refik.in.ua 1

Передвиборчі зустрічі кандидата у народні депутати України С.Гавриша

До обіду працював у Харкові: в штабі попри приємну подію 50 річчя мого кращого креативщика, провів мобілізуючу нараду. Мій опонент на виборах – кандидат від влади, якось безглуздо і одночасно якось жорстко тисне на ключових людей мого центрального штабу. Прийом традиційний – гроші і залякування. При цьому, звертаю увагу, що люди особливо не звертають увагу на агресивні витівки адмінресурсу, але ос

обистість мого опонента наводить на них певний страх. Цікаво скільки ще політика буде розглядатися в нашій країні як дикий промисел? Приходить багато людей які просять особистої зустрічі. В основному ті, хто потерпають від свавілля влади, відсутності ресурсів для розвитку місцевих територіальних громад і просто в пошуках відповіді на питання: Куди ми йдемо? О 16 годині зустрічаюсь, під гарячим сонцем, біля напівзруйнованого будинку в смт. Приколотне поряд з Великим Бурлуком. Людей зібралося чимало, разом із селищним головою, міцним чоловіком з дуже впевненим поглядом років 55-ти, з десяток представників районного штабу партії влади, помічників мого опонента, які старанно фіксують на відеокамери всю мою промову до виборців на чолі з депутатом обласної ради який постійно якось нервово посміхається, просвердлює наскрізь мене очима, якісь невмілі спроби провокаторів. Їх легко затюкують рішучі бабусі, які дружно задають запитання за запитанням: Чому у нас немає клубу? Чому ніхто не ремонтує дорогу? Чому субвенції на паливо дають 200 грн. коли вугілля коштує 650 грн. за тону? Як прожити на 900 грн. пенсії, коли необхідно купити дві машини дров на зиму при їх загальній вартості більше 3000 грн.? Чому не створено жодного робочого місця, а наших односельців «пачками» звільняють з місцевого МЕЗу? Чому нам не проводять газ і хто вкрав труби, які ви виділили для проведення газу в смт. Приколотне. Масалов, депутат облради нарешті отримує слово і обізвавши мене «лжецом» говорить що я не мав жодного відношення до забезпечення на початку 2000 років Великобурлуцький район інсуліном, жодного відношення до збереження Великого Бурлука як районного центру. Щось напевно перемкнуло в штабній машині ПР, бо їх представники приходять на зустрічі зі мною з очевидною нісенітницею. Селищний голова нахиляється до жінок які кричать за газифікацію і нашіптує на вухо: «Ну чого ви? Газ скоро буде, ми працюємо».

На місцевому МЕЗі, за останній рік з невеликим, скорочено 200 працівників, а ще багато звільнено за різними причинами. Інших робочих місць немає. Люди щодня, аби хоч якось звести кінці з кінцями, їздять після роботи до Харкова, де з робочими місцями не краще, але можна знайти тимчасову роботу на безкінечній Барабашовці.
Їду у Великий Бурлук на зустріч з жителями мікрорайону. Колись я тут реалізував найкращий і найбільший проект, газифікував увесь райцентр, завізши сюди 60 км. газових труб, та з 2001 по 2006 рік лобіював урядові субвенції для газифікації ще 11 сіл навколо Великого Бурлука. По дорозі бачу викопані газові труби, які колись згідно цього проекту мали принести голубе паливо в Приколотне. Тепер люди за свій кошт намагаються все ж таки отримати доступ до газового опалення і гарячої води.

На дитячому майданчику мене чекають жителі мікрорайону, які одразу переходять до емоційної розмови зі мною. Питання приблизно ті ж, відсутність робочих місць, низькі пенсії і зарплати, про припинення інвалідам і дітям війни виплат соціальних пільг, про галопуючу корупцію і постійну інфляцію, про нечесні дії влади, яка за спинами людей дала дозвіл на демонтаж котельної разом з вуличними туалетами і ще десятки і десятки питань. Вразило найбільше одне: «Я лікар з пенсією 1200 грн., після сплати комунальних послуг у мене залишається на руках не більше ніж 400-500грн. Чи знає президент країни, як закінчує своє життя дипломований земський лікар?». Мені важко відповісти на це питання, шукаю очима представників районних штабів партії влади, але вони швидко розчиняються в довгих тінях згасаючого дня. І ще: «коли заборонять у Великому Бурлуку ігрові автомати, які щодня збирають, з і без того бідних господарств, вкрай потрібні гроші?» Спробую звернутись з цими питаннями до місцевої влади і діючого депутата від влади. Швидкий осінній вечір швидко переходить в ніч. На березі Печенізького водосховища, у мерехтливому поблискуванні загублених у великому космосі зірок, видніються контури великої сцени фестивалю «Печенізьке поле», який відбудеться у цю суботу. Це один з найкращих проектів, які реалізував мій благодійний фонд «Берег надії». Завтра їду в Чугуїв, потім прес-конференція і два ефіри, які здається, мені несподівано дають.
Степан Гавриш