refik.in.ua 1


Стовбурові клітини


Зміст


  1. Стовбурові клітини, історія розвитку вчення 3

  2. Що таке стовбурові клітини і чому вони є важливими? 4

  3. Поява і трансформація стовбурових клітин під час ембріонального розвитку. 7

  4. Поділ стовбурових клітин 10

  5. Стовбурові клітини у дітей і дорослих. 11

  6. Стромальні клітини кісткового мозку –

«центральний склад запчастин». 12

  1. Стовбурові клітини, їх використання

в практичній медицині. 10

  1. Правда нашої реальності. 18


Стовбурові клітини, історія розвитку вчення

Тепер уже важко повірити, що ще якихось вісім років тому термін «стовбурові клітини» був відомий лише вузькій групі фахівців. Усе змінилося після публікації в журналі Science сенсаційної статті групи американських учених під керівництвом Джеймса Томсона, яким удалося виокремити ембріональні стовбурові клітини людини й культивувати їх у штучному середовищі.

В науковій і навколо науковій літературі, яка накопичилася за досить короткий термін, єдиної версії про родоначальника вчення про стовбурові клітини знайти не вдалося. Російськомовні видання ключову роль у формуванні нової науки відводять Олександрові Максимову.

Відомий гістолог, професор Військово-медичної академії (Санкт-Петербург) ще на початку минулого століття замислився над механізмами відновлення клітин крові. Як відомо, більшість спеціалізованих клітин не мають здатності до поділу й самовідтворення. А термін життя еритроцитів, наприклад, становить лише сто днів. Потреба підтримувати кількість їх на певному рівні примушує людський організм виробляти, за деякими оцінками, кілька тонн крові протягом життя. Природно, в умовах «кустарного» виробництва такі масштаби неймовірні, і вчений узявся за пошуки «конвеєра».


Суто умоглядно такий агрегат був виявлений Максимовим у кістковому мозку. Відповідно до створеної ним теорії, там мали міститися спеціальні клітини, єдине призначення яких — ділитися. Після кожного поділу одна зі щойностворених клітин спеціалізується й перетворюється в клітину крові, а інша, не зазнавши жодних перетворень, займає місце своєї родоначальниці.

Цю теорію Максимов виклав 1909 року на засіданні міжнародного гематологічного товариства в Німеччині і навіть нібито вжив термін «стовбурова клітина», правда, у німецкомовному варіанті. 1922 року вчений взагалі переїхав до Чикаго, проте в західному світі його внесок у становлення теорії стовбурових клітин залишився практично непоміченим.

Трохи більше пощастило Сергію Воронцову, харківському хірургу, якого в Росії вважають «російським ученим». 1913 року він прославився першими операціями з пересадки чоловікам сім’яників людиноподібних мавп. А після переїзду до Франції активно займався пересадкою ембріональних тканин.

Там із ним успішно конкурував доктор медицини і теології Пауль Ніханс, відомий тим, що жінці, якій помилково під час операції було видалено паращитовидну залозу, зробив рятівну ін’єкцію із суспензії клітин аналогічної залози ембріона вівці.

Роботи Олександра Фріденштейна і Йосипа Черткова пов’язані із особливими клітинами кісткового мозку, які вдалося перетворити на хрящову, кісткову і жирову тканини або просто примусити нескінченно розмножуватися в чашках Петрі.

Канадці переконані, що основоположниками нової науки про стовбурові клітини є їхні співвітчизники Ернест МакКалок і Джеймс Тіль, яким вперше у світовій практиці вдалося виокремити ці клітини кісткового мозку. Статтю з результатами їхніх досліджень було опубліковано в журналі Nature 1963 року, проте сам термін «стовбурові клітини» канадські вчені стали вживати значно пізніше. Зате їм удалося закласти наукову основу трансплантації кісткового мозку, яку було успішно здійснено вже 1968 року.


А ось американець Лерой Стівенс такий популярний нині термін ужив ще 1970 року для пояснення результатів своїх дослідів, у яких після ін’єкції суспензії ембріональної клітинної тканини в мишей утворювалася тератома — злоякісне новоутворення, що містить різні види тканин із усіх трьох зародкових листків.

