refik.in.ua 1

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЗМІСТУ ЛЕКЦІЇ


Н.Е.1.3.

Тема: Злочини проти життя та здоров’я особи

План

1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти життя та здоров’я особи.

2. Вбивство: поняття, характеристика, класифікація

3. Тілесні ушкодження: поняття, аналіз, види.

4. Інші злочини проти життя та здоров’я особи.

1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти життя та здоров’я особи.

Відповідно до ст.3 Конституції України, життя особи та її здоров’я є однією із основних цінностей держави. Життя та здоров’я в першу чергу охороняється кримінальним законом України. Саме тому розділ другий Особливої частини КК України містить усі можливі посягання на особу, її життя і здоров’я (ст.ст.115-145 КК України).

Безпосереднім об’єктом усіх злочинів проти життя та здоров’я особи є життя особи, її фізична недоторканість (здоров’я). Досить часто злочини, що закріплені в другому розділі посягають і на інші безпосередні об’єкти (додаткові) – вбивство заручника, залишення в небезпеці, порушення прав пацієнта та ряд інших. Такими додатковими безпосередніми об’єктами є воля, честь і гідність особи, її статева недоторканість, власність, громадський порядок та безпека. Ряд злочинів даного розділу як обов’язкову ознаку складу передбачають предмет злочину (розголошення лікарської таємниці, незаконне донорство, порушення встановленого законом України порядку трансплантації органів чи тканин людини та ін.) Такими предметами є: лікарська таємниця, відомості про медичний огляд на виявлення ВІЛ-інфекції, кров живої людини, органи або тканини.

В ряді випадків обов’язковою ознакою є і потерпіла особа (вбивство малолітньої дитини або вагітної жінки, залишення в небезпеці, вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, незаконне проведення аборту та ряд інших). Ними є заручник, малолітня дитина, вагітна жінка, особа, що вчинила злочин, при затриманні якої були перевищені межі, пацієнт, хвора особа та ін.)


Із об’єктивної сторони злочини проти життя та здоров’я особи сконструйовані по різному. Абсолютна їх більшість – злочини з матеріальним складом (вбивство, тілесні ушкодження, катування, незаконна лікувальна діяльність та ін.). Для них обов’язковими ознаками є суспільно небезпечне діяння, суспільно-небезпечний наслідок та причинний зв’язок між ними. Мають місце і злочини з формальним складом (погроза вбивством, залишення в небезпеці та ін.) Обов’язковою ознакою таких складів є вчинення лише суспільно-небезпечного діяння, незалежно від того, чи настали наслідки.

Більшість злочинів проти життя та здоров’я особи вчиняються шляхом активних дій (нанесення удару, скидання з висоти та ін.). Однак, є склади, що характеризуються бездіяльністю (ненадання допомоги особі, що перебуває у небезпечному для життя стані, невиконання обов’язків медичними або фармацевтичними працівниками та ін.).

В окремих випадках обов’язковими ознаками об’єктивної сторони також можуть бути спосіб вчинення злочину (незаконне донорство шляхом обману, вбивство з особливою жорстокістю); час вчинення злочину (умисне тяжке тілесне ушкодження під час стану афекту, вбивство матір’ю новонародженої дитини під час пологів або одразу після них); обстановка вчинення злочину (умисне вбивство в обстановці захисту).

Із суб’єктивної сторони злочинів проти життя та здоров’я особи можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність (умисне вбивство і вбивство через необережність). При цьому умисел може бути як прямий, так і непрямий. А необережність – як у виді злочинної самовпевненості, так і недбалості.

Досить часто суб’єктивна сторона може виражатись і в змішаній формі вини, коли має місце умисел щодо діяння і необережність щодо наслідків (умисне тяжке тілесне ушкодження, що потягнуло за собою смерть, незаконне проведення аборту, що призвело до безпліддя, смерті чи ін.).

Інколи обов’язковими із суб’єктивної сторони можуть бути і інші ознаки. Зокрема, мотив вчинення злочину (вбивство з корисливих мотивів), мета вчинення злочину (катування з метою примусити потерпілого до вчинення певних дій проти його волі, тяжке тілесне ушкодження з метою залякування потерпілого чи його близьких родичів); емоційний стан (умисне тяжке тілесне ушкодження у стані афекту).


