refik.in.ua   1 ... 6 7 8 9 10

Продуктами матеріального виробництва є конкретні речі, що задовольняють фізичні потреби людини - харчування, житло, одяг, транспортні засоби, а також виробництво засобів виробництва - машини, устаткування; інфраструктура - комплекс виробничих і невиробничих галузей і сфер діяльності, що забезпечують процес і умови відтворення.

Стандарти на продукти матеріального виробництва встановлюють кількісні та якісні характеристики речей.

Продуктом духовного виробництва є знання та ідеї. Стандартами на ці продукти є встановлення термінів і дефініцій для них, наукові визначення.

Стандарти на речі встановлюють такі виміри й ознаки, що становлять споживчу вартість виробів.

Стандарти на терміни і визначення представляють собою інструментарій мислительної діяльності. Стандарти слугують і для репродукції знань, і для створення нових знань. За допомогою стандартів дисциплінується мислительна діяльність.

Під стандартизацією розуміється процес установлення нормативних визначальних ознак об'єктів для унормованої організації створення продуктів матеріального і духовного виробництва.

Створенням стандартів займається спеціальний орган виконавчої влади - Держстандарт України. Ця потужна установа готує та публікує стандарти - керівні документи, які мають директивну функцію, тобто всі, хто виготовляє продукт матеріального чи духовного виробництва, мають обов'язково дотримуватися тих параметрів, які закладено у стандартах.

Існують два різновиди, стандартів. Один із них визначає, у я кий спосіб має створюватись матеріальний виріб, яким вимогам він маг відповідати, які методи вживаються для встановлення його властивостей, які правила його використання тощо.


Другий різновид стандартів дає нормативи на терміни та визначення, які слугують інструментами пошукове-мислительної діяльності.

Тут можна виділити два підвиди. Один стосується сфери матеріального виробництва - підвид Л, другий характеризує терміни та визначення безвідносно до сфери застосування, дає нормативи вживання цієї категорії як апарату мислення - підвид Б.

Будь-який різновид містить два складники. Один з них - це дані, що є спільними для всіх стандартів. До них належать: передмова, де вказується, яка установа розробила стандарт, ким він внесений, ким і коли затверджений, хто й розробниками; нормативні посилання, що називають джерела, використані для створення стандарту; ключові слова.

Другим складником є відомості, що стосуються об'єкта стандартизації.

Розглянемо вказані вище різновиди та підвиди.

Прикладом першого різновиду є ДСТУ 2190-93, що означає загальні технічні умови, яким мають відповідати матеріальні вироби, у даному випадку велосипеди для дітей. До цього ж різновиду відноситься ДСТУ 2419-94, що окреслює метод визначення радіоактивності посуду фарфорового і фаянсового.

ДСТУ 2735-94 наведено правило використання дорожніх огороджень і напрямних пристроїв. Інакше кажучи, стандарти першого різновиду містять параметри виробничого процесу, оцінки створеного продукту матеріального виробництва.

Розглянемо далі другий різновид стандарту, а саме підвид Л.

Прикладом візьмемо ДСТУ 2643-94. Труби сталеві та чавунні. Терміни та визначення. У стандарті є десять розділів.


1. Галузь використання. У ньому вказано, що встановлювані терміни та визначення використовують ті галузі виготовлення та експлуатації металевих І чавунних труб. Стандарт цей обов'язковий для всіх установ, що діють в Україні.

2. Основні, положення,. Тут говориться про умови використання, про можливість змін, які не можуть порушувати обсяг і зміст понять, визначених у стандарті, а також дасться характеристика структури стандарту.

3. Загальні поняття. Тут наводяться терміни - труба, сталева труба, чавунна труба та відповідники чотирма мовами: німецькою, англійською, французького та російською.

Крім того, дається дефініція до терміна труба українською та російською мовами обсягом у п'ятнадцять повнозначних слів.

У 4-8 розділах вміщено терміни та визначення різновидів сталевих труб українською та російською мовами, а також відповідники - терміни німецькою, англійського та французькою мовами.

Приклад: 4.1. Сталева безшовна труба. Сталева труба, що не має зварного шва або іншого з'єднання вздовж труби. Стальная труба, не имеющая стального шва или другого соединения вдоль трубы.

