refik.in.ua 1


Опорний конспект з КВП

по темі №3 «Класифікація засуджених до позбавлення волі та їх розподіл за видами установ виконання покарань»

План


  1. Поняття та значення класифікації засуджених до позбавлення волі та їх розподіл за видами установ виконання покарань

  2. Порядок прийняття засуджених до позбавлення волі в установах виконання покарань

Розгляд питання №1 Поняття та значення класифікації засуджених до позбавлення волі та їх розподіл за видами установ виконання покарань

    1. Запорукою ефективного досягнення мети покарання є наступні положення:

індивідуалізація покарання в процесі його призначення;

індивідуалізація покарання в процесі його виконання;

    1. Мета індивідуалізації виконання покарання полягає в наступному:

вона передбачає зміну обсягу кари залежно від поведінки засуджених в установах виконання покарань;

визначає оптимальні засоби виховного характеру для досяг­нення позитивних змін в особистості засудженого;

розробляє сучасні науково обгрунтовані програми психолого- педагогічної корекції осіб, які відбувають покарання, іншими словами — на стадії виконання покарання має місце комплексна індивідуалізація карально-виховного впливу на засудженого для подальшої його ресоціалізації, зміна його правового положення, здійснення індивідуальної і загальної превенції.

Різний вік засуджених, різний рівень їхньої соціально- моральної зіпсованості, відмінності в характері, ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, тривалість злочинного способу життя та інші фактори потребують певних методик, спеціальних програм у роботі з різними групами засуджених у процесі організації всієї діяльності в установах виконання покарань.

Разом з тим окремим групам засуджених властиві загальні, найбільш суттєві ознаки, згідно з якими вони можуть розподілятись на відносно однорідні категорії.


Необхідність дотримання вимог диференційованого виконання покарання у виді позбавлення волі обумовила класифікацію засуджених.

3. Значення класифікації засуджених полягає в тому, що вона забезпечує:

а) ізоляцію різних категорій засуджених, що зменшує шкідливий взаємовплив (дослідження свідчать про те, що кожний третій рецидивіст, який відбуває покарання, новий злочин учинив завдяки набутому досвіду в місцях позбавлення волі), мінімізує міжгрупові і міжособистісні конфлікти;

б) зниження негативного впливу умов позбавлення волі на особистість засудженого;

в) диференційований підхід до проведення виховного впливу на засуджених за допомогою індивідуальних програм соціально- психологічної роботи, враховуючи при цьому особистісні відмінності різних категорій засуджених, тобто забезпечення такого впливу, який необхідний з точки зору його характеру і ступеня інтенсивності безпосередньо для даної категорії засуджених (класифікаційної групи);

г) індивідуалізацію виконання призначеного покарання.

Цілком зрозуміло, що режим тримання і заходи впливу щодо осіб, які раніше відбували покарання, суттєво відрізняються від режиму і аналогічних заходів, які застосовуються до осіб, засуджених уперше, для засуджених жінок і неповнолітніх. 4. Згідно зі ст. 67 Мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими класифікація засуджених має на меті:

по-перше, відокремлення ув'язнених від злочинців, які через своє злочинне минуле та негативні риси характеру можуть шкідливо впливати на них;

по-друге, розподіл ув'язнених на категорії, що полегшують роботу з ними з метою повернення їх до життя в суспільстві.

Окрім того, правила передбачають, що класифікація має

бути гнучкою, захищати групи ув'язнених та їхні права, визначати необхідні рівні безпеки і контролю, забезпечувати різні види діяльності, що відповідають індивідуальним потребам.


Таким чином, індивідуалізація виконання покарання є логічним продовженням диференціації, означає зміну правового статусу особи, збільшення або зменшення правових обмежень під час перебування в установах виконання покарань (УВП);

По-третє, створення умов для належного виконання покарання під час його відбування засудженими.

Отже, диференціація та індивідуалізація виконання покарань включає раціональне застосування заходів примусу, засобів виправлення засуджених та стимулювання їх право- слухняної поведінки як наслідок проведення диференціації та інди­відуалізації самих засуджених;

По-четверте, створення раціональної системи УВП, на яку впливає характер і стан злочинності у країні, отже, і склад засуджених до позбавлення волі.

