refik.in.ua 1
МІНІСТЕРСТО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА


СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

Індивідуальна робота

З дисципліни «Охорона праці в галузі»

Варіант № 7

Виконала студентка групи ОА-08М

Єрмізіна Д.В.

Перевірив Соболевська О.С.

м. Дніпропетровськ 2013

ЗМІСТ
1ТЕООРЕТИЧНА ЧАСТИНА…………………………………………….

1.1 Оцінювання ефективності системи управління охороною праці на підприємстві………………………………………………………………………

1.2 Основна мета і задачі атестації робочих місць, її організація, періодичність ………………………………………………………………………

1.3 Основні особливості економічного аналізу працеохоронної діяльності…………………………………………………………………........

1.4 Інтегрована система керування якістю, екологією й охороною праці відповідно до вимог міжнародних стандартів ISO 9001:2000, ISO 14001:2004 і OHSAS 18001:1999……………………………………………………………….

1.5 Ідентифікація потенційно небезпечних об’єктів і установок у металургії……………………………………………………………………........

2 Практична частина………………………..…………………………..

2.1 Задача 1………………………………………………………………………..

2.2 Задача 2………………………………………………………………………..

2.3 Задача 3………………………………………………………………………...

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………………….


1ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.2Оцінювання ефективності системи управління охороною праці на підприємстві

Оцінка ефективності системи управління охороною праці включає оцінку соціальних, соціально-економічних, інженерних (технічних) і економічних показників, які характеризують стан виробничого середовища до і після проведення заходів з охорони праці. 

Соціальна ефективність - це основний вид ефективності заходів з охорони праці. Вона виражається такими показниками: збільшенням кількості працівників, робочі місця яких відповідають нормативним вимогам, або зменшенням робочих місць, які не відповідають вимогам умов праці, зменшенням рівня травматизму, зменшенням кількості профзахворювань і виробничої обумовлених захворювань, зменшенням плинності кадрів, пов'язаної з незадовільними умовами праці, ступенем задоволеності роботою, рівнем престижності професій та ін.


 Соціально-економічна ефективність проявляється у вигляді економії або скорочення витрат живої або матеріальної праці в народному господарстві, на підприємстві. При цьому необхідно якомога повніше охопити всі соціальні та економічні наслідки діяльності підприємства в різних сферах, а також враховувати фактор часу при оцінці витрат і результатів заходів. 

Інженерна (технічна) ефективність - вимірюється звичайними фізичними одиницями за допомогою об'єктивних приладів і дозволяє проаналізувати зміну стану умов праці на робочих місцях через визначення рівня безпеки, поліпшення санітарно-гігієнічних, естетичних та інших показників. 

Економічна ефективність дозволяє оцінити вплив умов праці або окремих заходів на економічні результати діяльності підприємств.

Економічні наслідки визначаються через розрахунок трьох основних показників: чистий економічний ефект, загальна економічна ефективність і порівняльна економічна ефективність. При цьому оцінка може бути виконана на основі звітних даних або прогнозується методами. Основні економічні наслідки несприятливих умов праці визначаються збитком і складаються з витрат, кількість складових збитку може бути великим (до 50), але в кожному конкретному випадку достатньо врахувати 5 - 7 з них, щоб визначити до 90 - 95% всіх збитків. 

Економічна оцінка проводиться тільки для сфери матеріального виробництва з урахуванням зростання продуктивності, зниження собівартості продукції, річного економічного ефекту, зростання прибутку, зростання рентабельності від запланованих чи впроваджених заходів в галузі охорони праці. Ці показники розраховують за допомогою таких критеріїв, як економія робочого часу, умовне вивільнення працівників, прорости обсягу виробництва, зниження трудомісткості, економія від зниження плинності кадрів і ін..

1.2 Основна мета і задачі атестації робочих місць, її організація, періодичність

Атестація робочих місць за умовами праці — це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних чинників, що впливають на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності.

Атестація робочих місць за умовами праці (надалі — атестація) проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація проводиться згідно з цим Порядком та Методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджуваними Мінпраці і МОЗ. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергова атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

До проведення атестації можуть залучатися проектні та науково-дослідні організації, технічні інспекції праці профспілок, інспекції Держгіртехнагляду.

