refik.in.ua 1

Міністерство науки і освіти, молоді та спорту України

комунальний вищий навчальний заклад

«Олександрійський педагогічний коледж

імені В.О. Сухомлинського»

Навчально-методична картка заняття №

Назва та номер спеціальності 5.01010201 “Початкова освіта”

5.01020101 „Фізичне виховання”.
Предмет: Психологія.
Тема: Здібності.

Поняття про здібності. Задатки як передумова розвитку здібностей. Зв’язок здібностей з інтересами і нахилами. Види здібностей. Рівні розвитку здібностей. Умови формування здібностей.
^ Вид заняття: лекція
Мета заняття:

дати поняття про «здібності»; визначити особливості задатків як передумови розвитку здібностей; розкрити зв'язок здібностей з інтересами та нахилами; ознайомити з видами здібностей; визначити особливості розвитку здібностей; формувати вміння визначати умови формування здібностей; розвивати пам'ять, логічне мислення, спостережливість та уважність; виховувати любов до майбутньої професії, формувати пізнавальний інтерес.


Обладнання: роздатковий матеріал.
Література:
Основна:

  1. Психологія: Навчальний посібник /за ред. В.А. Крутецького. К., 1978. – 283 с.

  2. Психологія: Навчальний посібник/ О.В.Винославська, О.А. Бреусенко-Кузнєцов, В.Л.Зливков. – К: „ІНКОС”, 2005. – 352 с.

  3. Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія. Модульно-рейтинговий курс для студентів вищих навчальних закладів. К., 2004. – 304 с.

  4. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К., 2004. – 487 с.

  5. Психологія: Навчальний посібник/ за ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: „Либідь”, 2001 – 558 с.


Додаткова:

  1. Дрозденко К.С. Загальна психологія в таблицях і схемах: Навчальний посібник. – К., 2004. – 304 с.

  2. Психологічна енциклопедія/ О.М. Степанов. – К.: «Академівидав», 2006. – 424 с.

  3. Варій М.Й. Психологія: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 288 с.

  4. Цимбалюк І.М. Психологія: Навчальний посібник. – К., 2004 – 216 с.

Структура заняття


  1. Організаційна частина.




  1. Актуалізація опорних знань студентів.




  1. Повідомлення теми, формулювання мети та основних завдань. Мотивація навчальної діяльності.



  1. План заняття.
  1. ^

    Поняття про здібності. Задатки як передумова розвитку здібностей*.

  2. Види здібностей*.

  3. Рівні розвитку здібностей*.

  4. Умови формування здібностей*.

  5. Індивідуальні відмінності у здібностях людей.



5. Підведення підсумків.

    • Узагальнення матеріалу.

  • Здібності – це...

  • Назвіть види здібностей.

  • Розкрийте особливості розвитку здібностей.




  1. Завдання для самостійної роботи студентів.

  • Умови формування здібностей.



^

Тема: Здібності

План.

  1. Поняття про здібності. Задатки як передумова розвитку здібностей*.

  2. Види здібностей*.

  3. Рівні розвитку здібностей*.

  4. Умови формування здібностей*.

  5. ^

    Індивідуальні відмінності у здібностях людей.

1.

Поняття про здібності.



Що дає підставу говорити про наявність у людини здібностей до якої-небудь діяльності? Підставою слугує два показники: швидкість оволодіння діяльністю і якість досягнення.

Людину вважають здібною, якщо вона, по-перше, швидко і успішно оволодіває якою-небудь діяльністю, легко в порівнянні з іншими людьми набуває відповідного уміння і навиків та, по-друге, досягає значних результатів, які перевершують середній рівень

Від чого це залежить? Чому при однакових умовах одні люди швидше і легше оволодівають певною діяльністю та досягають в ній більших успіхів, ніж інші?

Кожна діяльність (педагогічна, музична, конструктивна, математична, літературна тощо) пред'являє людині певні вимоги до її психічних процесів, роботи аналізаторів, швидкості реакцій, до властивостей особистості. Одні люди можуть володіти відповідними якостями, в інших вони можуть бути слабко розвинені. Якщо люди володіють такими індивідуально-психологічними особливостями відповідної діяльності в найбільшій степені, то це значить, що вони здатні до цієї діяльності.
Здібності – це індивідуально-психологічні особливості людини, які відповідають вимогам даної діяльності і є умовою успішного її виконання.
Звернемо увагу на важливі ознаки цього визначення.

