refik.in.ua 1 2 3 4

СУДОВІ ВИТРАТИ


{ Назва Розділу VI в редакції Закону N 2539-III ( 2539-14 ) від
21.06.2001 }



Стаття 44. Склад судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору, сум, що
підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної
господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням
речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача,
адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і
звільнення від сплати встановлюються законом.

{ Стаття 44 в редакції Закону N 2539-III ( 2539-14 ) від
21.06.2001; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3674-VI
(
3674-17 ) від 08.07.2011 }




{ Статтю 45 виключено на підставі Закону N 3674-VI
(
3674-17 ) від 08.07.2011 }




{ Статтю 46 виключено на підставі Закону N 3674-VI
(
3674-17 ) від 08.07.2011 }




{ Статтю 47 виключено на підставі Закону N 3674-VI
(
3674-17 ) від 08.07.2011 }




{ Статтю 47-1 виключено на підставі Закону N 3674-VI
(
3674-17 ) від 08.07.2011 }



Стаття 48. Визначення розміру сум, що підлягають сплаті

за проведення судової експертизи та послуги
перекладача

Витрати, що підлягають сплаті за проведення судової
експертизи, послуги перекладача, визначаються господарським судом.

Судовим експертам і перекладачам відшкодовуються витрати,
пов'язані з явкою до господарського суду, в розмірах, встановлених
законодавством про службові відрядження.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката,
визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про
адвокатуру".

{ Стаття 48 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2539-III
(
2539-14 ) від 21.06.2001 }



Стаття 49. Розподіл господарських витрат

Судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні
договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття
пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо
господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших
підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних
вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони,
господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно
від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому
порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету
пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не
звільнений від сплати судового збору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд
відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли
друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи,

послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з

розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони
пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

{ Стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2539-III
(
2539-14 ) від 21.06.2001, N 3674-VI ( 3674-17 ) від 08.07.2011 }



Р о з д і л VII

ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ

Стаття 50. Встановлення та обчислення процесуальних строків

Процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим
Кодексом. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлено,
вони призначаються господарським судом.

Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною
календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати,
чи періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено
протягом всього періоду.

Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями
або днями, починається наступного дня після календарної дати або
настання події, якими визначено його початок.

Стаття 51. Закінчення процесуальних строків

Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць
і число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число
останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного
місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа,
строк закінчується в останній день цього місяця.

У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий
день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним
робочий день.

Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути
вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву,
відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші
документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня
строку, строк не вважається пропущеним.

Стаття 52. Зупинення процесуальних строків

Перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється
із зупиненням провадження у справі.

З дня поновлення провадження перебіг процесуальних строків
продовжується.

Стаття 53. Відновлення та продовження процесуальних строків

За заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи
господарський суд може визнати причину пропуску встановленого
законом процесуального строку поважною і відновити пропущений
строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні,
ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні
строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим
Кодексом.

Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути
оскаржено.

Призначені господарським судом строки можуть бути ним
продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи.

{ Стаття 53 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2539-III
(
2539-14 ) від 21.06.2001, N 4176-VI ( 4176-17 ) від 20.12.2011 }



  1. Поняття та правові засади судових витрат.

У законодавстві не міститься поняття судових витрат, а ст. 44 ГПК, що безпосередньо визначає правове положення судових витрат, розкриває лише її склад.

Однак необхідно відзначити, що у п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Госпо­дарського процесуального кодексу України» зазначається, що відповід­но до розділу VI ГПК судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначе­ної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, ад­воката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.


Наявність інституту судових витрат обумовлена такими при­чинами.

По-перше, при організації діяльності господарських судів щодо вирішення господарських спорів та здійснення судової діяль­ності потребуються значні державні видатки, які складаються з витрат на утримання системи господарських судів та матеріально-технічного забезпечення судової діяльності. До того ж у сферу гос­подарського судочинства залучаються особи, які сприяють суду в здійсненні правосуддя: експерти, перекладачі тощо, діяльність яких потребує грошової компенсації, здійснюються дії, які також потре­бують грошових витрат. І тому законодавством покладається обо­в'язок частково компенсувати видатки на осіб, які беруть участь у розгляді справи.