Авторство культового терміна приписується також британцям — Мартін Еванс спільно зі своїм співвітчизником Метью Кауфманом, незалежно від американця Гейла Мартіна, у 1981 році вперше виділили стовбурові клітини з ембріонів мишей.

Що таке стовбурові клітини і чому вони є важливими?

Кожна тканина має або мала в ембріогенезі так звані стовбурові клітини. За рекомендаціями провідних спеціалістів стовбуровими називають клітини, що здатні до само підтримання на протязі всього (або майже всього) життя організму. Ця рекомендація, однак, часто порушується, і термін “стовбурова клітина” використовується значно ширше — для визначення будь-якої мало диференційованої клітини, що здатна давати клон, тобто декілька генерацій більш диференційованих клітин-нащадків.

Крім того, для більшості стовбурових клітин нормального організму окрім здатності до само підтримання (головний критерій стовбурової клітини), притаманна і здатність до подальшого диференціювання. Стовбурова клітина часто виступає в ролі клона однієї чи декількох ліній диференціювання, таким чином, стовбурові клітини, що виникли в онтогенезі, в подальшому не зникають, і при діленні само відтворюються, тобто дають хоча б одну подібну до себе дочірню клітину.

Внаслідок ряду комітувальних мітозів із стовбурових клітин виникають спочатку напівстовбурові, а потім і диференційовані клітини із специфічною функцією.

Вихід стовбурової клітини з популяції є сигналом до поділу іншої стовбурової клітини за типом некомітувального мітозу. В результаті забезпечується сталість загального числа стовбурових клітин.


Сукупність клітин, які послідовно розвиваються від одного типу стовбурових клітин до зрілої спеціалізованої клітини, має назву диферону, або гістогенетичного ряду. Тканини здебільшого мають кілька диферонів. Спеціалізовані клітини водночас із виконанням специфічних функцій здатні до синтезу особливих речовин — нейлонів, які гальмують розмноження клітин-попередників та стовбурових. Коли з будь-якої причини кількість зрілих клітин зменшується (наприклад, після травми), гальмівна дія нейлонів послаблюється; посилюється мітотична готовність клітин-попередників, і число спеціалізованих клітин відновлюється. Отже, стовбурова клітина — одиниця регенерації.

Стовбурові клітини мають дві важливі риси, які відрізняють їх від інших типів клітин.

По-перше, вони є неспеціалізованими клітинами, і самі себе поновлюють протягом тривалого часу шляхом клітинного поділу.

По-друге, при певних фізіологічних чи експериментальних умовах, вони можуть перетворюватися в спеціалізовані клітини, такі, наприклад, як скоротливі клітини серцевого м'язу, чи клітини підшлункової залози, які продукують інсулін.

Науковці переважно працюють з двома типами стовбурових клітин тварини чи людини: ембріональними стовбуровими клітинами та дорослими стовбуровими клітинами, які мають різні функції та характеристики.

Для того, щоб якнайшвидше розробити нові методи лікування, науковці інтенсивно вивчають фундаментальні властивості стовбурових клітин, найважливішими з яких є:


  • дізнатися як стовбурові клітини залишаються неспеціалізованими та відновлюють самі себе протягом багатьох років;

  • визначити сигнали, які вказують клітині стати спеціалізованою.

Стовбурові клітини — це будівельні базові одиниці, які є в організмі людини на всіх етапах його розвитку, починаючи з четвертого дня після запліднення і до глибокої старості. Вони найбільш заражені «вибуховою» відновлювальною енергією і, потрапивши в організм, відшукують хворі клітини, замінюючи їх, що сприяє оздоровленню та омолодженню.


Стовбурові клітини діляться за походженням на декілька видів:


  • ембріональні,

  • фетальні,

  • стовбурові клітини пуповинної крові

  • стовбурові клітини дорослої людини.

Стовбурові клітини мають чудову можливість розвиватися в різні типи клітин організму. Теоретично, вони можуть продовжувати ділитися тривалий час і заміщати інші клітки організму протягом усього життя людини або тварини. При діленні стовбурної клітини кожна нова клітина має дві можливості - або далі залишатися стовбуровою, або стати клітиною зі спеціалізованими функціями, наприклад м'язовою клітиною, клітиною крові чи нервовою клітиною.