Атестація робочих місць передбачає:

  • установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;


  • санітарно-гігієнічне дослідження виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;

  • комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

  • установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

  • обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;

  • визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах;

  • складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;

  • аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводиться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, атестованими органами Держстандарту і МОЗ, за списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розроблення заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників.


Клопотання підприємств та організацій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 після попереднього їх розгляду органами Державної експертизи умов праці вносяться до Мінпраці, яке готує та подає пропозиції до Кабінету Міністрів України.
1.3 Основні особливості економічного аналізу працеохоронної діяльності
Для оцінки загальної суми витрат на охорону праці та обґрунтування ефективного розподілу їх за напрямками працеохоронної діяльності використовуються методи економічного аналізу. Предметом економічного аналізу є вся доступна інформація з тих чи інших напрямків діяльності суб’єктів ринкової економіки. Схема проведення економічного аналізу в охороні праці передбачає виконання наступних дій:

– формування системи економічних показників, які характеризують працеохоронну діяльність на тому чи іншому рівні управління охороною праці;

– якісний аналіз стану умов і охорони праці та причин і наслідків невиконання вимог нормативних актів з охорони праці;

– кількісний аналіз економічних показників працеохоронної діяльності;

– отримання висновків та розробка рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

Економічний аналіз охорони праці – це система способів вивчення (з використанням даних обліку, звітності, планів, інших джерел) ефективності вкладених в охорону праці коштів, оцінки поліпшення їх віддачі.

В процесі аналізу економічні показники працеохоронної діяльності порівнюються з плановими даними, показниками минулих періодів, середньогалузевими показниками, з показниками підприємств-зразків, визначається позитивний і негативний вплив різних факторів на показники, що вивчаються, досліджуються причини їх змін, формулюються висновки і пропозиції щодо подальшого розвитку охорони праці. Економічний аналіз охорони праці на підприємстві використовується також для встановлення зв’язку працеохоронних витрат з фінансовими результатами виробництва з метою визначення доцільності та ефективності витрат на охорону праці та обгрунтування комплексу заходів з охорони праці у колективному договорі (угоді).


Основним завданням економічного аналізу охорони праці є оцінка ефективності витрат працеохоронного призначення та виявлення резервів поліпшення стану умов і охорони праці.

Основне завдання економічного аналізу розв’язується за допомогою наступних локальних завдань:

– оцінка рівнів виробничого травматизму та структури витрат працеохоронного призначення за певні проміжки часу;

– виявлення позитивних і негативних факторів, які впливають на рівень виробничого травматизму і професійної захворюваності та визначення кількісних характеристик їх дії;

– оцінка заходів, що впроваджуються та їх ефективність;

– виявлення невикористаних, перспективних резервів щодо поліпшення стану умов і охорони праці та, відповідно, структури витрат працеохоронного призначення;

– контроль за ефективністю витрат з охорони праці. Аналіз має забезпечувати виявлення раціональних спів­відношень між різними видами витрат з охорони праці, сприяти підвищенню ефективності цих витрат;

– розробка заходів, спрямованих на активізацію використання резервів поліпшення стану умов і охорони праці.

Основною особливістю економічного аналізу охорони праці є те, що він має сприяти пошуку резервів підвищення ефективності працеохоронної діяльності порівняно з досягнутим рівнем, зменшення рівня виробничого травматизму і професійної захворюваності за рахунок поліпшення умов праці; зменшення збитків з охорони праці. Це має здійснюватися одночасно з підвищенням ефективності господарської діяльності, поліпшенням використання виробничих ресурсів і зменшенням собівартості продукції, підвищенням рентабельності та збільшенням прибутку підприємства. Тобто економічний аналіз охорони праці має орієнтуватися на результати виробничої діяльності (не вступати в антагоністичне протиріччя з виробництвом).

