refik.in.ua 1 2

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України


Івано-Франківський державний коледж технологій та бізнесу

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

по написанню курсової роботи


Укладачі: Г.В. Андріятин

М.Р. Бережна

О.Я. Донецька

О.Я. Душенко

Т.Ю. Семанюк

Ю.Є. Фількіна
м. Івано-Франківськ

2012


ЗМІСТ
Вступ 3

І. Графік підготовки курсової роботи 4

ІІ. Основні етапи виконання курсової роботи 5

ІІІ. Оформлення курсової роботи 13

ІV. Рецензування і захист курсової роботи 21

V. Критерії оцінювання курсової роботи 23

Додаток А 25

Додаток Б 26

Додаток В 27

Додаток Г 28

Додаток Д 29

ВСТУП


Курсова робота
– це дослідницько-реферативна праця, яка дозволяє студентові виробити практичні навички наукової праці (пошук джерел і робота з ними, реформування наукової літератури, порівняння кількох поглядів на одну проблему, якісна компіляція), виявити рівень знань з певної спеціалізації, продемонструвати вміння самостійно мислити, робити узагальнення та висновки.

Основним видом письмової праці в Івано-Франківському державному коледжі технологій та бізнесу (далі – коледж) є курсова робота. Виконання її можливе лише після того, як студенти адаптуються до нашого освітнього клімату і вимог та прослухають основи курсу, які пояснюють ці вимоги та методику написання письмових праць (методологія наукової праці, логіка, стилістика української мови тощо). Протягом свого навчання кожний студент зобов’язаний написати дві курсові роботи, тематика яких охоплювала би основні ділянки його спеціальності. Студенти коледжу пишуть курсові роботи на 2 і 3 курсах.

Для того, щоб покращити якість студентських робіт та допомогти їм обмінюватися своїми здобутками проводяться щорічні весняні коледжівські студентські конференції, на яких студенти виголошують кращі курсові роботи. З їх допомогою студенти здобувають ще й іншу важливу навичку: вміння презентувати свій текст, публічно захищати висловлені тези, долати страх перед аудиторією.


І. ГРАФІК ПІДГОТОВКИ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Затвердження тем курсових робіт відбувається протягом двох останніх тижнів вересня (січня) та першого тижня жовтня (лютого) у такому порядку:


      • До кінця вересня (січня) студенти мають можливість подавати власні пропозиції до тематики курсових робіт на розгляд відповідної циклової комісії. Після того, як розгляд пропозицій студентів і затвердження тем відбулися, студенти можуть вибирати теми лише зі списку, запропонованого викладачем.

      • Тиждень самостійної праці (як правило, друга половина жовтня (лютого)) повинен завершитися затвердженням планів та бібліографії до курсових робіт.

      • В період консультацій (згідно розкладу занять) керівники призначають терміни розгляду окремих розділів роботи.

      • На початку листопада (березня) студенти подають викладачу перший варіант роботи.

      • Кінець листопада (березня), як правило, є терміном подачі остаточного (виправленого) варіанту роботи.

      • Протягом грудня (квітня) керівники перевіряють курсові роботи і подають рецензії з пропонованою оцінкою; відбуваються захисти, за результатами яких автори кращих курсових отримують можливість представити їх на щорічній студентській конференції.

ВАЖЛИВО, що порушення згаданих термінів автоматично означає зниження оцінки:

      • на 0,5 бала – за невчасну подачу розгорнутої бібліографії та плану роботи;

      • на 1 бал – за запізнілу подачу чорнового і/або остаточного варіанту роботи.

Робота, подана із запізненням на 1 тиждень оцінюється максимально 7 балами, подана на 2 тижні пізніше – не приймається до захисту. У такому випадку навчальний план вважається невиконаним, що може бути підставою для не допуску до сесії.