Структура, штати, розміщення об'єктів на території УВП залежать від визначення певних категорій засуджених, тобто від офіційної класифікації.

Класифікація засуджених до позбавлення волі, що

передбачена нормами кримінально-виконавчого права, має тісний зв'язок з класифікацією злочинів у кримінальному праві і класифікацією особи злочинця у кримінології.

Головним завданням, метою класифікації засуджених до позбавлення волі є передусім диференціація їх за установами виконання покарання для того, щоб забезпечити індивідуалізацію покарання саме на стадії його виконання, тобто мати можливість змінювати обсяг кари залежно від характеру і ступеня небезпеки вчиненого злочину, особи засудженого, його поведінки під час відбування покарання.

5. В основі класифікації засуджених лежать положення глави III Кримінально - виконавчого кодексу України ( ст. 11 - 19 ) про роздільне утримання різних категорій засуджених в організаціях і установах виконання покарань.


  1. Що таке класифікація засуджених? Це :

передбачений нормами кримінально - виконавчого права розподіл засуджених на відповідно однорідні групи; з урахуванням відповідних критеріїв; для створення найбільш ефективних умов у досягненні мети покарання.



  1. КЛАСИФІКАЦІЯ




    Особа засудженого 'Засуджених Кримінологія КВП

    Класифікація засуджених має тісний взаємозв'язок з класифікацією злочинів у кримінальному праві та класифікацією особи злочинця у кримінології, вони перебувають у тісній взаємодії, доповнюють одна одну.




/ злочинців

/х. кримінальне г


8. Новий кримінально-виконавчий кодекс України 2003 р. закріпив правило, згідно з яким вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбуватимуть покарання, визначається Державною пенітенціарною службою України, а не судом, як це було раніше.

За діючим кримінально-виконавчим законодавством порядок призначення виду установи виконання покарання регламентований ст. 18 КВК та Інструкцією про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, яка затверджена Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 261 від 16 грудня 2003 р.

Розподіл і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, до установ виконання покарання, здійснюється безпосередньо у слідчих ізоляторах, спеціально створеними в територіальних органах управління Регіональними комісіями в областях Державної пенітенціарної служби України.

Відповідно до покладених на неї завдань Регіональна комісія:

- здійснює у межах своєї компетенції визначення рівня безпеки виправної колонії,
  • переведення засуджених до позбавлення волі,


  • направлення та розподіл осіб, засуджених до позбавлення волі, до установ виконання покарання у межах регіону або

  • відповідно до вимог Інструкції запитує у Державної пенітенціарної служби України наряди на направлення засуджених осіб до установ виконання покарань;

  • направляє відповідні матеріали на розгляд Апеляційної комісії;

  • узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції,

  • розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства і нормативно-правових актів та в установленому порядку вносить їх на розгляд Апеляційної комісії;

-забезпечує апробацію та впровадження інформаційних тех­нологій у практику своєї діяльності та здійснює їх інтеграцію в ін­формаційну систему Департаменту;

  • організовує підготовку, підвищення кваліфікації та стажування членів Регіональної комісії;

-уносить пропозиції до Департаменту щодо вдосконалення її діяльності;

- здійснює іншу діяльність у межах своїх повноважень та покладених на неї завдань.

Регіональна комісія має право залучати спеціалістів установ і органів кримінально-виконавчої служби та інших відомств за пого­дженням з їх керівниками для розгляду і вирішення питань, що на­лежать до її компетенції; проводити соціальні дослідження.

Комісію очолює голова (перший заступник начальника територіального органу управління Департаменту за посадою), який має двох заступників (заступника начальника територіального органу управління Департаменту з соціально-виховної та психологічної роботи та начальника слідчого ізолятора за посадою).

Заступники голови Регіональної комісії та її члени призна­чаються та звільняються наказами начальників територіальних органів управління Департаменту за поданням голів Регіональних комісій.