Дослідження стовбурових клітин розширює наші знання про те, як цілий організм розвивається лише з одної клітини, і як нові, здорові клітини, вже в дорослому організмі, замінюють пошкодженні. Вивчення властивостей стовбурових клітин розкриває широкі можливості для майбутнього застосування клітинної терапії в лікуванні різних важких захворювань

Поява і трансформація стовбурових клітин

під час ембріонального розвитку.

У результаті перших поділів заплідненої яйцеклітини утворюються групи з 2, 4, 8, 16 тощо клітин. Спочатку всі вони рівноцінні між собою, і з кожної клітини можна одержати повноцінний організм або виростити будь-яку з 220 специфічних клітин людського організму. Інакше кажучи, ці клітини тотипотентні.



Мал.1. Поява і трансформація стовбурових клітин під час ембріонального розвитку.
1 – заплідненя яйцеклітина


2 – бластоциста

3 – гаструла
До п’ятого-шостого дня розвитку ембріон поступово змінює свої обриси. На цей час до його складу входять від 50 до 150 клітин, і вони вже становлять собою більш складне утворення — бластоцисту.



Мал.2. Розірвана бластоциста зі стовбуровими клітинами всередині.
Бластоциста має вигляд порожнистого міхура, де під зовнішнім шаром клітин у порожнині утворюється окрема група з 20—40 клітин, які збираються біля одного з полюсів бластоцисти. Ця група називається внутрішньоклітинною масою, а її клітини — плюрипотентними ембріональними стовбуровими клітинами, які вже не такі могутні, як їхня попередниця.

Так, наприклад, одержати з них тотипотентні клітини вже не вдасться, та й до утворення цілісного організму вони здатні лише в особливих умовах. Зате вони започатковують три зародкові листки, з яких і формуються згодом усі тканини та органи людини. Зовнішні ж клітини бластоцисти перетворюються на плаценту й інші допоміжні структури.

Приблизно через два тижні настає стадія гаструли, коли відбувається утворення зародкових листків і закладання органів.

З шостого тижня зародок іменують уже плодом (фетусом), і його стовбурові клітини, відповідно, називаються не ембріональними, а фетальними. Діапазон їхньої могутності ще більше скорочується, і вони вже є тільки мультипотентними, тобто здатними започаткувати лише певні групи клітин.

Більше того, з 12-го тижня розвитку ці клітини набувають імуногенності — здатності викликати реакцію відторгнення під час пересадки в чужорідний організм.

І, нарешті, на останній стадії розвитку залишаються тільки уніпотентні стовбурові клітини, які здатні перетворюватися тільки на один вид спеціалізованих клітин.

Після народження дитини їх іменують уже дорослими стовбуровими клітинами.

Стовбурові клітини дорослого організму — це недифференційовані клітини, що розповсюджені по всьому тілу. Вони розмножуються і заміщують клітини, що померли, та відновлюють пошкоджені тканини тіла. Ці клітини відносяться до соматичних стовбурові клітини; вони знаходяться у тілах як дітей, так і дорослих.




Мал.3. Стовбурова клітина дорослої людини.


Мал.4. Декілька ембріональних стовбурових клітин на кінчику голки.


У ході розвитку стовбурові клітини зазнають не лише якісних, а й кількісних змін. Якщо на стадії гаструли зі стовбурових клітин складається вся внутрішня маса, то в момент народження співвідношення їх та спеціалізованих клітин оцінюється як 1:10 000, до 50 років — 1:500 000, а до 70 — 1:1 000 000.

Поділ стовбурових клітин

Для того, щоб самовідтворюватися і перетворюватися в інші типи клітин, стовбурові клітини розмножуються двома різними шляхами.

Симетричний поділ, коли обидві дочірні клітини стовбурові, і асиметричний поділ, коли одна дочірня клітина стовбурова, а інша — клітина-попередник для інших типів клітин.



Мал. 5. Поділ та дифференціація стовбурових клітин.

A — стовбурові клітини;

B — клітина-попередник;

C — дифференційована клітина;

1 — симетричний поділ стовбурових клітин;

2 — асиметричний поділ стовбурових клітин;

3 — поділ клітини-попередника;

4 — кінцева (термінальна) диференціація.

