refik.in.ua 1 2 ... 7 8

  1. Поняття завдання та предмет ГС


Господарське судочинство визнається врегульованим нормами господарсько процесуального права порядок провадження в господарському суді, який визначається системою взаємопов’язаних господарсько процесуальних прав та обов’язків і господарсько процесуальних дій , якими вони реалізуються, їх суб’єктами, судом і учасниками процесу. [13,с. 5]

Отже, що можна зазначити щодо суб’єктів господарського судочинства , а точніше сказати, щодо учасників:

1) учасники господарського процесу становлять самостійний інститут господарського процесуального права.

2) учасники господарського процесу — це суб’єкти, дії яких можуть сприяти правильному і швидкому розгляду спору, захисту прав і інтересів, що охороняються законом, господарюючих суб’єктів.

3) законодавства особами, які беруть участь у справі, вважаються ті учасники процесу, що безпосередньо зацікавлені в результаті справи, беруть участь у процесі від свого імені, здатні впливати на його перебіг, оскільки наділені певним комплексом прав, які надають їм таку можливість.

4) правовий стан кожного учасника процесу визначається тими функціями, які вони виконують у ході розгляду й вирішення спору і метою, яку вони переслідують.[12, с. 43]

Тому господарське судочинство можна визначити як систему послідовно здійснюваних процесуальних дій, які здійснюють господарський суд та інші учасники судочинства у зв’язку з розглядом і вирішенням конкретної справи. Кінцева мета процесу — відновлення порушеного права.

Процесуальна форма є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя, відпрацьованим на підставі узагальнення великого досвіду правозастосування.

Процесуальній формі притаманні таки ознаки: нормативність, безперечність, системність та універсальність, які виступають в єдності при правовому регулюванні, та право реалізації.

Нормативність господарської процесуальної форми полягає в тому, що вона встановлюється в законодавстві певного рівня. Таким чином забезпечується єдність нормативного регламенту господарського процесу, неможливість регулювання даної сфери шляхом прийняття підзаконних нормативних актів.


Безперечність господарської процесуальної форми відображає обов’язковість дотримання форм реалізації процесуальних норм у діяльності учасників господарського процесу. Здійснення процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків повинно відбуватися згідно з порядком, встановленим господарським процесуальним законодавством. У протилежному випадку відповідна процесуальна дія учасника господарського процесу не породжує ті правові наслідки, на які вона спрямована. Порушення провадження або подання заяви про перевірку рішення в апеляційному або касаційному порядку повинні відбуватися згідно з порядком і в строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України. Господарському суду, іншим учасникам процесу законом надаються певні, відповідні їх процесуальному стану, права і покладаються обов’язки. Процесуальні права й обов’язки реалізуються в ході процесу у вигляді процесуальних дій. В господарському процесі суддя господарського суду, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальними нормами. Форма діяльності господарських судів по розгляду справ заздалегідь встановлена законом.

Системність господарської процесуальної форми відображає необхідність структурувати господарський процесуальній регламент в єдине ціле. Господарський процесуальний кодекс України містить загальний регламент вирішення усіх справ, підвідомчих господарським судам. Вирішення справ про банкрутство відбувається в тому самому загальному процесуальному порядку з урахуванням певних особливостей. Порядок судового розгляду не може бути відмінним і особливим для кожної справи, кожного суду.

Універсальність господарської процесуальної правової форми відображає її застосування до вирішення різних справ, підвідомчих господарським судам без будь-якої істотної диференціації. Більше того, універсальність господарської процесуальної форми похідна від цивільної процесуальної форми, а деякі вчені зазначають, що подальший розвиток господарського процесу за своїми основними складовими наближує її до цивільної.


Предметом господарського судочинства є форма діяльності господарського суду , є господарський спір або інші справи справи , віднесені до компетенції господарських судів , ГПК та іншими законами.

Правова форма діяльності органів судової влади — це визначений законодавством (юридично оформлений) порядок здійснення ними юридично значущих дій та операцій, спрямованих на здійснення функцій , покладених на них державою.

основним завданням системи господарського судочинства є захист та законних прав та інтересів суб’єктів господарювання. Ці завдання вирішуються за допомогою функції всебічного розгляду конкретних справ в судових засіданнях .

Розглядаючи справи та встановлюючи невиконання зобов’язання або виконання його неналежним чином по відношенню до кількісних, якісних показників, строків і тому подібне, суд, керуючись нормами чинного законодавства, відшкодовує збитки стороні, яка постраждала, стягуючи штрафні санкції з порушника.

