні, кредитні та розрахункові операції і діють у рамках загального грошово-кредитного механізму.

Дворівнева структура сучасної банківської системи передбачає взаємодію центрального банку, який забезпечує стабільність грошового обігу, та комерційних банків, які безпосередньо здійснюють комплекс розрахунків між клієнтами, а також депозитні та кредитні операції.

На другому рівні грошово-кредитної системи функціонують такі

банки:

· комерційні різних типів;

· універсальні;

· спеціалізовані (інвестиційні, ощадні, іпотечні, споживчого кредитування, галузеві);

· небанківські кредитні організації:

· інвестиційні компанії та фонди;

· страхові компанії;

· пенсійні фонди;

· трастові компанії;

· ломбарди та ін.

Етапи формування дворівневої банківської системи:

Розмежування функцій (ХVІІ ст.), централізація банкнотної емісії, монопольне право центрального банку на випуск монет (перша половина ХХ ст.). У ХVІІ-ХVІІІ ст. не було чіткого розмежування функцій банків і перш за все монополії на емісію банкнот. Комерційними банками активно випускалися платіжні засоби, практично безконтрольно розширювалася грошова маса, витісняючи з обороту повноцінні монети. Крім того, зловживання окремих банків час від часу призводило до неможливості обміну їхніх банкнот на золото, тобто до банкрутства і дестабілізації економіки.

Держава зіткнулася з необхідністю зменшити кількість банків, які мають право на випуск банкнот. Крім того, виникла потреба контролювати їх надійність, величину активів, тобто розпочався процесс централізації банкнотної емісії, який завершився закріпленням моно-

польного права на випуск монет за одним банком. Централізація грошової емісії призвела до утворення центральних емісійних банків. У Європі цей процес завершився у першій половині ХХ ст.


Існують два шляхи становлення центральних банків:

· еволюційний – поступове закріплення за банком монопольної емісії банкнот (Банк Англії, Банк Голландії, Банк Франції);

· директивний – рішення держави про створення центрального емісійного банку з функціями регулювання діяльності комерційних банків і грошово-кредитного регулювання (Федеральна резервна система США, Резервний банк Австралії, Національний банк України).

Центральний банк виконує функції державного органу і забезпечує:

· захист та стабільність національної валюти;

· розвиток та зміцнення банківської системи;

· ефективне та безперебійне функціонування платіжної системи.
Основні сфери діяльності центрального банку:

1) емісія грошей і підтримка стабільності національної валюти;

2) реалізація грошово-кредитної політики країни;

3) забезпечення ресурсами комерційних банків (кредитор останньої інстанції);

4) нагляд і регулювання банківської діяльності (гарант стабільності);\

5) підтримка курсу національної валюти на міжнародному валютно-

му ринку (валютний центр);

6) виконання фінансових доручень уряду (банк уряду).
Основне завдання центрального банку – збереження стабільності національної грошової одиниці.
Основні функції

1.Регулюючі: управління грошовим оборотом, запитом та пропозицією кредитів.

2. Контролюючі: функціонування кредитно-банківської системи, валютний контроль.

3.Обслуговуючі: організація платіжно-розрахункових систем, кредитування банків, держави, фінансовий агент уряду.
Додаткові функції


  • управління державним боргом,

  • аналітичні дослідження, статистичні бази даних,

  • виготовлення банкнот.

Форми та методи регулювання банківської діяльності та грошово-


кредитної сфери:


  • ліцензування;

  • норми пруденційного нагляду за діяльністю банківських установ;

  • операції центральних банків на грошово-кредитному ринку;

  • уніфікація системи розрахунків.


Тема 2. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом “Про Національний банк України” та іншими законами України.

Національний банк має статутний капітал, який є державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 млн. грн. Він може бути збільшений за рішенням Ради Національного банку України. Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а при необхідності – Державний бюджет України.

Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених цим законом випадках – за рахунок Державного бюджету України.

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, яке є об’єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.

Національний банк не відповідає за зобов’язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов’язаннями Національного банку, крім випадків, якщо вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання.

Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за її межами. Одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку.

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання цієї функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також у межах своїх повноважень – цінової стабільності.


Національний банк виконує такі функції:

1) відповідно до розроблених Радою Національного банку Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово- кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг;

3)виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування;

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, зокрема між банками;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське регулювання та нагляд;

9) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

11) здійснює сертифікацію аудиторів, які проводять аудиторську переврку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

12) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

13) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

14) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;


15) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

16) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

17) організовує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

18) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

19) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

20) визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

21) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.
Керівними органами Національного банку України є Рада Національного банку та Правління Національного банку.

До складу Ради Національного банку входять члени Ради Національного банку, призначені Президентом України та Верховною Радою України.

Голова Національного банку, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, входить до складу Ради Національного банку за посадою.

Членом Ради Національного банку може бути громадянин України, який має вищу економічну чи фінансову освіту або науковий ступінь в галузі економіки та фінансів і при цьому має досвід постійної роботи в органах законодавчої влади або на керівних посадах в органах центральної виконавчої влади України, в банківській установі чи наукової роботи за фінансовою або економічною тематикою.

