refik.in.ua 1 2 3 4
Тема 1. Теорія податків та її історичний розвиток



  1. Історія становлення системи оподаткування.

  2. Теорії оподаткування.

  3. Історичний аспект розвитку податкової системи України.

  4. Історія розвитку податкової системи зарубіжних країн


Історія становлення системи оподаткування
У розвитку оподаткування всіх держав прийнято виділяти такі періоди:

стародавній світ відрізнявся випадковим характером державних вилучень, переважно в натуральній формі.

На самих ранніх щаблях державної організації початковою формою оподаткування можна вважати жертвоприношення. Не слід думати, що воно було засноване виключно на добровільних засадах. Жертвопринесення було неписаним законом і, таким чином, ставало примусовою виплатою або збором. Причому процентна ставка збору була досить визначеною. У П'ятикнижжі Мойсея сказано: "... і всяка десятина на землі з насіння землі, з плоду дерева, Господеві". Отже, первинна ставка податку складала 10% від отриманих доходів.

У міру застосування товарно-грошових відносин внески в казну держави взяли в основному грошову форму. Їх платили раби, але не громадяни стародавньої держави. Прямі вилучення з громадян відсутні. Основним джерелом доходів були мита (ввізне і вивізне, судові), платежі союзників за їхній захист. Тільки під час війни з населення стягувався рівний общеімущественний податок.

Надалі виникла "світська" десятина, що стягувалася на користь впливових князів поряд з десятиною церковною. Дана практика існувала в різних країнах протягом багатьох століть: від Стародавнього Єгипту до середньовічної Європи. Так, у Стародавній Греції в VII-VI ст. до н. е.. представниками знаті були введені податки на доходи в розмірі однієї десятої або однієї двадцятої частини доходів. Це дозволяло концентрувати і витрачати кошти на утримання найманих армій, зведення укріплень навколо міст-держав, будівництво храмів, водопроводів, доріг, пристрій свят, роздачу грошей і продуктів біднякам і на інші суспільні цілі.


У той же час в стародавньому світі були і серйозну протидію прямому оподаткуванню. В Афінах, наприклад вважалося, що вільний громадянин не повинен платити прямих податків. Інша справа - добровільні пожертвування. Але коли стояли великі витрати, то рада або народні збори міста встановлювали процентні відрахування від доходів.

В епоху Середньовіччя до складу платників увійшли селяни і ремісники (податное стан), з яких стягувалася поголовна плата з вогнища, з родини, з душі. Духовенство і дворянство були звільнені від оподаткування.

У XVI столітті з'явилися нові види платеженей до державного бюджету, так звані регалії - промислові джерела доходу скарбниці монополного характеру (соляна, гірська, монетна, поштова).

У цілому оподаткування в цей період характеризується важким податковим тягарем, проізволностью встановлення та численністю податкових платежів.

І, тільки в самому кінці XVII - початку XVIII ст. в європейських країнах стало формуватися адміністративна держава, що створювала чиновницький апарат, і досить струнку і раціональну податкову систему, що складається з прямих і непрямих податків. З непрямих податків особливу роль став грати акциз. Звичайно стягувався безпосередньо біля міських воріт з усіх ввезених і вивезених товарів. Іноді податком обкладалося тільки те, що ввозилося в країну, тобто від нього звільнялися товари, що йдуть на експорт. Розміри акцизу коливалися зазвичай від 5 до 25%.

З прямих податків основна маса доходів припадала на подушний і прибутковий податки. Від них були звільнені дворянство і духовенство. Зате буржуазія і селянство віддавали державі у вигляді прямих податків 10-15% усіх своїх доходів.

Епоха Петра I (1672-1725) характеризується постійною нестачею фінансових ресурсів з-за численних воєн, великого будівництва, великомасштабних державних перетворень. Для поповнення скарбниці винаходилися вага нові способи, вводилися додаткові податки, аж до анекдотичного податку на бороди і вуса. Цар заснував особливу посаду - прибильщики, обов'язок яких "сидіти і лагодити государю прибутки", тобто винаходити нові джерела доходів скарбниці. Так був вве, ден гербовий збір, подушний збір з візників (десята частина доходів від їх найму), податки з постоялих дворів, печей, плавних судів, кавунів, горіхів, продажу їстівного, найму будинків, криголамний та інші податки і збори. Оподатковувалися навіть церковні вірування. Наприклад, розкольники були зобов'язані сплачувати подвійну подать.