Суб’єктом злочинів проти життя та здоров’я особи є: 1) особи з 14 років (умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, умисне тяжке тілесне ушкодження); 2) особа з 16 років (доведення до самогубства, погроза вбивством, побої і мордування); спеціальний суб’єкт – мати при вбивстві власної новонародженої дитини; особа, яка перебувала обстановці захисту або уявної оборони; медичний працівник (ненадання допомоги хворому); особа, яка своїми діями поставила потерпілого в небезпечний для життя стан (залишення в небезпеці); особи, на яких Законом України покладено обов’язок піклуватись про інших людей (працівники швидкої медичної допомоги, рятувальних служб МНС, міліції та ін.).

Таким чином, злочини проти життя та здоров’я особи – це винні (умисні або через необережність) протиправні суспільно-небезпечні діяння (дія або бездіяльність), що посягають на невід’ємні права людини, її життя і здоров’я, вчинені суб’єктом злочину.

Усі злочини проти життя та здоров’я особи умовно можна поділити на такі групи:

1) злочини проти життя особи (вбивство, погроза вбивством і т.д.);

2) злочини проти здоров’я особи (тілесні ушкодження, побої, мордування, катування і т.д.).

3) злочини проти життя і здоров’я, що вчиняються у медичній сфері (ненадання допомоги хворому медичним працівником, незаконна лікувальна діяльність та ін.);

4) інші злочини проти життя та здоров’я особи (зараження венеричною хворобою, ВІЛ або іншою невиліковною інфекційною хворобою, залишення в небезпеці та ін.).

2. Вбивство: поняття, характеристика, класифікація

Відповідно до ч.1 ст.115 КК України вбивство – це умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі. Однак, вбивство вчиняється не тільки умисно, але й через необережність, тому під вбивством слід розуміти винне (умисне або через необережність) протиправне заподіяння смерті іншій особі.

Безпосереднім об’єктом є життя особи. Моментом виникнення життя особи є початок фізіологічних пологів. Моментом припинення життя є настання біологічної смерті, тобто це незворотній процес розпаду клітин центральної нервової системи та головного мозку.


Із об’єктивної сторони вбивство характеризується матеріальним складом, тому для нього характерні:

1) суспільна небезпечність діяння, яке, як правило, полягає в активній дії, хоча може полягати в бездіяльності;

2) суспільно-небезпечний наслідок у вигляді біологічної смерті потерпілої особи;

3) причинний зв’язок між 1 і 2. Він повинен бути прямим безпосереднім і необхідним. Це означає, що вчинене діяння неминуче тягне за собою передбачений у законі наслідок у вигляді смерті, а такий наслідок є закономірним результатом вчиненого діяння.

При кваліфікації вбивства обов’язковому з’ясуванню підлягають і такі ознаки об’єктивної сторони як спосіб та час вчинення вбивства, а також обстановка його вчинення, оскільки ці ознаки суттєво впливають на кваліфікацію вчиненого.

Із суб’єктивної сторони вбивство може вчинятись як умисно так і через необережність. Досить часто обов’язковим при кваліфікації є встановлення мотиву та мети вчинення вбивства, а також емоційного стану.

Суб’єктом може бути: особа віком з 14 років ( ст. 115-117 КК України), особа віком з 16 років (ст. 118 – 119 КК України).

Усі вбивства, залежно від форми вини поділяються на:

- умисні вбивства ( ст. 115 – 118 КК України );

- вбивство через необережність ( ст. 119 КК України).

У свою чергу умисне вбивство за ступенем тяжкості поділяють на:

1) просте умисне вбивство ( ч. 1 ст. 115 КК України ) – це вбивство при відсутності як пом’якшуючих, так і обтяжуючих обставин. Кримінальний закон України не дає вичерпного переліку таких вбивств, однак, судова практика до них відносить: вбивство у бійці або в сварці, вбивство з помсти, ненависті чи заздрощів, вбивство з ревнощів;

2) умисне вбивство при пом’якшуючих обставинах:

• вбивство у стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК України);

• вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК України);

• вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК України)

