refik.in.ua 1

Загальна характеристка апеляційного провадження


Мета заняття:


  • освітня: формування у слухачів уявлення про апеляційне оскарження судових рішень.

  • розвиваюча: закріплення знань про апеляційне оскарження;

  • виховна: всебічний розвиток у слухачів уявлень про можливості апеляційного оскарження.

Міжпредметні зв’язки: господарський процес, адміністративний процес, кримінальний процес.

Основні поняття: апеляційне провадження, суб’єкти апеляційного провадження, апелянт, підстави перегляду справ у порядку апеляційного провадження, суддя-доповідач,

Технічні засоби навчання: мультимедійна презентація.

План

1. Право апеляційного оскарження та процесуальний порядок його реалізації

2. Прийняття апеляційної скарги до розгляду і підготовка розгляду справи апеляційним судом

3. Розгляд справи судом апеляційної інстанції

4. Повноваження суду апеляційної інстанції

Основна література

  1. Конституція України. - К., 1996.

  2. Цивільний процесуальний кодекс України //Відомості Верховної Ради України. 2004.- № 40; 41; 42. - ст. 492.

  3. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 року № 2453 // Голос України. – 03.08.2010. – № 142

  4. Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук.-практ. посіб. – Х.: ФІНН, 2009. – 256 с.

  5. Цивільне процесуальне право України: підручник / Бичкова С.С., Бірюков І.А., Бобрик В.І. та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової. – К.: Атіка, 2009. – 760 с.

  6. Цивільний процес України: академічний курс: Підручник / За ред. С. Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я., КНТ, 2009. – 848 с.

  7. Цивільний процес України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 536 с.

Додаткова література


  1. Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 11.

  2. Шевчук П. Оскарження судових рішень в апеляційному порядку // Урядовий кур’єр. - 2003.- № 57.

  3. Бородін М. Апеляційне і касаційне оскарження судових рішень у цивільних справах у світлі нового законодавства // Закон і бізнес. – 2003. - № 34.

  4. Борисова Е. Обжалование не вступивших в законную силу судебных решений в гражданском процессе // Российская юстиция. - 2003. - № 10.

  5. Гусаров К.В. Гражданская процессуальная правосубъектность суда апелляционной инстанции и его предметная компетенция // Право і безпека. – 2004. - № 1.

  6. Грезева В. В. Эффект деятельности суда апелляционной инстанции // Арбитражный и гражданский процесс. – 2005. - № 1. – С. 16-19.

  7. Борисова Е.А. О гарантиях судебной защиты на стадиях апелляционной надзорной проверки судебных решений // Арбитражный и гражданский процесс. – 2005. - № 1. – С. 24-27.

  8. Бородин М. Апелляционное и кассационное обжалование по ГПКУ // Российская юстиция. – 2004. - № 1. – С. 55-57.

  9. Шакирьянов Р.В. Пределы рассмотрения дела судом апелляционной инстанции // Арбитражный и гражданский процесс. – 2004. - № 1. – С.24-28.

  10. Гусейнов Я. Новации в процедуре обжалования. – 2004. - №15. – С.1,14.

  11. Бородін М. Перегляд цивільних справ у порядку апеляції // Право України. – 2004. - № 8. – С. 71-75.

  12. Ємельянова І. Апеляційний і касаційний перегляд судових рішень в цивільному судочинстві // Право України. – 2004. - № 2. – С. 16-21.

  13. Апеляційне оскарження судових рішень // Юридичний Вісник України. – 2005. - № 2. – С. 14.
  14. Руденко М. Дунас Т. Участь прокурора у провадженні цивільних справ апеляційною інстанцією: теоретичні та практичні аспекти. //Юридичний журнал. – 2006. - № 2. – С. 81-85.


  15. Лебеда Ю. Про обмеження конституційного права на оскарження судових ухвал у цивільному та господарському процесі. //Юридичний журнал. – 2006. - № 2. – С. 119 - 225.

  16. Сроки на апеляцію // Юридична газета.-2009.-№31.-С 4.