У Україні прямі податки грали второстіпенную роль у порівнянні з податками непрямими. Так, подушної податі збиралося: в 1763 р. близько 30% від усіх доходів, в 1796-близько 33%. Непрямі податки довали: 1764 р. - 42% і 1796 - 43%. майже половину цієї суми приносили Наприкінці XIX ст. питні податки.
Теорії оподаткування
1. Однією з найперших загальних податкових теорій є теорія обміну, яка ґрунтується на розплатному характер оподаткування. Суть теорії полягає в тому, що через податок громадяни купують у держави послуги по підтримці порядку, охорони від нападу ззовні.

2.Теория публічного договору (Спіноза, Гоббс, Русо, Радищев): податок - результат договору між громадянином і державою, відповідно до якого громадянин сплачує певну плату державі за охорону захист та інші послуги.

3. Теорія страхування (Тьер, Жірардер): податок - страховий платіж, який сплачується підданими державі на випадок настання державі будь-якого ризику. Сенс такого податку - забезпечити фінансування витрат уряду щодо забезпечення оборони і правопорядку.

4. У 1776 році шотландський економіст і фінансист А. Сміт (1723-1790) видає книгу "Дослідження про природу і причини багатства народів ". Ідеї його як основоположника теорії оподаткування починають надавати кардинальний вплив на фінансову і господарську життя країни. Він висунув 4 господарські принципу оподаткування: розміреність, визначеність, зручність, дешевизна.

5. Кейнсіанська теорія (Дж. М. Кейнс, 1883-1946) Податки як норма відсотка покликані відігравати регулюючу функцію в економіці, коли зайві грошові заощадження вилучаються з допомогою прогресивного оподаткування. Під час економічного підйому оподатковувані доходи ростуть повільніше, ніж податкові доходи, а при кризі податок зменшується швидше, ніж падають доходи. Тим самим досягається відносно стабільне соціальне становище в суспільстві.

6. Неокласична теорія ґрунтується на перевазі вільної конкуренції та природності, стійкості економічності, зокрема, виробничих процесів, коли зовнішні коригувальні заходи повинні спрямовуватися лише на те, щоб усувати перешкоди, що заважають дії законів вільної конкуренції. Джеймс Мід (р. 1907), який побудував неокласичну модель.


7. Теорія оподаткування, розроблена на початку 80-х рр.. в США А. Бернсом, Г. Стайном, А. Леффера. Ними розроблена бюджетна концепція, що виявляє залежність податкової бази від зміни ставок податку, а так само бюджетних податків від податкового тягаря.

8. Теорія монетаризму, розроблена американським економістом М. Фрідменом (нар. 1912), прихильником ідеї свободи ринку, пропонує обмежити роль держави тільки тією діяльністю, яку крім нього ніхто не може здійснити: регулюванням грошей в обігу. Основна ідея неокласичних теорій полягає у пошуках методів зниження інфляції і надання великої кількості податкових пільг корпораціям і тієї частини населення, яка формує споживчий попит на ринку.
Історичний аспект розвитку податкової системи України
На розвиток податкової теорії Росії та України істотно вплинули різні теорії західних економістів ХІХ-ХХ ст. Але історичний розвиток державної системи суттєво вплинув як на податкову політику, податкові системи, так і на наукову думку.

Зародження податкової науки як частини загальної фінансової науки почалося в Росії у ХУІІ-ХУІІІ ст. Одним із перших учених-економістів, який займався проблемою фінансової та податкової політики держави, був І. Посошков (1652-1726). У науковій праці "Про бідність та багатство" він виклав свої погляди та розробив програму соціально-економічної перебудови Росії. На його думку, держава може бути багатою тільки тоді, коли багатий народ.

Найсуттєвіший внесок у податкову теорію в Росії зробив М. Тургенєв. В його праці "Досвід теорії податків" (1812) були закладені основи російської науки про фінанси та податки. Він вважав, що існує три головних джерела їх надходження: від землі, капіталу та праці. Причому об'єктом оподаткування з метою запобігання виснаженню цього джерела потрібно брати лише чистий дохід.

М. Тургенєвим була введена і перша в Росії класифікація податків залежно від джерел об'єкта оподаткування:

1. Податок на доходи від землі, в тому числі з чистого доходу, десятини, доходи із землі, на якій є корисні копалини та ведеться їх видобуток, податок з будівель та споруд.


