refik.in.ua   1 ... 2 3 4

Права органів державної податкової служби


Органи державної податкової служби мають право:


  1. запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності

нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.;

  1. при проведенні виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників

платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), перевіряти під час проведення перевірок у платників податків-фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків-юридичних осіб документи, що посвідчують особу;

  1. одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного

банку України, комерційних банків та інших фінансових установ довідки, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності;

  1. проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України)

  2. вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення

інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки;

  1. у разі відмови платника податків застосовуються заходи передбачені статтею 94 ПКУ;

  2. під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних

документів;

  1. під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які

використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;


  1. проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків

щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій.;

  1. доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян)

та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності, та/або є об’єктами оподаткування або використовується для отримання доходів (прибутку) чи пов’язані з іншими об’єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу;

  1. у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, про визнання недійсними

установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання, а також продовження строку адміністративного арешту майна платників податків та накладення арешту на кошти на банківських рахунках платника податків;

  1. звертатися до суду щодо визнання недійсними правочинів, виконання яких пов’язано

з оподаткуванням;

  1. звертатися до суду, у разі коли платник податків перешкоджає виконанню податковим

керуючим повноважень, визначених цим Кодексом;

  1. виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у випадках,

передбачених законом;

  1. користуватися у службових справах засобами зв’язку, які належать платникам

податків, з їх дозволу або дозволу посадових осіб таких платників;

Права, передбачені підпунктами 20.1.1 - 20.1.11, 20.1.23 - 20.1.26, 20.1.29 - 20.1.31 надаються посадовим особам органів державної податкової служби, а права передбачені підпунктами 20.1.12 - 20.1.22, 20.1.27 - 20.1.28, 20.1.32 - 20.1.40 цієї статті, надаються головам державних податкових адміністрацій і начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам.


Питання для самоконтролю:


  1. Завдання податкової служби України?

  2. Основні права державної податкової служби?

  3. Функції державної Адміністрації України?


Рекомендована література:

  1. Податковий Кодекс України (ст.20,21)

  2. Мельник П.В. Податкова політика України: навч. посібник. К.: Знання України, 2001. (ст.. 42−69)



Тема 5. Податковий менеджмент


  1. Сутність, об'єкт, суб'єкт та мета податкового менеджменту.

  2. Функції податкового менеджменту.

  3. Поняття податкової роботи.

  4. Контрольна робота органів ДПА щодо розрахунків платників податків з державою


Сутність, об'єкт, суб'єкт та мета податкового менеджменту
В економічній літературі поняття «податковий менеджмент» визначаються як сукупність принципів, форм, прийомів та методів цілеспрямованого впливу на об'єкт для досягнення певного результату.

Об'єктом впливу в податковій сфері є відносини, що виникають між державою та платниками з приводу сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів.

Органи законодавчої та виконавчої влади, контролюючі органи у сукупності з платниками податків створюють коло суб'єктів податкового менеджменту.

Таким чином, податковий менеджмент, — це процес управління податковою системою з метою реалізації податкової політики.

Метою податкового менеджменту на макроекономічному рівні є забезпечення доходної частини бюджету та впливу податків на розвиток підприємництва і соціальної сфери.

Метою податкового менеджменту на мікроекономічному рівні є своєчасне та повне виконання зобов'язань платника податків відповідно до діючого законодавства. Податковий менеджмент на мікрорівні передбачає прогнозування і планування податків, податковий облік, внутрішній контроль оподатковуваних баз

Функції податкового менеджменту
Функції податкового менеджменту — це певний вид діяльності в управлінні, що відокремився в процесі спеціалізації управлінської праці. До них належать: планування, організація, координація, стимулювання і контроль. Зазначені функції є не ізольованими, а діють у взаємозв'язку і взаємозалежності.

У сфері управління податковою системою ці функції мають свій специфічний зміст.