  17. Кройтор В.А. Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження // Право і беспека.-2009.-№1.С 198-205


I

Правом апеляційного оскарження наділені сторони та інші особи, які беруть участь у справі, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки (ч. 1 ст. 292 ЦПК).

Право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, за умови, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. У цьому разі зазначені особи відповідно до ч. 9 ст. 6 ЦПК мають право отримувати в суді, який ухвалив рішення, усну або письмову інформацію про результати роз­гляду відповідної справи, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії документів, долучених до справи, одержувати копії рішень і ухвал, а при розгляді справи в апеляційній інстанції — набувають права осіб, які беруть участь у справі, зокрема брати участь у розгляді справи, заявляти клопотання, знайомитися з матеріалами справи, подавати докази тощо. Особи та органи, які брали участь у справі, відповідно до ст.ст. 27, 292 ЦПК мають право на апеляційне оскарження судових рішень, тому представнику сторони чи третьої особи або заявника не може бути відмовлено в прийнятті апеляцій­ної скарги, поданої від імені особи, яку він представляє, з підстав недолучення до апеляційної скарги документа про його повноваження, якщо в повноваженнях, за якими він брав участь у справі, не було застережено про відсутність у нього права на апеляційне оскарження.

Органи та особи, які за законом мають право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інте­реси (ч. 2 ст. З, ст.ст. 45, 46 ЦПК), але не брали участі в справі, мають право на апеляційне оскарження судових рішень, якщо таке право передбачено законом. Так, згідно зі ст. 37 Закону "Про прокуратуру" право апеляційного оскарження мають прокурор і заступник прокурора в межах їх компетенції, неза­лежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції, а помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів — тільки у справах, у розгляді яких вони брали участь. Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 13 Закону "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" передбачено право Уповноваженого на апеляцінне оскарження судових рішень, ухвалених у справі за його зверненням.


При поданні апеляційної скарги особою, яка не має перед­баченого ст. 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'яз­ки якої суд першої інстанції питання не вирішував, поданні скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач апеляційного суду відповідно до цієї норми та ч. З ст. 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встанов­лені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеля­ційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного про­вадження у справі за такою скаргою.

Строки апеляційного оскарження щодо оскарження рішення та ухвали суду першої інстанції різняться між собою.

Так, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час про­голошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення (ч. 1 ст. 294 ЦПК). Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали (ч. 2 ст. 294 ЦПК).

Зазначене клопотання розглядається апеляційним судом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, однак їх присутність не є обов'язковою (ч. 2 ст. 73 ЦПК). Розгляд такого клопотання повинен передувати вирішен­ню питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду й не може збігатися із часом проведення підготовчих дій, визна­чених ст. 301 ЦПК, та апеляційним розглядом справи.

Порядок подання апеляційної скарги передбачений ст. 296 ЦПК, яка наголошує, що апеляційна скарга подається апеляцій­ному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Суд першої інстанції на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду.


Апеляційні скарги, які надійшли безпосередньо до апеляцій­ного суду, надсилаються до суду, який ухвалив судове рішення, для виконання вимог, передбачених ст. 296 ЦПК. У разі по­дання в такому випадку скарги у встановлені законом строки ця обставина може бути підставою для поновлення пропуще­ного строку (п. З постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку").
II

Суд першої інстанції на наступний день після закінчення строку для подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надій­шли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду.

Цивільні справи у судах апеляційної інстанції розглядаються колегією у складі 3 суддів (ч. З ст. 18 ЦПК), але правові питання щодо прийняття апеляційної скарги до розгляду і підготовку розгляду справи апеляційним судом здійснює одноособово суддя-доповідач (ст.ст. 297, 301 ЦПК).

Протягом 3 днів після надходження справи суддя-доповідач вирішує питання про прийняття скарги до розгляду апеляцій­ним судом (ч. 1 ст, 297 ЦПК). Із цією метою суддя-доповідач відповідно до ст.ст. 292—295 ЦПК повинен перевірити: 1) чи передбачена законом можливість апеляційного оскарження ухвали; 2) наявність в особи, яка подає скаргу, права на апе­ляційне оскарження судового рішення; 3) чи дотримано строк на подання апеляційної скарги; 4) відповідність апеляційної скарги формі та змісту, встановлених законом, і перелік додатків до неї; 5) чи сплачено в належному розмірі та у визначеному порядку судовий збір й витрати на інформаційно-технічне за­безпечення розгляду справи.

