refik.in.ua 1

Тема 12. Особливості монтажу елементів металевих конструкцій

12.1. Монтаж сталевих колон

12.2. Монтаж балок, ригелів та ферм
Металеві конструкції застосовують у тому разі, коли використання залізобетонних економічно та технічно недоцільне. Основні вимоги до монтажу металевих конструкцій такі: мінімальна кількість монтажних елементів, що дає можливість зменшити кількість піднімань і монтажних стиків; дотримання умов, за яких монтажні елементи зберігають стійкість відразу після їх установлення; закріплення монтажних з'єднань до установлення сполучних елементів.

Характерними ознаками технології монтажу металевих конструкцій є монтаж збільшеними будівельно-технічннми блоками; виконання монтажних та інших робіт на майданчику за суміжним графіком; виконання робіт комплексними бригадами.
12.1. Монтаж сталевих колон
Монтувати сталеві колони можна на збірні або монолітні фундаменти із заздалегідь установленими в них болтами для кріплення колон. Положення колони в плані залежить від того, наскільки правильно розташовані анкерні болти, а точність установлення по висоті - від якості підготовки опорних поверхонь фундаментів.

Процес монтажу колон складається з підготовки фундаментів, стропування, піднімання, наведення на опори або у стик, установлення, тимчасового закріплення, вивірення й остаточного закріплення в проектному положенні.

Залежно від характеру опори башмаків колон підготовку фундаментів можна виконувати трьома способами: підливанням цементним розчином заздалегідь струганих опорних плит; вирівнюванням під проектну позначку поверхні бетонного фундаменту; попереднім установленням і вивіренням по кондуктору опорних деталей та подальшим підливанням цементного розчину.

За першими двома способами підготовки фундаментів не треба вивіряти колони по висоті (безвивірний монтаж). Треба з'єднати тільки риски, які нанесено на фундамент, і опорну частину колони та закріпи­ти її анкерними болтами. Третій спосіб передбачає надходження на об'єкт опорних плит і підошви башмаків колон, фрезерованих на заводі. У цьому випадку колону встановлюють також без вивірення.


Установлення і вивірення опорних плит виконують за допомогою нівеліра і кондуктора. Допустима похибка встановлення плити ±1 мм. Після підливання вивірених опорних плит цементним розчином і його тужавлення на плити наносять осьові риски, які при установленні колон мають збігтися з рисками на їхніх башмаках.

Безвивірне установлення колон дає змогу на 30 % зменшити трудомісткість монтажу.

Стропування здійснюють найчастіше за верхній кінець колони, що дає змогу строго вертикально переміщувати симетричні колони до місця установлення і наведення башмака на анкерні болти.

Стропування виконують штировими, рамковими і замковими захоплювачами, а також за допомогою обв'язувального стропа (попередньо до колони треба приварити спеціальні стропувальні накладки або фасонки).

Для тимчасового кріплення багатоярусних сталевих колон до 12 м заввишки застосовують кутики-фіксатори, через які пропускають стяжні болти або складальні планки. Скоси на планках забезпечують самонаведення елемента колони. Якщо такого розкріплення недостатньо (що визначають розрахунком колон на монтажні навантаження), застосовують гвинтові підкоси, за допомогою яких зручно змінювати нахил колон при вивірці їх.

Колони до 15 м заввишки закріплюють, затягуючи гайки на анкерних болтах, а також використовуючи розтяжки в напрямку найменшої жорсткості. Для кріплення колон понад 15 м заввишки крім анкерних болтів використовують дві або чотири розчалки, підкоси або розпірки. Розчалки знімають тільки після надійного закріплення колон до раніше змонтованих конструкцій.
12.2. Монтаж балок, ригелів та ферм

Перед монтажем підкранових і підкроквяних балок на місці розкладання перевіряють стан конструкцій, правильність установлення закладних деталей, наявність орієнтирних рисок, а також очищають закладні деталі й опорні частини колон від іржі. Монтаж балок і ригелів включає операції захоплення, піднімання, вста­новлення на опори або заведення у стик, вивірення і закріплення. Балки захоплюють двовітковими стропами і траверсами за петлі або тросовими захоплювачами з дистанційним керуванням. Способом «в обхват» балки піднімають спеціальним захоплювачем. Для піднімання металевих балок застосовують кліщові захоплювачі. До розстропування перевіряють положення балок по поздовжніх осях і позначки верху полиць, вертикальність стінок, відстань між балками, зміщення в стиках. Для встановлення залізобетонних підкранових і підкроквяних балок по поздовжніх осях на опори наносять риски, а на торці балок і верхні закладні планки - риски середини. Збіг усіх рисок забезпечує правильне положення балок. Позначки переносять на верх колони і по них перевіряють нівеліром положення верхніх полиць балок.