На результати працеохоронної діяльності так само, як і на результати виробничої діяльності вирішальний вплив чинять ті чи інші фактори. Під фактором слід розуміти умови досягнення певного господарського чи працеохоронного результату або причину, яка впливає на результати цих процесів. Розрізняють фактори кількісні, які визначають величину показника, що аналізується (при незмінному значенні якісного фактору) та якісні, які відображають суттєві особливості показника при певному значенні кількісного фактора.


Використання факторів в економічному аналізі дозволяє об’єктивно оцінювати працеохоронну діяльність на під­приємстві і правильно обгрунтовувати висновки і пропозиції.

Види економічного аналізу:

– по призначенню (виявлення резервів, зменшення затрат виробництва, економія капітальних витрат тощо);

– по способу порівняння даних (порівняння з плановими показниками, з результатами роботи передових вітчизняних та іноземних підприємств, з показниками минулих років);

– по періоду, що аналізується (оперативний, поточний, перспективний аналіз);

– по часу проведення відносно плану (ретроспективний, оперативний, попередній (прогнозний));

– по обсягу аналізу (частковий, по дільницях, комплексний);

– за формою, прийомами, методами аналізу (техніко-економічний, фінансово-економічний, статистично-економічний, функціонально-вартісний).

У практиці для прийняття ефективних економічних рішень стосовно охорони праці потрібно вміти оцінити які ризики найімовірніші і до яких економічних втрат вони можуть привести.

Тому виконання економічного аналізу в охороні праці вимагає урахування впливу невизначеності, конфліктності економічного ризику, що характерно для цієї специфічної сфери діяльності.

Невизначеність ситуації в охороні праці полягає в тому, що вона залежить від багатьох змінних чинників-контрагентів, дію яких неможливо точно спрогнозувати (очікуваний рівень травматизму і професійної захворюваності, розміри очікуваних збитків, ефективність профілактичних витрат з охорони праці тощо). На невизначеність впливає і відсутність чітко заданих цілей і критеріїв їх оцінювання (зміни у суспільних потребах безпеки праці, споживчого попиту та зміна кон’юнктури ринку, корекція економічного розвитку, зміни у психології людей тощо).

Для оцінювання ефективності рішень, що приймаються з урахуванням невизначеності і ризику, використовується такий алгоритм:

– постановка проблеми;


– визначення суті задачі, попереднє оцінювання ризиковості ситуації;

– з’ясування ситуації, збирання інформації;

– визначення альтернативних варіантів;

– оцінка міри (ступеня) ризику обраних альтернатив;

– розгляд чинників, що не піддаються врахуванню;

– розробка заходів, спрямованих на зниження міри (ступеня) ризику;

– прийняття рішення;

– організація виконання;

– контроль і коригування.

Чинниками, що прямо чи опосередковано зменшують ступінь ризику додаткових витрат є: професійно-кваліфікаційний рівень персоналу; раціональний вибір працеохоронних заходів; повнота і достовірність інформації; страхування майнового і фінансового ризику; вибір альтернатив з меншим доходом; урахування ризикомістких затрат у собівартості продукції; створення фондів для покриття ризику; використання сучасних методів визначення економічної ефективності працеохоронних витрат; урахування в розрахунках вартості втрачених можливостей тощо.

В економіці ризику розглядаються три зони ризику: допустима, критична і катастрофічна. Під допустимою розуміють зону ризику, в межах якої даний вид підприємницької діяльності зберігає свою економічну доцільність, тобто збитки менші за очікуваний прибуток і на підприємця чекає лише недоодержання прибутку. Верхня межа зони допустимого ризику відповідає рівню збитків, що дорівнює розрахунковому прибутку. Для охорони праці межею допустимого ризику є нульова прибутковість працеохоронного заходу.

Зону ризику, яка є більш загрозливою для підприємства, називають зоною критичного ризику. Ця зона може характеризуватися небезпекою збитків, розміри яких перевищують величину очікуваного прибутку, аж до розмірів повної розрахункової величини очікуваної виручки від підприємництва. Стосовно охорони праці – це діапазон від нульової прибутковості до нульової ефективності працеохоронних заходів, яка спостерігається у випадку працеохоронних витрат, що не зменшують збитків внаслідок виробничого травматизму, професійної захворюваності.


