refik.in.ua 1

ТЕМА 3.


ДЕРЖАВА ТА ПРАВО УКРАЇНИ КНЯЗВСЬКОГО ПЕРІОДУ

(IХ – XІV ст.)
Нормативно-правові акти:

РОЗШИРЕНА ПРАВДА

(за Троїцьким першим списком)

Суд Ярослава Володимировича

Закон руський


  1. Якщо вільна людина уб'є вільного, то мстить за убитого брат, або батько, або син, або племінник по братові чи по сестрі. Якщо ж не буде кому помститися, то стягати за убитого 80 гривен, коли це буде княжий муж, або князевий тіун. Якщо ж убитий буде русин, або князевий воїн, або купець, або боярський тіун, або мечник, або людина церковна, або словенин, то стягати за убитого 40 гривен.

  2. Але після смерті Ярослава зібралися сини його: Ізяслав, Святослав і Всеволод, з боярами своїми Коснячком, Перенігом і Никифором і відмінили кровну помсту за вбивство, встановивши викуп грошима; у всьому ж іншому так як судив Ярослав, так вирішили судити і сини його.

  3. Якщо хтось уб'є княжого мужа у бійці, і вбивцю не шукають, то виру - 80 гривен платить та община, в окрузі якої знайдено труп убитого. Якщо ж буде убито просту людину, то община платить 40 гривен.

  4. Якщо якась громада почне платити дику виру, коли немає в наявності вбивці, то нехай платить її стільки років, скільки зможе.

5.Якщо ж вбивця з тієї ж общини і знаходиться в наявності, то громада або допомагає йому, позаяк і він раніше приплачував за інших по громадській розкладці, або ж платить дику виру в 40 гривен, спільно, а винагороду потерпілим платить сам убивця, вносячи у [дику] виру лише свою частку по розкладці. допомагає йому, позаяк і він раніше приплачував за інших по громадській розкладці, або ж платить дику виру в 40 гривен, спільно, а винагороду потерпілим платить сам убивця, вносячи у [дику] виру лише свою частку по розкладці.
  1. Але за вбивцю, що вкладав у вирні платежі общини за інших, громада платить по розкладці тільки тоді, коли він вчинив убивство відкрито у сварці або на бенкеті.


  2. Хто ж убив під час грабежу без жодної сварки, то за розбійника община не платить вири, але видає його князю всього - з дружиною і з дітьми: нехай князь його самого з сім'єю зашле, а майно його конфіскує.

  1. Якщо хтось не брав участі у платежі дикої вири за інших, тоді і община не допомагає йому у сплаті вири за нього ж самого, а він сам її платить.

  2. А ось мита вирні, які були за Ярослава. Збирачу вири брати 7 відер солоду на тиждень, понад того барана або шмат м'яса, або грошима 2 ногати (5 кун), в середу - куну, та крім того - сир; те ж в п'ятницю, а (в скоромні дні) по 2 курки на день; а хлібів на тиждень сім, та 7 мір пшона, стільки ж і гороху, 8 головок солі; все це йде збирачу вири з помічником. Коней при них має бути чотири, і коням давати вівса скільки з'їдять. Понад те збирачу вири - 8 гривен та 10 кун перекладного; а метальнику - 12 векш, та одну гривну зсадного.

  1. Якщо вира буде у 80 гривен, то збирачу вири 16 гривен і 10 кун перекладного та 12 векш метальнику, а наперед зсадного - гривна, та за голову 3 куни.

  2. За вбивство княжого слуги, конюха або кухаря брати 40 гривен.

  3. За княжого прикажчика або конюха- 80 гривен.

  4. За княжого прикажчика, - сільського або землеробського 12 гривен.

  5. За княжого слугу за договором - 5 гривен, стільки ж і за боярського прикажчика.

  6. За ремісника і ремісницю брати 12 гривен.

  7. За смерда і за холопа - 5 гривен, за рабиню - 6 гривен.

  8. За [князевого] дядька, так само як і за годувальницю, 12 гривен, незалежно від того буде він холоп чи вона буде рабою.