  1. Здібності – це індивідуальні особливості, т.б., те, що відрізняє одну людину від іншої.

  2. Це не просто особливості, а психологічні особливості. Тому довгі, гнучкі пальці (особливості піаніста) чи високий зріст (особливості баскетболіста) не є здібностями, хоч і допомагають досягати успіху у відповідній діяльності.

  3. Здібності – це не будь-які індивідуально-психологічні особливості, а лише ті, які відповідають вимогам певної діяльності.


Н., до здібностей відноситься: музичний слух та почуття ритму, яке необхідне для успішних занять музикою; конструктивна уява, необхідна для виконання діяльності конструктора, інженера; швидкість рухових реакцій, необхідна при заняттях деякими видами спорту.

Особливості здібностей:

  1. Поряд з індивідуальними особливостями психічних процесів (відчуттями і сприйманням, пам'яті, мислення, уяви) здібності є більш складними індивідуально-психологічними особливостями. Вони включають емоційно-вольові моменти, елементи відношення до дійсності і деякі особливості психічних процесів, але не зводяться до якихось психічних проявів (н., педагогічний так, математична спрямованість розуму чи естетична позиція в галузі літературної творчості).

  2. Будь-яка діяльність вимагає від людини не однієї здібності, а ряду взаємопов'язаних здібностей.

  3. Недолік, слабке місце якоїсь однієї окремої здібності може бути компенсований (повернутий) за рахунок посиленого розвитку інших. Ця якість компенсації здібностей дає широкі можливості для оволодіння різними видами діяльності, вибору професії.

  4. ^ Здібності формуються, виявляються тільки в діяльності.

Не спостерігаючи людини в діяльності, неможна говорити про наявність чи відсутність здібностей.

Не можна говорити про здібності до музики, якщо дитина це не займалася хоча б елементарними формами музичної діяльності, якщо її не навчали музиці. Тільки в процесі цього навчання з'ясується, які її здібності, швидко і легко чи повільно і з зусиллями будуть формуватися в неї почуття ритму, музична пам'ять.

  1. Людина не народжується здібною до тієї чи іншої діяльності, її здібності формуються, складаються, розвиваються в правильно організованій відповідній діяльності, на протязі її життя, під впливом навчання і виховання. Отже, здібності є прижиттєвим, а не вродженим утворенням.

  2. ^ Здібності тісно пов'язані зі знаннями, вміннями і навичками.

З одного боку, здібності залежать від знань, умінь і навиків – під час здобуття знань, умінь і навичок розвиваються здібності. З іншого боку, знання, вміння і навички залежать від здібностей – здібності дають можливість більш швидше, легше, міцніше та глибше оволодіти відповідними знаннями, уміннями і навичками. Н., під час отримання математичних з., у., н. розвиваються такі здібності, як математична пам'ять, здібність до геометричним просторовим уявленням, здібність до логічного мислення, при наявності математичної пам'яті, здібностей до логічного мислення оволодіння з., у., н. відбувається легше, швидше та успішніше.
^ Проте, ототожнювати здібності і з., у., н. не можна. Недостатні знання чи невміння не можна розуміти як відсутність здібностей. Суттєву помилку зробить той вчитель, який квапливо і поверхнево зробить висновок про відсутність здібностей в учня на підставі того, що дитина мало знає, має прогалини в знаннях, не володіє необхідними знаннями чи вміннями.

^ Подібну помилку допустили викладачі Академії мистецтв, які оцінили твори юного Василя Івановича Сурикова, майбутнього великого художника, який намагався вступити до Академії, таким чином: «За такі малюнки вам навіть мимо Академії треба заборонити ходити!» Але ж В.І. Суриков і в той час мав значні здібності, хоч вміння ы навички в галузі малювання в нього ще не досить розвинулись.

