refik.in.ua 1 2 3 4

Кримінальне право ІІ семестр Особлива частина


12. 09

ІІ. В межах відмежування крадіжки від розкрадання чужого майна – за ст.. 191

А) якщо суб’єкт, який має певні повноваження відносно чужого майна, викрадає таке майно не використовуючи в жодній мірі свої повноваження, він має нести відповідальність за крадіжку.

Б) Якщо особа взагалі не має повноважень щодо чужого майна, а має лише доступ до нього у зв’язку зі здійсненням службових обов’язків, заволодіння таким майном кваліфікується як крадіжка.

ІІІ. Відмежування крадіжки від грабежу


  1. Викрадення у присутності осіб, на потурання яких розраховує винний,насамперед у присутності родичів злочинця, на практиці кваліфікується як крадіжка. – позиція Матишевського. Якщо такі особи виражають хоча б найменшу незгоду з викраденням, вчинене кваліфікується як грабіж.

  2. Колізія між тим, чи дії є відкритими і закритими (коли бачать, але думає, що ні).

Переростання крадіжки у більш суспільно небезпечні посягання. Особливості кваліфікації дивись абз. 3 п. 4 Постанови + абз. 3 п. 24 Постанови.

Переростання має місце, якщо:

А) дії по викраденню майна були розпочаті таємно;

Б) Виявлені потерпілим чи сторонньою особою на етапі незакінченого замаху. (на практиці як переростання кваліфікуються відповідні дії суб’єкта виявленого винесення майна з під’їзду будинку

в) дії по заволодінню або утриманню майна продовжуються, при цьому суб’єкт діє відкрито або навіть застосовує насильство з метою заволодіння чужим майном.

Таким чином крадіжка переростає у грабіж, а за наявності насильства грабіж чи розбій залежно від х-теру цього насильства.

Відповідно до тенденцій практики таке переростання кваліфікується як одиничний злочин – за ст.186 або ст. 187.

При цьому кваліфікуючі ознаки характерні для крадіжки «переносяться» на грабіж чи розбій. (див. абз. 3 п. 24 П)

З теоретичної точки зору є заперечення проти перенесення ознаки «група осіб за попередньою змовою», оскільки ця змова стосувалася саме крадіжки. Так само з проникнення: якщо переростання крадіжки у більше небезпечні посягання відбувається у приміщенні, то сумнівною видається інкримінування ознаки проникнення для грабежу чи розбою.


Грабіж – ст. 186 – Особливості ЮСЗ пов’язані з відкритим способом викрадення майна. Викрадення є відкритим, якщо воно вчинене у присутності власника або сторонніх осіб, помітно для них, при цьому такі особи усвідомлюють факт протиправного вилучення чужого майна. У теорії виділяють 2 види грабежу


  • Простий (ненасильницький) і насильницький грабіж (ч. 2 ст. 186), при якому відповідне психічне або фізичне насильство розглядається як спосіб заволодіння майном. На практиці проблемним питанням є віднесення до того чи іншого виду грабежу заволодіння майном шляхом «в ривку» (шапку чи сумочку зірвати). Якщо такий ривок супроводжується фізичним болем (ст. 126) або поєднюється з подоланням опору потерпілого, вчинене має кваліфікуватись як насильницький грабіж.

Розмежування насильницького і розбою

Розмежування у грабежі визначене як таке, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, а у розбої що є небезпечним. Х-ристику таких видів насильства дивись п. 5, 9, 10 Постанови.

Критерії відмежування:

  • За наслідками застосованого насильства. Якщо такими наслідками є лише фізичний біль, синці, подряпини чи інші скороминущі наслідки (шишка, гуля) аж до ЛТУ без розгляду здоров’я (до 6 днів лікування включно) насильство не є небезпечним…

  • Якщо такі наслідки ЛТУ, СТУ, ТТУ або смерть, насильство є небезпечним.

  1. За відсутністю або наявністю небезпеки для життя або здоров’я в момент заподіяння. Про таку небезпеку можуть свідчити: втрата свідомості, придушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї (п. 9 П), небезпечних наркотичних, психотропних, отруйних речовин (п. 10) тощо. Перелік не є вичерпним.