Планування — це наукове передбачення розвитку і визначення шляхів здійснення розширеного відтворення. Податкове планування, будучи органічною частиною планування фінансів країни, забезпечує узгоджену взаємодію всіх його елементів.

На державному рівні роль податкового планування визначає аналіз надходження податків, тенденцій і факторів росту бази оподаткування і на цій підставі визначення обсягів податкових надходжень до бюджету.

Організація як функція управління податковою системою виражається, насамперед, у виборі і формуванні системи органів управління, порядку їх підпорядкованості, встановленні прав і обов'язків кожного органу..

Координація в області управління податковою системою передбачає забезпечення єдності дій податкових органів по усуненню диспропорцій у передбачених бюджетом планових завданнях з податків і зборів, які виникають внаслідок зміни соціально-економічних та фінансових умов.

Стимулювання означає, що органи управління пов'язують активність людей із задоволенням їх матеріальних і духовних потреб. Сплата податків до Державного бюджету пов'язана з необхідністю задоволення потреб платників податків' у безпеці, правовому захисті, фінансуванні частини витрат на освіту, охорону здоров'я, науку і культуру за рахунок державних коштів.

Стимулювання означає і певну матеріальну відповідальність за своєчасну і повну сплату податків.

Контроль. Податковий контроль розглядається з двох сторін: як функція або елемент державного управління економікою та як особлива діяльність з виконання податкового законодавства.

Поняття податкової роботи
Податкова робота — це діяльність платників податків, ДПА та інших державних органів щодо законодавчого закріплення справляння податків, внесення їх до бюджету та контролю за їх надходженням.

Основними елементами податкової роботи є облік платників і надходжень податків до бюджету.

Облік платників податків є однією із основних функцій державних податкових органів, яка створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів.
Контрольна робота органів ДПА щодо розрахунків платників податків з державою
Ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення органами державної податкової служби контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають усі платники податків.

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Стосовно кожного платника податків, взятого на облік в органі державної податкової служби згідно з цим Порядком, формується облікова справа.

Питання для самоконтролю:

  1. Суть та функції податкового менеджменту?


  2. Основні елементи податкової роботи?

  3. Контрольна робота ДПА?


Рекомендована література:

  1. Податковий Кодекс України (ст.1)

  2. Мельник П.В. Податкова політика України: навч. посібник. К.: Знання України, 2001. (ст.. 42−69)



Тема 6. Податкова політика в системі державного регулювання економіки


  1. Методи впливу держави на економіку.

  2. Обмеження щодо використання податкової політики як регулюючого чинника.

  3. Податкова політика як чинник макроекономічного регулювання.

  4. Податкова політика і інфляція.

  5. Мікроекономічний вплив податкової політики


Методи впливу держави на економіку
Державне регулювання економіки — це сукупність форм, методів та інструментів, за допомо­гою яких держава впливає на діяльність суб'єктів госпо­дарювання і ринкову кон'юнктуру з метою створення нормальних умов для функціонування ринку та вирішен­ня складних соціально-економічних проблем суспільства.

Державне регулювання економіки здійснюється у відпо­відних формах:

  • Бюджетно-податкове регулювання пов'язане з функ­ціонуванням державних фінансів, формуванням державного бюджету та державними витратами і спрямоване на реалізацію цілей соціально-економічного розвитку країни.

  • Кредитно-грошове регулювання — діяльність держа­ви, спрямована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою та регулювання грошо­вого обігу відповідно до потреб економіки.
  • Адміністративно-економічне регулювання передба­чає заходи адміністративного та економічного характеру, спрямовані на створення умов для функціонування ринко­вої системи і реалізації соціальних цілей суспільства (де­монополізація, роздержавлення, приватизація, макроекономічне планування і програмування, формування системи економічних, екологічних та соціальних стандартів і нор­мативів, регламентування зовнішньоекономічної діяльності).


