refik.in.ua 1 2 3

Національний університет «Львівська політехніка»


Інститут права та психології

Кафедра

адміністративного права





ЛЕКЦІЯ З КУРСУ

Транспортне право України


ТЕМА № 7 Взаємодія усіх видів транспорту

ЛЬВІВ – 2012

Тема: Взаємодія усіх видів транспорту
План:

Вступ


  1. Поняття взаємодії підприємств різних видів транспорту.

  2. Форми та види взаємодії між вижами транспорту.

  3. Правові основи взаємодії на транспорті.

Висновки.


Література.


Вступ

Зміни, що відбулися за останні 20 років в політичному, соціально-економічному та виробничо-господарському аспектах життєдіяльності держави, визначили зміни у виконанні вантажних перевезень різними авдпми транспорту. Змінилися кількісні та якісні показники перевезень, виникли нові пріоритети і вимоги до якості транспортного обслуговування, виникають нові шляхи сполучення і транспортні зв'язки.

Все це відбувається на тлі погіршення технічного стану об'єктів транспортної інфраструктури, в першу чергу транспортного флоту та перевантажувальної техніки.

Потрібне чітке та ефективну взаємодію всіх видів транспорту в регіональному масштабі. Основою економічної координації є система планування перевезень, що дозволяє обґрунтовано визначати потреби в перевезеннях і правильно розподіляти їх за видами транспорту таким чином, щоб забезпечити повне і своєчасне задоволення всіх потреб у перевезеннях при найбільш ефективне використання кожного виду транспорту з урахуванням раціональних форм використання. У розвитку транспорту належить подолати недоліки, які проявляються у відставанні транспорту від потреб у перевезеннях, обмежену пропускну здатність головних магістралей річкового, морського та автомобільного транспорту, сезонності роботи транспортної мережі, диспропорції внутрішньогалузевої виробничої структури. Все більш важливе місце набуває розробка і впровадження нових транспортних технологій і техніки, питання узгодження і кооперування діяльності різних видів транспорту і перерозподілу між ними обсягів перевезень.


Рішення проблеми полягає не тільки в скороченні витрат на перевезення вантажів, ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, але і в підвищенні якості транспортного обслуговування. Це можливо тільки на основі дослідження та обліку регіональних факторів, що визначають рівень ефективність правового регулювання транспортної сфери, особливо щодо взаємодії різних видів транспорту.

1. Поняття взаємодії підприємств різних видів транспорту
Основна маса вантажних і пасажирських перевезень здійснюється за участю 2-х і більше видів транспорту. Так 80% вантажів, що прибувають в порти, передається на залізницю (на річкових 50%). Практично вся нафта з трубопроводів передається на інші види транспорту, а автомобіль взаємодіє з усіма видами транспорту, особливо великий його вага для пасажирських перевезень. Пунктами взаємодії є транспортні вузли. Раніше транспортні вузли в силу свого історичного розвитку, відомства, приватні володіння, географія, топографія будувалися без урахування швидкого переходу вантажів з одного виду на інший. Транзитний пасажир купував нові документи на перевезення вантажу і проїзд. Вантаж в цих пунктах перевантажуються. Тільки з введенням змішаного прямого сполучення власники вантажу звільнялися від турботи перевантажувати свій товар. У взаємодії різних видів транспорту має відродитися ЕТС (Єдина транспортна система).

Відносно міжнародних перевезень, треба зазначити, що Украї­на на сучасному етапі поступово інтегрується в міжнародну спіль­ноту. Одним із проявів такої інтеграції є її участь у міжнародних транспортних коридорах. Створення таких транспортних коридо­рів - це реальна можливість різко підвищити товарообіг між краї­нами Європи та Азії, а відтак підвищити ефективність викорис­тання вигідного транзитного розташування України. Відомо, що одна тонна транзитного вантажу дає прибуток у три-чотири дола­ри. Неважко уявити майбутню прибутковість української частини міжнародних транспортних коридорів. Так, для прикладу, Україна має найвищий в Європі транзитний рейтинг - 3,11. Польща, яка має другий рейтинг - 2,72, щороку отримує прибутків від транзиту вантажів на суму 3,2-3,7 млрд доларів США.


Сьогодні за концепцією, прийнятою 1994 р. на Пан'європейській конференції, через територію України прокладено чотири транспортні коридори:

№ 3: Берлін - Вроцлав - Львів - Київ;

№ 5: Трієст - Любляна - Будапешт - Чоп - Львів;

№ 9: Хельсінкі - Київ - Одеса - Бухарест - Олександрополіс;

№ 7 (водний): пролягає через українські порти Ізмаїл і Рені.