Миколу Васильовича Гоголя викладачі початкової школи вважали нездібним до вивчення російської мови.

Нездібним вважався в школі великий вчений-фізик Ісак Ньютон до фізики та математики.
Задатки як передумова розвитку здібностей
Природними передумовами розвитку здібностей називають задатками.

Задатки – це деякі вроджені анатомо-фізіологічні особливості мозку, нервової системи, аналізаторів, які визначають природні індивідуальні відмінності між людьми.

(В.А. Крутецький)

Задатки – це морфологічні й функціональні особливості будови мозку, органів чуття і руху, які природною передумовою розвитку здібностей.

(К.С. Дрозденко)

До задатків відносяться:

  1. Будова і функціонування окремих ділянок кори головного мозку.

Наявні індивідуальні відмінності в розміщення клітинних полів у корі півкуль головного мозку людини, а також відмічені індивідуальні особливості в будові клітинних шарів, спостерігаються відмінності в тих відростках, які сполучають одну півкулю з іншою.

  1. ^ Вроджені особливості зорового і слухового аналізаторів.

До задатків відносяться деякі вроджені особливості зорового і слухового аналізаторів. Відомо, о всі аналізатори побудовані на одному принципі, але вони відрізняються. Так, в слуховому аналізаторі у внутрішньому вусі є улітка з волосочками, які можуть впливати на відчуття в залежності від того, як ці волосочки розміщені.

  1. ^ Типологічні особливості нервової системи.

Залежить швидкість утворення тимчасових нервових зв'язків, їх міцність, сила зосередження уваги, витривалість нервової системи, розумова працездатність.

  1. ^ Залежно від співвідношення двох сигнальних систем.

І.П. Павлов розрізняв 3 типи ВНД: художній тип з перевагою другої сигнальної системи, мислительний тип з перевагою другої сигнальної системи, середній тип з врівноваженістю сигнальних систем. Людям з художнім типом характерна яскравість безпосередніх вражень, образність сприймання і пам'яті, багатство і жвавість уяви, емоційність. Люди мислительного типу схильні до аналізу і систематизації, до узагальнення, абстрактного мислення.
Особливості задатків:

  1. Задатки впливають на процес формування і розвитку здібностей. ^ Сприятливі умови сприяють успішному формуванню задатків.

Н., наявність відповідних задатків і сприятливих умов сприяє розвитку здібностей, так: лінгвістичними здібностями володів датський вчений ХІХ ст. Раска, який говорив 230 мовами. Математичний талант був розвинений в французького математика Е. Галуа, який з 19 років зробив геніальні математичні відкриття.

  1. Задатки – це тільки одна з умов формування здібностей.

Ні одна людина, якими б задатками вона не володіла, не може стати видатним музикантом, художником, математиком, поетом, якщо не буде займатися багато і наполегливо відповідною діяльністю.

  1. Задатки багатозначні.

На основі одного і того ж задатку можуть бути розвинені різні здібності.

Н., на основі такого задатку, як швидкість, точність, тонкість і спритність рухів, можуть в залежності від умов життя та діяльності розвиватись і здібності до плавних і координованим рухів тілом гімнаста, і здібність до швидких і точних рухів руки хірурга, і здібність до швидких і плавних рухів скрипаля.

На основі художнього типу можуть розвинутися здібності і актора, і письменника, і письменника, і музиканта; на основі мислительного типу – здібності і математика, і лінгвіста, і філософа.


  1. При наявності сприятливих задатків і при оптимальних умовах життя і діяльності здібності у дитини (н., музичні, літературні, художні, математичні тощо) можуть формуватися досить рано і розвиватись швидко.

У М. Римського-Корсакова нахил до музики виявився вже у дворічному віці;^ Вольфганг Амаде Моцарт, Фредерик Шопен почали складати перші музичні п'єси в 3 роки; Людвіг Ван Бетховен – в 4 роки. Ігор Федорович Стравінський, Микола Віталійович Лисенко в 9 років складали музичні композиції. О.С. Пушкін став писати вірші з 8 років, а Микола Олексійович Некрасов – з 9 років. Відомий художник Карл Павлович Брюллов в 9 років вступив до Академії мистецтв. Максим Фадейович Рильський почав писати літературні твори з 12 років, Іван Франкоз 12 років, Леся Українка в 13 років.