3) умисне вбивство при обтяжуючих обставинах ч. 2 ст. 115 КК України до таких вбивств відносить:

- вбивство 2-х або більше осіб ( п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України);

- вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України);

- вбивство заручника або викраденої особи (п.3 ч.2 ст.115 КК України);

- вбивство з особливою жорстокістю (п. 4 ч.2 ст. 115 КК України)

- вбивство способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

- вбивство з корисливих мотивів (п.6 ч.2 ст.115 КК України);

- вбивство з хуліганських мотивів (п.7 ч. 2 ст.117 КК України);

- вбивство особи або її близького родича в зв’язку з виконанням нею свого службового чи громадського обов’язку ( п.8 ч. 2 ст. 115 КК України);

- вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 1 ст. 115 КК України );

- вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним шляхом (п.10 ч.2 ст.115 КК України);

- вбивство на замовлення (п. 11 ч.2 ст. 114 КК України);

- вбивство вчинене за попередньою змовою групою осіб (п.12 ч.2 ст.115);

- повторне вбивство ( п. 13 ч. 2 ст.115 КК України);

- вбивство з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості( п. 14 ч. 2 ст.115 КК України).

Ст. 116 Вбивство у стані сильного душевного хвилювання

Характерним для цього вбивства при пом’якшуючих обставинах є те, що особа, яка перебуває в стані афекту, не може в повній мірі усвідомлювати протиправний характер свого діяння, а також не здатна в повній мірі ним керувати – саме тому це вбивство відноситься до вбивств при пом’якшуючих обставинах. Для вбивства у стані афекту обов’язково слід встановити час його вчинення. Це означає, що винна особа вчиняє його, перебуваючи саме в стані сильного душевного хвилювання. Якщо ж такий стан ще не настав, або вже минув, кваліфікація за ст.116 КК України виключається і здійснюється на загальних підставах. Стан афекту – це такий стан, який раптово виникає, є швидкоплинним, несподівано зникає.


Стан афекту є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони цього вбивства, це означає, що особа перебуває під впливом певних факторів, що зумовлюють стан сильного душевного хвилювання. Стан афекту може бути спровокований:

- протиправним насильством з боку потерпілої особи;

- систематичним знущанням з боку потерпілої особи;

- тяжкою образою з боку потерпілої особи.

Саме тому характерним при вбивстві у стані афекту є те, що потерпілою є та особа, яка спровокувала у суб’єкта цей стан. Якщо ж винна особа вчинила вбивство іншої особи, вчинене кваліфікується на загальних підставах.

Ст. 117 Вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини

Це вбивство відноситься до вбивств при пом’якшуючих обставинах, оскільки мати під час пологів або одразу після них перебуває у певному психологічному стані, в результаті якого вона не усвідомлює у повній мірі характер своїх дій і не здатна ними в повній мірі керувати. Саме тому час пологів або час одразу після них є обов’язковою умовою для кваліфікації вчиненого за ст. 117 КК України. Якщо ж такий час минув або жінка заздалегідь мала намір позбавити життя новонароджену дитину, ст. 117 КК України виключається, а вчинене кваліфікується за п.2 ч.2 ст. 115 КК України.

Психологічний стан матері може виникати в результаті ряду факторів, що мають місце під час терміну вагітності (подружня зрада, тривалий строк виношування, ненависть через недосипання). Дана пом’якшуюча норма поширюється лише на матір, яка позбавляє свою новонароджену дитину, при цьому вік матері складає 14 років і вище. Якщо до вбивства новонародженого малюка були залучені або приймали участь інші особи, тоді дії таких осіб слід кваліфікувати за п.2 ч.2 ст.115 КК України і п.12 ч.2 ст.115 КК України із посиланням на відповідну частину ст.27 КК України .

Ст. 118 Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця

Специфічним для цього складу злочину є, насамперед, потерпіла особа і суб’єкт злочину.


Потерпілими можуть бути:

- особа, яка вчиняє посягання і від якої захищається винний;

- особа, дії якої були невірно сприйняті (уявна оборона);

- особа, яка вчинила злочин і яку намагалися затримати.

