refik.in.ua 1

Тема. ЛОГІЧНІ ВІДНОШЕННЯ МІЖ ПОНЯТТЯМИ


План


  1. Порівняні і непорівнянні поняття.

  2. Відношення тотожності.

  3. Відношення підпорядкування.

  4. Відношення перехрещення.

  5. Відношення супідрядності.

  6. Відношення суперечності.

  7. Відношення протилежності (супротивності).

1. Порівняні і непорівнянні поняття.

У процесі пізнання і практики досить часто доводиться з'ясовувати відношення між тим чи іншим поняттями. Знання відношення між поняттями дає змогу не змішувати одні поняття з другими, вбачати у поняттях як спільне, так і відмінне, правильно користуватися поняттями у практиці мислення.

У логіці всі поняття поділяють на порівнянні і непорівнянні.

Непорівнянними називаються такі поняття, котрі відоб­ражають настільки віддалені предмети, що в їхньому змісті й обсязі немає нічого спільного. Наприклад, поняття "метал" і "право", "атом" і "держава", "норма права" і "рослина", "кра­діжка" і "невагомість" непорівнянні.

Порівнянними називаються поняття, у змісті і обсязі яких наявне дещо спільне. Порівнянні є такі поняття: "право" і "мораль", "закон" і "указ", "договір" і "угода" тощо.

Розділяючи поняття на порівнянні і непорівнянні, треба мати на увазі, що абсолютно непорівнянних понять взагалі немає. Будь-які два поняття, наприклад "право" і "місяць", мають не тільки відмінне, а й спільне. Таким спільним для них є логічна форма, яка дає змогу відносити їх до однієї й тієї ж форми мислення — поняття. Але якщо у логіці гово­рять про поняття порівнянні й непорівнянні, то мають на увазі зміст і обсяг понять, а не логічну форму.

Порівнянні поняття бувають сумісні й несумісні.

Сумісними називаються поняття, обсяг яких цілком або частково збігається. Зміст сумісних понять різний, але деякі ознаки їх можуть бути спільними.

Несумісними називаються поняття, обсяг яких не збігаєть­ся в жодній своїй частині. Зміст несумісних понять не тільки різний. Тут видові ознаки одного поняття виключають ви­дові ознаки другого. Але родова ознака несумісних понять є спільною.


Серед сумісних понять розрізняють три види відношень 1) відношення тотожності, 2) підпорядкування і 3) перехре­щення.
2. Відношення тотожності

Тотожними називаються поняття, що відображають один і той же предмет. Обсяг тотожних понять збігається повністю, але зміст різний. Різними є не всі ознаки, а тільки специфічні, видові. Родова ж ознака тотожних понять є спільною. Наприклад, тотожними є такі поняття, як "Олесь Гончар" і "автор роману «Собор»". Обсяг цих понять є одним і тим же, він повністю збігається, зміст же цих понять дещо різний.

Тотожними будуть також поняття "Аристотелева логіка" і „традиційна логіка", "стаття 154 КК України" і "стаття, що передбачає відповідальність за спекуляцію" тощо.

Відношення між обсягами тотожних понять графічно зображають так (див. Рис.1). Обсяг поняття А і обсяг поняття В повністю збігаються.

Зі сказаного випливає, що логіка не знає понять, у котрих, окрім обсягу, повністю збігався б зміст. Є поняття, які відображають один і той же предмет, але немає понять, зміст яких був би одним і тим же. Але в практиці мислення бувають випадки, коли під тотожними мислять поняття, що мають нібито однаковий зміст. Таке тлумачення тотожності понять є неправильним.

3. Відношення підпорядкування

Відношення підпорядкування існує між такими поняттями, одне з яких входить як частина в обсяг другого.

У відношенні підпорядкування перебувають, наприклад, поняття „право" і "державне право". Обсяг поняття "держав­не право" входить до обсягу поняття "право" як частина його обсягу. Обсяг "право" ширше, ніж обсяг поняття "державне право".