Якщо апеляційна скарга за формою та змістом не відповідає вимогам, встановленим ст. 295 ЦПК, перелік яких є вичерпним, суддя-доповідач відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК повинен засто­сувати положення ст. 121 ЦПК та ухвалою залишити апеля­ційну скаргу без руху.


При вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду суддя-доповідач, як це передбачено ч. З ст. 297 ЦПК, постановляє ухвалу. У разі подання апеляційних скарг на судове рішення кількома особами, які беруть участь у спра­ві, постановляється одна ухвала про прийняття апеляційних скарг до розгляду, а за результатами їх розгляду ухвалюється одне рішення чи постановляється одна ухвала.

За правилами ст. 298 ЦПК вже сам апеляційний суд не пізніше наступного дня після постановлення ухвали про прий­няття апеляційної скарги до розгляду надсилає копію апеля­ційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані ними заперечення на апеляційну скаргу.

У разі, якщо в заяві про приєднання до апеляційної скарги, поданій до початку апеляційного розгляду справи, фактично містяться інші вимоги або заявлені інші мотиви, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі, така заява вважається окремою апеляційною скаргою зі всіма наслідками, які з цього виплива­ють, а саме: вона залишається без руху для усунення її недоліків як апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 295 ЦПК і до сплати судових витрат. У заяві про приєднання до апеляційної скарги можуть міститися лише додаткові обгрунтування, уточ­нення вже поданої апеляційної скарги, у тому числі як питання факту, так і питання права (п. 10 постанови Пленуму Верхов­ного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку").

Прийняття відмови від апеляційної скарги не пов'язується з обов'язком апеляційного суду перевіряти, чи у зв'язку з такою відмовою не порушуються права будь-яких осіб, оскільки право особи на відмову від апеляційної скарги не обмежене. При цьому апеляційний суд відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК має роз'яснити передбачені ч. 4 ст. 300 ЦПК наслідки прийняття відмови від скарги. Однак заява про відкликання скарги, яка надійшла після початку розгляду справи, не може бути підста­вою для закриття апеляційного провадження, якщо особа не подала заяви про відмову від скарги.


Прийнявши відмову від апеляційної скарги, суд закриває апеляційне провадження за цією скаргою, а за наявності інших апеляційних скарг — продовжує апеляційне провадження за цими скаргами (скаргою).

Після цього суддя-доповідач протягом 10 днів з дня отриман­ня справи вчиняє такі дії відповідно ст. 301 ЦПК. Важливим для об'єктивного розгляду справи є те, що перелік підготовчих дій, визначений ст. 301 ЦПК, не є вичерпним. Тому залежно від обставин справи, доводів апеляційної скарги, можуть бути вчинені й інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.

При цьому підготовчі дії, визначені пунктами 6—8 ч. 1 ст. 301 ЦПК, здійснюються з дотриманням правил, установлених гла­вою 3 "Провадження у справі до судового розгляду" розділу 111 ЦПК, без попереднього судового засідання.

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач згідно зі ст. 302 ЦПК доповідає про них колегії суддів, яка в разі необ­хідності вирішує питання про проведення додаткових підго­товчих дій або призначення справи до розгляду. Дійшовши висновку, що справа вже готова до розгляду, колегія суддів призначає її до розгляду в розумний строк, але не пізніше 7 днів після закінчення дій підготовки справи до розгляду.