  2. За змістом погрози:
  • При грабежі суб’єкт виражає погрозу побити, викрутити руки, вирвати волосся і таке інше, тобто застосувати насильство, що не є небезпечним… погроза при розбої – див. а. 1 п. 12 П.


Розбій – ст. 187

Особливості ЮСЗ:

  1. Розбій є двосуб’єктним злочином. Додатковий об’єкт є тілесне здоров’я потерпілого.

  2. На розбій взагалі не має предмету злочину.

  3. Об’єктивна сторона розбою визначена в законі як поєднання 2 взаємопов’язаних дій: напад+насильство або погроза.

Оскільки у теорії під нападом розуміють фізичне насильство або погрозу з метою досягнення мети, то об’єктивна мета розбою фактично включає 2 насильницькі дії, які, як правило, не виокремлюються. Отже розбій вважається закінченим з моменту застосування фізичного насильства або погрози з метою заволодіння майном.

  1. Розбій прийнято називати злочином з усіченим складом, оскільки жодна дія по посяганню на основний об’єкт до складу суб. Сторони не входить. Насильство може розглядатись як створення обстановки, усунення перешкод для подальшого заволодіння майном, тобто дія підготовча.

  2. Суб’єкт. сторона розбою передбачає умисну вину, проте на практиці статтею 187 охоплюють необережні наслідки застосованого насильства.

Кваліфікація насильства при розбої

Зміст, наслідки, Насильство

Фк

Обґрунтування з позицій правозастосовчих

З Теорії

Побої, інші насильницькі дії, небезпечні в момент заподіяння

Ч.1 ст 187

Абз. 1 п. 11

Конкурування частини і цілого. Насильство – частина, розбій – ціле.

ЛТУ; Умисні СТТУ

Ч. 1 ст187


-ІІ-




Необережне СТТУ

А) ч 1 ст 187

Б) ч1 ст 187, ст.128

А ) На практиці обирається, щоб не погіршувати кваліфікацію дій суб’єкта порівняно з тим, хто заподіяв умисні СТТУ

Б) З точки зору теорії – необережні наслідки, насильства не повинні охоплюватись умисним УСЗ розбою

Умисні або необережні ТТУ

Ч. 4 ст. 187

Абз. 2 п. 11

Ч. 4 ст. 187 не вказує форму вини щодо ТТУ, отже вона може бути як умисною, так і необережною

Умисне ТТУ, що спричинило смерть

Ч.4 ст. 187; ч.2 ст. 121

Абз. 7 п. 11

Переростання частини й цілого у сукупність, смерть не охоплюється ЮСЗ розбою

Умисне вбивство

Ч. 4 ст. 187 п. 6 ч.2 ст. 115;

Абз 3 п 11

Переростання частини й цілого у сукупність, смерть не охоплюється ЮСЗ розбою

Вбивство через необережність

Ч. 4 (?) або ч. 1 ст.187; ч. 1 ст. 119

Абз 4 п 11

У постанові ППВСУ незазначена частина ст.. 187, яку потрібно інкримінувати, оскільки ця ситуація відрізняється від попередньої лише психічним ставленням до наслідку-смерті, який виходить за межі юридичного складу розбою, кваліфікація повинна бути однотипною




Погроза вбивством

Ч. 1 ст. 187

Абз 5 п. 12

Конкуренція частини і цілого

Anna.barikova@gmail.com

melnychenko@bk.ru

ППСУ, подивитись як описано предмет, зад№ 1 і 3 з практикуму злочини проти власності. 1 – Лесик… з повним варіантом обґрунтування.

Вимагання ст. 189

Особливості ЮСЗ:

1 ) на відміну від традиційних розкрадань вимагання має більш широкий предмет, крім майна предметом може бути право на майно або дії майнового х-ру (за старою постановою 1992).

Оскільки за ст. 316 ЦК право власності – це право особи на річ (а не на послуги, об’єкт вимагання є ширшим безпосередньо за об’єкт розкрадання)

2 ) за конструкцією об’єктивної сторони ч. 1 ст. 189 передбачає вчинення 2, поєднаних між собою дій. Вимога майнового х-рактеру + загроза.