Рис. 1 Рис. 2

Поняття з більшим обсягом називається підпорядковуючим, а поняття з меншим обсягом – підпорядкованим. У нашому прикладі поняття „право” є підпорядковуючим, а поняття "державне право" — підпорядкованим. Графічно відношення підпорядкування зображають так (див. рис. 2) Коло В означає поняття підпорядковуюче, а коло А — підпорядковане, обсяг якого становить частину обсягу підпорядковуючого поняття В.


З боку змісту між підпорядковуючим і підпорядкований поняттями існує таке відношення: підпорядковане понятті включає до свого змісту всі ознаки, властиві підпорядковую чому поняттю, плюс ознаки, специфічні тільки для підпорядкованого поняття. Наприклад, до поняття "державне право" входять усі ознаки "права" і, крім того, ознаки, що характеризують його як право державне.

Із цього випливає досить важливий висновок для пізнання: все, що утверджується про підпорядковуюче поняття, мі можемо утверджувати про підпорядковане поняття, тобто не можна мислити предмет, відображений у підпорядкованому понятті, без ознак, властивих підпорядковуючому поняттю! Так, говорячи про державне право, не можна забувати, що воно є право і, отже, має ознаки, властиві праву взагалі. У том же час не можна поширювати сказане про підпорядковане поняття на підпорядковуюче, оскільки специфічні ознаки підпорядкованого поняття не входить до змісту підпорядковуючого поняття.

Відношення підпорядкування може бути як між двома загальними, так і між загальним та одиничним поняттями, Якщо відношення підпорядкування існують між загальна ми поняттями, то підпорядковуюче поняття називається родом або родовим поняттям, а підпорядковане видом або видовим поняттям. Так, поняття "право" — це родове, а поняття "цивільне право" — видове; "угода" — це рід, а "до говір" — вид.

Якщо відношення підпорядкування існує між підпорядковуючим загальним і підпорядкованим одиничним поняттями, то підпорядковуюче поняття називається видом або видовим поняттям, а підпорядковане — індивідом (елементом сукупності). Так, відношення між поняттями "крадіжка" і "ця крадіжка" є відношення виду ("крадіжка") і індивіду ("ця крадіжка").

Відношення підпорядкування — це найпоширеніший і найважливіший тип логічних відношень між поняттями; він перебуває в основі багатьох логічних операцій, наприклад, у визначенні понять, узагальненні та обмеженні понять, розподілу термінів у судженнях, у категоричному силогізмі, індукції тощо.

4. Відношення перехрещення

Перехресними називаються поняття, обсяг яких тільки частково входить один в одного.

Так, поняття "студент" і "відмінник" перехрещуються, оскільки частина обсягу поняття "студент" входить до обсягу поняття "відмінник", а частина поняття "відмінник" входить до обсягу поняття "новатор" і "лауреат", "свідок" і "родич", „адвокат" і "захисник" тощо.

Графічно відношення між обсягами перехресних понять відображають так (див. рис. 3). Коло А позначає обсяг одного, а коло В — другого перехресного поняття. Із заштрихованої частини схеми видно, що обсяг перехресних понять у певній частині збігається. Щодо нашого прикладу це означає, що студенти є відмінниками, а деякі відмінники — студентами.

Зміст перехресних понять, за винятком родової ознаки, різний. Але видові ознаки не заперечують одна одну, навпаки, один і той же предмет може мати ознаки перехресних понять одночасно. Так, деякі люди в один і той же час є і студентами і відмінниками.

Серед несумісних понять розрізняють три види відношень: 1) порядності, 2) суперечності та 3) протилежності.

5. Відношення супідрядності

Відношення супідрядності існує між поняттями, які од­наково входять до одного й того ж роду. Такі поняття називаються супідрядними.



Рис. 3 Рис. 4

Наприклад, поняття "крадіжка" і "пограбування" супідрядні, оскільки вони є видами одного й того ж роду — "зло­чин проти особистої власності громадян". Супідрядними є також поняття "завдаток" і "застава", "хабар" і "халатність", „висилка" і "заслання".

Супідрядні поняття відображають так (див. рис. 4). Велике коло А позначає обсяг родового поняття (наприклад, "злочин проти власності"), а малі кола В і С — обсяг супідрядних (видових) понять ("крадіжка" і "грабіж").


