refik.in.ua 1

ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАДІОСТАНЦІЇ: ДІАПАЗОНИ Й ЧАСТОТИ МОВЛЕННЯ


Сучасна радіожурналістика – це поєднання творчого процесу в радіоефірі зі знаннями, пов'язаними з технічним забезпеченням радіомовлення, технічним процесом діяльності радіостанції. Журналістові, який готує програму до ефіру, доводиться орієнтуватися в усьому технологічному алгоритмі виготовлення програмної продукції, оскільки і вибір станцією діапазону радіохвиль, і частота мовлення, і специфіка ефірного та продакшн-обладнання, і комп'ютерні програми з комп'ютерним мережним забезпеченням ефірного мовлення – усе це прямо чи опосередковано впливає на процес виготовлення радіомовної продукції.

Отже, щоб розуміти специфіку цільової аудиторії станції, її зацікавленості в тих або інших форматах мовлення, тобто визначитись із програмним наповненням ефіру, треба володіти інформацією про територіальне охоплення потенційних слухачів. Цю інформацію можна зібрати, проаналізувавши параметри діапазону хвиль, частоти мовлення, потужності передавача і висоти антени.

Діапазон хвиль, частота мовлення, потужність передавача й висота антени

Система поширення радіохвиль у світі має певні властивості й характеризуються якістю сигналу, відстанню мовлення та рентабельністю бізнесу залежно від того діапазону хвиль, що використовується приватною радіостанцією. Кожен діапазон хвиль має свій частотний ресурс, який розподіляється по всій території охоплення радіохвилями. Територія ця визначається потужністю передавача, ефективністю передавальної антени, атмосферними та промисловими перешкодами й параметрами земної поверхні, здатних впливати на якість і доступність радіосигналу.

Довгі хвилі (ДХ)

Появу їх справедливо можна назвати історією розвитку радіомовлення, оскільки високочастотні коливання, які отримували на зорі становлення радіо з електромашинних генераторів, могли забезпечити, як правило, найнижчі або наддовгі частоти, з це приблизно 100 КГц. І справді, сучасний радіочастотний спектр розпочинається саме з діапазону довгих хвиль із частотами 148-408 КГц. Довга хвиля вимірюється сотнями й тисячами кілометрів, тому вона здатна не лише забезпечувати прийом на великих віддалях (набагато далі, ніж пряма видимість), але є єдиним діапазоном, який гарантує якість сигналу в гірській місцевості.


На всіх радіохвилях, окрім УКХ, подається моносигнал. На УКХ подається як моно-, так і стереосигнал.

Дозвіл на мовлення в ДХ-діапазоні станція має отримувати на міжнародному рівні, оскільки довжина хвиль розрахована щонайменше на кілька держав. Зрозуміло, що для приватної радіокомпанії це надзавдання. Окрім того, витрати на будівництво ДХ-радіоцентрів і підтримання їхньої експлуатації такі великі, що ніяким прибутком не окупаються. Розміри антенного господарства для забезпечення довжини хвилі, площі, потрібні для організації ДХ-передавальних центрів, не дозволяють розташовувати їх у межах міста, а наявність населених пунктів на відстані менше 10-15 кілометрів від довгохвильового передавального центру (потужність ДХ-передавача 100-1500 КВт) узагалі неможлива. Тому діапазон довгих хвиль не може бути прийнятний для недержавного приватного мовлення, оскільки це планові затрати, які може собі дозволити хіба що державний бюджет, виконуючи певні соціальні завдання.

Середні хвилі (СХ)

СХ, так звана амплітудна модуляція (Amplitude modulation, AM), з потужністю передавача у 5-15 КВт забезпечують достатній прийом сигналу в умовах залізобетонних багатоповерхових міських будівель, але в гірських районах створюють так звані зони мовчання, куди сигнал не проходить. Діапазон середніх хвиль охоплює частоти у спектрі від 526,5 до 1606,5 КГц, довжина середньої хвилі вимірюється сотнями метрів (від 200 до 560 метрів) і пересічно у 2-3 рази перевищує відстань прямої видимості. В Європі смугу середніх хвиль поділено на 120 каналів, частота кожного з яких має бути на відстані від сусіднього на 9 КГц (540 КГц, 549 КГц, 558 КГц, 567 КГц, 1602 КГц тощо).