До складу комісії входять: начальники відділу, відділення (групи) по контролю за виконанням судових рішень, начальники медичної служби, начальники оперативного відділу (відділення) територіального органу управління Департаменту та слідчого ізолятора. До складу комісії можуть включатись також інші фахівці.


Голова комісії здійснює керівництво діяльністю Регіональної комісії, несе персональну відповідальність за виконання покладених на комісію завдань щодо законності прийнятих рішень, визначає ступінь відповідальності членів комісії, затверджує структуру комісії в межах чисельності її членів, затверджує положення про комісію та функціональні обов'язки її членів, видає в межах своєї компетенції рішення та розпорядження, організовує і контролює їх виконання, діє від імені комісії і представляє її у державних та громадських організаціях і установах.

Розгляд питання №2 Порядок прийняття засуджених до позбавлення волі в установах виконання покарань


    1. Згідно зі ст. 4 КВК України підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також Закон України «Про амністію» та Акт помилування.



    1. Вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається Комісією з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Державної пенітенціарної служби України. ( див. ст.. 86 КВК України ).

3. Засуджені до позбавлення волі направляються для відбування покарання не пізніше десятиденного строку від дня набрання вироком законної сили. ( див. ст.. 87 КВК України ).

Порядок переміщення засудження до позбавлення волі детально регламентується діючим КВК України, згідно ст.. 88 :

1. Засуджені направляються до місця відбування покарання і переміщуються в разі необхідності з одного місця відбування покарання в інше під вартою.

2. Переміщення засуджених під вартою здійснюється з додержанням правил тримання: чоловіки окремо від жінок; неповнолітні — від дорослих; підслідні, які притягуються до кримінальної відповідальності по одній справі, — окремо між собою; засуджені до довічного позбавлення волі — окремо від інших категорій. Хворі на активну форму туберкульозу легенів, психічно хворі — окремо між собою і окремо від здорових, у разі потреби за висновком лікаря — в супроводі медичного працівника.


3. При переміщенні засуджених під вартою їм забезпечуються необхідні побутові і санітарно-гігієнічні умови.

4. При переміщенні засуджених під вартою вони забезпечуються колонією (органом-відправником) одягом і взуттям за сезоном, а також харчуванням за встановленими нормами на весь період прямування.

5. Переміщення засуджених під вартою здійснюється за рахунок держави.

6. Порядок переміщення засуджених під вартою визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України відповідно до цього Кодексу.

Стаття 89. Залишення в слідчому ізоляторі чи направлення у виправну колонію максимального рівня безпеки засуджених до позбавлення волі для роботи з господарського обслуговування


1. Осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, може бути за їхньою згодою залишено у слідчому ізоляторі чи направлено у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування.

2. Залишення засуджених для виконання роботи з господарського обслуговування проводиться наказом начальника слідчого ізолятора, а направлення їх у виправну колонію максимального рівня безпеки — центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань за наявності письмової згоди засуджених.

3. Засуджені, які залишені в слідчому ізоляторі чи направлені у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування, тримаються ізольовано від інших осіб на умовах, передбачених цим Кодексом для виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки.

Стаття 90. Тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі і переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора

У порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05, 1002-05, 1003-05), засуджений при необхідності провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою або цією ж особою, за який вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений в слідчому ізоляторі або переведений з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора.

Стаття 91. Порядок прийняття засуджених до позбавлення волі до виправних і виховних колоній


1. Прийняття засуджених до виправних і виховних колоній проводиться адміністрацією колоній у порядку, встановленому нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

2. Адміністрація колонії протягом трьох діб повідомляє суд, який постановив вирок, про приведення його до виконання і про місце відбування покарання засудженим. Одночасно направляється повідомлення одному із членів сім’ї або близьких родичів за вибором засудженого, у якому вказується адреса колонії і роз’яснюються права засудженого.

3. На кожного засудженого до позбавлення волі ведеться особова справа, а також інформаційна картка, до якої заносяться відомості: стосовно його особи; про вчинений ним злочин і назву суду, який постановив вирок; про день і час його прибуття і звільнення з колонії. Стаття 92. Роздільне тримання засуджених до позбавлення волі у виправних і виховних колоніях


1. У колоніях встановлюється роздільне тримання: чоловіків і жінок, неповнолітніх і дорослих.