Обсяг супідрядних понять не збігається в жодній своїм частині. Це означає, що немає предметів, котрі входили б до обсягу двох супідрядних понять (у поняття Вів поняття С) одночасно.

Це положення логіки має важливе значення для кримінально-правової теорії та судової практики. Та чи інша конкретна суспільно небезпечна дія може бути кваліфікована тільки за якоюсь однією супідрядною статтею кодексу, наприклад, за статтею, що описує грабіж, а не за обома цими статтями одночасно.

Зміст супідрядних понять в цілому відмінний, але, окрім родової ознаки, загальними можуть бути і деякі видові ознаки.

Наприклад: а) Крадіжка є 1) злочин, що полягає у 2) таємному 3) викраденні особистого майна громадян; б) Грабіж є 1) злочин, який полягає у 2) відкритому 3) викраданні особистого майна громадян.

Тут однаковими є родова ознака ("злочин") і одна видова ознака ("викрадання особистого майна громадян").

Збіг деяких ознак змісту супідрядних понять призводить іноді до зміщення предметів у дійсності. Так, часті випадки, коли грабіж сплутують (неправильно кваліфікують) із розбоєм, а розбій — із грабежем; шахрайство — з крадіжкою; образа дією — з легким тілесним пошкодженням і т. д.

Щоб уникнути подібних помилок, необхідно у кожному випадку точно визначити ті істотні ознаки, за якими конкретний предмет (дія) відноситься до певного класу предметів.
6. Відношення суперечності

Відношення суперечності існує між такими двома поняттями, одне з яких має певні ознаки, а друге — ці ж ознаки заперечує, не стверджуючи якихось нових. Такі поняття називаються суперечливими.

Прикладами суперечливих понять можна назвати такі: "винний" і "невинний", "осудний" і "неосудний", "законний" і "незаконний", "обґрунтований" і "необґрунтований", "злочинне" і "незлочинне", "каране" і "некаране" тощо.

Відношення суперечності існує між негативним і відповідним позитивним поняттям.

Змістом одного із суперечливих понять є сукупність певних ознак, а змістом другого — заперечення саме цих ознак.


Так, змістом поняття "незаконний" є відсутність у предмета мислення тих ознак, котрі складають зміст поняття "закон­ний”

Обсяги суперечливих понять виключають одне одного. Один і той же предмет не може входити до обсягу обох суперечливих понять одночасно. Він може належати до класу тільки одного з них.

Обсяги суперечливих понять вичерпують увесь обсяг родового поняття. Окрім двох даних суперечливих понять, рід ніякого проміжного третього поняття не має.

Ці логічні положення покладено в основу багатьох кримінально-процесуальних вимог юридичного закону. Так, суд, розв’язуючи питання про вину звинувачуваного, не може посісти якусь середню між винністю і невинністю точку зору. Він має визначити звинуваченого або винним, або ж невинним. Вирок також може бути або законним, або незаконним і не може бути і тим і іншим одночасно. Та чи інша конкретна дія є злочинною, або незлочинною і т.д.


Рис. 5

Відношення між суперечливими поняттями відображають так (див. рис. 5).

7. Відношення протилежності (супротивності)

Відношення протилежності (супротивності) існує між двома поняттями, із котрих одне заперечує друге при допомозі утвердження нових ознак, несумісних із ознаками запере чуваного поняття.

Протилежні, наприклад, поняття "грубість" і "ніжність", „білий" і "чорний", "високий" і "низький", "революція" і "контрреволюція" тощо.

Зміст одного супротивного поняття не тільки включає зміст другого, а й протилежний йому. Тому супротивні поняття не можуть застосовуватися до одного й того ж предмета одночасно. Не можна, наприклад, сказати, що даний предмет є і білим, і чорним, що дія звинувачуваного і навмисна, і ненав­мисна водночас.

Обсяги двох протилежних понять не вичерпують обсяг родового поняття, між ними може бути третє поняття. Так, між білим і чорним знаходиться зелений, червоний та інші кольори; окрім навмисної і ненавмисної дії, існує ще само­впевненість тощо.