ІІ. ОСНОВНІ ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Процес виконання студентом курсової роботи можна поділити на такі етапи:


1.1. вибір теми курсової роботи (підготовчий етап);

1.2. пошук джерел та літератури, опрацювання матеріалів (інформаційний етап);

1.3. складання плану курсової роботи;

1.4. написання тексту курсової роботи.
1.1. Вибір теми курсової роботи

Тематика курсових робіт розглядається на засіданні циклової комісії та затверджується заступником директора з науково-методичної роботи на початку навчального року. Студенти обирають теми письмових робіт з запропонованого викладачем списку. Вони також можуть самостійно пропонувати чи обирати тему у межах визначеної для курсової роботи дисципліни та зазначених викладачем напрямів (необхідно погодити з цикловою комісією). Роль викладача полягає у консультаціях щодо точного формулювання теми та пошуку бібліографії. В окремих випадках тема може бути уточнена або змінена після затвердження. Підставою для зміни формулювання чи уточнення назви теми є письмова заява студента і відповідне рішення циклової комісії. Тема курсової роботи не може двічі повторюватися в одній академічній групі. Список тем курсових робіт, які студенти обрали затверджує заступник директора з науково-методичної роботи за подачею викладача, керівника курсової роботи.

Тему курсової роботи студент обирає самостійно, враховуючи об’єкт, на матеріалах якого буде виконуватися робота, її актуальність, власні наукові інтереси, а також можливості щодо збору фактичного і статистичного матеріалу та знання спеціальної літератури.

Обираючи тему, варто враховувати й деякі універсальні правила: тема повинна бути достатньо вузькою, щоб була можливість розглянути її більш чи менш повно у межах роботи відносно невеликого обсягу. Однак вона повинна бути водночас і достатньо важливою, вартою уваги дослідника. Матеріали для дослідження теми повинні бути доступними або в бібліотеці коледжу, або в інших бібліотеках міста. Вибирати теми варто в межах власної компетенції. Зовсім не в останню чергу тема повинна цікавити студента, або принаймні, містити певний аспект, який викликає у нього особливий інтерес.

1.2. Пошук джерел та літератури, опрацювання матеріалів

Після вибору та закріплення теми курсової роботи студент здійснює пошук необхідної літератури у бібліотеках і архівах та її опрацювання. Працюючи з літературою, важливо цілеспрямовано підбирати необхідну інформацію за темою дослідження, систематизувати її у відповідності з розділами плану, посилаючись на відповідне джерело інформації. Фрагменти документів та наукової літератури зберігаються у вигляді нотаток. Нотатки виконують на окремих картках, намагаючись дотримуватися принципу «один сюжет – один аркуш». Дослідникам дуже допомагає звичка зазначити у верхній частині картки джерело, з якого походить матеріал, а на полях – т. зв. «ключове слово», що допомагає пригадати, якій події, сюжетові чи особі присвячено даний фрагмент. Ще більше зусиль і часу варто інвестувати у зберігання бібліографічної інформації. До бібліографічної картки (зазвичай вона менша і виготовляється із цупкого паперу або картону) вносять відомості про автора, повну назву видання, типографську інформацію, а також локалізацію книги – бібліотеку чи приватну збірку в якій вона зберігається. Остання інформація виявиться дуже важливою, якщо виникне необхідність повторно звернутися до певних джерел, наприклад, щоб уточнити цитату.

Всі опрацьовані літературні джерела повинні бути включені до списку використаних джерел, який додається до виконаної курсової роботи.

Збір та опрацювання статистичного, фактичного матеріалу більш доцільно робити після вивчення теоретичних літературних джерел. Відібрані первинні дані потрібно опрацювати, скласти таблиці, графіки, діаграми тощо.

Усі теми курсових робіт мають прикладний характер і повинні бути виконані на практичних матеріалах. Дані повинні бути реальними.

Збір практичного матеріалу (інформації) є одним з найбільш відповідальних етапів підготовки та написання роботи. Від повноти та якості зібраного матеріалу у значній мірі залежить своєчасне та якісне написання курсової роботи.


Важливо правильно зібрати матеріал, відібрати основний, що характеризує дану тему роботи. Перш ніж працювати з цією інформацією, необхідно визначити: яка і в якому обсязі необхідна інформація, в яких документах ця інформація відображена, наскільки вона є доступною, за який період необхідно зібрати дані. Для ефективної організації збору та обробки інформації студент повинен скласти перелік необхідних матеріалів по вибраній темі дослідження, узгодити цей перелік з викладачем, попередньо розробити форми аналітичних таблиць для відображення і аналізу інформації.

Узагальнення цифрових показників має здійснюватись не тільки шляхом складання аналітичних таблиць, але й представленням інформації з допомогою графіків, діаграм, рисунків тощо.