Зона катастрофічного ризику – це зона збитків, що можуть досягти величини, яка дорівнює вартості всього під­приємства. Катастрофічний ризик здатний привести до банкрутства підприємства, його закриття і розпродажу майна.

Система показників кількісної оцінки економічного ризику в охороні праці включає:

– ступінь ризику – ймовірність настання небажаних на­слід­ків (збитків);

– відхилення збитків (ризику) від наперед встановленого рівня;

– коефіцієнт ризику, який у загальному випадку виражає співвідношення очікуваних від’ємних і додатних відхилень економічних показників від запланованого рівня;

– еластичність коефіцієнта ризику, що дає можливість встановити: на скільки відсотків зміниться коефіцієнт ризику, якщо дана планована величина економічного показника зміниться на один відсоток;

– ціну ризику тощо.

Найчастіше для визначення кількісних характеристик ризику користуються кривими ймовірностей збитків, на яких позначають чотири характерні точки – найімовірніший рівень ризику, гранично допустимий, гранично критичний та гранично катастрофічний рівень ризику.

При побудові кривої імовірностей збитків використовуються статистичний, експертний чи розрахунково-аналітичний методи. Суть статистичного методу полягає у вивченні статистичних збитків, які мали місце в аналогічних умовах (встановлюється частота появи певних рівнів збитків і згідно з частотою розраховується ймовірність). Статистичний спо­сіб потребує наявності значного масиву даних. Експертний метод стосовно економічного ризику в охороні праці реалізується обробкою міркувань досвідчених спеціалістів. Маючи оцінки імовірностей виникнення певних рівнів збитків, які дають окремі експерти, знаходять середні значення експертних оцінок і на їх основі будують криву розподілу ймовірностей. Розрахунково-аналітичні методи побудови розподілу ймовірностей збитків та оцінювання на цій основі ризику неефективності працеохоронних витрат грунтуються на теоретичних уявленнях (теорія гри, теорія масового обслуговування тощо).


Невизначеність економічної інформації стосовно охорони праці особливо характерна на стадії планування працеохоронної діяльності. Тому підвищення вимог до забезпечення прийнятного рівня ризику та надійності планів і економічних рішень в охороні праці є досить актуальним (особливо в ринковій економіці).

Один з основних напрямків врахування невизначеності, неповноти інформації в теорії оптимального планування є концепція адаптивності плану, його параметрів. Координація планів, адаптивність їх щодо додаткової інформації, яка надходить у процесі функціонування, є значним чинником підвищення ефективності економічних систем.

Адаптуючи план, можна зменшити ризик і одержати економічний ефект (порівняно з неадаптивними підходами). Властивості планових рішень слід розглядати з урахуванням таких важливих характеристик планів, як ризик і на­дійність їх реалізації, еластичність, маневреність, інер­цій­ність, живучість, стихійність тощо.
1.4 Інтегрована система керування якістю, екологією й охороною праці відповідно до вимог міжнародних стандартів ISO 9001:2000, ISO 14001:2004 і OHSAS 18001:1999
Усі закони, нормативні документи і стандарти, що сто­суються проблем довкілля та якості життя, повинні ґрун­туватись на єдиній науковій і методичній базі. Найбільш ефективним способом удосконалення керування підприємством на сьогодні є впровадження інтегрованих систем менеджменту, створених відповідно до вимог міжнародних стандартів: ISO 9000, ISO 14001, OHSAS

Поняття «Інтегровані (іноді їх називають інтегральні)» системи менеджменту з'явилося наприкінці 90-х років минулого століття у зв'язку з розробкою систем, що відповідають вимогам кількох міжнародних стандартів на системи менеджменту(Management Systems Standards (MSS). Спочатку його застосовували, якщо організація розробляла дві документовані системи менеджменту, у тому числі якості і навколишнього середовища, і забезпечувала їх одночасне функціонування.

