refik.in.ua 1 2 ... 8 9


Тема 19 МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ КРАДІЖОК, ГРАБЕЖІВ І РОЗБІЙНИХ НАПАДІВ


1. Криміналістична характеристика крадіжок і обставин, що підлягають установленню

Розділ 6 Кримінального кодексу України містить 14 складів злочинів, спільним родовим об'єктом яких є чужа власність. Об'єктивна сторона посягання полягає або в протиправному за-володінні чужим майном, або в його знищенні чи пошкодженні. За способом заволодіипя розрізняють:


  • крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна (ст. 185);

  • грабіж - відкрите викрадення (ст. 186);

  • розбій - напад з метою заволодіння чужим майном, поєдна­ний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого (ст. 187);

  • вимагання - вимога передачі чужого майна чи права на нього або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погро­зою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пош­кодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває у їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомос­тей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (ст. 189);

  • шахрайство - заволодіння чужим майном або придбання права па нього шляхом обману чи зловживанням довірою (ст. 190);

  • привласнення чи розтрату чужого майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191) та ін.

Серед посягань на власність законодавець вирізняє сім скла­дів заподіяння майнової шкоди, не пов'язаної із викраденнями (статті 192-198 КК України). Суб'єкт злочину - фізична особа, якій виповнилося 16 років, а злочинів, передбачених стаття­ми 185, 186, 187, 189, 194,- 14 років, злочину, передбаченого ст. 191,- 18 років.

Усі злочини цього роду характеризуються прямим умис­лом, крім необережного знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК).

Обставинами, що обтяжують відповідальність і мають за­гальний характер для названих злочинів (за винятком знищен­ня або пошкодження майна, порушення обов'язків щодо охоро­ни майна, погрози його знищення; придбання або збут майна, за відомо здобутого злочинним способом) виступають: посяган­ня, вчинене групою осіб за попередньою змовою; неодноразо­вість (повторність) - у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який злочин із злочинів, передбачених цими статтями або стат­тями 187, 262 КК України; заподіяння значної шкоди - у стат­тях 185, 186, 189 та 190 КК значна шкода визнається з ураху­ванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинено збитків на суму від ста до двохсот п'ятдесяти нео­податковуваних мінімумів доходів громадян; у статтях 185-191 КК у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян па момент учинення злочину; у статтях 185-187 та 189-191 КК в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент учинення злочину. Крім того, залежно від характеру злочину закон передбачає й інші кваліфікуючі обставини: пося­гання, поєднане з проникненням у житло (статті 185, 186, 187 КК); заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ст. 189 КК); особливо тяжкі наслідки (ст. 188) тощо.

Злочини цього виду в Україні доволі поширені, а рівень їх розкриття - невисокий. Насамперед це стосується крадіжок, здебільшого - квартирних і кишенькових. Наявна тенденція зростання посягань, що вчиняються організованими злочинни­ми групами, озброєними, з чітким розподілом функцій між учасниками. Зросла кількість озброєних нападів на банківські структури, із проникненням у житло громадян, з попередньою «розвідкою» об'єкта нападу тощо. Суттєвою є участь у таких групах неповнолітніх і навіть малолітніх, яким інколи доруча­ють вчиняти окремі злочинні дії з розрахунку на кримінальну безвідповідальність. У вчиненні організованих корисливих су­спільно небезпечних посягань злочинці широко використову­ють сучасні засоби зв'язку і транспорту, володіють інформа­цією про оперативні плани правоохоронних органів, одер­жуючи її від корумпованих працівників.


Злочинам такого роду доволі часто притаманний «серійний» характер. Відомі випадки, коли одні й ті ж особи вчиняли понад сотні квартирних крадіжок, десятки розбійних нападів, «серій» вимагань тощо. Тому і справи про їх злочини часто багатоепізод­ні, а це ускладнює розслідування усієї кримінальної діяльності великої кількості осіб, що проходять у справі.

Суттєві особливості у таких справах притаманні також так­тиці слідчих дій, коли співучасники об'єднані груповою пору­кою, наперед напрацьовують можливі варіанти своїх показань на випадок провалу.

У більшості випадків основною метою оперативно-розшуко-вих заходів щодо розгляданої категорії кримінальних справ -встановлення і розшук винних, розшук викраденого майна або поновлення майнових прав потерпілих, а в справах, пов'язаних із протиправним проникненням у житло,- знарядь і засобів цих дій.