Клітина-попередник має менше можливостей для самовідтворення, ніж стовбурова клітина. Клітина-попередник проходить декілька етапів поділу клітини перед тим, як остаточно диференціюватися у зрілу клітину. Цілком імовірно, що різниця на молекулярному рівні між симетричним та асиметричним поділом полягає у розподілі між дочірніми клітинами білкового рецептору, що знаходиться на цитоплазматичній мембрані. Проте цей механізм ще не достатньо досліджений.


Інша теорія полягає в тому, що стовбурові клітини залишаються недиференційованими завдяки зовнішнім сигналам у їхній особливій ніші. Коли стовбурові клітини залишають цю нішу або більше не отримують відповідного сигналу, вони починають диференціюватися. Роботи на дрозофілі довели, що існує спеціальний сигнал dpp, який стримує стовбурові клітини дрозофіли від диференціювання.

Також були вивчені сигнали, що стимулюють перепрограмування клітин до ембріонального виду. Ці сигнальні шляхи об'єднують декілька транскрипційних факторів, у тому числі й білок-онкоген c-Myc. Початкові дослідження показують, що трансформація мишачих клітин у поєднанні із сигналами, що стримують диференціацію, може овернути процес диференціації у зворотній бік і примусити зрілі клітини перетворитися знову на плюрипотентні. Але необхідність трансормувати ці клітини за допомогою білку-онкогену може стримати уживання цього методу у терапевтичних цілях.

Стовбурові клітини у дітей і дорослих

Слід зазначити, що навіть у новонародженої дитини ембріональних стовбурових клітин дуже мало - всього соті долі відсотка, ось чому дослідникам так важко було отримати їх у "чистому вигляді".

У дорослому організмі стовбурові клітини знаходяться, в основному, в кістковому мозку. Це т.з. кровотворні стовбурові клітини, які перетворюються на різні клітки крові і стромальні стовбурові клітини, з яких утворюється кісткова, жирова і м’язева тканини.

Крім того, в дуже невеликих кількостях у всіх органах присутні т.з. “регіональні” стовбурові клітини.


Мал. 6. Трансформація кров’них (КК) і сромальних (СК) стовбурових клітин дорослої людини в кістковому мозу (КМ).


Стромальні клітини кісткового мозку –

«центральний склад запчастин»

Стовбурові клітини забезпечують відновлення пошкоджених ділянок органів і тканин. Стовбурові клітини, отримавши сигнал про яку-небудь "неполадку", по кров'яному руслу спрямовуються до ураженого органу.

Стромальні стовбурові клітини можуть відновити практично будь-яке пошкодження, перетворюючись на місці на необхідні організму клітини (кісткові, м'язові, печінкові, серцевого м'язу або навіть нервові). Потрапляючи в уражене інфарктом серце, вони перетворяться в клітки серцевого м'язу, в ураженому інсультом головному мозку - у нейрони і гліальні клітини. Стовбурові клітини можуть перетворюватися на клітини печінки, кісткового мозку і так далі. Це дає надію на лікування величезної кількості різних захворювань.

Проте запас стовбурових клітин дорослого організму дуже невеликий. Тому трапляється так, що відновити втрачені клітини організм самостійно вже не в змозі - або осередок ураження дуже великий, або організм ослаблений, або вік вже не той. Коли ми народжуємося, у нас в кістковому мозку на 10 тисяч стовбурових кровотворних клітин є лише одна стромальная клітина. У підлітків стромальних клітин вже в 10 разів менше. До 50-ти років на півмільйона стовбурових - одна стромальная клітина, а в 70 років відбирати пробу кісткового мозку просто безглуздо - там всього лише одна стромальна клітина на мільйон стовбурових. Тобто, здавати кістковий мозок має сенс лише у молодому віці. Ну, а взагалі, донорські стромальні клітини найзручніше отримувати безпосередньо при народженні з пуповини і плаценти, де вони теж містяться в достатній кількості.

Зберігання пуповини при температурах нижче -130°С може здійснюватися протягом багатьох десятків (і навіть сотень) років. Це дозволяє зберігати дитячі стовбурові клітини донора до виникнення потреби в них при захворюванні або в старості. Реакція відторгнення на власні стовбурові клітини виключена повністю. Оскільки використання стовбурових клітин вельми ефективне при майже будь-яких захворюваннях, пов'язаних із старінням, можна чекати, що їх збереження від народження до відповідного віку дозволить відсунути настання старечих змін і радикально продовжити життя. В Україні з 2005 року працює Перший український банк пуповинної крові, який відповідає всім міжнародним вимогам та стандартам.