Про призначення справи до розгляду колегія суддів апеля­ційного суду постановляє ухвалу, яка є правовою підставою здійснення судових викликів і повідомлень учасників цивільного процесу (ст.ст. 74—77 ЦПК).
IІІ

Цивільні справи у судах апеляційної інстанції, як це перед­бачено ч. З ст. 18 ЦПК, розглядаються колегією у складі 3 суддів, головуючий з числа яких визначається в установленому законом порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом 2 місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції — протягом 15 днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може подовжити строк розгляду справи, але не більш як на 15 днів, про що постановляє відповідну ухвалу (ст. 303-1 ЦПК).


Судове засідання як процесуальна форма розгляду справи судом апеляційної інстанції складається з декількох частин, а саме: 1) підготовчої; 2) розгляду справи по суті; 3) судових дебатів; 4) ухвалення та проголошення рішення суду. Зазначені етапи судового засідання, кожен з яких має своє завдання, складаються з певних процесуальних дій апеляційного суду та інших осіб, які беруть участь у справі, мають відповідний зміст, перебувають в тісному зв'язку з іншими і становлять у сукуп­ності єдиний процес. Зміст їх полягає в наступному.

Рішення та ухвали апеляційного суду відповідно до ст, 317 ЦПК проголошуються за правилами, встановленими ст. 218 ЦПК. Ця процесуальна дія полягає в тому, що рішення чи ухвала або їх вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених ЦПК для рішень суду першої інстанції. Головуючий роз'яснює зміст рішення чи ухвали, порядок і строк їх оскарження. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин зазначеного судового рішення апеляційний суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням чи ухвалою.

Після проголошення рішення апеляційний суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 318, ст. 361 ЦПК. Так, нормами ст. 318 ЦПК визначено, що в разі, якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в уста­новлений ЦПК строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи, або коли строки на подання апеляційної скарги у зв'язку з пропушенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами глави 1 розділу V ЦПК. В останньому випадку йдеться не про новий перебіг строків на подання апеляційної скарги, а про те, що з одночасним їх поновленням (продовженням) подається апеля­ційна скарга.


У зазначених випадках залежно від обгрунтованості запізнілої апеляційної скарги суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до ст. 307 ЦПК і за наявності підстав може скасу­вати свої рішення чи ухвали (ч. 2 ст. 308 ЦПК). При цьому не можна виключити, що це буде не тільки відповідне скасування рішення чи ухвали, але й зміна рішення апеляційного суду.

Відповідно до положень ст. 322 ЦПК на суд апеляційної інстанції покладено обов'язок у 7-денний строк після закін­чення апеляційного провадження повернути справу до суду першої інстанції, який її розглядав. Там вона і зберігається (див. Інструкцію з діловодства в місцевому загальному суді).
ІV

Повноваження суду апеляційної інстанції — це сукупність його прав і обов'язків, пов'язаних із застосуванням процесу­ально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційному порядку.

За нормами ч. 1 ст. 307 ЦПК встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; 2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; 3) змінити рішення; 4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

На підставі положень ч. 2 ст. 307 ЦПК за наслідками роз­гляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право: 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін; 2) скасувати ухвалу і поста­новити нову ухвалу; 3) змінити ухвалу; 4) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і напра­вити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За наслідками розгляду скарги на судовий наказ відповідно до ч. З ст. 307 ЦПК апеляційний суд має право: 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення судового наказу без змін; 2) постановити ухвалу про скасування судо­вого наказу та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову; 3) змінити судовий наказ.


Усі викладені вище повноваження апеляційного суду можна поділити на 2 групи:

а) повноваження, які пов'язані зі скасуванням судового рішення (судового наказу), а саме: 1) скасування рішення та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК); 2) скасування рішення і закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду (п. 4 ч. 1 ст. 307 ЦПК); 3) постановлення ухвали про скасування судового наказу та роз'яснення, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову (п. 2 ч. З ст. 307 ЦПК);

б) повноваження, які не пов'язані зі скасуванням судового рішення (судового наказу), зокрема: 1) постановлення ухвали про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК), якщо апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм ма­теріального і процесуального права; 2) постановлення ухвали про відхилення апеляційної скарги і залишення судового наказу без змін (п. 1 ч. З ст. 307 ЦПК). При цьому не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ЦПК).