Об’єктивна сторона тих каліф. Видів вимагання, які включають застосування фізичного насильства (ч. 3, 4 ст. 189) може змінюватись:

  • Традиційний – об’єктивна сторона буде включати 3 дії: вимога + загроза + насильство;

  • Нетрадиційний – зміст загрози втрачає значення і кваліфікуюча ознака приєднується безпосередньо до вимоги

3 ) За конструкцією об’єктивної сторони вимагання є злочином з формальним складом – вважається закінченим з моменту пред’явлення майнової вимоги, поєднаної з насильством. Це не стосується деяких кваліфікованих видів вимагання, в яких обов’язковим є настання наслідків. По моменту абз 3 п. 8 Постанови.

4 ) психічне насильство (погроза) при вимаганні може стосуватись як самого потерпілого, так і його близьких родичів (невдале описання родичі, безпосередньо випливає з тексту з ч. 1 ст. 189 + абз 2 п. 8)


Очевидно фізичне насильство при вимаганні також може застосовуватись не до самого потерпілого, а до його близьких. (ВИЗНАЧИТИСЬ З КВАЛІФІКАЦІЄЮ ТАКОГО НАСИЛЬСТВА, глянути в коментарях)

5 ) Зміст погрози при вимаганні є широким і включає:

А ) погрозу насильством;

Б ) погрозу обмеження прав, свобод або законних інтересів;

В ) погроза знищення чи пошкодження майна;

Г ) погроза розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці.

154 ст!!! дві останні ознаки.

6 ) Особливістю ЮСЗ є також зв’язок між діями при вимаганні; детально в наступному

Відмежування вимагання від насильницького грабежу і розбою

І. За предметом злочину – при грабежі і розбої це тільки чуже майно

При вимаганні – чуже майно, право на майно, дії майнового х-рактеру

ІІ. За моментом закінчення злочинів:

А ) грабіж – матеріальний ЮСЗ, закінчений з моменту настання наслідків у вигляді майнової шкоди;

Б ) Розбій – усічений ЮСЗ, закінчений з моменту насильницького нападу з метою заволодіння майном і вимагання; формальний ЮСЗ – з моменту вчинення двох дій – вимоги+погроза.

ІІІ. За зв’язком дій, які утворюють об’єктивну сторону:

А ) при грабежі і розбої насильство або погроза спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування

Б ) при вимаганні можливі 3 варіанти зв’язку дій, які утворюють об’єктивну сторону –


  • Вимога передачі майна + погроза на майбутнє; ----- просять зараз, бо вб’ють через певний проміжок часу

  • Фізичне насильство або погроза негайно + вимога на майбутнє --- зараз б’ють, а заставляють завтра принести гроші

  • І вимога і погроза спрямовані на майбутнє --- будеш в кінці місяця сплачувати певну винагороду, інакше там вб’єм

Подив. Абз. 6 п. 12 ППВСУ

Вже давай гроші, бо зараз же вб’єм – розбій.


В окремих випадках можлива сукупність насильницького грабежу чи розбою і вимагання. Ідеться про ситуації, коли суб’єкт застосовує фізичне насильство або погрозу з метою негайного заволодіння майном, проте у зв’язку з відсутністю такого майна у потерпілого вимога про його передачу переноситься на майбутнє. Загальний підхід – абз. 7 п. 12 П:

Ст. 15, ч. … ст.. 186; ч. … ст..189

Ч. … ст.. 187; ч. … ст. 189

Проблемним є питання інкримінування ознаки «повторно» для вимагання.

З точки зору теорії злочини за будь-яких умов розпочинаються не одночасно, тому вимагання має кваліфікуватись як повторне.



ЗАВДАННЯ – ТАБЛИЦЮ, ЯКУ МАЛЮВАЛИ ПО СКЛАДАХ І РОЗБОЮ НАМАЛЮВАТИ ПО СКЛАДАХ ВИМАГАННЯ – НА 2 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ.

Ста

Стаття 190 - Шахрайство

1 ) Від традиційних розкрадань предметом шахрайства може бути не тільки чуже майно, але й право на майно.

2 ) Спосіб заволодіння майном визначений у законі за допомогою 2 ознак:

Обман (д. абз. 2 п. 17 Постанови) та зловживання довірою (д. абз. 2 п. 17)

При шахрайстві, незалежно 1-ий чи 2-гий спосіб потерпілий добровільно передає майно або право на нього суб’єкту злочину або не заперечує проти його заволодіння.