  9. Якщо когось звинувачуватимуть у вбивстві, не маючи прямих доказів, відповідач має представити сім послухів, щоб відвести від себе звинувачення; якщо ж відповідач буде варягом або іншим іноземцем, то достатньо і двох свідків.
  10. Громада не платить вири тоді, коли знайдуть одні кістки або труп людини, про яку ніхто не знає, хто вона і як її звали.


  11. Якщо хтось відведе від себе звинувачення в убивстві, той платить митну гривну отроку, обвинувачувач же теж платить другу гривну, та 9 кун помічного за звинувачення у вбивстві.

  1. Якщо відповідач почне шукати свідків і не знайде, а позивач підтримуватиме звинувачення в убивстві далі, тоді вирішувати їхню справу за допомогою випробування залізом.

  2. Аналогічно чинити і в усіх справах про крадіжку за підозрою, коли немає поличного, примушувати до випробування залізом, якщо позов не менше за півгривни золота; якщо ж позов менше, то до двох гривен срібла піддавати випробуванню водою, а при ще меншій сумі - необхідно принести роту за свої гроші.

  3. Якщо хтось ударить мечем, не оголивши його, або рукояткою меча, то він платить 12 гривен продажу за образу.

  4. Якщо ж оголить меч, але не поранить, то платить гривну кун.

  5. Якщо хтось когось ударить палицею, або чашею, або рогом, або тупою стороною меча, то платить 12 гривен.

  6. Якщо ж скривджений, не стерпівши, помститься і сам ударить мечем, то таких дій йому у вину не ставити.

  7. Якщо хтось поранить руку, так що рука відпаде або усохне, або таке станеться з ногою, оком або носом, за те винний платить полувирне 20 гривен, а пораненому за каліцтво -10 гривен.

  8. Якщо хтось відрубає у когось палець, - платить 3 гривни продажу на користь князя, а пораненому - гривну кун.

  9. Якщо на [княжий] двір прийде людина в крові або з синцями, то йому немає потреби виставляти видоків, а винуватець платить йому 3 гривни продажу; якщо ж на позивачеві не буде знаків побиття, то він має представити очевидців, які б підтвердили його свідчення слово в слово; тоді призвідник бійки сплатить 60 кун позивачу. Якщо ж позивач прийде в крові, а з'являться свідки, які покажуть, що він сам почав бійку, то зарахувати йому побої за платіж, як призвіднику, хоча його і побили.
  1. Якщо хтось ударить когось мечем, але не вразить на смерть, то він платить З гривни, а пораненому - гривну за рану, та ще кошти на лікування; якщо ж завдасть смерті - то він платить виру.


  2. Якщо хтось штовхне іншого від себе або рвоне його до себе, або вдарить в обличчя, або ударить жердиною, а двоє очевидців означене засвідчать, то винний платить 3 гривни продажу; якщо ж обвинувачений буде варягом або колбягом, то потерпілий має привести повне число очевидців, котрі повинні принести присягу.

  3. Якщо холоп втече, а власник заявить про нього на торгу і до третього дня ніхто не приведе холопа, а власник на третій день упізнає його, то він може прямо узяти свого холопа, а той хто покривав холопа, той має платити 3 гривни продажу.

  1. Якщо хтось сяде на чужого коня без дозволу, заплатить 3 гривни.

  1. Якщо у когось пропаде кінь, зброя або одяг і він заявить [закличе] про пропажу на торгу, а опісля впізнає зникле у кого-небудь в своєму ж миру, то має право забрати свою річ, а приховувачеві заплатити власнику зниклої речі 3 гривни.

  2. Якщо хтось, без оголошення на торгу, відшукає що-небудь, що у нього зникло або вкрадене - коня, одяг або худобу, - то не можна сказати «це моє», а потрібно заявити відповідачеві - «Іди зі мною на звід, оголоси у кого взяв, і з тим стань очі в очі». Хто не зможе виправдатися, на того і ляже відповідальність за крадіжку; лише тоді позивач забере своє, а винний платить йому також і за те, що той [морально] потерпів унаслідок пропажі. Якщо ж це буде [злісний] конокрад, то видати його князеві, який піддасть його потоку і розграбленню. За крадіжку ж чого-небудь з коморі злодій заплатить 3 гривни продажу.
  3. Якщо при почергових зводах відповідачами будуть члени однієї з позивачем міської общини, позивач веде справу сам до останнього зводу. Якщо ж посилатимуться на жителів якої-небудь позаміської общини, то позивач веде справу тільки до третього зводу , а третій відповідач, заплативши позивачу гроші за його річ, з цією річчю веде справу до останнього зводу. А позивач чекає кінця справи, - і коли дійде до останнього відповідача, то цей останній платить все: і збитки позивача, і збитки третього відповідача, і продаж князеві.