У подальшому до групи MSS була приєднана третя система стандарт OHSAS 18001 Система керування професійною безпекою і здоров'ям. Це стало можливим після того, як у процесі його розробки стало очевидно, що впровадження подібної системи потребує одночасно оцінки факторів, пов'язаних з впливом на навколишнє середовище, а також з впливом устаткування і виробничого середовища. Тому стандарт OHSAS 18001 на системи менеджменту професійної безпеки та здоров'я стали застосовувати в комплексі і взаємозв'язку з системами менеджменту ISO 14001 і ISO 9001.


Останніми роками з розвитком стандартизації менеджменту,появою нових стандартів на різні системи менеджменту, створення інтегрованих систем практикується все ширше, оскільки при цьому вдається знизити витрати на розробку, впровадження і сертифікацію та одержати ефект «два в одному», «три в одному» і так далі. Під впливом перерахованих вище факторів сформувалося визначення інтегрованої системи менеджменту як частини системи загального менеджменту організації, що відповідає вимогам кількох міжнародних стандартів на системи менеджменту і функціонує як єдине ціле.

Нині інтегровані системи менеджменту можуть створюватися за участі таких міжнародних стандартів:

ISO серії 9000 (Quality management sуstемs - системи ме-неджменту якості) на системи менеджменту якості;

ISO серії 14000 (Environmental management sуstемs - сис-теми екологічного менеджменту) на системи екологічного ме-неджменту;

OHSAS серії 18000 (Occupational Health and SafetyAssessment Series - система керування професійною безпекою іздоров'ям) на системи менеджменту промислової безпеки йохорони праці;

SA 8000 (Social Accountability - Соціальна відповідаль-ність) на системи соціального й етичного менеджменту;

ISO серії 17 799 (Information technology - Code of practicefor Information security management - Інформаційні технології.Звід правил по керуванню інформаційною безпекою) на систе-ми менеджменту інформаційної безпеки;

стандартів, що базуються на принципах НАССР (HazardAnalysis and Critical Control Роіnts - Аналіз ризиків і критичніточки) на системи керування безпекою харчових продуктів;

стандартів, що базуються на принципах GMP (GoodManufacturing Practice - Належна виробнича практика) на сис-теми менеджменту виробництва лікарських засобів;

стандартів, що базуються на принципах FSC (ForestStewardship Council - Лісова піклувальна рада).

Перераховані вище стандарти мають багато спільного. Серед основних спільних моментів можна назвати такі:


визначення основних процесів;

розробка політики і вимірних цілей;

планування дій, необхідних для реалізації політики і цілей;

встановлення і розподіл відповідальності та повноважень між працівниками;

моніторинг процесів і програм, що реалізують політику та цілі;

регулярне проведення внутрішніх аудитів;

прийняття коригувальних і попереджувальних дій;

аналіз ефективності системи менеджменту вищим керівництвом. Організаційно-методичною базою для побудови інтегрованих систем залишаються стандарти ISO серії 9000. Це пов'язано з тим, що основні поняття і принципи, сформульовані в них,найбільше відповідають поняттям і принципам загального менеджменту.

Інтегровані системи менеджменту будуються на основі застосування системного і процесного підходів до управління підприємством, що дозволяють пов'язати в єдине ціле різні процеси і види діяльності. Діяльність будь-якої організації пов'язана з ризиками, що визначають основні втрати.

Метою створення інтегрованої системи менеджменту є спільне оптимальне керування ризиками, що дозволяє скоротити необхідні підприємству матеріальні та організаційні ресурси.

На сьогодні сформувалося два підходи до створення інтегрованих систем менеджменту [12].

Перший підхід отримав назву «адитивний» (від лат. Additio додаток). Він полягає в послідовному впровадженні систем менеджменту, заснованих на сумісних стандартах.

У цьому випадку використовується той факт, що багато стандартів на системи менеджменту мають подібну структуру,склад об'єктів стандартизації і спільні процеси (додаток 11). Сюди можна віднести такі стандарти, як ISO 9001, ISO 14 001,OHSAS 18 001, SA 8000, а також всі інші, розроблені після 2000року, та розраховані на можливість спільного застосування. Спільним для цих стандартів є також застосування циклу Демінга PDCA.

Спочатку обирається і впроваджується стандарт, що стає базовим (як правило, це ISO 9001). Потім створена система менеджменту послідовно доповнюється стандартами ISO 14001,OHSAS 18 001, SA 8000 і т.д. Причому період між початком впровадження першої системи і наступної може коливатися від кількох місяців до кількох років.