При виконанні курсової роботи як позитивний момент оцінюється обробка вихідних матеріалів на основі використання комп'ютерних технологій.
1.3. Складання плану курсової роботи

Після глибокого аналізу підібраної літератури та практичного матеріалу складається план курсової роботи, який має розкривати її основну мету, зміст та характер, висвітлювати найбільш суттєві питання, забезпечувати логіку у викладенні матеріалу. Зміст і структура плану залежить від цілей, завдань та об’єкта дослідження. План повинен містити розділи (пункти), текст яких не дублює назву курсової роботи. У плані мають бути відображені теоретичні аспекти досліджуваної проблеми, напрями аналізу практичної діяльності, шляхи удосконалення або вирішення проблеми. Структуру плану курсової роботи наведено у додатку А. Розроблений самостійно план роботи з врахуванням зазначених вимог подається на узгодження викладачу.

Після складання плану студент отримує завдання на виконання курсової роботи (додаток Б).
1.4. Написання тексту курсової роботи

Курсова робота з дисципліни повинна бути написана творчо, самостійно, на основі глибокого вивчення законодавчих та нормативних документів, праць вітчизняних та зарубіжних науковців, використання конкретного фактичного і статистичного матеріалу.


Курсова робота виконується у науковому стилі, для якого характерним є смислова завершеність, цілісність і взаємозв’язність. Найважливішим засобом логічних зв’язків тут є функціонально-синтаксичні засоби зв’язку, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, по-перше, по-друге), заперечення (проте, тимчасом, але, у той час як, тим не менше), причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, крім того, до того ж), перехід від однієї думки до іншої (раніше ніж перейти до…, звернемось до…, розглянемо, зупинимось на…, перейдемо до…, необхідно розглянути), результат, висновок (отже, значить, все сказане дає змогу зробити висновок, підсумовуючи, слід сказати).

Засобами логічного зв’язку можуть виступати займенники, прикметники і дієприкметники (даний, той, такий, названий, вказаний).

Науковий текст характеризується тим, що його складають лише точні відомості та факти. Це зумовлює використання спеціальної термінології. Не можна довільно змішувати в одному тексті різну термінологію, притаманну різним галузям знань.

Стиль писемної наукової мови – це безособовий монолог. Тому виклад ведеться звичайно від третьої особи, бо увага зосереджена на змісті та логічній послідовності викладу. У тексті слід уникати складних та громіздких речень. Не прийнято писати «я думаю», «я рекомендую» та ін. Викладати матеріал рекомендується від першої особи у множині: «на нашу думку», «вважаємо» тощо.

Якостями, котрі визначають культуру наукової мови є точність, ясність і стислість.

Структура курсової роботи повинна включати низку таких елементів:

Зміст подають на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів (підрозділів, пунктів).

Вступ повинен розкривати стан та сутність проблеми дослідження, її значимість, містити обґрунтування необхідності проведення дослідження. Розкриття змісту цього структурного елементи відбувається за такими складовими:


1. Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими дослідженнями цієї проблеми обґрунтовують актуальність та доцільність даної теми. Необхідно також зазначити ступінь розкриття теми у вітчизняній та зарубіжній літературі, вказати найбільш відомих дослідників.

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним.

2 . Мета і завдання дослідження. Мета повинна зазначати кінцевий аспект дослідження, те – заради чого проводиться дослідження. Не слід формулювати мету як «Дослідження…», «Вивчення…», оскільки ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на мету. Задачі формулюються як завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети.

3 . Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом у дослідженні виступає держава, фінансова установа або сукупність фінансових установ. Предмет – це те, на що спрямована основна увага у дослідженні, він визначає тему роботи та відображається у її назві.

4. Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети.

5. Науково-методологічна та методична база. Включають діючі законодавчі та нормативні акти, наукові публікації (монографії, статті, тези доповідей) та навчально-методичні розробки (підручники, навчальні посібники, комплекси, рекомендації) вітчизняних та зарубіжних авторів, прізвища яких обов’язково наводяться, методичні рекомендації із зазначенням їх повної назви.

Обсяг вступу – 2-3 сторінок.

Основна частина складається з пунктів (якщо робота виконується за простим планом) або розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів (якщо робота виконується за складним планом). Основному тексту кожного розділу має передувати передмова з коротким описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів дослідження. В кінці кожного розділу формулюються висновки із стислим викладенням наведених у розділі результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.