З-поміж злочинів проти власності найпоширенішими є кра­діжки (ст. 185 КК України) - таємне викрадення чужого майна. Небезпечність цього злочину значно посилюється у випадках, коли крадіжки вчиняються злодіями-рецидивістами, для яких гака діяльність набуває характеру злочинного промислу, чи особами, котрі ухиляються від суспільно корисної праці, або не­повнолітніми, які об'єдналися в організовані злодійські угрупо­вання з метою систематичного посягання на чужу власність.

Розрізняють такі види крадіжок:


  • Залежно від власника і характеру предмета посягання: крадіжки державного, колективного або особистого майна (ма­теріальних цінностей, вантажів, особистих речей, транспортних засобів тощо).
  • Залежно від способу вчинення і приховання злочину: кра­діжки, поєднані з проникненням у житло чи сховище (зі зламом замків і запиральпих пристроїв чи без такого); без проникнен­ня, коли потерпілий пускає злодія до свого помешкання, зокре­ма через зловживання довірою; крадіжки-«підсадки», коли па­сажир довіряє своє майно малознайомій особі та ненадовго від­лучається; кишенькові крадіжки та ін.


  • Залежно від місця реалізації злочинного задуму: крадіжки з приміщень - крамниць, кіосків, складів, готелів, санаторіїв, гардеробів, гуртожитків, квартир, будинків, дач тощо; крадіжки матеріальних цінностей із цехів промислових підприємств, під­приємств АПК, комунального господарства та будівельних майданчиків, а також вантажів на залізничному, річковому, морському і повітряному транспорті тощо; крадіжки особистих речей громадян на вокзалах, із купе поїздів та ін.; кишенькові крадіжки на базарах, у громадському транспорті; крадіжки з автоматичних камер зберігання, із транспортних засобів і т. д.

Аналогічно будь-якому злочину, кожна крадіжка становить собою подію, що характеризується сукупністю тільки їй прита­манних властивостей і відмінних ознак. Щоправда, всі наведені вище та інші різновиди крадіжок мають і спільні риси, які дозволяють дати їм узагальнену характеристику, вирізнивши певну специфіку їх розслідування. Криміналістична характе­ристика крадіжок містить узагальнюючі відомості про своєрід­ні ознаки (елементи), такі, як:

  • обстановку, в якій готуються і вчиняються крадіжки;

  • предмет злочинного посягання;

  • способи вчинення крадіжок;

  • типові сліди (слідова картина);

- особу злочинця (типи і характер злодійських груп, мотиви поведінки тощо);

- особу потерпілого від злочину.

> Обстановка, в якій готуються і вчиняються крадіжки.

Обстановка крадіжки - це, переважно, просторово-часові обс­тавини, що характеризують подію злочину. Місце вчинення крадіжок локалізується просторово і здебільшого обмежене не­великою площею (ділянкою місцевості, приміщенням тощо). За характером зв'язку злочинних дій з особливостями місця їх учинення можна вирізнити такі різновиди обстановки вчинен­ня крадіжок:

  • 1 Журавель В. А. Розслідування крадіжок.- У ки.: Криміналістика: І Іідручпик / За рсд. В. Ю. Шспітька- К., 2001.- С. 527.


    місце заздалегідь обирається злочинцем і є одним із чинни­ків формування способу приготування і вчинення крадіжки, Так, квартирні крадіжки вчиняються здебільшого в містах, пе­реважно в районах новобудов. Використовуються зручні для злодія конструктивні особливості вхідних дверей (наявність щілин, відкривання всередину житла, недосконалість запираю­чих пристроїв тощо), відсутність охоронної сигналізації, «враз­ливість»1 перших і останніх поверхів багатоквартирних будин­ків, обмежена кількість квартир на сходових площадках тощо;


  • місце, яке пов'язане з предметом крадіжки (склади, буді­вельні майданчики та ін.);

- крадіжки, в яких вибір місця реалізації злочинних дій є випадковим (кишенькові крадіжки).

Таємний характер крадіжок обумовлює вибір відповідного часу їх учинення. Так, 90% квартирних крадіжок вчиняються з 9-ї до 17-ї години у робочі дні тижня, більше половини - вліт­ку; крадіжки з закладів торгівлі, комор - у вечірні та нічні часи, у святкові або вихідні дні; значна кількість кишенькових краді­жок вчиняються у вранішні та вечірні години, години «пік», коли виникає сприятлива для цього ситуація у міському транс­порті, крамницях, па ринках та в інших велелюдних місцях.