Крім того, Україна бере участь у Євроазіатському коридорі: Іллічівськ -Поті - Тбілісі - Баку.

Для успішної участі України в діяльності міжнародних транспорт­них коридорів слід прискорити оптимізацію транспортних процесів. Взаємодія усіх видів транспорту в умовах перебудови економіки сприяє принциповим змінпм в експлуатаційно-техноло­гічній діяльності, заміні технічних засобів і обладнання та направлена на:


  1. максимальне зниження собівартості перевезень;

  2. переоцінювання критеріїв підходу до визначення ефектив­ності перевезень, перехід від об'ємних показників роботи транс­порту до фінансово-економічних;

  3. забезпечення достатньої швидкості руху транспорту, до­ставки пасажирів і вантажів;

  4. забезпечення зберігання вантажів під час перевезення;

  5. підвищення якості послуг на транспорті.

Взаємодія усіх видів транспорту може значно підвищити фінансові надходження до економіки України. Так, у прогнозових величинах очікується:

а) зростання прибутку від транзитних перевезень на залізнич­ному транспорті в межах 23-25%. Прибуток морських портів зрос­те на 51%;

6) середньорічний економічний ефект від поліпшення умов руху на автомобільних дорогах перевищить 230 млн грн. Окупність

капітальних вкладень у розбудову автомобільних доріг станови­тиме 6-7 років, залізниць - 8-10 років;

в) на початковому етапі розбудови транспортних коридорів очікується збільшення робочих місць на 15-20 тис. одиниць.

Як негативний момент у цій діяльності слід визнати те, що від­повідні заходи впроваджуються ще дуже повільно, без достатніх фінансових надходжень, не зовсім повно з'ясовано правове поле майбутніх інвесторів, не визначені достатньою мірою пільгові та­рифи, платежі та податкове обґрунтування. Усе це є негативним фактором у цій діяльності і не сприяє розвитку транспортної галузі в цілому. Як приклад можна навести те, що невдала еконо­мічна політика з боку держави сприяє тому, що значна кількість вантажів (транзитних) обходить Україну.


Щодо повітряного і трубопровідного транспорту, слід зазначи­ти, що Україна в особі відповідних компетентних державних орга­нів почала надавати статус міжнародних аеропортам, які розташо­вані в межах держави. Надання такого статусу передбачає наяв­ність певних умов та ознак і вимагає від відповідних суб'єктів додержання міжнародних норм і стандартів. Усе це дає змогу су­дити про трансформацію України до цільового міжнародного співробітництва в галузі повітряного транспорту. Розглядаючи пи­тання про трубопровідний транспорт, слід нагадати п;ро перспек­тиву як намір України щодо транспортування каспійської нафти існуючою національною системою трубопроводів як в межах дер­жави, так і поза ними. У цьому проекті має брати участь значна кількість іноземних держав, що надає можливість Україні транс­формуватись у міжнародне співробітництво у галузі транспорту.

Узагальнюючи вищенаведене, можна дійти висновку, що в на­пряму інтегрування України до міжнародних транспортних кори­дорів відзначається більш удосконалений і якісний рівень взаємодії усіх видів транспорту як елементів єдиної транспортної системи України, так і взаємодія цієї системи з іншими (іноземними) си­стемами та елементами транспорту. Завданням національного транспортного законодавства є поліпшення умов взаємодії, гнуч­кість регулювання та усунення суперечностей.

У більшості держав світу раціональне взаємодія основних видів транспортних комунікацій перебуває в державній власності. Взаємодія різних видів транспорту полягає у злагодженій і злагодженій роботі транспорту в загальному перевізному процесі. Це взаємодія залежить від багатьох умов правового, економічного, технічного, технологічного, організаційного та управлінського характеру. Правовий аспект вдосконалення юридичних та правових відносин. Основні документи, що визначають взаємини, обов'язки, права і відповідальність транспорту і клієнтури, вантажовідправників, вантажоодержувачів: Статут залізниць, Кодекс торговельного мореплавства, Статут автомобільного транспорту, Повітряний кодекс.


Економічний аспект взаємодії усіх видів транспорту дуже важливий.

1) Розробка єдиних планів перевезення вантажів і пасажирів (річні, оперативні, на квартал, місяць), що дозволяє заздалегідь підготувати рухомий склад або зарезервувати. Особливо велика затримка вантажів при передачі їх з залізниці на річковий транспорт.