Витрати на утримання радіоцентрів цього діапазону теж досить великі, тому СХ-передавачі також рекомендується виносити за межі міста. Хоча, завдяки можливості покриття території великих населених пунктів (міст, мегаполісів), середні хвилі принципово є доступними для приватного радіомовлення, але переважно для розмовних станцій формату "Talk", оскільки на спектральну специфіку цих хвиль впливають, особливо вдень, промислові перешкоди. Як правило, приватні радіокомпанії орендують частоти діапазону СХ, тому що така оренда насправді може бути рентабельною, адже тут відкривається можливість охоплення, наприклад, великого промислового регіону з потенційною мільйонною аудиторією.


Роботу станцій у діапазоні середніх хвиль ще називають "станціями світлого часу"; уночі, під час іонізації повітря, потужність середньохвильових передавачів зменшується. Коли сходить сонце, зникає іоносферний вплив на сигнал, радіостанція може охоплювати сигналом територію в радіусі 150-200 кілометрів. Увечері станція зменшує свою потужність, ведучи мовлення лише у своєму населеному пункті. З комерційної точки зору такий підхід виправданий, оскільки у світлий період часу, окрім зимових місяців, потрапляє і найефективніший ранковий прайм-тайм1.

'Теорія радіожурналістики замість терміна "прайм-тайм" (prime time) містить "драйв-тайм" (drive time). Див.: Термінологічний словник.
Короткі хвилі

Залежно від довжини короткі хвилі розподіляються на 10 діапазонів:


Діапазони

Частоти, МГц

коротких хвиль, м

КХ-1-75

3,95-4,85

КХ-2-60

4,85-5,9

КХ-3-49

5,9-6,2

КХ-4—41

7,1-7,35

КХ-5-31

9,4-9,9

КХ-6-25


11,6-12,1

КХ-7-19

15,1-15,55

КХ-8-16

17,6-18,1

КХ-9-13

23,0-24,98

КХ-10-11

25,67-26,1


Короткі хвилі завдовжки від 75 до 49 метрів оптимальні для мовлення вночі й використовуються переважно редакціями іномовлення: це ідеологічна пропаган­да, програми для співвітчизників за кордоном тощо. Удень рівень промислових перешкод настільки великий, що цей діапазон частот є абсолютно непридат­ним для приватних недержавних радіостанцій.

Короткі хвилі довжиною від 41 до 19 метрів відносно вільні від промисло­вих перешкод (чим вища частота, тим менше промислових перешкод). Такий комплекс діапазонів (41, 31, 25 И 9 метрів) дозволяє створити цілодобове мов­лення на закордон, коли, залежно від часу доби за відомим для аудиторії гра­фіком, станція змінює частоту мовлення: переходить удень на піддіапазони вищих частот і опускається на нижчі частоти вночі.

Короткі хвилі завдовжки 16, 13 і 11 метрів - типово денні діапазони без будь-яких промислових чи атмосферних перешкод. Тому вони цілком придатні для роботи комерційних або некомерційних радіостанцій. У зв'язку з тим. що частотний спектр у цих діапазонах невеликий, і на них, як правило, найкраще чути станції з найпотужнішим передавачем і найвищими антенами.

Ультракороткі хвилі (УКХ,)

УКХ довжиною від 3,4 до 2,88 метра і потужністю передавача, як правило, 1 КВт поділяються на два піддіапазони, кожен з яких має приблизно однакові якісні характеристики для передавачів недержавних радіостанцій, але між со­бою вони відрізняються можливостями аудиторії якісно приймати переданий для неї програмний продукт.


На УКХ-піддіапазони, по суті, не впливають атмосферні або промислові перешкоди, тому вони найкраще підходять для музичного мовлення, хоч, як і середні хвилі, у "тіні" будівель створюють "тіньові зони", тобто зони відсутності сигналу. Однак, на відміну від середньохвильового (AM) мовлення, ультракороткі хвилі однаково поводяться як удень, так і вночі.