Суб’єктом злочину є:

- особа, яка захищає свої інтереси, інтереси близьких, суспільні інтереси чи інтереси інших від злочинних посягань;

- особа, яка невірно сприйняла дію потерпілого;

- особа, яка затримувала злочинця з метою доставлення його у відповідні органи.

Обов’язковою є обставина вчинення цього злочину, тобто суб’єкт повинен перебувати або в обстановці захисту або в обстановці уявної оборони, або в обстановці по затриманню особи, що вчинила злочин. Дана обставина відноситься до пом’якшуючих, оскільки і необхідна оборона і затримання злочинця є суспільно корисним, але в даному випадку ці дії були вчинені з перевищенням допустимих меж, що відповідно є пом’якшуючою обставиною.

П.1 ч.2 ст. 115 КК України - вбивство двох або більше осіб буде мати місце, якщо винна особа з єдиним наміром і, як правило, одночасно позбавляє життя двох або більше осіб. Якщо ж мало місце вбивство однієї особи, а потім іншої, що не об’єднані єдиним наміром, то це за відсутності інших обтяжуючих обставин слід кваліфікувати за п. 13 (повторне вбивство).

Якщо особа мала намір позбавити життя двох осіб, однак, позбавила лише одного, а інший залишився живим, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю відповідної частини ст. 115 (вбивство однієї особи) і за п.1 ч.2 ст.115 з посиланням на відповідну частину ст. 15 (закінчений або незакінчений замах на вбивство двох або більше осіб).

Якщо винна особа мала намір позбавити життя трьох або більше осіб, однак, з незалежних від неї причин позбавила життя двох осіб, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю п.1 ч.2 ст.115 (вбивство двох осіб) і за відповідною частиною ст.15 і п.1 ч.2 ст.115 (замах на вбивство трьох або більше осіб).


П.2 ч. 2 ст.115 КК України буде мати місце, якщо винна особа позбавляє життя дитину віком до 14 років, або жінку, що перебувала в стані вагітності. В даному випадку термін вагітності на кваліфікацію не впливає. Обов’язковим для кваліфікації є усвідомлення суб’єктом факту позбавлення життя саме зазначених потерпілих осіб. Аналогічно кваліфікуються і випадки, коли винна особа не усвідомлювала, але могла і повинна була усвідомлювати цей факт.

П. 3 ч.2 ст.115 КК України має місце, якщо життя було позбавлено саме заручника або викрадену особу. Заручник – це особа, яку захоплюють і утримують з метою пред’явлення вимог до близьких родичів чи службових осіб, виконання чи невиконання яких є умовою звільнення заручника. Вбивство заручника може мати місце в процесі його захоплення, утримання, в результаті невиконання вимог, або під час його втечі. Тому при кваліфікації крім п.3 ч.2 ст.115 КК України застосовують ч.2 ст.147 КК України. Аналогічно кваліфікується за сукупністю і умисне вбивство викраденої особи (п.3 ч.2 ст.115 КК України, ч.3 ст. 146 КК України).

П.4 ч. 2 ст.115 КК України буде мати місце у випадках, коли винна особа при вчиненні вбивства використала особливо жорстокий спосіб. Особлива жорстокість характеризується тим, що потерпіла особа зазнала нестерпного фізичного болю або психічного впливу та душевних страждань. При кваліфікації обов’язково слід встановити те, що винна особа усвідомлює факт застосування особливої жорстокості при вбивстві. Вона може полягати в нанесенні великої кількості тілесних ушкоджень, що завдали сильного болю, а також застосування вогню, струму, кислот, радіоактивних речовин. Особлива жорстокість буде мати місце і у випадку, коли винна особа вчиняє глумління над трупом або розчленовує його в присутності близьких чи рідних, чим крім фізичного болю завдає і душевних страждань. Якщо ж винна особа розчленовує труп лише з метою приховання вбивства, п.4 ч.2 ст.115 КК України не застосовується.

П.5 ч. 2 ст.115 КК України буде у випадках, коли винна особа, маючи намір позбавити життя одного потерпілого, використовує для цього спосіб, що є небезпечним для життя багатьох осіб ( постріл у натовп, закладення вибухівки та ін.) Якщо в результаті таких дій іншим особам було заподіяно тілесні ушкодження, це вимагає додаткової кваліфікації за відповідними статтями особливої частини (ст.ст. 121, 122, 125 КК України). Якщо ж в результаті таких дій було позбавлено життя двох або більше осіб, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю п.1 і 5 ч.2 ст. 115КК України.