2. Податок з доходу та капіталу, в тому числі з грошового або який застосовується в будь-яких ремеслах.

3. Податок зі спадщини, дарування, гербовий збір.

4. Податок із заробітної плати.

5. Податки з інших джерел.

6. Податок на споживання — акцизні збори на тютюн, сіль, алкогольні напої, мито.

7. Надзвичайні податки.

Особливим періодом розвитку податкової теорії в Росії є період з 1861 р. (дата відміни кріпосництва) до 1917 р. Цей час характеризується найпомітнішими досягненнями в податковій теорії, теорії фінансів і у фінансовій науці загалом.

У другій половині ХІХ — на початку XX ст. виходять наукові праці таких учених, як М. Веселовський, В. Безобразов, О. Суботін, Д. Маріупольський, М. Бражеський, А. Усаїв, М. Алексєєнко, П. Ген-зель, С. Ідовайський, М. Фрідмен, Т. Лопоть, Р. Стурма, В. Голишев, В. Твердохлібов та ін. Це свідчить про те, що фінансова та податкова наука в Росії розвивалась досить бурхливо, досліджувались і запроваджувались різні напрями, вносились різні пропозиції, загалом була розроблена обґрунтована податкова теорія для її подальшого розвитку. Причому, як свідчить історичний досвід, усі ці дослідження та висновки залишаються актуальними в Україні і в сучасних умовах, особливо в період переходу до ринкових відносин.

Особливе спрямування фінансової та податкової теорії характерне для радянських часів, починаючи з жовтня 1917 р. Цей період можна поділити на три періоди.

Перший — з 1917 р. до 30-х років. Особливістю цього періоду було те, що близька до європейської фінансова (і податкова) наука була практично зруйнована і створена радянська фінансова (і податкова) наука. Вся податкова політика держави будувалась здебільшого на працях учених дореволюційних часів. У той же час почали розвиватися нові напрями податкової теорії з урахуванням державного устрою, командно-адміністративної системи. Крім того, народжувалась радянська наука про фінанси та податки, яка мала яскраво виражений державно-політичний характер.


Г. Болдирев у праці "Прибутковий податок на Заході та в Росії" (1924) досліджував проблеми аналізу та особливості прибуткового оподаткування. Крім аналізу цього податку, він вивчав особливості застосування його в різних країнах світу, а також виклав основні принципи щодо сплати цього податку:

"І. Етичні принципи оподаткування:

• загальність податків;

• непорушність особистої свободи при оподаткуванні і стягуванні податку.

ІІ. Принцип управління податками:

• визначеність оподаткування;

• зручність оподаткування і стягування для платників;

• дешевизна стягування і мінімум затрат;

• належний вибір джерел податків, тобто якомога меншого обмеження народного виробництва і кращого здійснення соціально-політичних цілей;

• зведення сукупності податків до такої системи, яка б забезпечувала, якщо це можливо, дотримання згаданих принципів управління достатністю надходжень та еластичність на випадок надзвичайних державних потреб"

Другий період розвитку теорії фінансів і податків радянського періоду охоплює 30-50-ті роки. Для цього періоду характерна велика політизація та ідеологізація всієї радянської науки, зміни в розгляді суті податків, їх значення та місця в економічній системі держави. Так, Комуністичною партією та урядом використовуються податки виключно для охорони та зміцнення соціалістичної власності, заздалегідь визначеного співвідношення суспільних та особистих інтересів радянських громадян, а також для здійснення господарської та культурно-виховної роботи.

Третій період розвитку фінансової та податкової науки охоплював кінець 50-х років і продовжувався до середини 80-х. До цього періоду можна віднести праці таких учених: В. Матвєєва "Держава та податки" (1960), А. Пєчникова "Сучасна податкова система СРСР" (1975), М. Богачевського "Податки капіталістичних держав" (1961), в яких увага приділялася експлуатаційному характеру податків.

Для цього періоду характерні два напрями в фінансовій науці: розкриття суті радянських фінансів і вивчення бюджетного устрою СРСР та бюджетного права. Вважалось, що коли в державі діє єдина форма власності — державна, то державні підприємства та установи не оподатковуються, бо їх доходи державні.


Докорінна перебудова всієї податкової системи в державі почалася в середині 80-х років, в період переходу на ринкові відносини. Податки розглядалися не тільки як виконання фінансових функцій, розвитку приватного підприємництва, фермерського господарства в агропромисловому комплексі, вирішення соціальних проблем тощо.

