refik.in.ua 1 2 3 4
Лекція 20. Загальні підходи до формування та обліку витрат діяльності підприємства


1.1. Основні вимоги до визнання та оцінки витрат

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 3 під витратами розуміють зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесків власників).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Норми П(С)БО 16 стосуються

Норми П(С)БО 16 не стосуються

юридичних осіб всіх форм власності

банків, бюджетних установ

витрат з виконання будівельних контрактів та надання послуг для їх виконання


У П(С)БО 16 трактуються нові терміни.

Елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат.

Непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Нормальна потужність - очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Об'єкт обліку витрат — продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Необхідною умовою відображення витрат у фінансовій звітності є їх визнання та достовірна оцінка.

Нормами П(С)БО 16 суворо регламентуються умови визнання витрат підприємства. Так, згідно п. 5-8 даного положення витрати визнаються за наступних умов:


  1. Зменшення активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Приклад: списання матеріалів на виробництво; нарахування заробітної плати персоналу підприємства.

  2. Визнання на основі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів. Приклад: нарахування амортизації основних засобів, нарахування амортизації нематеріальних активів.

  3. Негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємства. Приклад: уцінка запасів, створення резерву сумнівних боргів.

4. Можлива достовірна оцінка суми витрат.

Витрати включаються до Звіту про фінансові результати на підставі принципу відповідності. Тому витрати визнаються в момент виникнення і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Крім того, витрати визнаються на підставі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

Приклад

ТзОВ "Марс" відвантажило покупцям продукцію на суму 10 тис. грн. На підприємстві відображають дохід у сумі 10 тис. грн., а також одночасно необхідно визнати витрати, що були пов'язані з отриманням цього доходу, тобто собівартість продукції в сумі 7,8 тис. грн.

Порядок розкриття інформації про витрати у примітках до фінансової звітності наведено в лекції 35. Таким чином, норми положення (стандарту) бухгалтерського обліку П(С)БО 16 практично повністю відповідають нормам міжнародних стандартів фінансової звітності.


1.2. Класифікація витрат

Відповідно до вимог П(С)БО 16 витрати можна класифікувати за різними ознаками. Класифікація витрат за характером зв'язку із об'єктом витрат (прямі та непрямі витрати) і характером поведінки (змінні і постійні).

За цільовим спрямуванням і техніко-економічним призначенням витрати поділяються на основні та накладні.

Основні - витрати, безпосередньо пов'язані з технологією виготовлення продукції: на сировину, матеріали, паливо, енергію на технологічні цілі; витрати на основну і додаткову заробітну плату виробничих робітників з відрахуваннями на соціальні заходи; витрати на утримання та експлуатацію обладнання, освоєння нових видів продукції.

Накладні - витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва, необхідні для його нормального функціонування. Вони поділяються на загальновиробничі (цехові) і адміністративні (збираються по підприємству в цілому). Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємством

За своїм складом витрати можуть бути однорідними (одноелементними) або комплексними.

Одноелементні витрати - включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо).

Комплексні витрати, які складаються з сукупності різнорідних витрат. Наприклад, витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання включають амортизацію обладнання і транспортних засобів, витрати на експлуатацію обладнання, внутрішньозаводські переміщення вантажів, знос малоцінних та швидкозношуваних інструментів і пристосувань, а також інші витрати.

В залежності від часу виникнення і віднесення на собівартість витрати поділяються на поточні та витрати майбутнього періоду.

Поточні - витрати на виробництво і реалізацію продукції даного звітного періоду.


Витрати майбутнього періоду - витрати, які здійснені протягом звітного періоду, але підлягають включенню до собівартості продукції в наступні звітні періоди.

За своєю цілісністю витрати поділяються на продуктивні і непродуктивні.

Продуктивні витрати - залежать від характеру господарської діяльності підприємства і передбачаються кошторисом витрат на виробництво та планом економічного і соціального розвитку. До них відносять більшу частину витрат, які утворюють собівартість продукції.