Добровільність передбачає наявність дорослої осудної особи, яка усвідомлює ха-ри значення своїх дій. Воля повинна керувати свідомістю. Підхд до кваліфікації випадків, поєднаних з обманом малолітніх психічно хворих, див лекцію до ст. 185. Одержання права на майно від таких осіб взагалі не утворює складу злочину.

Шахрайство та інші злочини:

Розмежування та кваліфікація за сукупністю:

  • Якщо обман або зловживання довірою при шахрайстві самі по собі містять склад іншого злочину (наприклад використання підроблених документів…) вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів – стаття 190 та статті 357, 358, 353… Дивись абз. 1 п. 19 П.


Починаючи з ст. 361

  • Шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з виконанням ОЕП за загалним правилом охоплюється ч. 3 ст. 190, абз. 3 . п. 19. Якщо ж таке втручання призвело до витоку, втрати, підробки інформації,.. такі шкідливі наслідки для ЕОМ комп’ютерних мереж складом шахрайства не охоплюються і повинні кваліфікуватись окремо за нормами розділу XVI.

Класифікація дій владою і службовим становищем. Медики, які видають за гроші справки. Слідчі збираються домовитись з експертами, щоб не передавати дійсні докази. Очевидно, тут наявна конкуренція статті 190 (яка більш точно визначає спосіб) і ч. 2 ст. 191 (яка конкретизує специфіку суб’єкта), отже конкуренція двох спеціальних норм. Така конкуренція повинна вирішуватись на користь більш небезпечного складу – ч. 2 ст. 191.

Якщо ж службова особа зловживаючи владою чи становищем заволодіває правом на майно, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – ст.. 190 і ст.. 364. (ст. 191 не передбачає як предмет злочину право на майно).

  1. Шахрайство слід відмежовувати від хабарництва. Отримання майна службовою особою з умовою виконання будь-якого зобов’язання, яке винна особа і не збиралась виконувати слід кваліфікувати як шахрайство (абз 1 п. 18 постанови).

Якщо службова особа отримує незаконну винагороду за дії, які виходять за межі її компетенції, вчинене не може кваліфікуватись як одержання хабара і за наявності обману становить шахрайство.

Підхід до кваліфікації дій службової особи, яка отримує винагороду начебто для передачі будь-кому як хабара і не має наміру її передавати (див. абз. 1 п. 11). Якщо особа заволодіває майном, свідомо скориставшись помилкою потерпілого, то вчинене не можна кваліфікувати як шахрайство. У деяких випадках, а саме (коли майно становить особливу історичну, наукову, культурну чи художню цінність) вчинене може кваліфікуватись за ст.. 193.

Стат. 191. Особливості ЮСЗ.


1 ) У статті 191 передбачено 2 відносно самостійних склади злочину:


  • У ч. 1 привласнення чи розтрата чужого майна (яке було ввірено особі чи перебувало у її віданні)

  • У ч. 2 – привласнення, розтрата чи … шляхом зловживання… службовою особою…

2 ) З об’єктивної сторони дії розписані як розтрата і привласнення є дуже подібними і важко розмежовуються. У теорії таке розмежування ще з радянських часів відбувалось з використанням 2 термінів:

  • Для привласнення («удержание» і розтрати «издержание». Такий підхід є не дуже вдалий, оскільки момент закінчення розкрадання пов’язувався з х-ром викраденого майна (за цією теорією при привласненні майно чи його еквівалент можна було виявити у винного, а при розтраті ні).

Відповідно до позиції пленуму ВСУ абз 2. П. 23 привласнення – це обернення майна на свою користь, а розтрата на користь інших осіб. З точки зору теорії такий підхід видається необґрунтованим, оскільки пов’язується з обставинами, які виходять за межі складу злочину.

Заволодіння шляхом зловживання службовим становищем на практиці інкримінується у тих випадках, коли суб’єкт не був наділений певними повноваженнями щодо майна, яке розкрадається, але використав своє службове становище для заволодіння таким майном (шляхом вказівок).

Проблемним на практиці є питання:

  • Чи є визначальним на кваліфікації за ст. 191 сам факт наявності у суб’єкта певних ознак чи потрібно встановити хоча б найменше використання цих ознак при вчиненні розкрадання.