> Важливе місце серед елементів криміналістичної характе­ристики крадіжок посідають відомості про предмет злочинно­го посягання. Так, під час квартирних крадіжок зазвичай викрадаються гроші (зокрема іноземна валюта), коштовності, антикваріат, предмети релігійного культу, імпортна відео-, аудіо-, теле- і радіоапаратура, персональні комп'ютери, одяг, взуття та інші предмети господарсько-побутового призначення, зокрема й продукти харчування. Предметом кишенькових кра­діжок є гроші, а також коштовності, відеокамери, фотоапарати, портативні магнітофони, плеєри, що їх викрадають із сумок, портфелів тощо.

Предметом крадіжок можуть бути автомобілі, мотоцикли, мопеди як засіб пересування або як комплекти різних агрегатів і деталей, які можна розібрати (двигун, шасі, колеса, магніто­фон та ін.). У сфері комунального господарства предметами крадіжок є електролічильники, колективні телевізійні антени, агрегати ліфтів тощо. Щорічно збільшується кількість краді­жок вогнепальної зброї та вибухових речовин із військових час­тин, складів та інших сховищ.


Визначення предмета крадіжки під час розслідування кон­кретного злочину сприяє встановленню інших його елементів, зокрема окремих характеристик особи злочинця, обстановки вчинення та ін. Так, орієнтування злочинця на місці крадіжки, швидкість і цілеспрямованість дій у ході вибору схованок і від­борі коштовностей свідчать про достатню обізнаність злочинця щодо місця предметів, які його цікавлять. Викрадення автома­шин, крадіжки апаратури, електролічильників, телевізійних ка­белів, антен учиняються здебільша особами, які мають певні професійно-технічні знання і навички.

> Найінформативнішим джерелом у криміналістичній ха­рактеристиці крадіжок виступають відомості щодо способів учинення злочинів цього виду. За останні роки крадіжки чужо­го майна набули рис організованої та професійної спрямованос­ті, вирізняються кваліфікованими способами їх учинення, що охоплюють, аналогічно способам розкрадань, різноманітні дії з підготування до крадіжки, безпосереднього заволодіння матері­альними цінностями (майном), а також приховуванню слідів злочинного посягання.

До дій злочинців із підготування до вчинення крадЬіски можна віднести такі:


  • вибір об'єкта крадіжки (квартири, будинку, дачі, крамниці, вагона, контейнера, автомобіля тощо) здебільшого вчиняється або проведенням своєрідних розвідувальних дій, або завдяки прямій чи неусвідо.мленій «наводці» інших осіб, зокрема май­бутньої жертви (потерпілого);
  • вивчення об'єкта крадіжки та обстановки, в якій злодієві доведеться діяти. З цією метою використовуються різноманітні приводи для відвідування приміщень (наприклад, під виглядом медичного працівника, страхового агента, слюсаря, електрика та іп.). Під час такого «відвідування» злочинцем намічаються предмети крадіжки і визначаються місця їх зберігання, ви­вчається розташування приміщень (кімнат), особливості засув­них пристроїв на дверях, вікнах тощо, а іноді створюються не­обхідні умови для реалізації злочинного задуму (пошкоджуєть­ся охоронна сигналізація, телефонний кабель, викрадається ключ від замка вхідних дверей або робиться його зліпок тощо);


  • вибір найбільш ефективного способу безпосереднього за­володіння майном, а також підготування необхідних технічних засобів, за допомогою яких буде здійснено злочинний намір (знарядь спеціального призначення, що використовуються для подолання перешкод, вимкнення охоронної сигналізації, транс­портних засобів для пересування до об'єкта крадіжки і переве­зення викраденого та ін.);

  • вибір способу приховання слідів крадіжки, в тому числі приховання чи збут викраденого;

  • попередню змову між співучасниками крадіжки, розподіл ролей і визначення ступеня участі кожного в підготовлюваному злочині, а також у разі необхідності - забезпечення алібі та ін.

З-поміж усіх видів крадіжок найбільш поширеними є квар­тирні крадіжки та крадіжки майна із закритих приміщень. Вони мають багато спільного: схожий характер слідів і знарядь зламу, схожість обставин учинення та ін., що дозволяє об'єднати спо­соби безпосереднього проникнення у приміщення в декілька груп (зрозуміло, що інші види крадіжок чужого майна також учиняються притаманними способами, але через значну поши­реність проаналізуймо, власне, способи вчинення квартирних крадіжок і крадіжок із закритих приміщень).