  1. Той, хто купить на ринку що-небудь крадене: коня, одяг або худобину, той має представити як свідків двох вільних людей, або митника. Якщо ж при цьому з'ясується, що він не знає, у кого купив [крадену] річ, то свідкам йти за нього до присяги, а позивачу забрати свою річ, а із зниклим при ній попрощатися. Відповідачеві ж розпрощатися із заплаченими за річ грошима, тому що він не знає, у кого купив річ. Якщо згодом він довідається, у кого він її купив, стягне свої гроші з виявленого продавця, який заплатить і господареві речі за зникле при ній, і князеві продаж.

  2. Той, хто упізнає свого вкраденого холопа і затримає його, тому вести цього холопа до третього зводу покупця з продавцем; у третього відповідача узяти його холопа, а йому дати вкраденого - хай йде з ним до останнього зводу, бо холоп не худоба, про нього не можна сказати « не знаю, у кого купив», тому по вказівках холопа потрібно йти до останнього відповідача, і коли буде знайдений справжній злодій, краденого холопа повернути його господареві, третьому відповідачу забрати свого холопа, а збитки йому заплатить той, кого викрили у крадіжці. А князеві заплатити 12 гривен продажу за крадіжку холопа.

  3. А з округи однієї міської общини з обивателем іншої зводу бути не може. Тому відповідач має представити свідків або митника, у присутності яких він купив крадену річ. Тоді позивач забирає свою річ, а з усім іншим, що втратив, повинен попрощатися. Відповідачеві ж доведеться втратити заплачені за річ гроші.

  4. Якщо злодія уб'ють в коморі або під час якоїсь крадіжки, за це вбивцю не судити, бо він ніби пса вбив. Якщо ж злодія дотримають живим до світанку, то тоді потрібно відвести його на княжий двір. Якщо ж злодія все-таки уб'ють, а сторонні люди бачили його уже зв'язаним, то за такі дії потрібно сплатити 12 гривен продажу.
  5. Коли хтось краде худобу з хліва, або що-небудь зі стодоли, з того злодія, якщо він один крав, стягати продажу 3 гривни і 30 кун. Якщо ж крало разом декілька злодюг, то з кожного стягати по 3 гривни і 30 кун.


  6. Якщо худоба, чи вівці, чи кози, або свині були вкрадені на полі, [крадієві] заплатити 60 кун продажу; якщо злодіїв було багато, тоді з кожного стягнути по 60 кун.

  7. Якщо покрадуть хліб з току або з ями, то скільки б не було злодіїв, стягнути з кожного по 3 гривни і 30 кун продажу.

  8. Якщо викрадене знайдеться цілим і неушкодженим, то потерпілий забере його назад, та ще й стягне з кожного злодія по півгривни за рік.

  9. Якщо ж викраденого в наявності не буде, а вкрали княжого коня, то за нього заплатити три гривни. А за крадіжку смердового коня — дві гривни. А ось такою має бути урочна плата за крадіжку худоби. Стягати потрібно: за кобилу - 60 кун, за вола - гривну, за корову - 40 кун, за трилітка (кобилу або корову) -30 кун, за дволітку -- півгривни, за теля - 5 кун, за свиню - 5 кун, за порося - ногату, за вівцю - 5 кун, за барана - ногату, за жеребця необ'їждженого - 1 гривну кун, за лоша - 6 ногат, за коров'яче молоко - 6 ногат. Це урочні ціни, які стягуються на користь потерпілих навзамін вкраденої худоби замість поличного за умови, що злодії будуть прості вільні люди, які окрім того платять князеві продаж.