Непродуктивні витрати (втрати) - утворюються через недоліки в технології та організації виробництва (втрати від браку, простоїв тощо).

Залежно від видів діяльності всі витрати можна розподілити на дві великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають в процесі надзвичайної діяльності. В свою чергу витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності можна розподілити на витрати від операційної (основної та іншої) діяльності, інвестиційної, фінансової діяльності (рис. 1.1.).




Рис. 1.1. Класифікація витрат залежно від видів діяльності

1.3. Формування та облік собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

У загальній системі показників, що характеризують ефективність виробництва (господарювання) як усього підприємства так і його підрозділів, основне місце належить собівартості, склад якої визначається витратами, що її формують.

Виходячи з принципу історичної собівартості, вона складається з усіх витрат виробництва, що виражені в грошовій формі. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включається: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати. Тобто при розрахунку собівартості виготовлених на підприємстві активів до уваги беруться лише витрати, пов'язані з процесом виробництва.


Узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг ведеться на рахунку 90 "Собівартість реалізації".

Рахунок 90 - активний, призначений для обліку господарських процесів.

По дебету рахунку 90 "Собівартість реалізації" на підставі бухгалтерських довідок, накладних, рахунків відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), по кредиту - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати", яке оформлюється довідкою бухгалтерії. Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду - 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності".

Рахунок 90 "Собівартість реалізації" має такі субрахунки:

=> субрахунок 901 "Собівартість реалізованої готової продукції", на якому ведеться облік виробничої собівартості реалізованої готової продукції;

=> субрахунок 902 "Собівартість реалізованих товарів" призначений для відображення собівартості реалізованих товарів;

=> субрахунок 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг", на якому ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт і послуг.

Дані по рахунку 90 відображаються у Звіті про фінансові результати ряд. 040.

Склад собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) представлено на рисунку 1.2. Собівартість реалізованих товарів визначається згідно Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".



Рис. 1.2. Склад собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг)

Основні бухгалтерські проводки з обліку собівартості реалізації наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Основні бухгалтерські проводки по рахунку 90



оп.

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Дебет

Кредит

1

Списана собівартість наданих послуг (виконаних робіт)

903 "Собівартість реалізо-ваних робіт і послуг"

23 "Виробництво"

2

Списана собівартість реалізованої продукції

901 "Собівартість реалізо-ваної готової продукції"

26 "Готова продукція"

3

Списана собівартість реалізованих товарів

902 "Собівартість реалізованих товарів"

28 "Товари"

4


Списана сума нерозподілених загальновиробничих витрат

90 "Собівартість реалізації"

91 "Загальновиробиичі витрати"

5

Відображена собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

79 "Фінансові результати"

90 "Собівартість реалізації"


1.4. Облік загальновиробничих витрат

Загальновиробничими є витрати, пов'язані з обслуговуванням основних допоміжних цехів управлінням ними. Загальновирооничі витрати поділяються на постійні і змінні. Відповідно до П(С)БО 16 перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

З метою більш повного виявлення резервів економії витрат на обслуговування виробництва, їх планування і облік проводять за статтями затвердженої номенклатури. В таблиці 1.2 наведена номенклатура (склад) статей загальновиробничих витрат.

Таблиця 1.2.

Номенклатура (склад) статей загальновиробничих витрат

з/п

Стаття витрат

Зміст і характеристика витрат

1

2

3

1


Витрати на управління виробництвом

Витрати на оплату праці апарату управління цехами, дільниця-

ми тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхуван-ня апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць

2

Амортизація

Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення. Амортизація нематеріа-льних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення

Продовження таблиці 1.2.