2. Вперше засуджені до позбавлення волі тримаються окремо від тих, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.

3. Ізольовано від інших засуджених, а також роздільно тримаються:

засуджені до довічного позбавлення волі;

засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі;

засуджені, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії.

4. Окремо тримаються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності.

5. Окремо тримаються засуджені, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах.

6. Установлені цією статтею вимоги роздільного тримання засуджених не поширюються на лікувальні заклади місць позбавлення волі і колонії, призначені для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених. Порядок тримання засуджених у лікувальних закладах і цих колоніях визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Стаття 93. Відбування засудженими всього строку покарання в одній виправній чи виховній колонії


1. Засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження.

(Частина перша статті 93 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1276-VI від 16.04.2009)

2. Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Стаття 94. Структурні дільниці виправних і виховних колоній


1. У виховних колоніях створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; соціальної адаптації.

У виправних колоніях мінімального і середнього рівня безпеки створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю; соціальної реабілітації.


У виправних колоніях максимального рівня безпеки створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю.

Вказані дільниці ізолюються одна від одної.

2. У дільниці карантину, діагностики і розподілу тримаються всі новоприбулі до колонії засуджені.

3. У дільниці ресоціалізації тримаються засуджені, які направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а також переведені з інших дільниць у порядку, встановленому цим Кодексом.

4. У дільниці посиленого контролю тримаються засуджені, які під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу виявили високий ступінь соціально-педагогічної занедбаності і потяг до продовження протиправної поведінки, а також засуджені, які не проявили готовності до самокерованої соціально-правомірної поведінки і переведені з інших дільниць у порядку, встановленому цим Кодексом.

У виправних колоніях для тримання засуджених жінок дільниця посиленого контролю не створюється. (Частину четверту статті 94 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1828-VI від 21.01.2010)

5. У дільниці соціальної адаптації тримаються засуджені, які правомірно себе поводять і сумлінно ставляться до навчання та праці і яким до звільнення залишається не більше шести місяців.

6. У дільниці соціальної реабілітації тримаються засуджені, які направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а також переведені з дільниці ресоціалізації в порядку, встановленому цим Кодексом.

7. Організація роботи дільниць виправних і виховних колоній регламентується цим Кодексом і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Стаття 95. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці карантину, діагностики і розподілу

1. Засуджені, поміщені в дільницю карантину, діагностики і розподілу, протягом чотирнадцяти діб піддаються повному медичному обстеженню для виявлення інфекційних, соматичних і психічних захворювань, а також первинному психолого-педагогічному та іншому вивченню.


2. За результатами медичного обстеження, первинної психодіагностики і психолого-педагогічного вивчення та на підставі кримінологічної, кримінально-правової характеристики на кожного засудженого складається індивідуальна програма соціально-виховної роботи, яка затверджується начальником колонії.

Стаття 96. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці ресоціалізації


Засуджені, які тримаються в дільниці ресоціалізації, розподіляються по відділеннях соціально-психологічної служби і розміщуються в жилих приміщеннях з локальним сумісним проживанням членів відділення.

Стаття 97. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці посиленого контролю


1. У дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засудженим встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправній колонії максимального рівня безпеки.

2. У дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засуджені тримаються в ізольованих жилих приміщеннях, а в дільниці посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки — у приміщеннях камерного типу.

3. На кожного засудженого розробляється спеціальна індивідуальна програма, яка передбачає заходи індивідуально-виховного, психотерапевтичного, психокорегуючого характеру.

4. Після виконання зазначеної програми за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії засуджений переводиться до дільниці ресоціалізації.

(Стаття 97 в редакції Закону N 1828-VI від 21.01.2010)

Стаття 98. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці соціальної адаптації

1. У дільниці соціальної адаптації на кожного засудженого розробляється спеціальна індивідуальна програма підготовки його до звільнення.