Курсова робота є єдиним цілим, в якому різні частини органічно пов’язані між собою. Викладення матеріалу повинно вестись по суті поставлених питань і відповідати плану.

Неприпустимо механічне списування матеріалу з книг, журнальних статей тощо. Студент повинен самостійно формулювати думки, не допускати повторень, уважно слідкувати за тим, щоб у роботі не було протиріч між окремими її розділами, положеннями, фактичним та цифровим матеріалом.

У першому розділі курсової роботи подаються теоретико-методологічні та методичні основи організації дослідження з теми, обраної студентом. Усі теоретичні положення повинні бути підкріплені конкретним фактичним матеріалом, а також повинен бути зроблений обґрунтований перехід до практичної частини роботи.

Обсяг – 8-10 сторінок.

У другому розділі необхідно дати загальну характеристику об’єкта дослідження, на матеріалах якого виконується робота. Необхідно провести аналіз досліджуваного явища та його елементів у поєднанні з характеристикою його практичного прояву на об’єкті дослідження. Розрахунково-аналітична частина повинна супроводжуватися аналітичними висновками.

Обсяг – 10-12 сторінок.

Третій розділ присвячується розробці конкретних рекомендацій, пропозицій, моделей управління параметрам розвитку та діяльності досліджуваного об’єкта, викладу результатів дослідження з висвітленням власного бачення шляхів вирішення проблеми, того нового, що вносить студент у її розробку.

Обсяг – 5-7 сторінок.

Висновки – це розділ, в якому викладаються найбільш важливі результати, одержані в роботі, що повинні містити формулювання розв’язаної проблеми, її значення. Далі формуються висновки та рекомендації щодо використання здобутих результатів. У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі розкривають методи вирішення поставленої у курсовій роботі проблеми, їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв’язаннями.


У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

Обсяг – 2-3 сторінок.

Список використаних джерел слід розміщувати в алфавітному порядку прізвищ авторів або заголовків. Кількість опрацьованих та наведених джерел повинна становити не менше 40 одиниць. Джерелом інформації вважаються нормативно-правові акти, підручники, навчальні посібники, монографії, публікації у періодичних виданнях, фінансові та економічні словники, енциклопедії, статистичні збірники, довідники, опубліковані матеріали конференцій, конспекти лекцій, інформація з Internet тощо.

Додатки. У додатках розміщують базовий вхідний матеріал, на підставі якого здійснюються розрахунки або формулюються висновки. Якщо необхідно, до додатків включають допоміжні матеріали, потрібні для повноти сприйняття курсової роботи:

- внутрішні інструкції (витяги) і методики (алгоритми);

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- ілюстрації допоміжного матеріалу.

Недоцільно включати до додатків тексти документів, якщо у роботі не наведені критичні міркування з приводу їхнього змісту.

ІІІ. ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

3.1. Загальні вимоги

Курсова робота відкривається титульною сторінкою, яка наведена у додатку В.

Курсову роботу друкують за допомогою комп’ютера або пишуть вручну (на вибір студента) на аркушах білого паперу формату А4 обсягом 35-40 сторінок. До загального обсягу роботи не враховуються додатки.

Текст наукової роботи набирається шрифтом з відсічками (Times New Roman або подібним до нього) розміром 14 пунктів, лінійки розміщуються з інтервалом 1,5.

Коли є потреба вставити цитату більшу за 4 лінійки, то текст набирається розміром 12 пунктів. Кількість знаків на сторінку до 1800.

Текст курсової роботи необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий 30 - мм, правий – 20 мм, верхній – 20 мм та нижній – 20 мм.

Текст повинен бути розділений на абзаци, кожний з яких включає самостійну думку, яка складається з декількох речень. Абзацний відступ повинен бути однаковим і дорівнювати п’яти знакам.

Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами посередині сторінки розміром 16 пунктів жирним шрифтом. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) посередині сторінки розміром 16 пунктів жирним шрифтом. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу, в розрядку в підбір до тексту.

Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 1,5 інтервали.