Другий підхід називають моделлю одночасного інтегрування. Він передбачає одночасну розробку систем менеджменту, об'єднаних у єдиний комплекс. Цей комплекс розглядається як сукупність взаємозалежних процесів, яка збалансовано враховує інтереси всіх зацікавлених сторін. Однак для побудови цієї моделі, крім вимог стандартів на системи менеджменту (ISO 9001,ISO 14001, OHSAS 18001 і т.д.), приймаються до уваги й інші вимоги та очікування зацікавлених сторін. При цьому використовуються різні методи: бенчмаркінг, збалансована система показників, шість сигм, TPM, реінжиніринг, самооцінка та ін.

При розробці такої інтегрованої системи здійснюється всебічний аналіз на якість продукції і задоволеність споживача, навколишнє середовище, здоров'я, безпеку і задоволеність працівників, фінансові результати, етику і т.д. В якості побудови такої інтегрованої моделі може бути впровадження Європейської моделі ділової досконалості Європейського фонду керування якості (EFQM).

Нині Україну накрила хвиля активної розробки і впровадження систем менеджменту якості, що відповідають вимогам стандарту ISO 9001:2000. Поки цей процес поступово охоплює все більшу кількість підприємств та організацій, а їх керівники звикають до життя в нових умовах, наближається друга хвиля -стандарти ISO 14001:2004 (системи екологічного менеджменту)і OHSAS 18001:1999 (системи керування професійною безпекою і здоров'ям).

Багато керівників, лідери у своїх галузях, вже почали готуватися до цього. Але лише деякі з них очікують на третю хвилю -стандарти SA 8000:2001, в яких викладені вимоги до соціальної відповідальності підприємств.

Провідні фірми світу вважають, що надійними партнерами можуть бути тільки ті компанії, які використовують етичні підходи до суспільства і до свого персоналу, поважають своїх співробітників і створюють для них необхідні умови.

1.5 Ідентифікація потенційно небезпечних об’єктів і установок у металургії

Процедура ідентифікації здійснюється за такими етапами:


  • вибір кодів надзвичайних ситуацій, виникнення яких можливе на об'єкті господарської діяльності, згідно з класифікацією надзвичайних ситуацій;

  • аналіз показників ознак надзвичайних ситуацій, вибраних на попередньому етапі, та визначення їх порогових значень з використанням класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій;

  • виявлення за результатами аналізу джерел небезпеки, які при певних умовах (аварії, порушення режиму експлуатації, виникнення природних небезпечних явищ тощо) можуть стати причиною виникнення надзвичайних ситуацій

  • визначення видів небезпеки для кожного з виявлених джерел небезпеки;

  • визначення переліку небезпечних речовин, що використовуються на об'єкті господарської діяльності, їх кількості та класу небезпеки за допомогою нормативних документів у сфері визначення небезпечних речовин;

  • оцінка на підставі отриманих даних зони поширення надзвичайних ситуацій, які можуть ініціювати кожне з виявлених джерел небезпеки за допомогою методики прогнозування наслідків викиду (виливу) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті, а також положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій;

  • оцінка можливих наслідків надзвичайних ситуацій для кожного з джерел небезпеки (кількість загиблих, постраждалих, нанесені матеріальні збитки) з використанням методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру

  • встановлення максимально можливих рівнів надзвичайних ситуацій для кожного з джерел небезпеки згідно з класифікацією надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями;

  • визначення державних (галузевих) реєстрів (кадастрів), в яких зареєстровано або необхідно зареєструвати об'єкт господарської діяльності з використанням переліку затверджених державних (галузевих) реєстрів України для обліку небезпечних об'єктів;

  • визначення відповідності об'єкта діючим нормативно-правовим актам у сфері визначення небезпечних об'єктів.