2. Засуджені, які тримаються в дільниці соціальної адаптації, працевлаштовуються на окремих виробничих об’єктах колонії або за межами колонії на інших об’єктах з дотриманням вимог безпеки і постійного контролю.

3. Засуджені, які тримаються в дільниці соціальної адаптації, проживають в межах колонії у спеціально обладнаних приміщеннях окремо від інших засуджених.

Стаття 99. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці соціальної реабілітації


1. У дільниці соціальної реабілітації тримаються вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджені, переведені з дільниці ресоціалізації.

2. У дільниці соціальної реабілітації засуджені:

тримаються під наглядом; (Абзац другий частини другої статті 99 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1828-VI від 21.01.2010)

у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території дільниці;

з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією дільниці, але в межах населеного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв’язку з навчанням;

можуть носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження;

мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення — до трьох діб один раз на місяць;

після відбуття шести місяців покарання в дільниці в разі відсутності порушень режиму відбування покарання, наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, із своїми сім’ями, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство. (Абзац сьомий частини другої статті 99 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1828-VI від 21.01.2010)

Стаття 100. Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі


1. Залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці та навчання умови відбування покарання можуть змінюватися в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду.

2. Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії, погодженою із спостережною комісією.

3. Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником управління (відділу) центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області та спостережною комісією.

Стаття 101. Переведення засуджених до позбавлення волі


1. Засуджені, які стають на шлях виправлення, можуть бути переведені:

з приміщень камерного типу в звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки або колонію середнього рівня безпеки — після фактичного відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання;

із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки — після фактичного відбуття не менше половини призначеного судом строку покарання;

у колоніях мінімального і середнього рівня безпеки — до дільниці соціальної реабілітації після фактичного відбуття:

1) не менше однієї четвертої строку покарання, призначеного судом за злочин середньої тяжкості;

2) не менше третини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;


3) не менше половини строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

2. Не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації:

1) особи, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув’язнення та в колоніях;

2) інваліди першої та другої груп та особи, які досягли пенсійного віку;

3) вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років;

4) особи, які не пройшли повний курс лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії;

5) особи, які засуджені за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

6) особи, яких засуджено за вчинення умисного злочину в період відбування покарання у виді арешту або обмеження волі.

3. Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, можуть бути переведені: з дільниці соціальної реабілітації до іншої дільниці; з колонії середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення колонії максимального рівня безпеки в приміщення камерного типу колонії максимального рівня безпеки.

4. Адміністрація слідчого ізолятора протягом усього строку зобов'язана забезпечити реалізацію права засудженого на короткострокове побачення з близькими родичами, а в день направлення повідомити сім'ю засудженого про місце, куди він направлений для відбування покарання.

5. Порядок направлення засуджених до установ виконання покарань визначається Державною пенітенціарною службою України.
Порядок приймання засуджених до УВП – детально регламентується розділом V ( п.26-27) Правил внутрішнього розпорядку УВП.
Для прийому засудженого потрібні такі документи:

  • особова справа засудженого з вироком суду, що вступить у законну силу;


  • попутний список;

  • наряд на направлення засудженого до конкретної установи.

Особова справа на засудженого заводиться за місцем попереднього ув'язнення під варту.

Вона складається із двох частин.

У першій частині містяться: анкета засудженого з у пізнавальними фотокартками, копія вироку суду, протокол затримання, копії судових ухвал і постанов, довідка про попередні судимості.

У другій частині містяться: характеристика й інші документи, які відображають поведінку засудженого в період перебування у місцях попереднього ув'язнення, а в подальшому і відбуття покарання.

Попутний список відображає, хто конкретно, звідки і куди направляється. У ньому вказуються короткі судово-установчі дані на кожного засудженого та підстави направлення до конкретної установи.

Наряд на направлення є наказом вищестоящого органу управління (Державної пенітенціарної служби України) на переведення засудженого із слідчого ізолятора або з однієї установи виконання покарань до іншої.