  • Для третьої форми таких не виникає, а для привласнення й розтрати потрібно довести хоча б незначне використання повноважень для заволодіння чужим майном.
  • Суб’єктом злочину за ч. 1 ст. 191 є людина, якій ввірене і в віданні якого перебуває – це особа, з якою як правило укладається договір про повну матеріальну відпо-ність, проте в окремих випадках повноваження щодо майна можуть визначатись трудовим договором чи посадовими інструкціями.


За ч. 2 ст. 191 суб’єктом є службова особа. Поняття службової особи див примітку до ст. 364 і абз 2-6 постанови від 26 квітня 2002 року №5. Підзаголовок – ст.. 191 та інші злочини:

  1. Частина 2-га ст. 191 співвідноситься з ст. 364 як ціле та частина, тому заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем кваліфікується лише за ст. 191. Очевидно, проблема при цьому може виникати з частиною 3-ою ст. 364, яка передбачає більш сувору санкцію.

Є ст. і 364прім 365 з позначкою 2. Щодо співвідношення ст. 191 та 364прім і 365 з позн. 2 питання вирішуються так само.

  1. Якщо заволодіння чужим майном спеціальним суб’єктом пов’язується з підробленням або використання підроблених документів, вчинене кваліфікується за сукупністю – ст. 191, та ст. 358 чи 366.

  2. Якщо предметом розкрадання є військове майно, а суб’єктом військово-службова особа, якій майно ввірене… перевагу при кваліфікації має спеціальний склад – ст. 410.

  3. Не можуть кваліфікуватись за ст. 191 випадки тимчасового запозичення майна службовою особою з метою його подальшого повернення.

Такі дії за умови заподіяння істотної шкоди (див. примітку 3 до ст. 364), а за … має розглядатись як службовий проступок.

3 в) Кваліфікуючі ознаки розкрадання прийнято поділяти на 3 групи:

  1. Харак-ні для всіх або більшості розкрадань (до таких належать повторність вчинення злочину за попередньою змовою групи осіб) і ознаки, що характ-ють розмір викраденого.

  2. Характерні для декількох, як правило, суміжних злочинів (проникнення ст. 185-187) вчинення зл орг. групою 189-191. Застосування насильства, яке є небезпечним. Характерні для окремих видів корисливих злочинів проти власності.

Повторність – зміст ознаки повторності визначається відповідно до примітки один у ст. 185 і розкривається у п. 20 Постанови, особливостями його є:


  1. Ідеться про повторність як тотожних, так і однорідних злочинів.

  2. Спеціальна повторність розбою (лише після розбою і бандитизму)

  3. Специфічне розуміння продовжуваного злочину для розкрадання.



23. 09. 11

Взяти початок лекції у Руслана.

Продовжуваний злочин. Визначення продовжуваного злочину проти власності дається в абзаці 4 п. 20 Постановиз у рахуванням положень ч. 2 ст. 32.Проблемним є питання про необхідність єдиного джерела вилучення майна або єдиного потерпілого.

У літературі радянських асів така ознака називалась обов’язковою характеристикою для продовжуваного злочину, а в абз. 4 п. 20 про неї не йдеться. Очевидно, підхід практики буде – можливість різних джерел.

Деякі вчені вважають, що спільна мета при продовжуваному розкраданні може характеризуватися не ознаками майна (викрасти мільйон гривень, винести комп’ютер по деталям), а наміром вчиняти злочин – поки буде можливість

Суперечить роз’ясненню … пленуму на заволодіння конкретним майном.

Прочитати всі пункти про повторність.

Група осіб за попередньою змовою:

Зміст цієї ознаки щодо злочинів проти власності роз’яснено у у п. 24 Постанови і пов’язується лише з об’єднанням співвиконавців (у Постанові зазначено, що «кожен з них безпосередньо виконує діяння», що повністю або частково утворює об’єктивну сторону складу злочину.) На відміну від тлумачення змісту аналогічної ознаки постановою від 7. 02. 03 тут ідеться лише про вузьке розуміння спів виконавства, хоча і зазначається про можливий розподіл функцій між учасниками. Не виключено, що на практиці при кваліфікації групових злочинів проти власності за аналогією буде застосовуватись підхід постанови 2003 року..