Проте, іноді умови не сприяють ранньому вияву здібностей. Але за появи таких умов здібності можуть виявитися і пізніше.

^ Н., Сергій Тимофійович Аксаков (російський письменник) опублікував свою першу книгу в 56 років, Іван Андрійович Крилов (російський байкар) першу байку – у 40 років.
^

2.

Види здібностей


І. За рівнем розвитку:

  1. Навчальні здібності – ті, які пов'язані із засвоєнням вже відомих способів виконання діяльності, здобуттям знань, умінь, навичок.

  2. Творчі здібності – ті, які пов'язані зі створенням нового, оригінального продукту, та знаходженням нових способів виконання діяльності.


ІІ. ^ За змістом і характером діяльності:

  1. Загальні – це здібності людини, що в тій чи іншій мірі виявляються у всіх видах її діяльності.

До загальних здібностей належать, Н., такі якості розуму, як розумова активність, критичність, систематичність, швидкість розумової орієнтації, зосереджена увага.

Серед видатних людей чимало особистостей з різнобічним розвитком загальних здібностей:^ Н., український поеті художни Т.Г. Шевченко; італійський живописець, скульптор, архітектор, учений-природодослідник, інженер Леонардо да Вінчі.


  1. Спеціальні – це здібності, що виявляються в окремих спеціальних галузях діяльності.

Спеціальні здібності – це здібності, які необхідні для успішного виконання певної діяльності – музичної, художньої, математичної, літературної, конструктивно-технічної тощо.

Люди, зі спеціальними здібностями можуть займатися лише музикою, живописом, літературою.
^ Н., австрійський композитор В.А. Моцерт, українська художниця Катерина Білокур.

  1. Математичні здібності залежать від розвитку математичної пам'яті (не пам'ять на числа, а пам'ять на загальні схеми міркувань і доведень); здатність до логічного мислення; швидке і широке узагальнення математичного матеріалу (Рене Декарт, Піфагор).

  2. Конструктивно-технічні включають у себе такі компоненти: спостережливість в галузі технічних пристроїв, точність і жвавість просторових уявлень, технічне мислення (академік Сергій Павлович Корольов).

  3. Музичні здібності складають єдність таких здібностей: чутливість до ритму; мелодійний слух (що виявляється в особливому сприйманні мелодії); чутливість до точності інтонацій; гармонійний слух (що виявляється у сприйманні акордів), музична пам'ять. (Ф.Шопен, Рахманінов, Л. Ван Бетховен)

  4. Літературні здібності включають в себе творчу активність і естетичну позицію, які поєднують окремі здібності – спостережливість, вразливість, образна пам'ять, творча уява, емоційність та виразність мови. (І.Котляревський, Леся Українка)

  5. Художні здібності формуються на основі: здібностей правильно оцінювати пропорції і світло, колір; творча уява. (Катерина Білокур, Айвазовський).

^ Загальні та спеціальні здібності взаємопов’язані й доповнюють одні одних. Серед видатних діячів було багато людей, у діяльності яких поєднувався високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей (М. Ломоносов, Т. Шевченко, М. Бородін та ін.).
ІІІ. За змістом:

  1. Розумові здібності.

  2. Фізичні здібності залежать від особливостей будови тіла, його природних даних. (Високий зріст – баскетбол, волейбол). Успіхи в спортивній діяльності залежать не тільки від природних даних, але й від наполегливих тренувань.


^ 3.

Рівні розвитку здібностей

І. Репродуктивний – це високий рівень засвоєння знань, оволодіння діяльністю.

Людина, яка знаходиться на репродуктивному рівні розвитку здібностей, виявляє високі уміння засвоювати знання, оволодівати діяльністю і здійснювати її відповідно до зразка, що пропонується.

ІІ. Творчий – створення нового, оригінального.

На творчому рівні розвитку здібностей людина створює нове, оригінальне. Зазначені рівні розвитку здібностей не слід вважати незмінними, оскільки кожна репродуктивна діяльність містить елементи творчості, а творча діяльність включає репродуктивну, без якої вона не може здійснюватися.
Здібності розвиваються в обдарованість, а потім в талановитість, геніальність.