По-друге, такий обов'язок умовно покладається на недобросо­вісну сторону - позивача, який звертається до господарського суду з необґрунтованими вимогами або на відповідача, який добровіль­но не виконав свого обов'язку перед іншою стороною.

Введення судових видатків переслідує наступні цілі:

1) одержувані кошти від судового збору (складової частини судових витрат )в дуже незначному ступені, але все-таки сприяють покриттю тих видатків, які супроводжують судову діяльність. Разом з тим, відшкодування видатків по здійсненню правосуддя не надходить безпосередньо в суд, тому фінансування судів не залежить від суми, одержуваної як судовий збір;

2) наявність судового збору покликано дисциплінувати громадян, юридичних осіб, запобігаючи необґрунтованій заяві позовних вимог;

3) наявність порівняно високих ставок судового збору повинне стимулювати добровільне виконання обов'язків (під страхом сплати судових видатків).

Правовою основою судових витрат є ГПК та Закон України «Про судовий збір», що визначає, визначає правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.



  1. Види судових витрат.

Стаття 44 ГПК України встановлює склад судових витрат, які складаються з

  • судового збору,

  • сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом,

  • витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження,

  • оплати послуг перекладача,

  • адвоката та

  • інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом «Про судовий збір».

Згідно цього Закону


Платники судового збору — громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи — підприємці, які звертаються до суду.

Згідно з ст. 4 цього Закону судовий збір справляється:

  • за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;

  • за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення,

  • заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами,

  • заяви про скасування рішення третейського суду,

  • заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;

  • за видачу судами документів.

Судовий збір не справляється за подання:

1) заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом;

2) заяви про скасування судового наказу;


3) заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення;

4) заяви про поворот виконання судового рішення;

5) заяви про винесення додаткового судового рішення;

6) заяви про розірвання шлюбу з особою, визнаною в установленому законом порядку безвісно відсутньою або недієздатною, або з особою, засудженою до позбавлення волі на строк не менш як три роки;

7) заяви про встановлення факту каліцтва, якщо це необхідно для призначення пенсії або одержання допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням;

8) заяви про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

9) заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

10) заяви про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

11) заяви про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

12) заяви про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

13) позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду;

14) заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у разі, якщо представництво їх інтересів у суді відповідно до закону або міжнародного договору, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, здійснюють Міністерство юстиції України та/або органи опіки та піклування або служби у справах дітей.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, — у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.


До інших витрат належать суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до гос­подарського суду для дачі пояснень із питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 ГПК України); за проведення огляду і дослідження доказів у місці їх знаходження (ст. 39 ГПК України) тощо.

До витрат, пов'язаним з розглядом господарської справи, відносяться: суми, що підлягають виплаті експертам і перекладачам (ст. 48 ГПК України); видатки, пов'язані з провадженням огляду на місці (ст. 39 ГПК України); видатки, що підлягають оплаті за послуги адвоката; видатки, пов'язані з виконанням рішення суду; видатки на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; інші видатки, визнані судом необхідними.

Витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експер­тизи, послуги перекладача, визначаються господарським судом. Судовим експертам і перекладачам відшкодовуються витрати, по­в'язані з явкою до господарського суду, у розмірах, установлених законодавством про службові відрядження. Витрати, що підляга­ють сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, установ­леному Законом України «Про адвокатуру».

Витрати, пов'язані з розглядом справи, залежно від того, коли саме вони підлягають сплаті, розділяються на: внесені вперед до здійснення відповідної процесуальної дії; стягувані зі сторони, що програла, за результатами вирішення справи.


  1. Порядок сплати судових витрат.

Згідно ст. 6 ЗУ «Про судовий збір»



следующая страница >>