П.6 ч.2 ст.115 КК України має місце у випадках, коли винна особа в результаті вбивства прагне одержати майнову вигоду (заволодіти грошима) або ухилитися від виконання майнових зобов’язань (неповернення боргу). Характерним є те, що намір заволодіти чужим майном виникає раніше, ніж намір вчинити вбивство, тому вбивство у цьому випадку виступає лише як засіб досягнення поставленої мети. Якщо ж винна особа спочатку заволоділа чужим майном, а потім вчинила вбивство з метою уникнення затримання п. 6 ч. 2 ст.115 КК України не застосовується. В цьому випадку заволодіння чужим майном охоплюється відповідними статтями злочинів проти власності (ст. ст.185 – 187КК України), а вбивство, в залежності від обставин, кваліфікується за ч. 1 або 2 ст. 115 КК України.

П.7 ч.2 ст.115 КК України буде мати місце в тих випадках, коли винна особа, вчиняючи вбивство, нехтує всіма нормами моралі та правилами співжиття. Дане вбивство вчиняється з мотивів явної неповаги до суспільства з незначного приводу або взагалі без нього. Якщо таке вбивство супроводжувалося й порушенням громадського порядку, крім п.7 ч.2 ст.115КК України, застосовується ще й відповідна частина ст.296 КК України. Вбивство у бійці чи сварці якщо при цьому було порушено громадський порядок, не охоплюється п.7, а кваліфікується за ч.1 ст.115 КК України.

П.8 ч.2 ст.115 КК України буде лише в тих випадках, якщо воно вчинене з метою перешкодити виконанню особою своїх законних громадських чи службових обов’язків або з мотивів помсти за таку діяльність, що була здійснена раніше. Характерним є і те, що крім самої особи потерпілим є і її близькі родичі, а саме: чоловік-дружина, батьки-діти, брати-сестри, бабусі-дідусі-онуки і інші. Не підпадає під дію п.8. ч.2 ст. 115 КК України вбивство специфічних потерпілих осіб (державного діяча, працівника правоохоронних органів, судді, захисника). Посягання на їх життя в зв’язку з виконуваною діяльністю кваліфікується за спеціальними нормами Особливої частини (ст.ст.112, 345, 377 КК України).


П.9 ч.2 ст.115 КК України буде тільки в тих випадках, коли винна особа переслідує передбачену мету. При цьому немає значення для кваліфікації приховує особа раніше чи щойно вчинений злочин, а також приховує вона закінчений чи незакінчений злочин. Потерпілими від цього вбивства можуть бути будь-які особи, які здатні, або повідомити певну інформацію про злочин, який був вчинений, вчинення якого готується, або на який вчиняється замах, а також особи, які на думку суб’єкта здатні перешкодити досягненню злочинного результату.

П.10 ч.2 ст.115 КК України буде мати місце як під час зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, так і перед їх вчиненням чи після їх закінчення. Оскільки вбивство не є способом вчинення цих злочинів, тому воно повинно кваліфікуватися за сукупністю п.10 ч.2 ст. 115 КК України і ч.4 ст. 152 КК України або ч.3 ст. 153 КК України.

Якщо ж вбивство мало місце після зґвалтування лише з метою приховати цей злочин п.10 ч.2 ст. 115 КК України виключається, в кваліфікація здійснюється з п.9 ч.2 ст. 115 КК України.

П.11 ч.2 ст.115 КК України буде у випадках, якщо у вчиненні вбивства брали участь принаймні дві особи: замовник і виконавець. Вбивство на замовлення являє собою угоду, за якою одна особа – виконавець – зобов’язується вчинити вбивство зазначеної потерпілої особи і як правило одержати за це винагороду, а інша сторона – замовник – зобов’язується сплатити виконану роботу. Угода при вбивстві на замовлення може мати не лише договірний характер, може виражатись в проханні, примусі чи інших діях. Замовник в залежності від ролі, яку він виконує у цьому вбивстві може нести відповідальність лише за п.11 ч.2 ст.115 КК України як і виконавець (при співвиконавстві), а може нести також відповідальність за відповідною частиною, ст. 27 та п.11 ч.2 ст.115 КК України (як організатор або як пособник).