Мал.7. Пуповина, плацента і кров новонародженого в морозильній .

Більшість батьків в США та Європі вже з 1992 року зберігають в спеціальних камерах пуповини своїх дітей.

Стовбурові клітини, їх використання в практичній медицині.

Неоціненне значення мають стовбурові клітини для практичної медицини.

Стовбурова клітина вже стала об’єктом генної інженерії.

Для практичної перспективи гемотерапії найбільшу цікавість представляють клітини, які можна реплантувати в організм донора (стовбурові клітини кровотворної тканини, епідерміса).

Об’єктом трансгенеза можуть бути не лише стовбурові клітини, але і клітини стромального мікрооточення, клітини-продуценти факторів.

Найбільшого практичного значення набуло використання проліферативних і диференціальних властивостей стовбурових клітин крові для вирішення практичних завдань імунології, онкології, гематології і трансфузіології.

На рубежі ХХI століття медична наука досягла значних успіхів: лікарські технології стають все більш ефективними, проблеми, які вчора були невирішеними, на сьогодні успішно долаються.

Символом нового століття постає трансплантологія. Метою даної галузі медицини являється аналіз можливостей і перспектив проблем і застережень застосування клітинної трансплантації, і зокрема трансплантації стовбурових клітин (СК).

Головними особливостями цих клітин є відсутність спеціалізації, вони є похідними одиницями всіх типів клітин в організмі, тим унікальним будівельним матеріалом, з якого пізніше формуються органи і тканини. Завдяки відсутності спеціалізації, при потраплянні ембріональних стовбурових клітин (ЕСК) у будь-який орган з них формується клітини саме цього органа, тому є перспективи їх застосування для регенерації пошкоджених тканин і органів.

Найважливішими характеристиками ЕСК є тоті-, плюрі-, мульти- і поліпотентність.


Тотіпотентність — це здатність відтворювати генетично запрограмований організм в цілому. До таких клітин належить клітини зиготи, бластомери і, можливо, клітини внутрішньої маси бластоцисти.

Ще одна група потенційно тотіпотентних клітин, що утворюються на більш пізніх строках розвитку ембріона, представлена первинними гермінативними клітинами ембріональної статевої зони (статеві бугорки).

Плюріпотентність — здатність диференціюватись в клітини тканин будь-якого органа (ембріональні клітини трьох зародкових листків- екто-, мезо- і ентодерми). Вважають, що мультипотентність, тобто здатність утворювати будь-які клітини в межах однієї спеціалізованої тканини, характерна лише двом типам клітин: так званим мезенхімальним стовбуровим клітинам, які утворюються в нервовому гребені і являються попередниками всіх клітин сполучнотканинної основи організму, в тому числі і нейроглії; а також гемопоетичним кровотворним стовбуровим клітинам (ГПСК) — джерелу всіх ліній клітин крові.



Мал.8. Плюрипотентні ембріональні стовбурові клітини походять з маси клітин усередені бластоцисти. Стовбурові клітини можуть дати початок будь-якій тканині тіла, крім плаценти. Тільки клітини морули є тотипотентними; вони можуть дати початок усім тканинам тіла, у тому числі і плаценті.

Крім того, виділяють бі- і уніпотентні стовбурові клітини, зокрема, клітини попередники мієлоїдного, лімфоїдного, моноцитарного і мегакаріоцитарного кровотворних ростків.

Розглядається така особливість, як пластичність СК, що являє собою не тільки здатність диференціюватись в різні типи клітин на різних етапах розвитку, але і підлягати впливу дедиференціації (транс диференціювання, ретродиференціювання). Тобто, допускається можливість повернення соматичної диференційованої клітини на етап ембріонального розвитку з рекапітуляцією (поверненням) плюріпотентності і її реалізації повторне диференціювання з утворення клітин іншого типу. Повідомляється, що зокрема ГПСК здатні транс диференціюватися з утворенням гепатоцитів.


Більшість СК знаходяться в кістковому мозку, менше в периферичній крові, і пупковому канатику.