  10. Якщо ж злодії будуть холопи княжі, боярські або монастирські, яких князь не карає продажем, тому що вони не вільні люди, то за холопову крадіжку платити подвійні урочні ціни як винагороду за завдані збитки.

  11. Якщо кредитор зажадає сплатити борг, а боржник почне відмовлялися, то займодовець зобов'язаний представити свідків, які підуть під присягу, і тоді він одержить свої гроші. Якщо боржник не віддавав борг багато років поспіль, то йому доплатити ще 3 гривни як винагороду за завдані збитки.

  12. Якщо купець дасть купцю гроші в обіг з прибутку, або на торгівлю, то боржнику не треба одержувати гроші при свідках, присутність свідків тут не потрібна, але якщо боржник стане відмовлятися від боргу, тоді кредитор нехай сам іде до присяги.
  13. Якщо хтось передає кому-небудь своє майно на зберігання, свідок при цьому не потрібен. Я ж власник майна почне вимагати назад більше, ніж віддав, тоді той, що прийняв майно на зберігання повинен піти на присягу і сказати: «Ти мені стільки ж і давав, не більше». Адже відповідач робив добро господарю, оберігаючи його власність.


50. Хто віддає гроші в ріст1, або мед в надбавку, або хліб в досип, тому належить зробити це при свідках. І на яких умовах він при них домовився, такий йому і брати надлишок.

51. Місячні відсотки при короткотерміновій позиці кредитору брати по домовленості. Якщо ж борг не буде сплачений протягом цілого року, то рахувати приріст з нього на два третій, а місячні відсотки відкинути.

52. Якщо не буде свідків угоди кредитування, а борг не перевищує трьох гривен кун, то кредитор має принести присягу що дав гроші. Якщо борг більше трьох гривен кун, то сказати кредитору: «Сам винен, якщо даючи гроші не взяв свідків».

  1. По смерті Святополка Володимир Всеволодович скликав в селі Берестове свою дружину, - тисяцких Ратибора київського, Прокопія білгородського, Станіслава переяславського, Нажира, Мирослава, Іванка Чудиновича, Олегового боярина, - і на з'їзді ухвалили: якщо позичив гроші з умовою платити 50% росту, з того брати такі відсотки лише два роки, а після цього забрати лише капітал; а хто брав такий ріст три роки поспіль, тому вже не вимагати і самого капіталу. Хто бере по 10 кун росту з гривни на рік, то при такому зростанні повернення самого капіталу у жодному випадку не відміняється.

  2. Якщо купець, узявши товари або гроші в кредит, потерпить корабельну аварію, або зазнає пожежі, чи буде пограбований ворогом, то йому не можна вчинити яке- небудь насильство або продати його в рабство. Але йому потрібно дозволити розстрочку платежу на декілька років, тому що це нещастя від бога, і купець не винний в ньому. Якщо ж купець ввірений йому товар або проп'є, або програє, або зіпсує по дурості, то довірителі вчинять з ним, як їм бажано: хочуть - чекають повернення боргів, хочуть - продадуть у рабство, на те їхня воля.
  1. Якщо хтось багатьом заборгує, а купець, який приїхав з іншого міста або з іншої землі, не знаючи про те, довірить йому товар, - а той боржник не матиме змоги із ним розплатитися за товар, до того ж і перші кредитори також почнуть вимагати сплати боргів, не даючи позики для сплати боргів гостеві, у такому разі вести боржника на торг і продати, причому наперед виплатити борг прибульцеві, а залишок поділити між своїми місцевими кредиторами. Також, якщо будуть за таким боржником у боргу гроші князя, то стягнути наперед їх, а що залишиться в розподіл. Але якщо хтось уже взяв багато росту з того боргу, тоді такому кредитору не вимагати свого капіталу.


  2. Якщо закуп втече від свого пана, то стає через такі дії повним холопом. Якщо ж він відлучився відкрито чи біг до князя або до суддів через нестерпні образи свого власника, то не обертати його в рабство, а його справу розглянути через суд.