П.12 ч.2 ст.115 КК України буде тільки в тих випадках, коли у вчиненні вбивства брали участь два або більше суб’єкти, які заздалегідь, тобто до моменту початку вбивства домовились про спільне його вчинення. Якщо одна із осіб, що бере участь у вбивстві не є суб’єктом злочину (не досягла віку, або неосудна), то п. 12 ч.2 ст.115 КК України виключається.


П.13 ч.2 ст.115 КК України буде в таких випадках, коли особою раніше було вчинене умисне вбивство за винятком вбивств, передбачених ст.ст.116-118 КК України. Повторність буде і в тих випадках, коли особою раніше були вчинені і посягання на життя тих осіб, відповідальність за яких закріплені іншими нормами Особливої частини. Для наявності повторності не має значення чи раніше вчинене вбивство було закінченим чи незакінченим, вчинялось воно одноособово чи у співучасті з іншими. Повторність при вбивстві виключається якщо за раніше вчинене вбивство особа була звільнена від кримінальної відповідальності на законних підставах, минули строки давності притягнення її до відповідальності або з неї була знята чи погашена судимість.

П. 14 ч. 2 ст.115 КК України буде у випадках, коли посягання на життя особи вчиняється з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.

Ст. 119 Вбивство через необережність за своїми об’єктивними і суб’єктивними ознаками в цілому схоже на умисне вбивство. Єдина суттєва відмінність полягає у суб’єктивній стороні, що виражається в необережній формі вини (як самовпевненість, так і недбалість). Суб’єкт – особа із 16 років. Кваліфікований вид - вбивство через необережність 2-х і більше осіб.

2. Тілесні ушкодження: поняття, аналіз, види

Тілесне ушкодження – це винне протиправне порушення анатомічної цілісності людського організму.

Безпосереднім об’єктом є здоров’я особи.

Додатковим об’єктом може виступати і життя особи (умисне тяжке тілесне ушкодження, що потягнуло за собою смерть).

Із об’єктивної сторони – характеризується матеріальним складом. Для нього характерні:

1) суспільно-небезпечне діяння, яке як правило полягає в активній дії (нанесення удару), однак можлива і в бездіяльність.

2) суспільно-небезпечний наслідок у вигляді порушення анатомічної цілісності організму (втрата руки, втрата працездатності, переривання вагітності та ін.)

3) причинний зв’язок між діянням і наслідком, який має бути прямим, безпосереднім.

Інколи для тілесних ушкоджень характерні із об’єктивної сторони і інші ознаки (час вчинення, обстановка).

Із суб’єктивної сторони тілесні ушкодження вчиняються як умисно, так і через необережність. Інколи обов’язковою є мета або емоційний стан суб’єкта (тілесні ушкодження з метою залякування або в стані сильного душевного хвилювання).

Суб’єкт - особа з 14 років (ст.121-122 КК України). Особа з 16 років (ст.125,128 КК України). Інколи суб’єкт конкретизується (особа в стані афекту).

Усі тілесні ушкодження в залежності від форми вини поділяються на дві групи:

1) умисні тілесні ушкодження (ст. 121-125 КК України);

2) тілесні ушкодження через необережність (ст.128 КК України).

В свою чергу умисне тяжке тілесне ушкодження поділяється на:

1) просте умисне тяжке тілесне ушкодження (ч.1 ст.121 КК України);

2) умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах (ч.2 ст.121 КК України);

3) умисне тяжке тілесне ушкодження при пом’якшуючих обставинах (в стані афекту - ст.123 КК України), (при перевищенні меж необхідної оборони або заходів необхідних для затримання злочинця – ст. 124 КК України).

Тілесні ушкодження через необережність за ступенем тяжкості поділяються на :

1) необережне тяжке тілесне ушкодження

2) необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження;

Легкі тілесні ушкодження через необережність кримінальним законом не передбачені.