Президент України призначає сім членів Ради Національного банку шляхом прийняття відповідного Указу. Верховна Рада України призначає сім членів Ради Національного банку шляхом прийняття відповідної Постанови. Кандидатури осіб для призначення Верховною Радою України членами Ради Національного банку обговорюються на спеціальному відкритому засіданні профільного Комітету Верховної Ради України, який надає свої рекомендації Верховній Раді. Строк повноважень членів Ради Національного банку – 7 років, крім Голови Національного банку, який входить до складу Ради Національного банку на строк здійснення ним повноважень за посадою. Голова Ради Національного банку обирається Радою Національного банку строком на 3 роки.


Функції Ради Національного банку України:

1) відповідно до загальнодержавної програми економічного розвитку, основних параметрів економічного і соціального розвитку України до 15 вересня розробляє Основні засади грошово-кредитної політики і подає їх до Верховної Ради України для інформування, здійснює контроль за виконанням Основних засад грошово-кредитної політики;

2) здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції про внесення відповідних змін до неї;

3) затверджує Регламент Ради Національного банку;

4) затверджує кошторис доходів та витрат Національного банку;

5) приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку;

6) визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської перевірки Національного банку, розглядає аудиторський висновок та затверджує бухгалтерський баланс Національного банку, публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації щорічний баланс Національного банку;

7) надає рекомендації Правлінню Національного банку в межах розроблених Основних засад грошово-кредитної політики щодо:


  • методів та форм прогнозування макропоказників економічного і

  • соціального розвитку України, а також грошово-кредитної політики;

  • окремих заходів монетарного і регулятивного характеру та їх впливу на економічний і соціальний розвиток України;

  • політики курсоутворення та валютного регулювання;

  • розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності;

  • вдосконалення платіжної системи;

  • інших питань, віднесених законом до компетенції Ради Національного банку;

8) надає рекомендації Кабінету Міністрів України щодо впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України;

9) виконує інші функції, що випливають із основної мети діяльності Національного банку.


Засідання Ради Національного банку проводяться не рідше одного разу на квартал. Рада Національного банку не може надавати рекомендації щодо доцільності призначення на посади чи звільнення з посад Голови Національного банку, членів Правління Національного банку або давати персональну оцінку діяльності окремих посадових осіб Національного банку.

Правління Національного банку згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грово-кредитної політики, організовує виконання інших функцій та здійснює управління діяльністю Національного банку.

Очолює Правління Національного банку Голова Національного банку. Кількісний та персональний склад Правління Національного банку затверджується Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку.

Голова Національного банку призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України строком на п’ять років.
Правління Національного банку:

1) приймає рішення:

· про економічні засоби та монетарні методи, необхідні для реалізації Основних засад грошово-кредитної політики відповідно до прийнятих рішень Ради Національного банку з цих питань та забезпечення стабільності і купівельної спроможності національної валюти;

· про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет;

· про зміну процентних ставок Національного банку;

· про диверсифікацію активів Національного банку та їх ліквідності;

· про ліміти позабалансових зобов’язань Національного банку;

· про формування резервів та покриття фінансових ризиків Національного банку;

· про розподіл прибутку та порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України;


· про мінімальний розмір золотовалютних резервів Національного банку;

· про встановлення лімітів операцій на відкритому ринку, які здійснює Національний банк;

· про перелік цінних паперів та інших цінностей, придатних для забезпечення кредитів Національного банку;

· про умови допуску іноземного капіталу до банківської системи України;

· про встановлення економічних нормативів для банків;

· про розмір та порядок формування обов’язкових резервів для банків;

· про застосування заходів впливу до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність”;

· про створення та ліквідацію підприємств, установ Національного банку;

· про участь у міжнародних фінансових організаціях;

· про купівлю та продаж майна для забезпечення діяльності Національного банку;

· про встановлення плати за надані відповідно до закону послуги (здійснені операції);

2) подає на затвердження Раді Національного банку річний звіт Національного банку, проект кошторису доходів та витрат на наступний рік та інші документи і рішення. На вимогу Ради Національного банку надає для інформування бухгалтерські, статистичні та інші відомості щодо діяльності Національного банку та банківської системи України, необхідні для виконання її завдань;

3) визначає організаційні основи та структуру Національного банку, затверджує положення про структурні підрозділи та установи Національного банку, статути його підприємств, порядок призначення керівників підрозділів, підприємств та установ;

4) установлює порядок надання банківських ліцензій банкам, інших ліцензій юридичним особам на здійснення окремих банківських операцій, а також ліцензій та дозволів у випадках, передбачених законом;


5) видає нормативно-правові акти Національного банку;

6) виконує інші функції, що випливають із основної мети діяльності Національного банку.

Структура Національного банку формується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.

До системи Національного банку входять:


  • центральний апарат,

  • філії (територіальні управління),

  • розрахункові палати,

  • Банкнотно-монетний двір,

  • Фабрика банкнотного паперу,

  • Державна скарбниця України,

  • Центральне сховище,

  • спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади, інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

Для інкасації та охорони цінностей та об’єктів Національний банк має відомчу охорону, озброєну бойовою вогнепальною зброєю.

Філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визначаються Положенням, що затверджується Правлінням Національного банку.



следующая страница >>