2) Встановлення погоджених тарифів на перевезення різного виду транспорту. Необхідно створити систему уніфікованих тарифів, які стимулювали б клієнтуру і транспорт до змішаних перевезеннях.

3) Введення єдиної номенклатури вантажів; розробка уніфікованих планів і звітних показників; економічні показники, що характеризують якість і ефективність перевезення вантажів і пасажирів повинні бути єдиними: - собівартість і вартість перевезень - продуктивність праці - потребные капітальні вкладення - ступінь використання рухомого складу та ін. Досі на всіх видах транспорту є різні методики.

Комплексний розвиток і експлуатація всіх видів транспорту визначається не тільки загальної потреби країни у вантажних перевезеннях, але і розподілом їх між видами транспорту.

Вибір виду транспорту або варіанти перевезень (поєднання двох або більше видів транспорту в здійсненні транспортування певного роду вантажу за єдиним транспортним документом), базується з урахуванням тих умов, за яких кожен з видів виявляється найбільш доцільним.

Вибір економічно доцільного варіанти перевезень вантажів у конкретних кореспонденції проводиться зіставленням наведених народногосподарських витрат, необхідних для виконання певного обсягу транспортно роботи.

Поняття транспорту - це таке суспільне явище, яке призначене задовольняти потреби суспільного виробництва та населення в пе­ревезеннях. Ці перевезення можуть здійснюватися як в межах однієї держави, так і в межах багатьох держав; як одним видом транспор­ту, так і його кількома видами. Усе це зумовлено транспортною специфікою, а також такими об'єктивними чинниками, як час і про­стір, що забезпечують доцільність, ефективність, зручність і вигід­ність перевезень. Виходячи з цієї специфіки, транспорту притаман­на ознака взаємодії.


У широкому значенні цього слова під взаємодією слід розуміти всі відносини, які виникають між підприємствами різних видів транспорту у процесі перевезення пасажирів і вантажів.

У вузькому значенні цього слова правова взаємодія підприємств різних видів транспорту - це врегульовані нормами права правовід­носини, які виникають між ними у процесі перевезення пасажирів і вантажів, які закріплені у відповідних кодексах (статутах) окремих видів транспорту та укладених на їхній основі договорах.

З такого формулювання випливає, що:

1) головна мета взаємодії - це перевезення (транспортування);


  1. відносини, що виникають між підприємствами різних видів транспорту — це діяльність з перевезення (транспортування), яка здійснюється не одним видом транспорту;

  2. правова взаємодія - це врегульована нормами права (і не тільки транспортного) діяльність видів транспорту зі здійснення єдиного транспортного процесу;

4) ці правові норми закріплені у відповідних нормативно-правових актах, до яких належать закони та підзаконні акти.

Взаємодія різних видів транспорту може виражатися у різних організаційно-правових формах, наприклад, шляхом послідовного укладення кількох угод перевезення. Відповідно до цього імпортні вантажі, які перевозяться до українських портів морським транс­портом, доставляються в ці порти на підставі договору морського перевезення, який оформлюється коносаментом, а вже з портів ван­тажі відправляються в межах держави за договорами залізничного перевезення вантажів (якщо вантаж перевозиться залізничним транспортом). Слід виділити й таку форму взаємодії, як пряме вод­не сполучення. У цьому разі транспортування вантажів здійсню­ють річкові та морські види транспорту.

Зважаючи на те, що обидва ці види належать до однієї галу­зі водного транспорту, охоплюються єдиним керівництвом Міністерства інфрастуктури України, являють подібні технологічні процеси, не потребують для врегулювання додаткової спеціально-юридичної бази, то й окремого розгляду ця частина теми не потребує.


Територіальна організація транспортної системи ґрунтується на взаємодії усіх видів транспорту.

Формами територіальної організації транспорту є залізничні щії, вузли, автостанції, морські і річкові порти, пристані, аеро-ги. Взаємодія різних видів транспорту здійснюється в транс­портних вузлах змішаного типу.

Найбільш характерними є змішані перевезення вантажів заліз­ничним і автомобільним транспортом. Технологічна взаємодія залізничного і автомобільного транспорту проходить при зміша­ному залізнично-автомобільному взаємозв'язку, коли перевезен­ня вантажів розпочато одним видом транспорту, а продовжується воно в пункті перевантаження — іншими. Автомобільний транс­порт забезпечує функціонування виробництва тих регіонів, де відсутні залізниці. Він здійснює перевезення вантажів із залізничних станцій або ж, навпаки, розпочинає перевезення і доставку вантажів у пункти перевантаження на залізничний транспорт, а також при доставці автомобільним транспортом вантажів із складів відправників на за­лізничні станції вивіз вантажів із станцій на склади отримувача.