За джерелом СК для трансплантації виділяють:

1) аутотрансплантацію - пацієнт отримує власні СК;

2) сингенну трансплантацію - пацієнт отримує СК від ідентичного близнюка;

3) алогенна трансплантація - хворі отримують СК від родичів, з крові канатика пуповини, а також з трупного матеріалу отриманого при абортах (ембріональна зародкова тканина).

Стовбурові клітини відновлюють м'язи

Команда вчених з університету Колорадо визначила тип стовбурових клітин скелетно-м`язової тканини, що сприяють відновленню після травм. Досліди, проведені на мишах, мають величезне значення для терапії враженої, хворої або старіючої тканини м`язів, а також при м`язовій дистрофії. Нові клітини були знайдені серед клітин-супутників, розташованих між волокнами м`язів та сполучною тканиною, які відповідають за відновлення та живлення мускулатури. Коли волокна м`язів травмовані, клітини-супутники починають ділитися, створюючи спеціальні мускульні клітини для відновлення. Ця популяція стовбурових клітин, відкрита вченими, дублює їх функції. За допомогою їх введення в пошкоджену тканину було відновлено кількість клітин-супутників, і м`язи мишей регенерували.

Вчені виростили стовбурові клітини від глухоти

Клітини, що відповідають за слух, були вирощені в лабораторних умовах, повідомили британські вчені, зазначивши, що такий результат є чималим проривом у пошуку кошти від глухоти. У планах дослідників - отримати функціональні клітини, які можна буде імплантованою людині для лікування повної втрати слуху, пише The Times.

Зараз вчені перейшли до стадії експериментів на тваринах. Практичне застосування стовбурових клітин для лікування глухоти стане можливо не раніше, ніж через десять років, відзначає видання. За словами британських експертів, майже 90% випадків втрати слуху викликано втратою клітинами чутливих волосків і мозкових клітин, пов’язаних зі слухом. Стовбурові клітини ж можуть бути використані для лікування втрати слуху, викликаної віком або тривалим впливом шуму, пояснюють вчені.


Крім того, вони переконані, що це дослідження в майбутньому може зробити можливим повне відновлення слуху.

Стовбурові клітини можуть повертати слух і зір

Стовбурові клітини стимулюють заміщення загиблих клітин. У ході досліджень з допомогою стовбурових клітин американські та південнокорейські вчені повернули слух і зір морській свинці та пуголовкам, що наближає можливість аналогічного лікування людей.

Автори дослідження - вчені з Національного Інституту вивчення очей (США) та Національного університету Чоннема (Південна Корея).

Було встановлено, що морські свинки, у яких хімічними агентами умертвили клітини і їх слух був повністю відсутній, починають чути після трансплантації стовбурових клітин. А сліпі пуголовки, які зовсім не реагують на світло, під впливом аналогічної процедури починають реагувати на світло.

Ембріональні стовбурові клітини стимулюють заміщення загиблих клітин функціонально ефективними відповідними зоровими або слуховими нервовими клітинами.

У першому випадку, коли мова йде про морську свинку, використали стовбурові клітини людського походження, отримані з людського кісткового мозку, що говорить про те, що в процесі диференціації зі стовбурових клітин у функціонально активних клітини будь-якого походження - людини чи тварини - є спільні механізми.

У другому випадку мова йде про ембріональні стовбурові клітини, отримані зі шкіри жаб.

Відомо, що в процесі їх культивування було використано сім спеціальних ростових факторів, які активували в них гени, що відповідають за зорове сприймання. І потім, коли клітини ввели в ембріон жаби, народилися здорові пуголовки, які реагують на світло, на відміну від тих ембріонів, де хімічними речовинами ці центри були пригнічені.

Правда нашої реальності

Україна у проблематиці незаконного використання стовбурових клітин вже давно стала об’єктом уваги міжнародної спільноти. За матеріалами британського видання «Тhe Observer», з нашої держави вивозяться абортовані зародки, які згодом використовують в незаконних процедурах вартістю в тисячі фунтів в салонах краси. Англійські журналісти припускають, що жінкам з «колишньої радянської республіки» платять близько 100 фунтів за те, що вони погоджуються на використання абортованих зародків. Більшість зародків продаються в Росії за суму близько 5000 фунтів стерлінгів. Деяким жінкам доплачують за пізній аборт. Справа у тому, що аборти після 12 тижнів вагітності в Україні заборонені. Проте «доросліші» зародки коштують дорожче, оскільки вважається, що їх цілющі властивості значно сильніші. Буває, коли лікареві потрібний зародок, він говорить дівчині, що існують медичні підстави для аборту після 12 тижнів вагітності.