Кожен розділ курсової роботи треба починати з нової сторінки.
3.2. Нумерація сторінок

Нумерація сторінок повинна бути наскрізною, без знаку «№». Першою сторінкою роботи є титульний лист, на якому номер сторінки не ставиться. На наступних сторінках номери проставляються у правому верхньому куті сторінки без крапки після цифри. Нумерація починається з шостої сторінки вступу.
3.3. Нумерація розділів, підрозділів та підпунктів

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад:

«2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти у межах підрозділу та підпункти у межах кожного пункту нумеруються подібним чином.

3.4. Ілюстрації

Ілюстрації (схеми, графіки, діаграми, карти тощо) необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Рисунок розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад:

Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Приклад:



Рис. 1.2. Назва ілюстрації

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «…як це видно з рис. 3.1» або « …як це показано на рис. 3.1».
3.5. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, оформлюється у вигляді таблиці.

Таблиці нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка – наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово Таблиця починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Таблиця 1.2

Назва таблиці












































































На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: « …у табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці треба вказувати скорочене слово «дивися», наприклад: «див. табл. 1.3».

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку курсової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблицю з великою кількості рядків можна переносити на інший аркуш. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною.

У таблиці слід обов’язково зазначити одиницю виміру відповідно до стандартів; числові величини у таблиці повинні мати однакову кількість десятинних знаків.


Заголовки колонок необхідно починати з великих літер, підзаголовки – з маленьких якщо вони складають одне речення із заголовком) і з великих (якщо вони самостійні). Висота рядків не менше – 8мм.
3.6. Формули

Формули в курсовій роботі (якщо їх більше одної) нумеруються порядковою нумерацією у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул проставляється в круглих дужках на рівні формули в крайньому правому положенні на рядку. При посиланні на формулу у тексті роботи наводять номер у круглих дужках, наприклад: «… у формулі (2.1)…».

Пояснення значення символів та числових коефіцієнтів формул треба подавати безпосередньо під формулою, в тій самій послідовності, в якій вони наведені в формулі. Перший рядок пояснень починають з абзацу словом "де" без двокрапки. Пояснення кожного символу необхідно починати з нового рядка.

Приклад:

«… Строк окупності інвестицій (PP) визначається за формулою:

PP = (2.1)

де IC – початкові інвестиції, грош. один. ;

Pk – середні находження за роками, грош. один.;

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення; застосовують знак «х».

Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом відокремлюють комою.

3.7. Посилання

Посилання у тексті на джерела надають у квадратних дужках із значенням джерела та сторінки (крім газетних статей і випадків, коли посилаються на джерело в цілому). Перша цифра у квадратних дужках відповідає номеру джерела у списку використаних джерел, дальше «кома», пропуск і друга цифра, що означає номер сторінки, наприклад, «…у працях» [32, 78].


При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери, наприклад, при посиланні слід писати: «… у розділі 3…», «… див. 2.1…», «…на рис.1.2 …», « … у табл. 3.2…», «… за формулою 2.3 …», «… у додатку Б».
3.8. Список використаних джерел

Перелік використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків і пропозицій. Він повинен бути оформлений відповідно до правил бібліографічного опису, викладених у ГОСТ 7.32-91. Спочатку наводяться закони України, потім укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, документи і матеріли міністерств і відомств України (перш за все Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України) у хронологічній послідовності.

Після цього наводяться публікації (монографії, статті, підручники, навчальні посібники тощо) українською та російською мовами в алфавітному порядку, потім публікації іншими мовами.

Опис книг обов'язково повинен містити в собі: прізвище та ініціали авторів, назву книги, свідчення про повторність видання, місце видання, видавництво і рік видання, кількість сторінок .

При використанні статей із газет і журналів необхідно наво­дити: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву та ві­домості про видання. Всі джерела нумеруються арабськими цифрами (додаток Г).

У списку можуть бути посилання на публікації у мережі Інтернет. Відповідно до стандарту ISO 690-2 бібліографічний опис таких джерел передбачає запис джерела (відповідно до вимог бібліографічного опису книги, статей періодичних видань), після якого у квадратних дужках зазначають слово Цит., дату відвідання сторінки в Інтернеті та вказують: Доступний з: і в URL адресу сторінки.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю, без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. До списку літератури включають всі використані джерела. Всі джерела нумеруються арабськими цифрами.