Балки встановлюють на консолі, приварені до колон столики або на оголовки колон. Виправляють положення балок після вивірення ломом, домкратом або клином. Для забезпечення правильного положення по висоті застосовують підкладки із сталевого листа, які приварюють до опор. Металеві балки на опорах закріплюють болтами, заклепками і зварюванням. Для тимчасового закріплення балок, які стикуються на заклепках і болтах, має бути заповнено не менше ніж 40 % отворів, у тому числі 10 % - пробками та 30 % - болтами.

Зварні стики тимчасово прихвачують. Кількість, розміри і довжину прихваток, що сприймають монтажні навантаження, визначають розрахунком.

Монтаж важких (масою до 100 т) підкранових металевих балок вико­нують з окремих монтажних блоків з улаштуванням тимчасових опор у місцях стикування. Після встановлення блоків їх з'єднують між собою зварюванням.

Для монтажу підкранових і підкроквяних балок застосовують звичайно самохідні стрілові крани, а в окремих випадках - баштові.

У прогонах до 18 м завширшки крани переміщують посередині, монтуючи балки одночасно по двох осях, у ширших прогонах рух кранів організовують по краю прогону.

Для монтажу ригелів застосовують тросові стропи з місцевим або дистанційним розстропуванням подібно до залізобетонних балок.

Для монтажу балок і ригелів монтажники використовують навісні, переставні й пересувні риштування. Піднімання на риштування виконують за допомогою навішених на колони монтажних драбин.

Монтаж ферм і балок перекриття і покриття виконують з попереднім розкладанням у прогоні будівлі або з транспортних засобів. Ферми до 24 м завдовжки доставляють у цілому вигляді, 30 м завдовжки і більше - окремими елементами, які укрупнюють на будівельному майданчику на спеціальних стендах. Монтаж ферм і балок допускається тільки після остаточного закріплення всіх розташованих нижче конструкцій.

Підготовка до монтажу ферм і балок полягає в перевірці й очищенні закладних деталей, нанесенні осьових рисок, закріпленні відтяжок, розчалок, розпорок, навісних колисок та іншого монтажного оснащення. Залежно від довжини ферм і балок їх строплять за дві або чотири точки штировими захоплювачами з дистанційним керуванням або «в обхват». Для запобігання розгойдуванню ферм і балок під час піднімання на опори до нижнього пояса кріплять дві відтяжки або гнучкий маніпулятор, який прикріплюється до кінців монтажної траверси і керується кранівником за сигналом монтажника. Ферми і балки після піднімання й орієнтування встановлюють на оголовки колон, вивіряючи їх по рисках розбивних осей. Вертикальність ферм і балок, а також тимчасове розкріплення забезпечують установленням розчалок і розпірок.


Металеві ферми для забезпечення достатньої стійкості їхніх поясів попередньо підсилюють за допомогою брусів або пластин, які закріплюють до поясів з двох боків болтами або хомутами.

Металеві ферми монтують по одній або блоками. При установленні поодиноких ферм монтаж починають із зв'язувальної панелі.

Першу ферму розкріплюють чотирма тимчасовими розчалками і після встановлення другої ферми монтують постійні в'язі. Кожну наступну ферму кріплять до раніше встановленої постійними або тимчасовими в'язями.

Ферми вивіряють відразу після встановлення їх. Позначки опорних вузлів ферм перевіряють нівеліром, вертикальність ферми - виском, прогин їх з площини - дротом, який натягують між двома кінцями ферми, а відстань між верхніми поясами ферм - сталевими стрічками або шаблонами.

До встановлення ферм навішують риштування на змонтовані колони і на самі ферми вздовж нижнього пояса. Під час роботи на верхньому поясі використовують навісні колиски. До піднімання ферм на кожній з них закріплюють трос для безпечного переміщення монтажників по нижньому поясу. Після вивірення й остаточного закріплення залізобетонних або металевих ферм на них укладають плити покриття.

По безліхтарних металевих фермах плити укладають у кожній чарунці симетрично з обох боків від опорних вузлів до гребеня або від гребеня до опорних вузлів ферм. По фермах з ліхтарями плити слід класти симетрично, спочатку по поясах ферм, а потім по ліхтарю.