Для територіальної організації транспортної системи характер­ним є поєднання лінійних і пунктових елементів. До лінійних елементів належить мережа шляхів сполучення. Густота цієї ме­режі, її конфігурація, пропускна і провізна спроможність окре­мих напрямів визначають значною мірою обсяг транспортної роботи. Формування транспортної мережі, її видова структура, гус­тота (щільність) шляхів сполучення як у цілому, так і окремих видів транспорту, проходження основних магістралей визначаються галузевою структурою господарства, його виробничою спеціалізацією, територіальною організацією, густотою населених пунктів, особли­востями історичного розвитку, природними умовами, а також економіко-географічним положенням території країни або її регіонів.

Україна має надзвичайно сприятливі передумови для формуван­ня і розміщення транспортної мережі. Зокрема, галузева структура народного господарства та його територіальна організація, вигідне скономіко-географічне положення визначили розвиток і розміщен­ня залізничного, автомобільного, трубопровідного транспорту.


При цьому економіко-географічне положення істотно вплину­ло на проходження транзитних магістралей, трубопроводів, формування транспортних вузлів змішаного типу. Рівнинний рельєф І сприяє повсюдному розміщенню шляхів сполучення. Вихід до узбережжя Чорного і Азовського морів, наявність зручних бухт на їх узбережжі вплинули на будівництво морських портів і розвиток морсь­кого транспорту. Наявність судноплавних річок (Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг та ін.) сприяла розвитку річкового транспорту. В цілому в Україні розвинуті всі види транспорту. Динаміка вантажооб

У перевезенні вантажів різко виділяється автомобільний транспорт. Незважаючи на те, що за останні шість жів обсяги перевезення вантажів цим видом транспорту зменшились більше ніж у 3,9 раза, його частка залишається досить високою і становить 70% від загального обсягу перевезених вантажівів транспортною системою України. Стабільними залишаю­ся обсяги перевезення вантажів трубопровідним транспортом, час як усіма іншими видами транспорту ці обсяги постійно скорочуються. Внаслідок цього частка трубопровідного транс-зрту значно зросла і досягла 13%, що майже дорівнює питомій зі залізничного транспорту (16%).

Основними причинами зниження обсягів перевезень вантажів були: загальна криза в економіці України; скорочення обсягів виробництва основних вантажотвірних галузей; скорочення експортно-імпортних перевезень; нестача транспортних засобів, їх фізичне зстаріння і незадовільний стан; обмеження поставок нової техні-і; неповне забезпечення транспорту паливом і запчастинами та ін. Порушення господарських зв'язків України з країнами СНД гребує створення власної виробничо-ремонтної бази галузі. Середня дальність перевезення вантажів за останні п'ять років не змінилась і в 2010 р. становила: залізничним транспортом — 552 км; морським транспортом — 4388 км; річковим транспортом — 768 км; автомобільним транспортом — 18 км; трубопровідним транспортом — 799 км.

Розвиток змішаних пепевезегь вимагає застосування нової техніки і технології перевезення і перевантаження вантажів, відповідно нового нормативно-правового забезпечення. Одним з перспективних напрямів вдосконалення змішаних залізнично-водних перевезень є використання бесперевантажувальних засобів перевезення, до числа яких відносяться поромні переправи. Будучи найкоротшими сполучними ланками між окремими економічними регіонами країни, поромні переправи покращують транспортні зв'язки, скорочують терміни доставки і витрати на транспортування вантажів.


Переваги поромних перевезень порівняно з перевантажувальним варіантом доставки вантажів викликали їх прискорене зростання як у нас у країні, так і за кордоном. Планується будівництво нових поромних ліній і посилюються існуючі. Однак пропускні можливості поромних переправ ще не можуть задовольнити всіх потреб у перевезеннях, тому необхідно оптимізувати використання технічного оснащення наявних поромних комплексів. Крім того, зростання обсягів перевезень вантажів через поромні переправи вимагає рішення задачі раціонального розподілу перевезень між паралельними ходами.

Таким чином, введення нових поромних переправ і необхідність посилення пропускних здатностей існуючих визначають актуальність проблеми вдосконалення їх роботи, що можливо за рахунок раціоналізації планування перевезень вантажів у залізнично-водних повідомленнях і оптимізації технічного оснащення поромних комплексів.



следующая страница >>