Зміст кожного із цих видів полягає в наступному. Скасування судового рішення (судового наказу) в апеляційному порядку, як зазначають фахівці (наприклад, А. В. Гнатенко, Д.Д. Луспе-ник), є не санкцією щодо суду першої інстанції, а реалізацією апеляційною інстанцією своїх повноважень і виконання нею своїх обов'язків, які належать до змісту правовідносин між судом апеляційної інстанції та особами, які беруть участь у справі. Суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, і суд, який здійснює його перевірку, діють у єдиному публічному інтересі і мають спільну мету — вирішити спір, що виник між сторонами, на підставі закону. Також скасування рішення є певним класифікаційним критерієм, оскільки вся перевірочна та контрольна діяльність суду другої інстанції спрямована на встановлення наявності чи відсутності підстав для скасування рішення суду.


До повноважень, не пов'язаних зі скасуванням судового рішення (судового наказу), законодавець відніс право апеля­ційного суду відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду (судовий наказ) без змін (п. 1 ч. 1 та п. 1 ч. З ст, 307 ЦПК), а також змінити рішення суду (судовий наказ) (п. З ч. 1 та п. З ч. З ст. 307 ЦПК). Залишення судового рішення без змін означає, що суддівської помилки виявлено не було, судове рішення є законним і обгрунтованим, а захист за таким рішен­ням отримав саме той суб'єкт, який у цьому мав потребу (по­зивач або відповідач).

Положення ст. 309 ЦПК передбачають підстави для скасуван­ня рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення. Ухвалення нового рішення є основним із повноважень апеляційного суду, оскільки таке повноваження відповідає цілям апеляційного провадження — завершити про­вадження у справі на цій стадії процесу і усунути суддівську помилку. Хоча, як вбачається із судової практики, апеляційні суди не завжди використовують наведене повноваження.

Викладені у ст. 309 ЦПК норми без сумніву можна розуміти так, що зазначений перелік підстав є вичерпний, тобто що ухва­лення апеляційним судом нового рішення з інших підстав не допускається. Отже, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення (ст. 309 ЦПК) є:

1. Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи (п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК) — неправильне визначення предмета доказування чи нез'ясування обставин, якими обґрун­товувалися вимоги та заперечення, або інших фактичних даних (пропущений строку позовної давності тощо), неправильна квалі­фікація правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, тощо (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апе­ляційному порядку").

2. Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими (п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК). Така недоведеність полягає у відсутності у судовому рішенні під­твердження зазначених обставин відповідними фактичними даними (доказами) через порушення судом правил процесу до­казування: збирання, дослідження та оцінки доказів. Як наслідок, обставини, що мають значення для справи, залишаються взагалі не підтвердженими жодними фактичними даними або є під­твердженими неналежними та недопустимими доказами, а також відсутні мотиви прийняття чи неприйняття доказів тошо.


3. Невідповідність висновків суду обставинам справи (п. З ч. 1 ст, 309 ЦПК) — якщо останні встановлені судом повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено неправильно. Отже, вони полягають у відсутності причинно-логічного зв'язку між обставинами справи та висновками суду, викладеними у судовому рішенні.

4. Порушення або неправильне застосування норм матеріаль­ного або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визна­но судом апеляційної інстанції обґрунтованою; винесення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу (п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК). Порушення або неправильне застосу­вання норм матеріального або процесуального права має місце у разі застосування закону, який не поширюється на ці право­відносини, або незастосування закону, який підлягав застосу­ванню, унаслідок неправильної юридичної кваліфікації право­відносин або неправильного тлумачення закону, який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і суть сприйнято непра­вильно через розширене чи обмежене тлумачення.

Важливо, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до неправиль­ного вирішення справи. Зокрема, до таких належать порушення вимог ст. 59 ЦПК щодо допустимості засобів доказування, не­обгрунтована відмова суду в задоволенні клопотання осіб, які беруть участь у справі, у дослідженні доказів (ст. 60 ЦПК), порушення вимог ст. 215 ЦПК щодо змісту рішення суду тощо (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку").

