refik.in.ua 1

Проза І.Вишенського і українська полемічна література


кінця ХVІ - початку ХVІІ ст.

Творчість українських полемістів




Творчість Івана Вишенського



Увага приділяється, переважно, питанням зовнішніх розбіжностей між конфесіями, не торкаючись їх глибинних розходжень.


Притаманна така ж проблематика, але питання зовнішніх розбіжностей сполучаються у певну цілісність, що змушує спримати їх як питання першорядні.





Порушує питання, що виводять його за рамки тодішнього часу та країни (питання про християнський ідеал церкви: правдива церква не пануюча, католицька, а переслідувана, православна).

Риторизм


(всі думки набувають форми промови, закликів, запитань)



Вплив риторичної західноєвропейської латиномовної освіти та літератури.

Відкидає західноєвропейську латиномовну культуру, орієнтується на праці старозавітних пророків (“біблійна риторика”).



Орієнтація на ідеї Ренесансу і Реформації.


Сприймає Ренесанс і Реформацію як явища розкладу, антихристового “соблазму”. Прагне повернення до візантійської традиції.


Прагнення захистити православну церкву від нападу католиків.



Мріє про перемогу справжнього православ”я над усіма іншими “сектами і вірами”.



Синтез західної і східної культури (Острозька школа).


Заперечує все, що приходить із Заходу (“програма сепаратизму” І.Франко).



Прагнення створити умови, у яких православна церква могла б існувати у межах тодішнього державного та суспільного устрою.


Виходячи з ідеалів старохристиянського аскетизму, розвинув таку негативну критику політичного та соціального ладу, що її позитивною протилежністю могла б стати лише програма “царства Божія на землі” не знайшов прибічників, бо не розвинув ніякої конкретної програми.



Суперечності в оцінках і діяльності Івана Вишенського



Оцінки офіційного радянського літературознавства







Об”єктивні характеристики



Визначний український письменник періоду: актуальність тематики, мова, літературний талант.



Письменник – вигнанець, відірваний від суспільності, яку мав представляти.


Визнавав лише церковнослов”янську мову, застерігав від вживання “простого язика”.



Писав книжною українською мовою, наближеною до “простої”.


Прогресивний сатирик, борець за суспільне і національне визволення, гуманіст.



Фанатичний традиціоналіст, зовсім байдужий до гуманістичного і суспільного відлуння його релігійних переконань. Реакціонер (М.Грушевський).



Людина свого часу.



Існував “цілком поза межами сучасності” (Д.Чижевський).