3 1991 р. податкова система України стала розвиватись самостійно. На жаль, вона має багато недоліків, успадкованих від радянського періоду, тому в сучасних умовах іде активний пошук найоптимальнішого її варіанта. Але характерною особливістю розвитку сучасної податкової теорії є те, що відсутні серйозні, глибокі праці вчених та економістів, а надруковані публікації мають практичний напрям і прикладний характер.
Історія розвитку податкової системи зарубіжних країн
Основна увага в побудові податкових систем у різних країнах світу приділяється розвитку підприємницької діяльності та залученню інвестиційних коштів як вітчизняними, так і іноземними особами. Для цього в державі створюються умови для стимулювання цих видів діяльності. У більшості країн значні пільги надаються підприємствам, що експортують свою продукцію (при цьому слід зазначити, що більшість країн укладають між собою угоди про уникнення подвійного оподаткування).

Податкові системи розвинених країн світу надзвичайно гнучкі. Наприклад, у США та Великобританії платник податку може самостійно вибирати такий варіант оподаткування, приміром прибутковий податок з фізичних осіб, який для нього є найефективнішим. Це уможливлює зменшення кількості платників, які бажають перейти у тіньовий сектор економіки або ухиляються від сплати податків.

Наявність різноманітних варіантів розрахунку та сплати податків, а також різні пільги щодо них дають можливість підприємству при плануванні своєї податкової політики розробляти кілька варіантів і визначити можливу економію. Крім того, розробка податкової політики впливає і на визначення напрямку подальшої діяльності підприємства.


Важливе значення для формування податкової системи країни має її ефективність. Податок не повинен суттєво впливати на прийняття економічних рішень, але якщо це відбувається, то вплив має бути мінімальним. Більшість податкових систем світу побудовані таким чином, що не дозволяють вільно трактувати різні положення, з одного боку, платниками податків, а з другого — податковими органами. А це суттєво зменшує кількість спорів та суперечок між суб'єктами оподаткування і скарг у судах. Крім того, цей принцип повинен забезпечувати економію витрат на стягнення податків, тобто кошти, необхідні для функціонування податкової системи, повинні бути значно меншими, ніж кількість зібраних податкових платежів.

Значна увага в податкових системах різних країн світу приділяється розмежуванню рівнів компетенції при стягненні податкових платежів. Насамперед це стосується компетенції загальнодержавних та місцевих органів самоврядування. Так, у більшості країн світу досить чітко визначається кількість податків, які стягуються у державний, а які у місцевий бюджети. Як правило, сума податкових платежів, що надходять у місцеві бюджети, невелика, і їх не вистачає для покриття всіх витрат. Тому здебільшого місцеві бюджети одержують або допомогу із загальнодержавного бюджету, або частина зібраних податків переходить до місцевих бюджетів.

Питання для самоконтролю:


  1. Які основні етапи становлення податкової системи України?

  2. Хто був основоположником теорій податків?

  3. Перші податки: їх розвиток?


Рекомендована література:

  1. Мельник П.В. Податкова політика України: навч. посібник. К.: Знання України, 2001. (ст.. 11−30)


Тема 2. Сутність та види податків


  1. Соціально-економічна сутність податків.

  2. Функції податків.

  3. Класифікація податків.

  4. Характеристика елементів податку.


Соціально-економічна сутність податків
За економічною сутністю податки є обов'язковими плате­жами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фі­зичних осіб до відповідного бюджету для фінансування вит­рат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Це одна Із форм вирівнювання дохо­дів юридичних І фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. Вилучаючи частину доходів підприємців і громадян, держава гарантує їх ефектив­ніше використання для задоволення потреб суспільства в ці­лому й досягнення на цій основі зростання його добробуту. На перший погляд, податки виражають односторонні відно­сини держави з підприємцями та населенням під час їх .спла­ти. Однак це лише поверховий підхід до вивчення цих явищ і процесів. На ділі податки дають змогу мати зворотний зв'я­зок Із платниками завдяки фінансуванню відповідних витрат.

Податки - невід’ємна частина фінансового господарства держави.

Це найважливіше джерело формування доходів держави, які в свою чергу використовуються на:

соціальний захист населення;

фінансування соціально-культурних закладів та установ освіти, культури, охорони здоров’я.