3.9. Додатки

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої, посередині відносно тексту сторінки. В правому куті над заголовком малими літерами з першої великої друкується жирним шрифтом слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами за українським алфавітом, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначається як додаток А. Коли літер алфавіту не вистачає для нумерації, пропонується використовувати загальноприйняту систему: за додатком Я слідують додатки АА, АБ, АВ і т. д. Додатки повинні мати єдину з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

Якщо додаток являє собою документ, що має самостійне значення і оформляється згідно з вимогами до документа даного виду, то перед його копією вкладають аркуш, на якому посередині друкують "ДОДАТОК" та його найменування. Сторінки копії документу нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок роботи, незважаючи на власну нумерацію сторінок документа.

В тексті посилання на додаток записується таким чином: «….статут підприємства (додаток Б).».
3.10. Порядок брошурування курсової роботи

Виконана і відповідним чином оформлена курсова робота підшивається в папку в такій послідовності:

- титульний аркуш;

- зміст курсової роботи;

- план курсової роботи;

- завдання на виконання курсової роботи;

- рецензія на курсову роботу;

- текст роботи;

- список використаних джерел;

- додатки.

Курсова робота повинна бути розміщена у папку. На останній сторінці студент зазначає дату закінчення роботи і ставить свій підпис.

ІV. РЕЦЕНЗУВАННЯ І ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота виконується у терміни, визначені навчальною частиною. Протягом терміну виконання курсової роботи студент звертається до викладача з питань, які виникли у процесі виконання дослідження. Правильно оформлена курсова робота подається викладачу у встановлений термін для реєстрації та перевірки. Виконану в строк курсову роботу студент подає на рецензування не пізніше ніж за два тижні до початку залікового тижня. Строки перевірки курсової роботи - до 7 днів.

Разом із курсовою роботою студент отримує письмову рецензію на неї (додаток Д). У рецензії викладач дає загальну оцінку курсової роботи, вказує глибину розкриття теми дослідження, відзначає позитивні сторони роботи, а також недоліки, допущені студентом, вказує шляхи виправлення недоліків. У рецензії повинен зазначатися допуск роботи до захисту з рекомендованою оцінкою.

Приклад:

Курсова робота допускається до захисту з оцінкою 7 (добре).

Робота, яка отримала негативну рецензію, повертається студенту на доопрацювання з урахуванням критичних зауважень рецензента і подається на повторну перевірку і рецензування разом з першою рецензією на неї.

Готуючись до захисту перш за все необхідно підготувати відповіді на зауваження, зазначені в рецензії, а також виділити найважливіші моменти курсового дослідження.

До захисту допускається курсова робота, яка отримала позитивну рецензію.

Робота, яка отримала негативну рецензію, повинна студентом доопрацюватись з урахуванням критичних зауважень рецензента і подається на повторну перевірку і рецензування разом з першою рецензією на неї.

Захист здійснюється перед комісією у складі не менше двох викладачів, які призначаються завідувачем відділення, і відбувається не пізніше останнього дня залікового тижня.

До захисту курсової студент готує усний виступ на 5-7 хвилин. У такому виступі не потрібно детально переказувати зміст роботи, що нерідко стараються робити студенти, а варто розказати про те, за якими мотивами вибрана ця тема для виконання курсового дослідження, які завдання ставились, яким шляхом вони розв’язувались і які результати отримані. У виступі доцільно відзначити труднощі, які виникали при виконанні роботи, і показати те, як удалося їх побороти. Також потрібно зреагувати на рецензійні зауваження, вказавши на ті, з якими студент погоджується, і спробувати аргументовано спростувати ті, з якими не погоджується.


Після виступу студент повинен відповісти на запитання членів комісії та присутніх. Питання можуть стосуватися як конкретно самої курсової роботи, так і загальної теми курсу, проблеми якої досліджуються в цій роботі.

Кінцева оцінка одночасно залежить:

- від якості виконаної роботи та попередньої оцінки;

- від виступу студента на захисті;

- від відповідей на запитання щодо курсової;

- від відповідей на питання, що стосуються теми курсу, до якої належить ця тема курсової роботи.