У дев'ятому розділі даються за тією ж схемою терміни та визначення на чавунні труби.

Десятий розділ містить терміни та визначення спеціального випробування труб.

Стандарт подає також п'ять абеткових покажчиків на всіх п'яти мовах.

У додатку наводиться перелік джерел, використаних для підбору іншомовних відповідників.


На завершення подаються ключові слова; стандарт, труби сталеві, труби чавунні, терміни, визначення.

Така структура і зміст одного зі стандартів на терміни та визначення, які вживаються для позначення матеріальних продуктів.

Цей стандарт визначає об'єкт у термінології як елемент дійсності, який можна відчути (речовий об'єкт) або уявити (неречовий об'єкт); розглядає терміни, що позначають неречові об'єкти, поняття, що виражають одиницю думки.

В основній частині даються терміни та визначення їх за такими розділами.

1. Мова та дійсність.

2. Поняття,

3. Визначення.

4. Термінологія.

5. Словник,

6. Автоматизація термінологічної роботи.

7. Теоретичні засади та практичне використання.

Укінці містяться абеткові покажчики українською, англійською, французькою, російською мовами.

Складний процес творення стандартів як на речові, так і на неречові об'єкти набирає, хоч і повільно, тих рис, які необхідні для унормування україномовної терміносистеми для всіх предметних галузей.

Розділ VII

Завдання для практичних занять

І. Програма опрацювання термінологічного словника

1. Вихідні дані словника.

2. Тин, з яких мов і на які мови здійснюється переклад; одногалузевий чи кількагалузевий.

3. Виклад і аналіз передмови.

4. Призначення.

5. Обсяг сторінок, кількість термінів.

6. Способи вираження словєсномовпих термінів.

6.1. Однослівні.

6.1.1. Іменники.

6.1.2. Прикметники.

6.1.3. Дієслова.

6.1.4. Прислівники.

6.1.5. За сферою вживання (філософські, загальнонаукові, галузеві).


6.1.6. За походженням (власномовні, запозичені).

6.1.7. Способи словотворення (лексико-семантичний, морфолого-синтаксичний, морфемний (за всіма різновидами).

6.2.Терміносполуки.

6.2.1. Модель терміносполук (за кількістю і характером слів, що входять до терміносполуки).

6.2.2. Стрижневі слова.

6.2.3. Детермінанти до стрижневих слів.

7. Абревіатури.

8. Епоніми.

9. «Ковані» слона,

10. Засоби вираження наукових понять.

11. Парадигматичні особливості в термінах (синонімія, омонімія, антонімія, паронімія).

12. Особливості витлумачення термінів (дефініція). Приклади та аналіз.

13. Позитивні сторони словника.

14. Негативні сторони словника.

15. Висновки.

II. Питання для самоперевірки

До розділу першого

1. Методологічна основа пізнання.

2. Структура світу.

3. Матеріальне і духовне виробництво.

4. Діяльність. Компоненти діяльності.

5. Конкретно-матеріальна діяльність.

6. Духовно-пізнавальна діяльність.

7. Знак.

8. Словесний знак. Семантика його.

9. Семантизація знака.

10. Структура і функція пізнавального процесу.

11. Різновиди пізнання.

12. Рівні наукового пізнання.

13. Одиниці відображення. Емпіричні, раціональні.

14. Дослідження, його різновиди.

15. Перетворення даних на інформацію.

16. Способи діяльності.

17. Аналіз.

18. Синтез.

19. Абстрагування. Ідеалізація.

20. Відношення.


21. Умовивід.

22. Доведення.

23. Визначення. Необхідне і достатнє;.

24. Верифікація.

25. Дедукція. Індукція в умовиводах.

26. Типологія.

27. Сходження від абстрактного до конкретного.

До розділу другого

1. Термін.

2. Термінознавство. Концептуальна основа.

3. Вимоги до терміна.

4. Термінологія.

5. Терміносистема.

6. Дефініція терміна.

7. Структурна модель терміна з його дефініцією.

8. Дефінієдум, дефінієнс.

9. Етапи творення терміна.

10. Сфера функціонування. Номени, терміноїди, номенклатурні назви, професіоналізм. ІІротерміни. Л. Сфера фіксації. Уніфікація терміна.