Декларація безпеки переглядається суб'єктом господарської діяльності один раз на п'ять років. Декларація безпеки переглядається, уточнюється або розробляється в інші терміни у разі:

  • зміни умов діяльності об'єкта підвищеної небезпеки, що призводять до підвищення ступеня небезпеки та рівня ризику, незалежно від їх причин;

  • зміни та/або набрання чинності нормативно-правовими актами, що впливають на зміст відомостей, поданих у декларації безпеки;

  • будівництва в прилеглих районах нових підприємств (об'єктів), якщо це впливає на зміст відомостей, поданих у декларації безпеки;

  • обґрунтованої вимоги уповноваженого органу або громадськості


ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Задача №1 – Визначення витрат на заходи з охорони праці

Визначити річну економію заробітної плати за рахунок збільшення продуктивності праці в наслідок проведення заходів з покращення умов праці( витрати – 190 тис. грн..) а також економічну ефективність цих заходів. Кількість працівників – 350 люд., середня річна заробітна плата одного робітника – 4500 грн., інтегральна оцінка важкості праці знизилася з 28 до 20 %

Рішення:

Річна економія заробітної плати за рахунок підвищення продуктивності праці визначається:

Еріч = ((∆W *Зр)/100)*Рср =((3,1*4500)/100)*350=488 грн.

∆W=(R2/R1 – 1)*100*0,2 = (93,125/80,625 -1)*100*0,2 = 3,1%

Працездатність R і ступінь втоми Y розраховується:

R1= 100 – Y1 = 100 –((Іт1 -15,6)/0,64) = 100-((28-15,6)/0,64)= 80,625

R2= 100 – Y2 = 100 –((Іт2 -15,6)/0,64) = 100-((20-15,6)/0,64)= 93,125

Ефективність витрат на заходи з охорони праці визначають за формулою:


Еф = Еріч/В= 488/190=256,97
Задача№2 – Визначення достатності природного освітлення
Лабораторія НМетАу довжиною 12м і шириною 5 має 3 вікон розміром 1,2*2 м зі світло технічною η= 10. Азимут вікон 2160;вони не затінені протилежними спорудами; сонцезахисні пристрої та захисні сітки не встановленні;коефіцієнти втрат світла на матеріалі вікон, у віконній рамі та несучих конструкціях t1 =0,08; t2 =0,6; t3 =0,8. За рахунок відбиття світла від поверхні приміщення коефіцієнт природного освітлення підвищують у 1,28 разів. Дайте висновок щодо можливості виконання у приміщенні робіт з розмірами об’єктів розпізнання 2 мм при запасів природного освітлення 20%. Який розряд зорової роботи можна виконувати у цій лабораторії без додаткового освітлення і з об’єктами яких розмірів?

Рішення:

У перевірочному розрахунку бічного природного освітлення визначають необхідну площу вікон у приміщенні та порівнюють її з фактичною. Необхідну сумарну площу вікон визначають:

S=(5*12*1,5*0,9*0,7*10*1,2*1)/(100*0,8*0,6*0,8*1*1*1,28) = 680,4/49,152= 13,84 м2

Шляхом порівняння отриманого значення S з фактичною площею вікон Sв = 3*1,2*2 = 7,2 м2

Розряд зорової роботи, яку фактично можна виконувати у приміщенні без додаткового освітлення, а також мінімальний розмір об’єкта розпізнання, визначають шляхом порівняння нормативних значень енІІІ і фактичного КПО у перерахунку для ІІІ пояс світлого клімату:

енІІІ= (100*7,2*0,384)/(60*10*1,2*1*0,9*0,7)= 276,48/453,6= 0,61%

Висновок: так я бічне природне освітлення більше за фактичною площею вікна, то природного освітлення вистачає для освітлення кімнаті в денний час.
Задача №3 Розрахунок потужності кондиціонера

Розрахуємо точну необхідну потужність кондиціонера на офісне приміщення площею 39 м2 з 4 співробітниками. Вікна направлені на частину – південо-захід, у приміщені знаходиться 3 комп’ютера. Висота приміщення становить 2 м2.а 40 Вт/м2 додатковий коефіцієнт, який залежить від затіненості приміщення.

Рішення:

Q=S*h*q*X + P+Z = 30*2*40*0,25+0,4+0,75= 601,15 кВт