За договірними спорами суд коригує умови договору відповідно до закону і з врахуванням бажань та можливостей сторін. По справах з визнання недійсними актів суд захищає права та інтереси господарюючих суб’єктів від неправомірних дій тих чи інших органів. [10,с. 41]

Можна також зазначити, що проект Кодексу господарського судочинства від 16 липня 2008 року , зокрема у статті 2 завданнями господарського судочинства визначав захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів учасників господарських (підприємницьких та інших економічних) відносин шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду господарських справ. [7]

2. Принципи господарського судочинства

Принципами господарського процесуального права є основоположні ідеї,уявлення про суд та правосуддя, які закріплені в процесуальномузаконодавстві і визначають характер господарського процесуального правата порядок його застосування.

Принципи знаходять свій прояв і реалізацію у всій діяльностігосподарських судів, на всіх етапах господарського процесу. Вонирегулюють найбільш важливі сторони правозастосовчої діяльностігосподарських судів. Правильне уявлення про сутність і зміст кожного принципу, а також про всю їх систему в цілому допомагає зрозумітисутність і значення багатьох правил господарського процесу і відповіднообґрунтованого застосування їх на практиці.

Принципи правосуддя, хоча й пов’язані між собою, але поділяються надві підсистеми: функціональну (судочинство) та організаційну(судоустрій).
До функціональних належать такі принципи:

Принцип законності є конституційним принципом, оскільки в ч.2 ст.19Конституції України зазначається, що органи державної влади зобов’язанідіяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Принцип законності як основну засаду

Процесуальна рівність усіх учасників судового процесу. Цей принцип

закріплено у п.1 ч.3 ст.129 Конституції України ст.4-2 ГПК України, де зазначено, що

правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх

учасників судового процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні господарських спорів застосовує норми матеріального права щодо всіх учасників однаковою мірою, правовий статус учасниківгосподарського процесу визначається лише процесуальними положеннями.Принцип рівності учасників є важливим засобом захисту їх прав і законнихінтересів, що виключає будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемленнябудь-чиїх процесуальних прав.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і вдоведенні перед судом їх переконливості. Цей принцип закріплено в п.4ч.3 ст.129 Конституції України та в ст.4-3 ГПК України. Відповідно доданого принципу сторонам у господарському процесі забезпечуються широкі

можливості у відстоюванні зайнятих ними в спорі позицій. Сторони мають

право наводити юридичні факти, які обґрунтовують їх вимоги йзаперечення, а також надавати докази на підтвердження цих фактів. Вонимають право знати аргументи, вимоги і заперечення іншого учасника спору,знайомитися з матеріалами справи, висловлювати з приводу їх свої

аргументи, брати участь в обговоренні зібраних у справі доказів, їхперевірці, заявляти у зв’язку з цим різні клопотання, ставити однеодному та іншим учасникам процесу питання. Господарський суд створюєсторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умовидля встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Засади змагальності передбачають залежність дій суду від вимог позивача й заперечень відповідача, можливість вільного використання засобів доказувння, право кожної сторони доводити факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення, можливість надання сторонами


додаткових доказів на пропозицію господарського суду. Принцип змагальності діє на всіх стадіях господарського процесу.
Принцип об’єктивної істини. Цей принцип означає вимогу повної відповідності рішення дійсним ідносинам сторін. Відповідно до цьогопринципу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вонапосилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Спрямованою на запобігання можливій упередженості судді чи іншогонедобросовісного ставлення до розгляду справи є норма щодо відводусудді, за якою суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, або буде встановлено інші обставини, що викликаютьсумнів у його неупередженості (ст.20 ГПК України). На реалізацію цього принципу спрямовані й інші правові інститути і норми ГПК України:перегляд рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами таперегляд їх в апеляційному та касаційному порядку та ін.
Принцип обов’язковості виконання рішень, ухвал, постанов господарськогосуду.Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є

обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Гарантією забезпечення реалізації цього принципу є встановлення відповідальності за ухилення від виконання рішення, ухвали, постанови особами, яким пред’явлено для виконання.
До організаційних принципів належать такі:
Принцип призначення суддів господарських судів вищими органами державної

влади. Судді призначаються Президентом

Принцип одноособового і колегіального розгляду справи. Відповідно дост.4-6 ГПК України справи в місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яка справа, що належить до підсудності цих судів, залежно від категорії й складності справи, може бути розглянута судом у складі трьох суддів. Перегляд в апеляційному порядку рішеньміс цевих господарських судів здійснюється апеляційними господарськими судами колегією в складі трьох суддів. Перегляд у касаційному порядкурішень місцевих і апеляційних господарських судів здійснюється Вищим господарським судом України колегією суддів у складі трьох суддів абобільшої непарної їх кількості.