  • Цінове регулювання — вплив держави на ринкове ціно­утворення шляхом законодавчих, адміністративних чи судо­вих заходів з метою проведення кон'юнктурної та структур­ної політики, приборкання інфляції, стимулювання виробниц­тва, його модернізації, посилення конкурентоздатності націо­нальної економіки, пом'якшення соціальної напруги тощо.

Методи державного регулювання економіки — це су­купність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни.
Обмеження щодо використання податкової політики як регулюючого чинника
Існує ряд обмежень щодо використання податкової політики як регулюючого чинника:

По-перше, податкова політика є не єдиним чинником, що впливає на економічні процеси, а тому необхідно вибирати серед непрямих важелів найбільш ефективні для вирішення конкретного завдання.

По-друге, сьогодні економічна наука не може відповісти з точністю, до яких наслідків призведе та чи інша дія держави в сфері оподаткування, оскільки економічна система є дуже складним явищем, що включає в себе різноманітні зв’язки і взаємозалежності.

По-третє, податковій політиці бракує мобільності. Це пов’язане з тим, що зміни в сфері оподаткування мають прийматись законодавчою владою.

По-четверте, податкова політика обмежена по силі свого впливу на виробництво, оскільки основною функцією податків є забезпечення фіскальних потреб держави, тому проведення податкової політики насамперед має на меті вирішення проблем формування доходної частини бюджету, і тільки після цього вона може використовуватись як інструмент регулювання відтворювального процесу.
Податкова політика як чинник макроекономічного регулювання

Податкова політика може впливати як на макро-, так і на мікроекономічний рівень. З точки зору макроекономіки податкова політика може впливати на загальний рівень попиту - як інвестиційного (прямі податки на юридичних осіб), так і споживацького (прямі податки на фізичних осіб), а також на загальний рівень цін в країні (непрямі податки, в першу чергу універсальні акцизи).

Податкова політика і інфляція
Податки мають важливе значення в інфляційному процесі, але не вирішальне, уступаючи місце грошово-кредитній політиці.

З макроекономічної точки зору має значення по-перше, достатність податкових надходжень, оскільки дефіцит бюджету має наслідком або зростання державного боргу, що опосередковано впливає на інфляційні тенденції .

З мікроекономічної точки зору вирішальне значення має структура податкової системи, тобто той вплив, який здійснює кожний податок на процес ціноутворення і систему стимулів для суб’єктів підприємницької діяльності.
Мікроекономічний вплив податкової політики
З точки зору мікроекономіки податкова політики впливає на зацікавленість окремих суб’єктів господарювання в розвитку тих чи інших видів підприємницької діяльності шляхом встановлення диференціації в умовах оподаткування.

Механізм впливу податків на мікроекономічні показники тісно пов’язаний з перекладанням податків, тобто з реальним розподілом податкового тягаря між платником та його покупцем або постачальником завдяки змінам в обсязі доходів та товарних цін, які є наслідком змін в умовах оподаткування. Як вже було зазначено раніше, перекладання податків залежить від еластичності попиту та умов пропозиції щодо окремих товарів, а також механізму стягнення податків - по прямих податках податкових тягар перекладається на покупця за рахунок підвищення ціни лише по товарах з нееластичним попитом, в більшості інших випадків тягар прямих податків повністю або більшу його частину несе виробник. По непрямих податках податкових тягар повністю або більшу частину майже завжди несе споживач, за винятком товарів з високим показником еластичності попиту. Таким чином, прямі податки використовуються перш за все для стимулювання виробництва окремих товарів та послуг, а непрямі - для стимулювання або обмеження споживання окремих видів товарів.
Питання для самоконтролю:

  1. Взаємозв’язок інфляції та податкової політики?


  2. Вплив податкової політики на макро- та мікро рівні?

  3. Методи державного регулювання?


Рекомендована література:

  1. Мельник П.В. Податкова політика України: навч. посібник. К.: Знання України, 2001. (ст.. 92−126)



Викладач: Сахно О.В.






<< предыдущая страница