До першої групи належать способи крадіжок, які здійснюва­лися без застосування будь-яких технічних засобів,- «безінст-рументальний» спосіб (злам вхідних дверей і засувних при­строїв, зруйнуванням корпусу дверей поштовхом плеча чи йоги, зняття їх із навісних петель).

Другу групу способів учинення крадіжок із приміщень скла­дають дії, вчинені із застосуванням технічних засобів, що полег­шують реалізацію злочинного наміру. До них належать або спе­ціально виготовлені злодійські інструменти («фомка», «гусяча лапа», «балерина», «слон», «пластир», «відмички», «вудочки», «крючки» та ін.), або інструменти і знаряддя, призначені для господарсько-побутових потреб (лом, сокира, цвяходер, монти-ровка, долітце, пилка, дрель, склоріз, клей, герметик тощо). За допомогою таких інструментів здійснюються віджимання або згинання ригеля врізного чи накладного замка та інших засув­них пристроїв, виведення з ладу (розчинення) механізму замка концентрованою сумішшю азотної та соляної кислот («царської горілки»), висвердлювання пружинного механізму врізного ци­ліндричного замка, зруйнування короба навісного замка, вири­вання, перепилювання або перекушування його дужки, зруйну­вання конструктивних елементів будівель (у тому числі стелі, стіни, підлоги), виставлення, вирізання або видавлювання ві­конних стекол, зламування стулок віконної рами, кватирки або дверей на лоджіях чи балконах (злочинці проникають на лоджії чи балкони, спускаючись по канату з даху будинку, або перела­зять із сусідніх балконів).


Третю групу складають способи вчинення крадіжок майна, ма­теріальних цінностей з приміщень, доступ до яких є вільним. До них належать: використання заздалегідь викраденого ключа від вхідних дверей; знайдення і використання ключа від вхідних две­рей, «захованого» жертвою в обумовленому для членів сім'ї місці (під дверним килимком, у шафці електрощитка, у поштовій скриньці тощо); прохід крізь залишені відімкнутими вхідні двері квартир, господарських приміщень, лоджій та балконів, прорізан­ня через сміттєпроводи, сантехнічні вентиляційні шахти і т. ін.

Певні особливості мають і способи приховування злочину. Часто вживаються заходи для знищення, маскування і фальси­фікації слідів на місці злочину (рукавички, покриття долонь рук лаком або знежирювальним розчином, взуття більшого роз­міру або жіноче, зміна зовнішнього вигляду або призначення предмета крадіжки, знищення маркувальних і номерних знаків, обмова співучасників, створення фальшивих алібі тощо).

Відомості про спосіб учинення крадіжки дозволяють визна­чити деякі особливості особи, яка вчинила цей злочин (стать, вік, рід занять тощо). Так, проникнення у житло способом зла­му підлітками здебільшого здійснюється із застосуванням різ­них знарядь, тоді як «безінструментальний» спосіб (удар пле­чем, погою, рукою та ін.) неповнолітніми застосовується досить рідко. Для підлітків характерним способом учинення крадіжки є «вільний доступ» у квартири родичів, знайомих, друзів, іноді використання ключа, отриманого від потерпілого або через обман малолітніх дітей.

  • Одним із наступних елементів криміналістичної характе­ристики крадіжок є відомості про типові сліди (слідова картина). Механізм утворення слідів під час учинення крадіжок обумов­люється характером взаємодії злочинця з навколишньою матері­альною обстановкою. На місці події сліди залишають: а) злочи­нець (сліди рук, ніг, зубів, губ, крові, слини, інших виділень і рідин людського організму, губної помади, мікрочастинок одягу і взуття, запахові сліди та ін.); б) знаряддя злочину. Так, «безінс­трументальний» спосіб зламу вхідних дверей характеризується значним пошкодженням поверхні дверей та дверної коробки, пе­тель, замків, наявністю відбитків підошов взуття тощо. Харак­терними ознаками відтискання дверей і дверної коробки є наяв­ність на чільній (накладній) і засувній планці замка пошкоджень у вигляді вдавлених слідів від робочої частини знаряддя зламу. Застосування злочинцями способу «царської горілки» передба­чає наявність слідів кислотної дії у вигляді плавлення і крапель металу (киплячої рідини) із замкової шпари і відповідних плям на підлозі під дверима. Сліди свідчать про певні навички, звички та інші якості особи злочинця. Крім того, на самому злочинцеві (на тілі, одязі, взутті) та на використовуваних ним знаряддях та­кож можуть залишатися сліди з місця події і від злочинних дій (пошкодження, нашарування фарби, штукатурки, ґрунту, мета­левих ошурків чи дерев'яної тирси, волокон тканини тощо).