Найгучнішою справою по стовбурових клітинах на теренах України став скандал дворічної давності, пов’язаний з харківським пологовим будинком. На каналі ВВС вийшов матеріал, у якому харківських медиків звинуватили у торгівлі тканинами зародків людини, що були вилучені під час абортів, а також стовбуровими клітинами та органами новонароджених. Відомості, оприлюднені ВВС, здатні шокувати навіть найвитривалішу психіку. Декілька породіль стверджували, що їхніх здорових дітей медики викрадали з метою продажу за кордон органів та стовбурових клітин. А самим матерям заявляли, що діти народилися мертвими. Існував навіть запис ексгумації могили, на якому було видно маленькі покалічені тіла. Проте українські правоохоронні органи не знайшли фактів злочину у діях медиків і ніхто з працівників злощасного пологового будинку до відповідальності притягнутий не був.

Про нелегальний бізнес із фетальним матеріалом говорять вже давно. І медики, і правоохоронці з різних країн світу погоджуються, що це насправді величезний бізнес із добре налагодженою схемою і мережею, проте знайти винних тут важко, оскільки у цій справі існує така собі кругова порука.

В рамках закону

В ідеалі, стовбурові клітини — це надія на одужання при діабеті, хворобах Альцгеймера і Паркінсона, а також багатьох інших невиліковних хвороб. У багатьох випадках застосування фетальних кліток цілком виправдане. Адже, по правді кажучи, абортивного матеріалу більше ніж достатньо, тільки в Україні в середньому за рік роблять близько 1 млн. 200 тис. абортів. Проте існують побоювання, що попит на стовбурові клітини і дозвіл їх широкого використання призведуть до спрацювання ринкового закону «попиту й пропозиції», коли необхідність абортивного матеріалу спричинить захмарну кількість абортів.

В Україні використання ембріональних препаратів дозволено з 1991 року. Але офіційним способом він доступний лише певним закладам. Згідно з законом, фетальні матеріали для трансплантації можуть надавати акредитовані в установленому порядку заклади охорони здоров’я, які проводять операції штучного переривання вагітності з дотриманням умов та порядку проведення таких операцій, встановлених законодавством України. Більшість лікарень, які до моменту прийняття цього закону займалися виготовленням клітинних суспензій та лікуванням людей з їх використанням, не ввійшли до переліку, затвердженого Постановою Кабміну від 24 квітня 2000 р. № 695, та були змушені шукати інші шляхи для продовження своєї діяльності.


За законами біоетики, якими мають керуватися лікарі в цій справі, жінка — донор до проведення аборту повинна бути повністю проінформована про характер процедури донорства та дати згоду на використання трупа ембріону для біомедичних цілей. Рішення жінки про донорство ембріона може бути прийнятим тільки після її остаточного рішення про проведення аборту. Також неприпустимою є матеріальна або будь-яка інша мотивація донора до проведення аборту або отримання дозволу на використання ембріону. Оплата за надання ембріону, компенсація за проведення операції аборту або її виконання на пільгових умовах теж вважаються матеріальними стимулами.

Церква проти

Ще однією активною стороною діалогу щодо припустимості використання абортивного матеріалу для лікування та омолодження є християнська церква, яка завжди виступала проти абортів. Ватикан відкрито пов’язує стовбурові клітини з абортом. Папа Римський Іван Павло II публічно виступав проти досліджень стовбурових клітин, називаючи їх «аморальними», аргументуючи це тим, що моментом появи душі у людини є «момент, коли сперма проникає в маткову яйцеклітину». Таким чином в очах церкви маніпуляції із стовбуровими клітинами прирівнюються до вбивства однієї людини заради здоров`я чи молодості іншої. Також існує думка, що препарати, створені на основі абортивного матеріалу, несуть на собі потужну негативну енергетику смерті, тому й не можуть однозначно позитивно впливати на хворого.