Порушення норм процесуального права можуть бути під­ставою для скасування або зміни рішення, якшо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. З ст. 309 ЦПК). Коли такі наслідки не вбачаються, то цілком очевидно, що доводи апеляційної скарги про наявність порушення норм процесуального права можна віднести до категорії формальних міркувань.


Положення ст. 309-1 ЦПК передбачають також підстави для скасування судового наказу. Зокрема, судовий наказ підля­гає скасуванню в апеляційному порядку, якщо апеляційний суд встановить відсутність між стягувачем та боржником спірних правовідносин, на основі яких була заявлена вимога, передба­чена ч. 1 ст. 96 ЦПК.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апе­ляційному порядку із закриттям провадження у справі або за­лишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст.ст. 205 і 207 ЦПК. Доречно наголосити, що особливо увагу належить звертати на застосування підстав для закриття провадження у справі, визначених ст. 205 ЦПК, оскільки помилки у вирішенні цього питання фактично порушують право особи на право­суддя. Зокрема, провадження у справі закривається, якщо вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК).

Рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 311 ЦПК підлягає скасуванню в апеляційній інстанції з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом

суду;

2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу;

3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання. При цьому не може бути підста­вою для застосування п. З ч. 1 ст. 311 ЦПК розгляд справи за відсутності особи, належним чином не повідомленої про час і місце судового засідання, яка не оскаржує рішення суду (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову прак­тику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку");

4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Визначений ст. 311 ЦПК перелік підстав для скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд є безумовним (абсо­лютним), який розширеному тлумаченню не підлягає.


Розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, з огляду на положення ст. 312 ЦПК, апеляційний суд:

1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;

2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і поста­новляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або за правильного вирішення було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;

3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, вста­новлений для його вирішення.

Апеляційний суд у випадках і в порядку, встановлених ст. 211 ЦПК, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши, зокрема, причини та умови, що сприяли вчиненню такого порушення, може постановити про це окрему ухвалу (ст. 320 ЦПК), яку вправі направити відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено апеляційний суд, який постановив окрему ухвалу. Законодавством не виклю­чається можливість постановлення в одній цивільній справі декількох окремих ухвал.

Апеляційний суд має право ухвалити додаткове рішення за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи в разі, якщо він скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення чи змінив його за наявності підстав, передбачених ст. 220 ЦПК. Відповідно до вимог ст. 219 ЦПК апеляційний суд може виправити допущені у своєму рішенні описки чи арифметичні помилки, не змінюючи змісту рішен­ня. Апеляційний суд на підставі положень ст. 221 ЦПК може роз'яснити своє рішення.

Питання про визначення порядку виконання рішення суду, розстрочку чи відстрочку виконання, вжиття заходів для забезпе­чення його виконання (ст. 217 ЦПК) розглядаються апеляцій­ним судом, якщо ці питання вирішуються одночасно з ухва­ленням нового рішення чи зміною рішення. В інших випадках ці питання вирішуються судом першої інстанції.


Апеляційний суд не повинен повністю підміняти собою суд першої інстанції, оскільки він не є судом першої інстанції (ст.ст. 107, 291 ЦПК), і в такому разі місцеві суди могли б повністю ігнорувати основні принципи цивільного процесуаль­ного права, а учасники процесу були б позбавлені повноцінного захисту своїх прав у суді першої інстанції.

Питання для самоконтролю:


  1. У якому випадку суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін?

  2. У яких випадках суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі?

  3. У яких випадках суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і залишення заяви без розгляду?

  4. У яких випадках суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції?

  5. У яких випадках суд апеляційної інстанції може скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити його?

  6. Яким чином постановляються, оформлюються та підписуються рішення та ухвали апеляційного суду?

  7. У яких випадках суд апеляційної інстанції може постановити окрему ухвалу?

  8. Коли рішення та ухвали апеляційного суду набирають чинності?

  9. Яким є порядок видачі або направлення судових рішень сторонам та іншим особам, які брали участь у справі?

  10. У якому суді зберігається справа після апеляційного провадження?