  • У криміналістичній характеристиці крадіжок особливе місце посідають відомості про особу злочинця. Злочинців, які вчиняють крадіжки, можна умовно поділити на:

- професіональних злодіїв, для яких крадіжки є основним джерелом існування. Зазвичай такі особи раніше були судимі за аналогічні злочини, і в цьому сенсі злодійська діяльність - одна з найбільш сталих і «рециливонебезпечних». Вони ж очолюють злочинні формування і мають певну спеціалізацію («техніки» проникають у приміщення, використовуючи «відмички» або підбираючи ключі; «слюсарі» і «шніфери» - у спосіб зламу две­рей і засувних пристроїв; «склярі» - виставляючи або видавлю­ючи віконні скла);

- не професіональних злодіїв, тобто осіб, які вчинили кра­діжку через якісь конкретні обставини, що склалися (залишені без догляду особисті речі громадян чи без належної охорони ма­теріальні цінності, незамкнені двері квартири чи автомашини тощо). Ці особи викрадають предмети, що перебувають на виду (в основному невелику кількість), і намагаються швидко зали­шити місце крадіжки.

Дані криміналістичних крадіжок свідчать про якісні зміни злочинного середовища. Спостерігається значне омолодження квартирних злодіїв, середній вік яких становить 25 років (лише п'ятий із загалу засуджених за крадіжки був старший 29 років). Водночас серед засуджених за крадіжки державного і колектив­ного майна вдвічі більше питома вага осіб середнього віку (30-49 років). Майже половина крадіжок вчиняється злодій­ськими групами з розподілом ролей між членами і відповідною «технологією» підготування, вчинення і приховання злочинів (наведення, збирання інформації, відпрацювання плану, розпо­діл функцій виконання, збут краденого).

> У криміналістичній характеристиці крадіжок особистого майна громадян варто вирізнити такий елемент, як особа потерпілого. Взаємозв'язок «злочинець - потерпілий» часто посідає чільне місце у виявленні різноманітних обставин. У криміналістичній характеристиці крадіжок переважно аку­мулюється інформація про потерпілого та його поведінку, що дозволяє дійти висновку про специфіку його взаємовідносин зі злочинцем, спосіб виникнення цього зв'язку. Так, важливого значення набувають відомості щодо потерпілого, якими міг скористатися злочинець під час підготування і вчинення квар­тирної крадіжки (майнове становище, місця схову грошей чи коштовностей, тривала відсутність тощо). Особливо вирізня­ються дані про віктимну поведінку потерпілого (безтурботне ставлення до охорони свого житла від злочинних посягань, не­розбірливість і довірливість до незнайомих людей, демонстру­вання забезпеченого побуту, систематичне публікування оголо­шень про купівлю-продаж дорогих предметів чи коштовних речей, звичка мати при собі значні суми грошей тощо.


Основні обставини, що їх необхідно встановити під час роз­слідування крадіжок, такі:


  • факт таємного викрадення майна;

  • місце, час та умови вчинення крадіжки;

  • предмет крадіжки (що викрадено злочинцем), його вар­тість, ознаки, характеристика (яке майно викрадено - держав­не, комунальне, колективне, приватне фізичних чи юридичних осіб);

  • спосіб учинення крадіжки: а) наявність попередньої підго­товки для вчинення крадіжки, попередньої змови, якщо кра­діжку вчинено групою осіб); б) технічні засоби, які були засто­совані для таємного викрадення і приховання;

  • тривалість перебування і конкретні дії злочинця на місці крадіжки;

  • суб'єкт крадіжки (ким її вчинено), винність у її вчиненні, мотиви поведінки;

  • наявність злочинної групи та роль кожного з її членів;

  • спосіб, час і місце збуту викраденого, місця його перехову­вання;

  • обставини, що сприяли вчиненню крадіжки (організація та стан охорони викраденого майна, стан запираючих пристроїв, сигналізації тощо);

  • обставини, що впливають на ступінь і характер обвинува­чення.

У кожному конкретному випадку може виникнути необхід­ність у встановленні й інших важливих у справі обставин1.


следующая страница >>