фінансування науки;

реставрація пам’яток архітектури;

фінансування оборони, правоохоронної діяльності;

утримання органів законодавчої, виконавчої і судової влади;

заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення.
Функції податків

Функції податків можна згру­пувати в два блоки: основні та додаткові. Група основних функцій включає сутнісну функцію податку (фіскальну) і дві загальнофінансові (регулюючу та контрольну). Саме на базі цих функцій будується податковий механізм, і, діючи спільно, вони утворюють цілісний комплекс. Додаткові функції деталізують головні цілі, реалізовані через підсистему основних функцій. Крім того, якщо основні функції обов’язкові для всіх видів по­датків, то додаткові мають відтінок факультативності й не обо­в’язково представлені у всіх податках.


Найважливішою функцією податків є фіскальна (лат. fiscus — державна скарбниця). Відповідно до цієї функції по­датки виконують своє основне призначення — насичення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. У період становлення буржуазної держави цю спрямованість податків вважали єдиною. Однак до кінця

Регулююча функція слугує своєрідним доповненням по­передньої і стосується як регулювання виробництва, так і ре­гулювання споживання (наприклад непрямі податки). При цьому регулюючий механізм існує об’єктивно і вплив на плат­ників здійснюється незалежно від волі держави. Дуже часто під регулюючою функцією розуміють лише надання пільг ок­ремим виробникам чи галузям. Однак податкове регулювання — складніший механізм, що враховує не тільки податковий тиск, а й перспективи того чи іншого виду діяльності, рівні прибут­ковості і т. ін.

Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяль­ності підприємств і організацій, одержанні доходів громадя­нами, використанні ними майна. З допомогою цієї функції оці­нюють раціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряють, наскільки податки відповідають реалізації мети у сформованих умовах.

Додаткові функції податку утворюють підсистему, що охоп­лює кілька видів функцій.

1. Розподільна функція являє собою своєрідне відображен­ня фіскальної: наповнити скарбницю, щоб потім розподілити отримані кошти. Але на стадії розподілу ця функція дуже тісно переплітається з регулюючою, і в одній дії можуть виявлятися обидві функції. Наприклад, непрямі податки, регулюючи спо­живання, створюють основи для перерозподілу коштів одних платників на користь інших (акцизи на делікатесні види про­дуктів і т. ін.). Це дозволяє говорити про існування первинно­го і вторинного розподілу (перерозподілу) за рахунок податків.

Стимулююча (дестимулююча) функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробничої діяльності. Як і регулюю­ча, вона може бути пов’язана із застосуванням механізму пільг, зміною об’єкта оподаткування, зменшенням оподатковуваної бази. Іноді цю функцію розглядають як підвид регулюючої.


Накопичувальна функція являє собою своєрідне узагаль­нення всіх попередніх функцій і головну — з позицій реалізації цілей держави в податковій системі.
Класифікація податків
В Україні установлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Загальнодержавні податки та збори

До загальнодержавних належать такі податки та збори:


  1. податок на прибуток підприємств;

  2. податок на доходи фізичних осіб;

  3. податок на додану вартість;

  4. акцизний податок;

  5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу

  6. екологічний податок;

  7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

  8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

  9. плата за користування надрами;

  10. плата за землю;

  11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

  12. збір за спеціальне використання води;

  13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

  14. фіксований сільськогосподарський податок;

  15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (застосовується до 31 грудня 2014 року);

  16. мито;

  17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

  18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Місцеві податки та збори

До місцевих податків належить:

  1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

  2. єдиний податок

  3. До місцевих зборів належать:
  4. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;


  5. збір за місця для паркування транспортних засобів;

  6. туристичний збір.


Характеристика елементів податку
Під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи:

  1. Платники податку−визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти

України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів.

  1. Об’єкт оподаткування - можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або

його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку;

  1. База оподаткування−це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз

об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання;

  1. Ставка податку− ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань

на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування;

  1. порядок обчислення податку;

  2. податковий період;

  3. строк та порядок сплати податку;

  4. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Податкова пільга-це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав.


Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.
Питання для самоконтролю:


  1. Які податки відносять до загальнодержавних та місцевих?

  2. Назвіть основні елементи оподаткування?

  3. В яких функціях проявляється суть податків?


Рекомендована література:

  1. Податковий Кодекс України (ст.9, 15, 22, 25, 24, 30)

  2. Мельник П.В. Податкова політика України: навч. посібник. К.: Знання України, 2001. (ст.. 11−30)


Тема 3. Податкова система і податкова політика держави



следующая страница >>