Піддіапазони ультракоротких хвиль

Частоти, МГц

Нижній піддіапазон (УКХ-1)

65,9-87,5

Верхній піддіапазон (УКХ-2, FM)

87,5-108,0



Нижній піддіапазон УКХ-1 - це якісне стереозвучання, яке, на жаль, не завжди може бути відтворене вітчизняними радіоприймачами. Природно, про­граючи в конкуренції іноземним цифровим технологіям, так званий вітчизняний піддіапазон УКХ-1 охоплює здебільшого велику аудиторію, серед якої, як пра­вило, не так багато потенційних рекламодавців, спонсорів чи інвесторів. Хоча рентабельність мовлення дозволяє створити радіокомпанію з невеликим тер­міном самоокупності та невисокими початковими витратами.

Верхній піддіапазон УКХ-2, його ще називають західним діапазоном FM (Frequency Modulation), - це якісний стереосигнал, здатний відтворити сучасні цифрові радіоприймачі, які виготовляються здебільшого за кордоном. Кількість цих радіоприймачів в Україні щороку зростає, і прогнози щодо їхнього подаль­шого зростання оптимістичні. Тому цілком зрозумілою є конкурентна боротьба недержавних радіостанцій за можливість працювати у FM-спектрі. Слухачі, які користуються цим діапазоном для прослуховування радіопередач, мають оп­тимальні соціально-демографічні характеристики для того, щоб станція могла планувати успішне ділове підприємництво. Рентабельність FM-радіостанцій вища, ніж рентабельність АМ-станцій.


Частоти 87,5-100,0 Мгц свого часу були виділені для внутрішньодержавних цілей, у тому числі й для розвитку цифрового телемовлення України. Але конкуренція станцій в УКХ-діапазоні, зокрема на столичному радіоринку, зробила цей піддіапазон оптимальним для якісного цифрового стереозвучання і радіостанцій.

Антени

Існують антени горизонтальної, вертикальної або кругової поляризації. Для радіомовлення переважно використовують перші два типи, а саме горизон­тальної та вертикальної поляризації. Якщо історично радіо в ДХ-, СХ-, КХ-діапазонах пов'язували з горизонтальною передачею сигналу, тобто пере­давальна й приймальна антени знаходилися паралельно в горизонтальному положенні, то зі зростанням кількості автомобільних УКХ(РМ)-приймачів ситуація змінилася. Антени автомобільних приймачів здебільшого вертикальні або нахилені, тому, щоб не відбувалося перпендикулярної передачі сигналу з міні­мальною віддачею енергії, приватні радіокомпанії використовують переважно антени саме вертикальної поляризації.

Висота й тип антени, а також потужність передавача визначають радіус зони впевненого прийому радіостанції. Наприклад, радіус зони впевненого прийому (L) у діапазоні УКХ зі сталою потужністю передавача в 1 КВт визнача­ється за такою формулою:

L = (2HR + Н2)М2,

де Н - висота антени над поверхнею землі, R - радіус Землі, який дорівнює 6 373 000 метрам. Наприклад, якщо висота антени дорівнює 15 метрам, то радіус зони впевненого прийому в УКХ-діапазоні дорівнюватиме 18 кілометрам, якщо висота - 50 метрів, то радіус - 30 кілометрів, якщо висота - 500 метрів, то радіус - 85 кілометрів тощо, тобто чим вища антена, тим далі чути сигнал радіостанції.

На карті місцевості, де розташована радіостанція, визначається амплітуда сигналу. Для цього на ній проводиться коло, якщо місцевість рівнинна, або еліпс, якщо місцевість гориста, і так позначається зона впевненого прийому сигналу. До цієї території входять переважно населені пункти, міста або мега- поліси. її мешканці й складають потенційну аудиторію радіостанції.