  3. Якщо у пана живе землеробський закуп, і він погубить свого військового коня, то закуп пану за те не зобов'язаний платити. Але якщо пан, від якого він одержує позику, дасть йому плуг і борону, то за пропажу їх він має заплатити. Проте, він не платить за господарську річ, ним узяту, якщо вона пропаде без нього, в той час, коли пан посилав його на свої роботи.

  4. Закупу не платити за худобу вкрадену з хліва. Але якщо він втратить її в полі, або не зажене у двір, або не зачинить у хлів, як йому велів пан, або ж погубить її, виконуючи свою справу, то у всіх цих випадках закупу оплатити втрати.

  5. Якщо пан образить закупа, відніме у закупа дану йому позику, або його власне майно, то по суду все це він зобов'язаний повернути закупу, а за образу ще й заплатити йому 60 куп.

  6. Якщо пан віддасть свого закупа в заробіток іншому господареві за взяту у останнього наперед платню, то цю плату він повинен віддати назад, а за образу заплатить 3 гривни продажу.

  1. Якщо ж пан зовсім продасть закупа, як свого повного холопа, то закуп стає вільним від всіх боргів, а пан платить за образу 12 гривен продажу.

  2. Якщо пан б'є закупу за справу, він за те не відповідає. Якщо ж він б'є його п'яний, сам не знаючи за що, без вини, то мусить платити за образу закупу, як платять за образу вільного.

  3. Якщо повний холоп умикне чийого - небудь коня, тоді [власнику холопа] заплатити за такі дії 2 гривни.
  4. Якщо закуп вкраде що-небудь на стороні, то пан відповідає за нього. Але коли відшукають злодія, він може заплатити за коня, або інше що ним вкрадено, а закупа узяти собі в повного холопа, а можна і продати його, якщо не хоче за нього платити. В останньому випадку пан має спочатку заплатити за те, що узяв наймит чужого, чи буде то кінь, віл або яка-небудь річ. А що залишиться після сплати, те забрати собі.


  5. А ось, якщо холоп ударить вільну людину і сховається в будинку, а пан не видасть його, то пан платить за його вчинок 12 гривен. А якщо після того побитий холопом, зустріне його де-небудь, то Ярослав у свій час дозволяв вбивати його. Але сини Ярослава, по смерті його, визначили судити на вибір: або роздягнувши, висікти винного холопа, або узяти за вчинену ним ганьбу гривну кун.




  1. (При судочинстві) на свідоцтво холопа посилатися не можна; але якщо не трапиться свідком вільної людини, то по потребі можна послатися на боярського тіуна, але ні на кого більш. А при незначному позові і по потребі можна послатися також і на свідчення закупа.

  2. Якщо хтось вирве у кого жмут бороди і залишиться знак, а очевидці той факт підтвердять, то стягнути із кривдника 12 гривен штрафа на користь князя, але якщо очевидців немає, а звинувачують по одній підозрі, то штрафа з відповідача не стягати.

  3. Якщо хтось у когось виб'є зуб, так що кров буде видна в роті, а очевидці підтвердять, то стягнути з кривдника 12 гривен штрафа на користь князя та за вибитий зуб дати потерпілому гривну.

  4. Якщо хтось вкраде бобра, то з нього стягти 12 гривен.

  5. Якщо земля буде розрита, або залишаться ознаки лову, або сітки, то общині або знайти у себе злодія, або заплатити продаж.

  6. Якщо хтось знищить бортні знаки, то платить 12 гривень.

  7. Якщо хтось зрубає бортну межу, або розоре межу польову, або перегородить дворову, то має платити 12 гривен штрафу

  8. Якщо хтось зрубає дуб з міткою, або межовий знак, той має сплатити 12 гривен продажу.
  9. Розміри додаткових витрат при стягненні продажу. Ось накладні витрати, які належать при 12-ти гривенному штрафі на користь князя: отроку брати 2 гривни і 20 кун; судді з отроком їхати на двох конях, яким давати вівса скільки можуть з'їсти, а самим в їжу брати барана або шмат м'яса, а з інших кормів - скільки двоє з'їдять; писарю давати 10 кун; перекладного 5 кун, та за хутро 2 ногати.