Тому, якщо предмет не входить до обсягу одного про­тилежного поняття, то це ще не означає, що він входить до обсягу другого. Він може відноситися до якогось іншого класу предметів даного роду. Так, якщо смерть потерпілого не є нещасним випадком, то звідси ще не випливає, що має місце вбивство. Смерть потерпілого могла бути наслідком само­губства.

Протилежні поняття графічно зображуються так (див. рис. 6).




Рис. 6

Операції над поняттями

Операції над поняттями — це такі логічні дії, унаслідок яких утворюються нові поняття. Оскільки обсяг понять роз­глядається як клас, із яким проводяться ці операції, то ос­танні й називаються операціями з класами. Унаслідок цих операцій (операцій над поняттями) здобувають нові класи. Розгляньмо такі операції над поняттями: а) складання, б) множення, в) заперечення, г) узагальнення і обмеження по­нять.

А. Операція складання понять полягає в об'єднанні двох чи кількох класів у один клас.

, операція складання понять "обвинувальний присуд" і "иніфавдувальний присуд" полягає в об'єднанні класу обви-іі\ на гіі.пих присудів з класом виправдувальних присудів у один ієни', пбо в одне поняття "обвинувальний присуд" літе-\. а поняття "виправдувальний присуд" — літерою В, то іьтат цієї операції можна відобразити графічно так (див. .). Заштрихована поверхня є клас присудів. Ві допомогою операції складання можна об'єднати кла-Щ і поняття), що перебувають між собою у найрізноманітні-шдношеннях: тотожності, підпорядкування, перехрещен­ії ідрядності, суперечності, протилежності. Наприклад, при іині понять "свідки" (А) і "родичі" (В), які перебува-мідноіпенні перехрещення, ми здобудемо новий клас Н), до якого увійдуть не тільки свідки, що не є родичами, котрі не є свідками, а й родичі-свідки. При складанні


і. "договір" (А) та "угода" (В), між котрими існують відно-і и підпорядкування, здобудуть новий клас (заштрихова-нп Поверхня рис. 9), до якого увійдуть не тільки угоди, що не шорами, а й угоди, які є договорами.

Рис. 7 Рис. 8

і їм час операції складання понять часто користуються

шиком "або". Він уживається не в розділювальному, а

і п.но-розділювальному значенні. Це слід мати на увазі

і чумяченні правових норм. Так, за ст. 161 КК України,

і гься про те, що "Полювання в заборонений час, або в

і юних місцях, або забороненими знаряддями і спосо-

Ййми. чи то на звірів і птахів, полювання на котрих повністю

чіе...— карається...", відповідальність будуть нести

п і.п особи, що займаються полюванням у заборонений ■ п особи, які займаються полюванням у недозволених їх, або на звірів і птахів, полювання на котрих повністю

і ми яг понять або В", здобутий унаслідок операції скла-

і,і об'єднання класів, що відповідають поняттям А і В.

иираз "А або В", наприклад "студенти або спортсмени",

ніс, що до цього нового класу входять не тільки студен

ти, котрі не є спортсменами, і спортсмени, які не є студентами, а й студенти, котрі одночасно є і спортсменами.

Б. Операція множення понять полягає в пошуку такий предметів (елементів), котрі входять одночасно до класу обок помножуваних понять. Наприклад, операція множення по нять "свідок" (А) і "родич" {В) полягає в пошуку таких елв« ментів серед класу свідків і таких елементів серед класу ро дичів, котрі одночасно входять до обох класів, тобто таких людей, які є одночасно і свідками і родичами.

Рис. 9 Рис. 10

Графічно результат цієї операції можна відобразити тая (див. рис. 10). Заштрихована частина поверхні і означає шу> кане класу предметів, тобто тих людей, котрі є одночасно і свідками, і родичами


Операцію множення можна проводити з поняттями, що перебувають між собою у різних відношеннях. Наприклад, якщо нам треба провести операцію множення понять "зло чин" (А) і "посадовий злочин" (5), що перебувають у відпо шенні підпорядкування, то ми виділяємо такі елементи підпо рядкування, котрі одночасно входять до обох цих класів, тоб­то відшукуємо такі злочини взагалі, які одночасно є і посадо­вими.