Усі засуджені до позбавлення волі, незалежно від того, звідки вони прибувають - із слідчого ізолятора чи з іншої установи виконання покарання, доставляються в установу під вартою відповідно до ст. 88 КВК України з дотриманням таких правил:

  1. чоловіки окремо від жінок;

  2. неповнолітні - окремо від дорослих;

-піддослідні, які притягуються до кримінальної відповідальності по одній справі,- окремо між собою;

-засуджені до довічного позбавлення волі окремо від інших категорій.

- Хворі на активну форму туберкульозу легенів, психічно хворі - окремо між собою і окремо від здорових.

Штатним органом установи, на який покладається організація роботи з приймання засуджених і здійснення їх обліку, є відділ по контролю за виконанням судових рішень.

Порядок приймання засуджених до установи виконання покарання визначається залежно від того, прибувають вони групою чи поодинці.


Приймання засуджених, які прибули групою, здійснює комісія під керівництвом начальника установи.

До складу цієї комісії входять заступники начальника установи, працівники відділів: контролю за виконанням судових рішень з нагляду і безпеки, соціально-психологічної роботи та ін.

Приймання засуджених, які доставлені в індивідуальному порядку, здійснюється начальником установи разом з працівником відділу контролю за виконанням судових рішень.

У неробочий час засуджених приймає черговий помічник начальника установи і начальник варти.

7. Не підлягають прийманню до установи засуджені, в документах яких виявлено, що:


  1. особова справа містить матеріали із суперечливими даними, які не дають можливості встановити особу засудженого, статтю, за якою він засуджений, або в інший спосіб перешкоджають виконанню вироку;

  2. до виправної колонії прибув неповнолітній;

  3. не визначено рівень безпеки установи, а той, що визначений, не відповідає рівню безпеки даної колонії;

засуджений направлений в колонію із грубими порушеннями встановленого порядку (наприклад, вирок суду не набрав чинності, відсутній відповідний наряд на направлення до цього виду установи).

У разі виявлення таких фактів адміністрація колонії складає відповідний акт про відмову у прийнятті засудженого, і він направляється до встановленого місця призначення, а у разі неможливості - повертається до установи-відправника.

У випадках, коли засуджений направлений до колонії на підставі персонального наряду, а під час прийому буде з'ясовано, що йому неправильно визначено рівень безпеки колонії або допущено інші помилки, він приймається в установу, але утримується окремо від інших осіб до остаточного вирішення цього питання регіональним управлінням через Апеляційну комісію Державної пенітенціарної служби України.

Під час приймання засуджених до установ виконання покарань вони підлягають повному обшуку, а їхні речі - огляду.


Предмети, вироби й речовини, зберігання яких засудженим заборонено, вилучаються і здаються на склад для зберігання, а повертаються власникам після відбуття ними строку покарання.

Приймання засуджених іноземних громадян здійснюється на загальних підставах.

Водночас адміністрація письмово роз'яснює їм їхні права та обов'язки, інформує про їх право звертатися до дипломатичних і консульських представників держави, до якої вони належать.

Не пізніше трьох діб від дня прибуття засудженого до установи адміністрація колонії направляє відповідне повідомлення до Державної пенітенціарної служби України.

Отримавши таку інформацію, управління контролю за виконанням судових рішень Державна пенітенціарна служба України у триденний строк надсилає до Державної консульської служби МЗС України повідомлення встановленої форми.

Адміністрація колонії протягом трьох діб зобов'язана повідо­мити суд, який постановив вирок про приведення його до вико­нання і про місце відбування покарання засудженим.

Одночасно повідомляються члени сім'ї про місце відбування покарання засу дженим та його права.

Усі засуджені, які прибули в установу, обов'язково підлягаюч і, медичному огляду і санітарній обробці, розмішуються у відділенні карантину діагностики і розподілу до 14 діб.

Вони тримаються в окремих ізольованих приміщеннях, залучаються до праці окремо від інших осіб. У цей час адміністрація колонії і, передусім, психологи, вивчають особу засудженого, представники різних служб проводять бесіди, заняття, що передбачають ознайомлення з правилами внутрішнього розпорядку установи, правами і обов'язками засуджених, з порядком матеріально-побутового забезпечення.