  10. Якщо зрубають борть, платити три гривни штрафу, а за дерево господареві півгривни.

  11. Якщо видеруть бджіл, то три гривни штрафу, а господареві, якщо мед ще не був вийнятий -10 кун. Якщо ж виймуть - 5 кун.

  12. Якщо злодій сховається, необхідно шукати його по сліду. Якщо слід приведе до села або до якої-небудь торгової стоянки, і якщо жителі або господарі не відведуть від себе сліду, або не підуть по сліду далі, або стануть відбиватися, тоді їм заплатити за покрадене разом з продажем за крадіжку. А слід продовжують, вести з чужими людьми і свідками. Якщо слід приведе на великий торговельний шлях, або на пустирище, де немає ні села, ні людей, тоді не платити ні продажу, ні ціни вкраденого.

  13. Якщо смерд б'є смерда без княжого веління, тоді він платить 3 гривни продажу, а за катування - гривну кун. Якщо хтось поб'є князевого огнищанина, то має платити 12 гривен штрафу, а гривну самому побитому.

  14. Якщо хтось вкраде човен - то 60 кун штрафу, а човен повернути власнику. За морський човен - 3 гривни, за набивний - 2 гривни, за простий човен - 20 кун, а за струг - гривна.

  1. Якщо хтось перерубає мотузок в кліті, то платить 3 гривни штрафу, а за сам мотузок - господареві гривну кун.

  2. Якщо хтось вкраде в чійсь-небудь кліті яструба або сокола, платить продажу З гривни, а господареві - гривну. За голуба - 9 кун, за курку - 9 кун, за качку, гусака, лебедя й журавля - по 30 кун.

  3. За покражу сіна або дрів - 9 кун продажу, а господареві за кожний вкрадений віз - по 2 ногати.

  4. Якщо хтось підпалить тік, то видається головою зі всім майном князеві. З цього майна наперед компенсуються збитки власника току, а решта розподіляється на власний розсуд князя. Так само вчинити і з тим, хто двір підпалить.

  5. Якщо хтось зі злості заріже чужого коня або худобу, той платить 12 гривен штрафу, а господареві за заподіяний збиток - урочну ціну.
  6. Всі викладені вище тяжби розбираються за свідченнями вільних людей. Якщо ж трапиться бути свідком холопу, то він не може виступати в суді. Але позивач, якщо забажає, може скористатися свідоцтвом раба, сказавши відповідачу: «Кличу тебе в суд зі слів холопа, але від своєї власної особи, а не від холопської». Також може вимагати від відповідача, щоб той виправдався через випробування залізом. Якщо ж з'ясується, що останній винен, то позивач бере з нього свій позов. Якщо ж він виявиться невинним, то позивачу платити за муку гривну, позаяк викликав його на випробування залізом зі слів холопа.


  7. При випробуванні залізом мита заплатити 40 кун, мечнику 5 кун, княжому отроку - півгривну. Це - норма висоти мита, яке стягується при викликах на випробування залізом.

  8. Якщо ж позивач викличе кого на випробування залізом або по свідченню вільних людей, або за підозрою, або тому, що бачили як обвинувачений ходив вночі, або ще на якій-небудь підставі, то відповідач, якщо не обпечеться, не одержує нічого з позивача за муку, а позивач платить тільки одне "залізне" мито.

88. Якщо хтось уб'є вільну жінку, то підлягає такому ж суду, як і вбивця вільного чоловіка. Але якщо винною була сама убита, тоді стягнути з убивці піввири, тобто 20 гривен.

  1. За вбивство холопа і рабині вира не сплачується. Але якщо хтось уб'є їх безвинно, то має сплатити пану за холопа або рабиню урочну ціну, а князю 12 гривен продажу.

  2. Якщо смерд помре бездітним, то його майно успадковує князь. Якщо ж залишаються в його домі незаміжні доньки, тоді виділити на них деяку частину. Якщо ж будуть заміжні, то їм частини не давати.

  3. Якщо помре хтось з бояр або дружинників, то князь не успадковує, а спадок одержують доньки, якщо синів не залишиться.