Ст.121 Умисне тяжке тілесне ушкодження

За ч.1 ст.121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження – це таке ушкодження, яке є небезпечним для життя у момент заподіяння або таке, що спричинило втрату органу чи його функцій, психічну хворобу, переривання вагітності чи іншого тривалого розладу здоров’я, що поєднаний із стійкою втратою працездатності більш ніж на 1/3, чи непоправне знівечення обличчя.


Небезпечним для життя в момент заподіяння є таке тілесне ушкодження, яке за звичайного перебігу здатне призвести або призводить до настання смерті і лише вчасна та належна медична допомога відвертає цей наслідок (проникаюче поранення грудної клітини, перелом основних склепінь черепа, відкриті переломи і ін.).

Під втратою органу чи його функцій слід розуміти:

1) втрату зору;

2) втрату слуху;

3) втрату руки чи ноги;

4) втрату язика;

5) втрату репродуктивної здатності.

Ч.2 ст.121 КК України як одну із кваліфікуючих ознак передбачає настання смерті потерпілої особи в результаті тілесних ушкоджень. Певними особливостями цього виду тілесного ушкодження є об’єктивна і суб’єктивна сторони.

Із об’єктивної сторони для нього характерні два види наслідків:

1) обов’язковий (необхідний) – тілесні ушкодження у вигляді порушення анатомічної цілісності організму.

2) віддалений (похідний) – смерть потерпілої особи.

У зв’язку з цим специфічним є і причинний зв’язок, який в першому випадку існує між заподіяним ушкодженням і його наслідками, а в другому – між наслідками, що настали та смертю потерпілої особи.

Із суб’єктивної сторони умисне тяжке тілесне ушкодження, що потягнуло смерть характеризується подвійною (змішаною) формою вини, тобто умисел щодо діяння (нанесення тілесного ушкодження) та його обов’язкових наслідків, і необережність до наслідків у вигляді смерті. Саме за суб’єктивними ознаками таке тілесне ушкодження слід відрізняти від умисного вбивства та вбивство через необережність.

Відповідно до ч.1 ст.122 КК України умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження – це таке тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя в момент заподіяння і не призвело до наслідків, що характерні для ст.121 КК України, однак, призвело до тривалого розладу здоров’я або значної стійкої втрати працездатності менше як на 1/3.

Умисне тяжке та середньої тяжкості тілесні ушкодження відрізняються між собою наступним чином:


1) для ст.121 КК України характерна небезпечність у момент заподіяння, а для ст.122 КК України – ні;

2) тяжкі наслідки, що характерні для ст. 121 КК України є характерними лише для цієї статті і не входять в об’єктивну сторону ст. 122 КК України.

3) умисне тяжке тілесне ушкодження призводить до тривалого розладу здоров’я, що поєднане із стійкою втратою працездатності більше як на 1/3, а при середньої тяжкості до значної стійкої втрати працездатності до 1/3 (до 33%).

Відповідно до ст. 125 КК України умисне легке тілесне ушкодження є двояке:

1) це таке тілесне , що не призвело до розладу здоров’я та втрати працездатності (ч.1 ст.125 КК України).

2) це таке тілесне ушкодження, що призвело до короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності (не більше 10%).

3. Інші злочини проти життя та здоров’я особи

Ст. 126 Побої і мордування

Безпосереднім об’єктом є здоров’я потерпілої особи.

Додатковим – її фізична і психічна недоторканість честь та гідність.

Із об’єктивної сторони даний склад злочину є формальним і може виражатися:

1) нанесенні удару (чи інших дій);

2) нанесенні побоїв (чи інших дій);

3) вчиненні інших насильницьких дій;

4) мордуванні.

В цілому даний склад злочину буде закінченим з моменту вчинення однієї з цих дій.

Суб’єкт – загальний – особа з 16 років.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел. При кваліфікації цього діяння обов’язково слід встановити чи мала місце мета (її відсутність свідчить про наявність ст. 126 КК України). Якщо ж суб’єкт вчинив такі дії з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, втому числі отримати від нього або іншої особи інформацію, свідчення або визнання, то вчинене слід кваліфікувати не за ст.126 КК України, а за ст.127 КК України – катування. Саме за метою проводиться відмежування між цими нормами.


Ст. 129 Погроза вбивством

Безпосередній об’єкт – життя потерпілої особи.