ЕФІРНЕ ТА ПРОДАКПІН-ОБЛАДНАННЯ

РАДІОСТАНЦІЇ

Кількість студій, наявність повного комплексу якісного ефірного й продакшн-обладнання радіостанції залежать не лише від фінансових можливостей засновників, а й від формату станції та кількості людей, що працюють у радіокомпанії. Необхідне обладнання для малобюджетної станції може розташовуватися в одній кімнаті - цього справді достатньо, щоб вести мовлення. Інші завдання стоять перед тими приватними радіокомпаніями, які збираються конкурувати на програмному й рекламному ринках. Тому такі радіостанції створюють передусім три студії: ефірну, продакшн- та інформаційну ("кімнату новин" - news-room).

Ефірна студія

У цій студії ведеться пряма передача (тому її ще називають студією прямого ефіру) зі звуковими заставками, відбивками, перебивками ("джинглами"), рекламною продукцією та змонтованими до ефіру програмами в продакшн- студії; проводиться (залежно від технічної комплектації станції) автоматичний музичний ефір; відбувається телефонні розмови зі слухачами.

Продакшн-студія

Тут готуються попередній запис і монтаж окремих матеріалів або цілих про­грам до ефіру, створюються рекламні ролики й формуються рекламні блоки, складається плей-лист (play list, див.: Термінологічний словник) для ефірної студії, зводяться чи монтуються фонограми.

Інформаційна студія

За допомогою наявних джерел інформації у цій студії формуються інформаційні блоки й складається їхній розклад для ефірної студії, приймаються телефонні дзвінки власних кореспондентів ("стрингерів") або слухачів для отримання оперативної інформації з місця подій, заздалегідь записуються інтерв'ю по телефону з подальшим використанням їх в ефірній студії.

Залежно від призначення кожна студія комплектується певною кількістю технічних пристроїв, які дозволяють оптимально забезпечувати відповідний робочий процес:




Ефірна

Продакшн-

Інформаційна

Список обладнання

студія

студія

студія




Кількість

Ефірний мікшерний пульт

1

-




Продакшн-мікшерний пульт

-

1

1

Мікрофон динамічний

3

2

-

Мікрофон конденсаторний

-

2

-

Мікрофонний процесор

1

1





КК-магнітофон

-

2




CD-програвач

2

2

-

MD-магнітофон

1

1

1

DAT-магнітофон

-

1

-

Reel-to-reel-магнітофон

-

1

-

Телефонний гібрид

1

-

2

Процесор обробки сигналу

1

-

-


Еквалайзер

-

1

-

Процесор ефектів




1

-

Компресор

-

1

-

Активний монітор

1

1

1

Пасивний монітор

1

1

2

Студійні гарнітури

3

3

3

Студійні репродуктори

2

2

-

Ефірний мікшерний пульт і продакиїн-мікшерний пульт потрібні для того, щоб за допомогою першого поєднувати (зводити) джерела звуку під час прямого ефіру і виводити сигнал на передавач, а за допомогою другого сполучати джерела звуку в процесі запису фонограми для їхньої майбутньої передачі в прямий ефір. Мікшерний пульт, як правило, найдорожчий елемент студійної апаратури. Головна різниця між цими пультами в тому, що ефірний набагато простіший в експлуатації, а це зменшує можливість помилки під час роботи з ним.


Мікрофони використовуються переважно двох видів - конденсаторні й динамічні. Конденсаторні мікрофони характеризуються підвищеною чутливістю до звукових хвиль, необхідністю ще якогось джерела енергії (як правило, додається батарейка) і мають кругове спрямування. Тому з ними працюють, наприклад, під час запису музичних відбивок з накладанням текстового ряду в продакшн-студії Динамічні мікрофони не такі чутливі, як конденсаторні, вони простіші в роботі й оптимальні для передачі голосу в прямому ефірі. Ними користуються також під час запису в позастудійній обстановці (наприклад, репортери), оскільки мікрофони цього типу характеризуються чітким опрацюванням звуку, ізоляцією його від фонових шумів.