12. Етап стандартизації.

13. .Наука.

14. Теорія.

15. Ієрархія терміноодиниць у терміносистемі.

16. Мікросистема.

17. Мінісистема.

18. Макросистема.

19. Мегасистема.

20. Суперсистема.

21. Схема, модель ієрархії терміносистеми.

22. Види аналізу термінів: субстанціональний, структурний, функціональний.

23. Соціальне замовлення процесу термінологізації.

24.Багатоаспектна експертиза термінотворення.

25. Експертиза в плані змісту. Синонімія, полісемія, експресивність.

26. Позамовна експертиза. Соціальна вагомість; соціо-вимірювальні процедури; професіональна експертиза.

27.Внутрішньолінгвістична експертиза (деривативна гнучкість; відповідність нормам української мови; оптимальна довжина).

28. Організаційне забезпечення створення терміносистеми.

До розділу третього


1. Способи термінотворення за характером знака.

2. Словесномовні терміни.

3. Терміни за сферою вживання.

4. Терміни за походженням.

5. Тирміни-епоніми.

6.. Будова терміна. Однослівні, терміносполуки.

7. Терміни за характером об'єкта.

8. Терміни-іменники. Способи словотвору.

9. Лексико-семантичний словотвір.

10. Метафора, метонімія.

11. Лапкування.

12. Морфолого-синтаксичний спосіб.

13. Морфемний спосіб. Суфіксація, префіксація, конфіксація, словоскладання.

14. Формотворення іменників. Число, рід.

15. Термінотворення прикметників.

16. Немотивовані терміноприкметники.

17. Мотивовані терміноприкметники.

18. Морфемний словотвір у прикметників.

19. Дієслівне термінотворення. Семантичне, морфемне.

20. Формотворення дієслів. Вид, час.

21. Моногалузеві, полігалузеві дієслівні терміни.

22. Дієслівно-іменні сполуки.

23. Прислівниковий словотвір.

24. Терміносполуки.

25. Моделі за кількістю компонентів.

26. Несловесномовні позначення термінів.

27. Рубрикативні символи.

28. Лексична парадигматика в термінотворенні. Полісемія. Синонімія. Омонімія. Омоакронімія. Антонімія. Паронімія.

До розділу четвертого

1. Перший період термінотворення.

2. Другий період термінотворення.

3. Третій період термінотворення.

4. Східна Україна. Валуївський циркуляр. Емський указ. Київська «Громада». «Стара громада». Журнал «Основа».

5. Статті М. Левченка, П. Єфимепка.

6. Словникарство на Східній Україні.

7. Західний регіон.

8. І Верхратський. В. Левицький. С. Рудницький.

9. «Громада» (Женева).

10. НТШім. Т. Шевченка.

11. Формування мовознавчої термінології.

12. «Адельфотес».

13. Граматика Мелетія Смотрицького.

14. Граматика І. Ужевича.

15. Граматичні праці в Галичині.

16. Четвертий період термінотворення.

17. 1918-1920 рр. Перший етап.

18. 1921-1933 рр. «Термінологічний дощ».

19. Наукові установи термінотворення.

20. Третій етап (1934-1941 рр.).

21. Четвертий етап (1941-1960 рр.).

22. П'ятий етап (1961-1990 рр.).

23. П'ятий період термінотворення - сучасний.

До розділу п'ятого

1. Терміни у філологічних словниках,

2. Одномовні термінологічні словники.

3. Перекладні словники,

4. Одногалузеві.

5. Кількагалузеві.

6. Двомовні.

7. Кількамовні.

8. Двомовні нетлумачні.

9. Двомовні тлумачні.

10. Кількамовні тлумачні.

11. Словники етимології термінів.

12. Словники друкарських термінів.

До розділу шостого

1. Стандарти на терміни.

2. Стандартизація.

3. Стандарти на матеріальні вироби.

4. Стандарти на терміни та визначення.

5. Стандарти термінів і визначень у сфер; матеріального виробництва (підвид А).

6. Стандарти на терміни та визначення системи інформатики (підвид Б).

Використана та рекомендована література

До розділу першого

1. Виноградов В. В.


<< предыдущая страница   следующая страница >>