1

2

3

3

Витрати на утримання необоротних активів

Витрати на утримання, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення

4

Витрати на утримання виробничих приміщень

Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень

5

Витрати на удосконалення технології і організації виробництва


Витрати, пов'язані з удосконаленням технологій та організацією виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності та інших експлуа-таційних властивостей в ході виробничого процесу: витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи пра-цівників, зайнятих удосконаленням технології і організації ви-робництва; витрати на сировину, матеріали, покупні комплек-туючі і напівфабрикати; оплата послуг сторонніх організацій

6

Витрати на обслуговування виробничого процесу

Витрати на оплату праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи; медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг)

7

Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища

Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища Витрати, пов'язані із забезпеченням правил техніки безпеки праці, санітарно-гігіснічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду і контролю за діяльністю виробництв, цехів у встановленому законодавством порядку

8

Інші витрати

Витрати внаслідок технічно неминучого браку (якщо вони не виділяються в окрему статтю), оплата простоїв тощо

Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування ведеться на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати". Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі. Рахунок 91 - активний, витратний, збірно-розподільчий, призначений для обліку господарських процесів.


По дебету рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" відображається сума визнаних витрат, по кредиту - щомісячне з відповідним розподілом списання на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації".

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат або елементами.

Первинними документами при відображенні накопичення загальновиробничих витрат є накладна, рахунок, ВКО, виписка банку, авансовий звіт, розрахунок бухгалтерії тощо. Щомісячне списання загальновиробничих витрат за відповідним розподілом оформляється довідкою (розрахунком) бухгалтерії.

На рис. 1.3 наведено схему формування витрат по рахунку 91 за економічними елементами.




Рис. 1.3. Схема формування витрат по рахунку 91 «Загально виробничі витрати»

По закінченні місяця загальновиробничі витрати розподіляються за кожним цехом окремо між придатною продукцією і виправним браком, між товарною продукцією і незавершеним виробництвом, а також між виробами (групами виробів) (рис. 1.4).



Рис. 1.4. Модель розподілу загально виробничих витрат

Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (часу роботи, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (машино-години, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо) при нормальній потужності яка визначається підприємством самостійно і відображається з обліковій політиці. При цьому) під нормальною потужністю розуміють очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.


Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) в період їх виникнення. Усі розподілені витрати є елементами собівартості готової продукції та незавершеного виробництва. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Розподіл загальновиробничих витрат виконується в наступній послідовності:

=> перший етап - всі загальновиробничі витрати поділяються на постійні (що не залежать від обсягів виробництва) і змінні (безпосередньо зв'язані з масштабами діяльності);

=> другий етап — вибір бази розподілу. В залежності від особливостей відповідних виробництв застосовуються наступні бази розподілу загальновиробничих витрат:


  1. пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників (без прогресивно-преміальних доплат). Може бути використаний в порядку виключення тільки на підприємствах з однаковим рівнем механізації і автоматизації виробництва (швейних, взуттєвих, шкіряних, консервних);

  2. пропорційно витратам по переробці (хімічна, нафтопереробна промисловість);

  3. пропорційно кількості (масі) виготовленої продукції (металургія, виробництво будівельних матеріалів, гірничодобувна промисловість);

  4. пропорційно часу роботи об'єднання тощо.

=> третій етап - визначення нормальної потужності підприємства, то вираження її в одиницях виміру вибраної бази. Щоб розрахувати нормальну потужність, необхідно врахувати не тільки чисто технічний потенціал обладнання, але і змінний режим роботи, тенденції попиту на продукцію тощо;

=> четвертий етап - обчислення суми постійних і змінних загальновиробничих витрат за умови досягнення підприємством нормальної потужності. Якщо ваше підприємство цього рівня ще не досягло, то без серйозного економічного прогнозування тут не обійтись;

=> п'ятий етап - розрахунок питомих показників постійних і змінних витрат на одиницю бази розподілу. Розділивши відповідні суми витрат на раніше визначену нормальну потужність, отримують планові нормативи змінних і постійних накладних витрат в розрахунку на одиницю бази (на кожну відпрацьовану машино-годину, на кожну гривню відрядної зарплати промислово-виробничого персоналу, на одиницю випущеної продукції тощо).

Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах нормативів, вважаються розподіленими і списуються в Д-т рах. 23 "Виробництво". Інші витрати є нерозподіленими і попадають в Д-т рах. 90 "Собівартість реалізації".


следующая страница >>