Графічно результат операції множення цих понять мати ме таке відображення (див. рис. 11). Заштрихована поверх­ня позначає клас тих елементів (злочинів), котрі одночасні входять до поняття А ("злочин") і до поняття В ("посадовії! злочин").

Під час множення понять, обсяг яких не збігається, мі здобуваємо нульове поняття. Наприклад, нам необхідно при вести операцію множення над поняттями "навмисно" і "не обережно". Оскільки обсяг цих понять не має загальних елі МЄКТІВ, то здобута внаслідок операції множення множинність /іпі с одночасно навмисною і необережною і буде нульовим

К.ЛІІСОМ.

множення позначається здебільшого за допо-

|пм< < і її • -і ч ■ 111 її їси "і" ("студент і спортсмен", "право і дер-. "хпбар і халатність"), котрий вживається у по-іьиому вивченні.

ічіцщ .кіперечення поняття А полягає в утворенні пінти — не-А, обсяг якого, складений з обсягом по-і І і і мій шить логічний клас сфери предметів, про яку ініугмо.

ід, сферою нашого міркування є юридичні уго-

іочи поняття "купівля-продаж" (А), ми здобуде-

і и "не купівля-продаж" (не-А). Склавши поняття

}Нн їм продаж" і "не купівля-продаж", ми здобудемо клас

^Ніінмч угод.

Рис. 11 Рис. 12

і по результат цієї операції можна уявити так (див.

і і \т квадрат — це сфера предметів, про яку ми міркує-

і>му випадку юридичні угоди). Коло поняття (А)

родаж". Заштрихована частина квадрата — понят-


I) "не купівля-продаж". Поняття не-А, що заперечує

.. і, має певний обсяг. Так, до обсягу поняття "не куп-

між" (не-А) увійде не все, що завгодно, не будь-який

мионості, наприклад дерево, дім, людина і т. д., а

11 елементи класу юридичних угод, котрі не є купів-

Ііидіїжем, не входять до обсягу поняття А. Та оскільки

■ предмет або явище матеріального світу може розгля-

||ііп н ними у складі різних класів предметів, то обсяг конк-

і о поняття не-А перебуватиме у залежності від обсягу

II» і і фсри предметів, про яку ми міркуємо.

11 .приклад, якщо сферою предметів, про яку ми міркуємо,

піочинів взагалі, то до обсягу поняття "не крадіжка"

її ідобутого завдяки запереченню поняття "крадіжка"

І-АІ увійдуть усі злочини, що не є крадіжкою, а саме: всі дер-

і'іочини, усі злочини проти власності, за винятком

ррнпі і ип, злочини проти життя, здоров'я, свободи і гідності

особи і т. д. Якщо ж сферою предметів, про яку ми міркуємо, є злочини проти особистої власності громадян, то до обсяг\ поняття "не крадіжка" (не-А), утвореного за допомогою запс речення поняття "крадіжка" (А), увійдуть уже не всі злочини, передбачені Кримінальним кодексом, окрім крадіжки, її тільки злочини проти особистої власності громадян, що не і крадіжкою, тобто грабіж, розбій, шахрайство, шантаж і т. д. Поняття (А і не-А), здобуті завдяки операції заперечення, перебувають між собою у відношенні суперечності.

2.9. Узагальнення і обмеження понять

У практиці мислення нам часто доводиться переходити від одних понять до інших. Так, ми можемо перейти від по няття "халатність" до поняття "посадовий злочин", від по няття "посадовий злочин" — до поняття "злочин", від остан нього — до поняття "діяння" і, навпаки, від поняття "діяння" до поняття "злочин", від нього — до поняття "посадовий зло чин" і т. д.


Логічна операція, за допомогою якої відбувається перехід від поняття з меншим обсягом до поняття з більшим обся гом, називається узагальненням. Узагальнити поняття — ол начає перейти від виду до роду.

Логічна дія, у процесі котрої відбувається перехід від по няття з більшим обсягом до поняття з меншим обсягом, називається обмеженням. При обмеженні ми йдемо від роду до виду.