  1. Обдарованість – це система здібностей людини, яка дозволяє їй досягнути значних успіхів в одній або кількох видах діяльності.

Обдарованість пов'язана з усім життям людини і виявляється на різних етапах її розвитку.


  1. Талант (від грец.- вага, міра) – це високий рівень спеціальних здібностей, завдяки яким людина створює продукти діяльності, що виділяються (серед інших) своєю новизною, оригінальністю, досконалістю і мають високу суспільну значущість.

^ Талан може виявлятися в усіх сферах людської праці: в організаторській і педагогічній діяльності, в науці, техніці, у виробництві. Тому талановитим може бути і лікар, і вчитель, і економіст, і фермер, і кваліфікований робітник.

^ Розвиток талантів залежить від загально-історичних умов, але несхильна прагнення до знань сприяє розвитку особистості. (М.В. Ломоносов – син рибака, Т.Г. Шевченко – син кріпосного селянина, винахідник паровозу Стефенсон – син робітника)


  1. Геніальність (від лат. - плідний) – найвищий рівень розвитку творчих можливостей особистості. Що виявляється у створенні якісно нових, унікальних продуктів матеріальної і духовної культури, які мають суспільну цінність.

Геній, образно кажучи, створює нову епоху в своїй царині знань. Для генія характерні: творча продуктивність, оволодіння культурною спадщиною минулого і водночас рішуче долання старих норм і традицій. Геніальні людина своєю творчою діяльністю сприяє прогресивному розвитку суспільства.




^

4.

Умови формування здібностей


  1. Природну основу розвитку здібностей становлять задатки.

  2. Першою ознакою зародження здібностей є виявлення інтересів та нахилів – стійка спрямованість індивіда на певну діяльність, якою він прагне займатися.

^ Справжній нахил поряд з тяжінням до діяльності призводить до швидкого досягнення високих результатів. Хибний нахил, на відміну від справжнього, може виявлятися у споглядальному ставленні до чогось або, незважаючи на активне захоплення, дає посередні результати.


  1. Врахування у виховному процесі сенситивних періодів формування функцій.

Кожна дитина в своєму розвитку проходить періоди підвищеної чутливості до певних виховних впливів, до засвоєння тих чи інших видів діяльності. Наприклад, у віці двох-трьох років дитина інтенсивно оволодіває мовою оточення, яка згодом стає для неї рідною. Проте періоди особливої готовності до оволодіння певними видами діяльності рано чи пізно закінчуються. І якщо та чи інша функція не була розвинена у сензитивний період, то згодом її розвиток стане ускладненим, а то й зовсім неможливим. Саме тому, люди, які прагнуть вивчити іноземну мову у дорослому віці, докладають багатьох зусиль, але майже ніколи не володіють нею краще ніж рідною.


  1. Специфічним видом розвитку здібностей особистості є її психологічна підготовка до того чи іншого виду діяльності.

Наприклад, психологічна готовність особистості до професійної діяльності передбачає сформованість у неї знань й умінь з фаху, а також певних моральних і емоційно-вольових якостей.


  1. Розвитку здібностей сприяє наявність таких вольових якостей — ініціативності, рішучості, наполегливості, вміння володіти собою, переборювати труднощі.

^ Н., Петро Ілліч Чайковський писав: “Весь секрет у тому, що я працюю щоденно й акуратно. Стосовно цього я маю залізну волю над собою, і коли немає особливої наснаги до занять, то завжди вмію змусити себе перебороти несхильність і захопитися”.

Ілля Єфимович Репін говорив, що високий рівень досягнень – це винагорода за каторжну працю.

Альберт Ейнштейн одного разу зауважив в жартівливій формі, що він досяг успіхів тільки тому, що його відрізняла «впертість мула і величезне цікавість».

Томас Алва Едісон видатний вчений, який працював по 16 годин на добу, на запитання про причину його геніальності відповідав, що вона є результатом 99% поту і 1% таланту.