КК-магнітофон (компакт-касетний), reel-to-reel-магнітофон (студійний бобінний), CD-програвач (компакт-дисковий), DAT-магнітофон (цифровий касетний), MD-магнітофон (міні-дисковий) належать до носіїв звуку. Кожен із них певною мірою символізує спадкоємність поколінь записів фонограм на радіо­мовленні, а в комплексі загалом складає основу носіїв звуку на сучасному радіомовленні. У цьому контексті можна згадати і програвачі платівок, і картридж- касети, з якими, по суті, на радіо вже не працюють, а також сучасні цифрові носії звуку й редактори звуку на базі ПК (наприклад, "Cool Edit Pro", "DALET", "Digiton"), які активно сьогодні задіяні в процесі виробництва аудіопродукту.Розділ 1. Радіомовлення як сфера журналістської діяльності

Телефон для радіостанції - це один із важливих інструментів збирання новин. Використання телефонного (аналогового, цифрового чи мобільного) зв'язку дозволяє оперативно включати до інформаційних програм повідомлення з місця подій і свіжі новини. Якість звуку, що передається телефонними ЛІНІЯМИ, як правило, нижча ніж, наприклад, на носіях звуку. Щоб позбутися цієї вади й забезпечити безперервний вихід на мікшерний пульт голосів обох співрозмовни­ків, кожен сигнал опрацьовують окремо за допомогою телефонного гібрида.


Телефонний апарат, під'єднаний за допомогою телефонного гібрида до аудіосистеми в ефірній студії, дозволяє слухачам і співробітникам станції за межами студії брати участь у трансляції програм. Ведучий програми може одночасно слухати абонента або через навушники, або через студійні динаміки та відповідати йому через студійний мікрофон. Учасник діалогу, який користується звичайним телефоном, за бажанням ведучого, може в будь-який момент стати знову слухачем. Одна з функцій телефонного гібрида пов'язана з блокуванням сигналів, які надходять від телефонних абонентів та беруть участь у розмові - функція блокування зворотного зв'язку ("mix minus bus"). За допомогою цієї функції сигнал із студійного мікрофона передається на один канал мікшерного пульта, а сигнал телефонного абонента - на інший канал, через телефонний гібрид. Обидва сигнали опрацьовують почергово, з'єднують на виході мікшерного пульта й виводять разом у ефір.

Процесор обробки сигналу, еквалайзер, компресор, процесор ефектів належать до групи "технічної і творчої підтримки" ефірної та продакшн- роботи зі звуком. Процесор опрацювання сигналу передбачає так звану стан­дартизацію звукового сигналу радіостанції до рівня його якісного транспорту­вання на передавач і антену. Еквалайзер і компресор унормовують частотний і хвильовий ресурси звукових рядів під час запису голосів та їхньої монтажної переробки; процесор ефектів дозволяє моделювати найрізноманітніші звукові гами, аж до роботи з бібліотеками джинглів, інструментальних композицій та шумів.

Активні й пасивні монітори забезпечують програмну та інформаційну підтримку прямоефірного й виробничого процесу на базі мережних з'єднань між студіями радіостанції. Мережа активних моніторів у режимі "прямий ефір" відображає програмне забезпечення радіостанції, зокрема плей-лист, який формується й передається з продакшн-студії до ефірної, а також - оперативні блоки новин, які готуються для ефірної студії в інформаційній студії радіостанції. Мережа пасивних моніторів пов'язана з виробничим процесом у продакшн- та інформаційній студіях радіостанції, метою якого є створення програмного продукту для ефірної студії в режимі "під прямий ефір". Пасивний монітор у продакшн-студії ілюструє, наприклад, підготовку джинглів, рекламної продукції тощо; пасивний монітор в інформаційні студії забезпечує збирання новин, їхнє редагування, формування у блоки тощо.

Студійні навушники (гарнітура) і студійні репродуктори забезпечують контроль якості студійного сигналу та програмної продукції. Порівняно з побутовими навушниками й колонками, студійні не підсилюють автономно басової частини звукового спектра. Вони відтворюють кожну смугу частот звукового спектра строго пропорційно до рівня сигналу.

Отже, виробництво й трансляція програмної радіопродукцїі – це певний, продиктований форматом радіостанції технічний комплекс, якому належить забезпечувати самодостатній безперервний ефірно-виробничий процес і бути перспективним для подальших технічних удосконалень ділового підприємництва в ефірі.