  1. Якщо хтось, помираючи, розділить свій будинок між дітьми, то останні зобов'язані виконати волю померлого. А коли хтось помре і не умовиться з дітьми, то спадок вони одержують всі, виділивши при цьому частину на помин душі померлого.

  2. Якщо дружина, після смерті чоловіка, не виходить заміж, то на неї виділити частину майна померлого. А тим майном, яка їй чоловік визначив за життя, вона володіє поза спадком. А до чоловікової спадщини дружині не має справи.

  3. Якщо по смерті спадкодавця залишаються діти від першої дружини, то вони одержують окрему частину спадку, яка їм і належала б по смерті батька, а також те, що останній визначив їм ще за свого життя.
  4. Якщо по смерті батька в домі залишається незаміжня донька при братах, то до батькової спадщини їй справи немає, але брати зобов'язані видати її заміж згідно з їхнім достатком.


  5. Такими мають бути митні збори при закладці міських стін. Урочні мита на користь будівника міста: при закладці стіни брати куну, а після закінчення ногату; на їжу і на пиття, на м'ясо і рибу покладається 7 кун на тиждень, 7 хлібів, 7 уборків пшона, 7 четвериків вівса на четверо коней - що і одержувати будівничому допоки не буде збудовано огорожу міста. Солоду давати йому на весь час 10 четвериків.

  1. Урочні мита на користь будівників мостів наступні: після побудови нового мосту брати з 10 ліктів по ногаті. Якщо ж буде тільки полагоджений старий міст, то скільки лаг буде полагоджено, брати з кожної по куні. Будівнику моста з помічником приїзджати на роботу на двох конях, на яких брати їм по 4 четверика вівса на тиждень, а їжі їм давати, стільки, скільки з'їсти зможуть.

  2. Якщо, по смерті батька, залишаються діти, прижиті з рабинею, то вони не мають права успадкування, але одержують свободу разом зі своєю матір'ю.

  1. Якщо в домі померлого залишаються малолітні діти, які ще не в змозі піклуватися про себе самі, а мати їх піде заміж, то найближчий родич бере їх разом з майном під опіку до повноліття. Майно ж те забирати у присутності сторонніх людей1, і що тим майном опікун наживе, продаючи або віддаючи в ріст, те він забере собі, а саме майно повністю повертає опікуваним. Прибуток опікун тому бере собі, що годував і піклувався про підопічних. Приплод від челяді і худоби він здає весь в цілості дітям. У разі ж втрати чого-небудь за все їм платить. Якщо ж отчим прийме дітей разом зі спадком, то умови опіки такі ж.

  2. Батьківський двір, який залишився без господаря, завжди успадковує молодший син.

  3. Якщо дружина, котра обіцяла по смерті чоловіка сидіти у вдівстві, проживе його майно та ще й заміж піде, то вона зобов'язана все прожите повернути дітям.
  4. Якщо дружини померлого, залишаючись вдовою, схоче жити в одному будинку зі своїми дітьми, а діти не схочуть того, то в подібному випадку чинити по волі матері, а не дітей. А майно, що дав їй чоловік, і те, що їй належало одержати як свою частину зі спадку, що залишився після чоловіка, все разом складає її надбання.


  5. На частину майна матері діти не можуть мати жодного домагання: кому вона його призначить, тому те майно і узяти. Призначить всім - то і розділити між всіма. Якщо ж помре не лишивши заповіту - тоді той, у кого вона жила і хто її утримував, забере все її надбання.

104. Якщо на спадок претендують діти різних батьків, але однієї матері, котра була за двома чоловіками, то кожен з дітей успадковує майно свого батька.

105. Якщо другий чоловік жінки розтратить що-небудь з майна батька своїх пасинків і помре, то його син повинен винагородити своїх єдиноутробних братів за розтрату, зроблену його батьком, міру якої покажуть свідки. А те, що потім у нього залишиться з батьківського спадку, тим він і володіє.

  1. Що ж стосується матері в подібних випадках, то вона віддає своє майно тому сину, який був добрішим і не розбирав того, з яким чоловіком вона його прижила. А якщо всі сини були лихі, то вона має право віддати майно і доньці, яка її утримує.