  1. ^

    Для розвитку здібностей важливі такі якості особистості, як самокритичність, вимогливість до себе.

Саме це змушувало великого винахідника Томаса Алву Едісона здійснювати тисячі дослідів, щоб знайти, наприклад, найбільш кращу конструкцію акумулятора.

^

Саме це змусило Олексія Максимовича Горького 7 разів переписувати рукопис «Мати».

Твір Льва Миколайовича Толстого «Крейцерові соната» (невеликий за об'ємом), але рукописи всіх варіантів цього твору, всіх поміток і нарисів в 160 разів більше за об'ємом, ніж сам твір.

^

  1. Здібності формуються і розвиваються в діяльності. Діяльність має відповідати таким умовам:

    1. Діяльність повинна викликати у дитини позитивні емоції, розвивати її інтереси.

^

Дитина повинна відчувати задоволення від діяльності, тоді буде виявлятися його ініціатива.

    1. Діяльність має бути творчою.

Н., розвитку літературних здібностей сприяє вправляння у написанні віршів, нарисів тощо.

    1. ^

      Діяльність має дещо перевищувати наявні можливості.

Л.С. Виготський: зона актуального розвитку, зона найближчого розвитку.

5.

Індивідуальні відмінності у здібностях людей


Спостереження за діяльністю людей показує, що у їхніх здібностях є певні відмінності. Здібності — це загальнолюдські властивості.

  1. Людина може те, чого не зможе найбільш організована тварина. Разом із тим у здібностях виявляється й індивідуальна своєрідність кожної людини.

Наявність індивідуальних відмінностей у здібностях людини є незаперечним фактом. Вони виявляються в тому, до чого особливо здатна певна людина і якою мірою виявляються у неї здібності. Тут може виявитись якісна характеристика здібності, рівень її розвитку у людини.

Так, одна людина здібна до музики, інша — до техніки, третя — до наукової роботи, четверта — до малювання тощо.

  1. У межах однієї здібності люди можуть виявляти різний рівень здібностей — низький, посередній, високий. Чим зумовлюються такі відмінності? Вони не є природженими, хоча ми іноді чуємо, наприклад, що “ця дитина здібна” чи “не здібна” від природи.

  2. Як і всі інші індивідуально-психологічні особливості, здібності не даються людині в готовому вигляді як щось властиве їй від природи. Здібності кожної людини, її індивідуальні особливості є результатом її розвитку. Обстоювати такий погляд необхідно, оскільки існували різні тлумачення ролі спадкового у здібностях людей.

Так, ще Платон стверджував, що здібності є природженими, і всі знання, якими користується людина, — це її спомини про перебування в ідеальному світі “абсолютних знань”. У Р. Декарта є вчення про природженість здібностей, відоме як вчення про природжені ідеї. На думку Ф. Галля, рівень розвитку психічних якостей пов’язаний з розміром окремих частин мозку, і якщо кістки черепа повністю відповідають вигинам та западинам у мозку, то за черепом людини можна визначити її здібності. Ф. Галль склав навіть так звану френологічну карту (від грецьк. phren — розум), де поверхня черепа була поділена на 27 частин, і кожна з цих частин відповідала певним психічним здібностям.
^ Неправомірною виявилася гіпотеза про залежність здібностей від маси мозку. Відомо, що маса мозку дорослої людини становить приблизно 1400–1600 г. Мозок І. Тургенєва важив 2012 г, А. Франса —1017 г. Але всі вони були видатними людьми з високим рівнем розвитку здібностей.

  1. Найбільш правомірною є гіпотеза про зв’язок задатків з мікроструктурою мозку та органів чуття, залежно від якої і відбувається функціонування клітин, а також з диференційними особливостями нервових процесів (сила, врівноваженість, рухливість нервової системи, а також її тип). Розвитку здібностей сприяє спадковість соціальних умов життя. Так, у родині Й. Баха було 57 музикантів, з яких 20 — видатних.

  2. Індивідуальні особливості здібностей виявляються в різнобічності чи однобічності їх розвитку. Різнобічні здібності мали М. Ломоносов, Д. Менделєєв, М. Бородін, Т. Шевченко та ін.