Принцип самостійності судів, незалежності суддів і підкорення їх тільки законові. Цей принцип означає, що суд є незалежним у здійсненніправосуддя від органів законодавчої та виконавчої влади і ідкоряєтьсятільки закону. Незалежність суддів забезпечується перш за всевстановленим законом порядком їх обрання, зупинення їх повноважень ізвільнення з посади, а також і передбаченою законодавством відповідальністю за неповагу до суду чи судді. Незалежність суддів забезпечується також правом судді на відставку, недоторканістю суддів,створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов длядіяльності суддів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддіввідповідно до їхнього статусу, а також особливим порядком фінансуваннясуддів і системою органів суддівського самоврядування.
Принцип мови судочинства. Відповідно до Конституції України, ГПК України судочинство здійснюється державною мовою. Учасникам процесу, які не володіють державною мовою, надане право ознайомлення з матеріалами справи, участі в судових діях через перекладача і право на виступ в суді рідною мовою.

Принцип гласності й відкритості господарського процесу. За загальним правилом розгляд справ у господарських судах відкритий, тобто розглядсправ у всіх господарських судах України має проходити у відкритихсудових засіданнях. Це означає, що у залі судового засідання можуть бути присутні будь-які особи. Разом з тим законодавець залишає можливістьсуду після оцінки обґрунтованості вимог сторони (сторін) спору прозакритий розгляд справи прийняти рішення про закритий розгляд справи зметою охорони державної, комерційної або банківської таємниці або з міркувань забезпечення конфіденційності окремих аспектів взаємовідносинсторін спору. Згідно ст.16 ГПК України розгляд справ, що містять державну таємницю, віднесено до виключної компетенції господарськогосуду міста Києва. Клопотання про закритий розгляд справи має бутизаявлено стороною до початку розгляду справи по суті. Про розгляд справи в закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводувиноситься ухвала. Учасники судового процесу та інші особи, присутні навідкритому судовому засіданні, мають право робити письмові нотатки. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-,звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а такожтранслювання судового засідання допускається з дозволу суду, в порядку,установленому процесуальним законодавством. Судовий процес фіксується технічними засобами й відображається в протоколі судового засідання.

Знання принципів забезпечує системний аналіз норм чинного господарського процесуального законодавства. Вони є відправнимипунктами при тлумаченні процесуальних норм із недостатньо визаченимзмістом, при виправленні недоліків у праві, дозволяють знайти правильне вирішення того чи іншого процесуального питання, якщо в чинномузаконодавстві відсутня відповідна норма. Принципи також є орієнтиром унормотворчій діяльності: вони визначають основні напрями, перспективирозвитку господарського судочинства, служать критерієм оцінки обґрунтованості пропозицій щодо змін та доповнень до чинного
Джерела ГС

КУ, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» , «Про ЗЕК» ,, Про ДВС, Про банкрутство. Про судовий збір»

Указ президента про питання мережі ГС , ГПК, КТМ, ПК, Про прокуратуру,

Основні засади ефективності господарського судочинства

Ефективність ГС розглядається як хар-=ка його стану , виходячи із ступеню реалізаціїї цілей та ф-цій судосинства, переведення з звичайного його стану до суду по совісті і божої справедливості.

Ефективність с- це правосуддя , яке зд. в рамках кожної суд. юрисдикції у відп. з справедливими законами , раціональними суд. процедурами. які зд. в розумні судові строки , а прийняті рішення виконуються у встан. терміни.

Ефективність може розрізнятися:

За характером: економічна,соціальна

За змістом позитивна ,негативна

За способом ді:інформаційна, ідеологічна, загальноосвітня , індивідуальна, групова сусп. свідомість

За критерієм прогнозованост:очікувана, несподівана

За ступенем реальност:запланована, очікувана, реальна,

Чинники, щзо суттєво впливають на забезпечення ефективності ГС


  1. вдосконалення порядку розгляду гс , прийняття , перегляду рішень гсудів, та забезпечення ії виконання
  2. вдосконалення г зак-ва, виходячи з критерів забезпечення верховенства права , сукупністю норм Г права в тій чи іншій сфері дійсної юрид. рівноваги між її учасниками, відсутність колізії в зак-ві


  3. дотримання суддею вимог справедливості і моральності, не зловживання цим правом

  4. організац. досконалість ді-сті суду, наявність чи відсутність спец. структури, яка виконувала б ф-ції організац. забезпечення ді-сті суду ( заходи фінансового, мат-техн, кадрового, та інформаційного хар0ру

  5. засаби забезпечення прозорості , в тому числі сучасні інформац. технології, а також в подольшому розгляді справи громадська думка, лобіювання політичних сил, наукова думка.



следующая страница >>