  2. Такими мають бути обов'язкові судові мита: за присудження до сплати вири судді - 9 кун, метальнику - 9 векш; зі справи про бортну землю -ЗО кун, а у всіх інших тяжбах з того, кому присудять, судді брати по 4 куни, а метальнику - по 6 векш.

  3. Якщо брати стануть між собою змагатися про спадок перед князем, то дітський, посланий щоб їх розділити, одержує гривну кун.

  4. Такі ось урочні мита за принесення на суді роти: від справ по звинуваченню у вбивстві - 30 кун; з тяжби за бортну і орну землю - 27 кун; від справ про звільнення з холопства - 9 кун.
  5. Холопство повне є трьох видів. Перше: коли хтось купить людину, хоч би і за півгривни, і поставить свідків, а віддасть ногату при самому холопі. А друге холопство: коли хтось одружується на рабі без жодної умови; а якщо одружується з умовою, то він залишається на тих правах, як було обумовлено. А ось третє холопство: коли хтось без ряду теж піде в тіуни або в ключники; якщо ж було укладено ряд, то він залишається на тих правах, як було обумовлено.


  1. А строковий робітник не є холопом, і не дозволено обертати в холопа ні за прокорм, ні за придане. Якщо ж робітник не працює до встановленого угодою терміну, він зобов'язаний компенсувати господареві те, за що той найняв його. Якщо ж він дослужить до терміну, то нічого не платить.

  2. Якщо холоп втече, а пан про його втечу оголосить, і, якщо хтось, чувши заклик або знаючи, що холоп - збіглий, дасть йому хліба або вкаже дорогу, то платить пану за холопа 5 гривен, а за рабиню - 6 гривен.

  3. Якщо хтось схопить чужого холопа, і дасть про те знати пану, то взяти йому за затримання гривну кун. Якщо ж, зловивши утікача, не встереже його, то заплатить пану за холопа 4 гривни, а за рабиню - 5 гривен. В першому випадку п'яту, а в другому - шосту він не доплачує за те, що зловив збіглого.

  4. Якщо хтось сам довідається, що його холоп знаходиться в якому-небудь місті, а тим часом посадник не знає про це, тоді, донісши посаднику, він має право узяти у нього отрока, щоб разом з ним схопити утікача, за що і дає йому 10 кун, але за затримання не платить нічого. Але якщо переслідувач упустить раба, то нехай скаржиться сам на себе, позаяк йому ніхто не платить за упущення втікача, так і він нікому не дає за його затримання.

  5. Якщо хтось по невіданню зустріне чужого холопа і подасть йому звістку або стане тримати його у себе, а утікач втече від нього, то такий має скласти роту, що по невіданню вчинив так з утікачем, і штраф йому не платити.

  6. Якщо холоп обманом візьме у когось гроші в кредит під ім'ям вільної людини, то його пан повинен або заплатити борг, або відмовитися від права власності на холопа. Але якщо кредитор, знаючи, що позичальник холоп, дав йому гроші, тоді він втрачає свої гроші.

  7. Якщо хтось дозволить своєму холопу торгувати, і той холоп позичає, тоді пан зобов'язаний платити за нього борги і не має права від нього відмовитися.
  8. Якщо хтось купить чужого холопа, не знаючи того, - справжньому власнику забрати свого холопа, а покупцю повернути гроші, коли він присягне, що купив холопа по незнанню. Якщо ж з'ясується, що він купив холопа, знаючи, що той чужа власність, тоді втрачає свої гроші.


  9. Якщо холоп, будучи у бігах, придбав собі майно, тоді борг за холопа сплачує господар, а надбане ним належить пану разом з самим рабом.

  10. Якщо холоп, втікши, забере з собою щось із майна сусіда, то власник холопа зобов'язаний заплатити за понесене ним згідно з урочною ціною.

  11. Якщо холоп обікрав кого-небудь, то його пан зобов'язаний або заплатити за нього, або видати його разом з іншими учасниками крадіжки, що були при самій справі, або коли ховали крадене, окрім їхніх дружин і дітей. Якщо ж з'ясується, що у крадіжці брали участь вільні люди, то вони платять продаж князеві.