Формулювання у абз. 1 у ст.. 24 безпосередньо наполягає.


Проблемним є інкримінування ознаки групи осіб за попередньою змовою при переростанні одних злочинів проти власності в інші ( крадіжки, розбій чи грабіж, шахрайства у грабіж і розбій і так далі). Очевидно домовленість, яка існувала до початку вчинення злочинів стосувалася лише першого способу заволодіння майном, проте при переростанні така ознака переноситься на наступне посягання

Особливості кваліфікації дій групи при переростанні крадіжки у розбій чи грабіж див. абз. 3 п. 24 ППВСУ.

Розмір:

4 розм, які впливають на кваліфікацію проти умисної власності – дрібне викрадення – до 0,2 нмг,

Значна шкода – від 100 до 250 нмг (з урахуванням оціночної ознаки – матеріального становища потерпілого)

Великий розмір – 250 по 600 нмг

Особливий великой розмір – понад 600.

.

Вчинення викрадення у дрібних розмірах є підставою для кваліфікації дій за ст.. 51 КАКП . 24 Якщо умисел не був спрямований на заволодіння майном у більших розмірах.

Вплив умислу особи щодо вартості майна на кваліфікацію вчиненого.

Для ст. статей 185, 186, 190, 191

Якщо умисел цього суб’єкта був спрямований на…, яий визначається як значна шкода, великий розмір, «особливо великий розмір», а шкода, яка фактично заподіяна не становить такого розміру, вчинене кваліфікується з урахуванням умислу – як замах на злочин з інкримінуванням тієї ознаки, яка охоплювалась єдиним умислом.

Якщо шкода, яку мав на меті суб’єкт і шкода, котру він фактично заподіяв відповідає одній і тій же ознаці, вчинене належить кваліфікувати лише як закінчений злочин (ч. 5 ст. 185)

Умисел завдати більшу шкоду.

Для розбою уплив розміру.

Кваліфікуючі ознаки розбою, пов’язані з власністю майна, передбачені у ч. 4 ст 187 і характеризують не наслідки, а зміст мети. Розбій спрямований на заволодіння майном, тому якщо суб’єкт має умисел н заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах, його дії слід кваліфікувати як закінчений злочин за ч. 4 ст. 187, незалежно від розміру фактично заподіяної шкоди.


Кваліфікованими видами вимагання за ч. 2, 3, 4 статті 189 є заподіяння «значної шкоди», шкоди у великих розмірах, шкоди в особливо великих розмірах. Відповідно д о тенденції судової практики така ознака інкримінується лише у разі завдання реальних збитків. Якщо ж умисел винного був спрямований на заподіяння відповідної шкоди. Напр., було вимагання мільйона долярів, а фактично така шкода не була заподіяна, вчинене кваліфікується як закінчене вимагання без інкримінування ознаки «шкода».

Був закріплений в постанові 1992 року, а з чинних абз 3 п 14 Постанови від 23 грудня 2005 року.. Також п 25, 26 і наступне Постанови . Проникнення – характеристика злочинів 186, 187 Одразу дивись п. 22 ППВСУ при вчиненні проникнення в абзаці 2 п. 22 під незаконним вторгненням розуміється будь-яка форма вторгнення (з подоланням перешкод, без такого подолання, за згодою власника, використання ключів, виконання, за наявності суб’єкта умисла на вчинення розкрадання, який виниик до початку проникнення).

На практиці викрадення майна з приміщень або територій відкритих для вільного входу у робочий час, часто кваліфікують юбез інкримінування ознаки проникнення – це пов’язано із складністю доведення попереднього умислу.

Викрадення майна пов’язане з проникненням в житло чи інше володіння фізичної особи (приватне) без згоди власника з позицій теорії треба було б кваліфікувати за сукупністю злочинів – злочину проти власності і ст. 162.

Лише за ч. 3 ст 85, 6, 7.

Ознака проникнення переноситься при вчиненні так званих переростань крадіжки у більш небезпечні посягання (див. абзю4 пю 22). Поняття житла іншого приміщення та сховища відповідно абз. 5 до 7 п. 22.



следующая страница >>