Наприклад, коли від поняття "договір" ми переходимо де поняття "угода", а від нього до поняття "цивільні правовідно сини", а потім до поняття "правовідносини" — ми узагалі» нюємо поняття. Якщо ж від поняття "договір" ми перейдемо до поняття "страхування", а від нього — до поняття "майно ве страхування", то ми обмежуємо поняття (див. рис. 13).

Рис. 13
узагальнення і обмеження понять не безконеч

и кі/альнення є категорії. Категорії — це поняття

ироким обсягом. Категорії не мають роду, тому

ься узагальненню. Наприклад, такі категорії, як

"смідомість", "рух", "сутність", "явище", "кількість", гоїцо, не узагальнюються, від них не можна перейти і. інших понять із великим обсягом.

м обмеження є одиничне поняття. Так, обмежен-

н "крадіжка" буде "крадіжка, скоєна Петровим".

і 'її.ненця і обмеження може бути як правильним, так

' її.ним. Щоб ці операції були правильними, необхі-

і альненні переходити від виду до роду, а при об-

иід роду до виду. Якщо ж при узагальненні ми

ні до поняття, яке є родом щодо вихідного поняття,

ілі.нення буде неправильним. Не можна, наприк-

' п.пюючи поняття "крадіжка", перейти до поняття

ін'кільки грабіж не є родом для крадіжки.

меженні трапляються помилки, коли поняття, до

і їдять, не є видом щодо того поняття, яке обмежуєть-

наприклад, обмежуючи поняття "держава", ми пе-

оняття "сім'я", то таке обмеження буде непра-

іьнення і обмеження понять дає змогу уточнити зміст


її м иять, установити відношення між ними, що досить

1,11)1 пізнання.

2.5. Логічна сутність кримінально-правової кваліфікації злочину
Кваліфікація злочину — це юридична оцінка конкретної суспільно небезпечної дії, відповідь на запитання про те, який злочин здійснено у даному випадку. Кваліфікацією називаєть­ся з'ясування відповідності розглядуваної дії (недіяльності) складу певного злочину, передбачуваного кримінальним за­коном. Для того, щоб кваліфікувати злочин, необхідно пр;і вильно визначити наявні ознаки скоєного і знати ознаки то складу злочину, котрий у ньому вбачається.

У логічному відношенні кваліфікація злочину є співвіднесення окремої суспільно небезпечної дії (бездіяльності) до певного "свого класу" (сукупності) предметів, застосування до скоєного одного з кримінально-правових понять (статті закону), передбачених законом.

Дати правильну кваліфікацію злочину — значить віднс сти конкретну суспільно небезпечну дію до того класу пред метів (злочинів), елементом котрої вони є, застосувати до скоєного те поняття, ознаками якого воно володіє.

Неправильна кваліфікація є включення дії до особи, до класу предметів (злочинів), до котрих ця дія насправді но входить, застосування для предмета (дії) поняття (статті за­кону), ознак якого воно не має. Неправильна кваліфікація злочину — це помилка не тільки судова, а й логічна.

Так, якщо дії обвинувачуваного, що проявилися у 1) від| критому 2) викраденні 3) майна без застосування насилля і погроз її застосування, кваліфіковані як розбійний напад, то ■піка кваліфікація неправильна. До обсягу поняття "розбій" ходять, складаючи його логічний клас, тільки такі дії, котрі

і цим 2) метою заволодіння 3) власним майном

11 динним з насиллям, небезпечним для життя

іГж, на яку вчинено напад, або з погрозою за-

ікого насильства. Кваліфікація ж як розбійного

інімуначуваного, в котрих відсутні названі озна-


ііип і» шнчає, що поняття "розбій" поширене на такий

ІІиі), нкий не входить до обсягу цього поняття і не є

^^Н^Іім /її і» логічного класу.

фіинція злочину — одне з основних завдань право-імс и дотримання законності вимагають, щоб кож-

н -псточна дія була кваліфікована за тією стат-

11 іні 'і мкнч) закону, котра передбачає вчинене, або за

ції І:і логічної точки зору ця вимога полягає в

і ожної суспільно небезпечної дії застосовува-

■ і поняття, ознаками якої воно наділене. Відхід

и ми и призводить до помилок: судової помилки за

і ИМ ВМІСТОМ і логічної помилки за формальною

німі) правильністю.