Згідно номенклатури справ коледжу курсові роботи та курсові проекти студентів зберігаються в архіві протягом трьох років, а потім списують в установленому порядку.
V. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

«5»

Тема дослідження в цілому розкрита, не завжди відчувається чіткість при висвітленні її теоретичних аспектів; допущено помилки при аналізі матеріалів банку; немає чіткості та зв'язності між розділами; висновки і пропозиції поверхневі та не суттєві. Недостатня кількість опрацьованих літературних джерел, мало прикладених документів підприємства, які б відповідали змісту роботи. Під час захисту студент продемонстрував достатнє володіння теоретичним матеріалом, однак, слабо використав його при аналізі роботи банку. Відповіді на запитання членів комісії недостатньо аргументовані.

«6»

Тема дослідження в цілому розкрита, відчувається недостатня чіткість при висвітленні теоретичних аспектів; допущено помилки при аналізі матеріалів банку; недостатня зв’язність між розділами; висновки і пропозиції поверхневі та не чіткі. Недостатня кількість опрацьованих літературних джерел. Під час захисту студент не зумів використати знання теоретичного матеріалу. Відповіді на запитання членів комісії щодо аналітичної частини роботи були недостатньо аргументовані.


«7»

Тема дослідження в цілому розкрита, однак надто багато теоретичного матеріалу. Проведено однобічний аналіз діяльності банку; розділи взаємопов'язані між собою; висновки і пропозиції поверхневі та не чіткі. Недостатньо посилань на літературні джерела. Під час захисту студент не зумів використати знання теоретичного матеріалу. Відповіді на запитання членів комісії щодо аналітичної частини роботи були недостатньо аргументовані.

«8»

Теоретичний зміст висвітлено на високому рівні, але не в повному обсязі, висновки та пропозиції недостатньо обґрунтовані. Відчутний логічний взаємозв'язок між розділами. До роботи прикладені всі необхідні додатки, на які є посилання в тексті.

Під час захисту студент продемонстрував вільне володіння матеріалом з опрацьованої теми. На запитання членів комісії студент дає достатні відповіді з деякими неточностями.

«9»

Теоретичний зміст висвітлено на високому рівні; проведено аналіз достатньої кількості документів по банку; висновки і пропозиції сформульовані відповідно до результатів аналізу.

Під час захисту студент продемонстрував вільне володіння матеріалом з опрацьованої теми. На запитання членів комісії студент дає достатні відповіді.

«10»

Зміст теми розкрито чітко та обґрунтовано на основі практичних матеріалів банку; зроблені висновки по всіх розділах курсової роботи. Допущені незначні неточності щодо посилань на літературні джерела.

Під час захисту студент розкриває суть питань курсової роботи, аналізує їх та характеризує діяльність об'єкта дослідження. Дає достатньо чіткі та ґрунтовні відповіді на запитання членів комісії.

«11»


Теоретичний зміст теми розкрито повно і змістовно; проведено глибокий аналіз практичних матеріалів діяльності досліджуваного банку; зроблені висновки до всіх розділів, які знайшли відображення в конкретних пропозиціях.

Під час захисту студент бездоганно доповів про проведену роботу та дав достатньо змістовні відповіді на питання членів комісії.

«12»

Теоретичний зміст теми розкрито повно і всебічно, проведено глибокий аналіз матеріалів про об'єкт дослідження, спостерігається творчий підхід до проблеми, зроблені ґрунтовні висновки та сформульовані пропозиції, які матимуть практичне втілення.

Під час захисту студент чітко виклав проблему своїх досліджень та підсумував їх, достатньо глибоко проаналізував стан діяльності підприємства та запропонував власне бачення перспектив його подальшого розвитку. На запитання членів комісії дав змістовні та вичерпні відповіді.

Додаток А

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні підходи дослідження процентної політики комерційного банку

1.1. Суть та види процентної політики, вплив зовнішніх факторів

1.2. Управління процентною політикою

Розділ 2. Характеристика діяльності та аналіз процентної політики ПАТ КБ «ПриватБанк»

2.1. Основні показники діяльності банку ПриватБанку.

2.2. Аналіз динаміки та структури процентних доходів та процентних витрат в досліджуваному банку

2.3 Розрахунок окремих показників діяльності банку ПриватБанку.

Розділ 3. Вдосконалення процентної політики ПАТ КБ «ПриватБанк»

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Додаток Б

ЗАВДАННЯ

на виконання курсової роботи

з навчальної дисципліни _________________студентки (студента) ___ курсу, групи __ Прізвище, ім’я та по батькові студента.



следующая страница >>