Об’єктивна сторона – формальний склад злочину, що вважається закінченим з моменту висловлення погрози, незалежно від того чи мав намір суб’єкт цю погрозу реалізувати. Під погрозою слід розуміти психічний вплив на потерпілу особу з метою залякування її позбавлення життя. При цьому для кваліфікації за ст.129 КК України повинна мати місце погроза саме вбивством, а не іншим видом насильства. Способи погрози можуть бути різними (словами, жестами, мімікою), однак, на кваліфікацію це не впливає.

Погроза в даному випадку повинна бути дійсною та реальною, тобто такою, в результаті якої, у потерпілої особи склалось враження, що вона в будь-який момент може бути реалізована. Реальність погрози може випливати із обстановки, що склалася або із попередніх відносин між особами. Саме з моменту сприйняття погрози як реальної потерпілою особою злочин вважається закінченим.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел.

Суб’єкт – загальний – особа з 16 років.

Ст. 134 Незаконне проведення аборту

Безпосереднім об’єктом є здоров’я вагітної жінки, додатковим може бути життя.

Із об’єктивної сторони злочин полягає у діях, які виражаються у:

1) в проведенні аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти;

2) в незаконному проведенні аборту, якщо це спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність або смерть особи.

Проведення аборту особою, яка немає спеціальної медичної освіти в будь якому разі є незаконною. Аборт, вчинений особою із спеціальною медичною освітою тягне відповідальність за ч.2 ст. 134 КК України лише за наявності двох в їх сукупності:

1) незаконність аборту (за наявності медичних протипоказань, не у акредитованих закладах, з недотриманням терміну, забороненими способами і ін.);

2) спричинення ним тривалого розладу здоров’я, безплідності або смерті.

У зазначеному випадку даний склад злочину є матеріальним, а отже вважається закінченим з моменту настання передбачених в законі наслідків.


Суб’єктивна сторона незаконного проведення аборту в цілому характеризується прямим умислом, хоча психічне ставлення суб’єкта до наслідків, які закріплені в ч.2 ст.134 КК України, є необережними.

Суб’єктом з ч.1 ст.134 КК України є особа, яка досягла 16-річного віку і не має спеціальної медичної освіти, а за ч.2 ст.134 КК України також і особи, які мають спеціальну медичну освіту (акушер, гінекологи).

Ст.135 Залишення в небезпеці

Безпосереднім об’єктом є життя і здоров’я особи.

Потерпілим є особа, яка характеризується двома ознаками:

1) вона перебуває в небезпечному для життя стані;

2) вона немає можливості вжити заходів до самозбереження через певні обставини (малолітній вік, старість, безпорадний стан та ін.).

Із об’єктивної сторони даний склад злочину є формальним і вважається закінченим з моменту залишення потерпілої особи без допомоги не залежно від того, чи настали суспільно небезпечні наслідки. В цілому об’єктивна сторона характеризується пасивною формою поведінки (бездіяльністю). Якщо така злочинна бездіяльність призвела до смерті потерпілої особи чи інших тяжких наслідків, то дії суб’єкта слід кваліфікувати за ч.3 ст. 135 КК України.

Із суб’єктивної сторони злочин вчиняється із прямим умислом. Суб’єкт усвідомлює суспільно небезпечний характери своєї бездіяльності і бажає вчинити саме так. Його ставлення до суспільно небезпечних наслідків, характерних для ч. 3 ст.135 КК України характеризується необережною формою вини.

Суб’єкт злочину – спеціальний. Це лише дві категорії осіб, а саме:

1) особи, які зобов’язані піклуватися про потерпілого (співробітники МНС, працівники екстреної медичної допомоги, працівники міліції, опікуни, піклувальники та ін.);

2) особи, які своїми діями поставили потерпілого в небезпечний для життя стан.

До кваліфікованих видів залишення в небезпеці слід віднести:

- вчинення таких дій матір’ю щодо своєї новонародженої дитини при умові, що матір не перебувала в обумовленому пологами стані (ч.2 ст. 135 КК України);

- якщо такі дії спричинили смерть або інші тяжкі наслідки (ч.3 ст.135 КК України).

Залишення в небезпеці слід відмежовувати від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.