refik.in.ua 1

ВСТУП


Офіційна назва - Федеративна Республіка Бразилія.
Державний устрій - президентська федеративна республіка.
Географічне розташування - розташована у центрі Південної Америки, займає майже половину континенту.
      Бразилія - найбільша за площею і чисельністю населення держава Південної Америки. На півночі межує із заморським департаментом Франції Гвіаною (довжина кордону - 673 км), Сурінамом (597 км), Гайаною (1119 км), Венесуелою (2200 км) і Колумбією (1643 км); на заході - з Перу (1560 км); на південному заході - з Болівією (3400 км), Парагваєм (1290 км), Аргентиною (1224 км) і Уругваєм (985 км). На сході Бразилія омивається Атлантичним океаном.
Загальна протяжність кордону - 14691 км. Довжина берегової лінії від кордону з Гвіаною до кордону з Уругваєм - 6840 км.
 Площа території - 8,5 млн. кв. км.
Найвища вершина - Ла-Неблина на північному заході (3014 м).
Адміністративно-територіальний розподіл - 26 штатів і 1 федеральний округ, де розташована столиця.  Чисельність населення за оцінками на 2001 рік становила 174,5 млн. чоловік.
Столиця - Бразиліа - 2,1 млн. чоловік,
Найбільші міста: Сан-Паулу - 10,1 млн. чоловік, Ріо-де-Жанейро - 6,0 млн. чоловік, Салвадор - 2,5 млн. чоловік, Белу-Орізонті - 2,3 млн. чоловік, Форталеза - 2,2 млн. чоловік,
Державна мова - португальська. Поширені також англійська, німецька, італійська. Віросповідання - католицизм. Католики становлять- 89% населення (багато католиків африканського походження дотримуються також культу "кандомбле"), є протестанти (лютерани, методисти) й іудеї.

Релігія. Близько 80% населення Бразилії - католики. Велика частина іншого населення сповідає протестантство. Незначну частину складають іудеї, мусульмани й буддисти. Збереглися африканські культи, зокрема, кандомбле.

Грошова одиниця - бразильський реал. 1 BRR = 0.322963 USD (курс на 02.09.02).
Державний прапор - прийнятий в 1992. Являє собою прямокутне полотнище зеленого кольору, на якому у вигляді кола блакитного кольору зображена частина неба над Ріо-де-Жанейро із сузір'ям Південний хрест, вписаним у паралелограм жовтого кольору. Коло перетинає смуга білого кольору з девізом: "Порядок і прогрес".
      Національними Бразильськими кольорами є жовтий і зелений. Згідно з першими декретами про незалежність і державні символи Бразилії, зелений колір означає весну, жовтий - золото. Малюнок прапора створений в 1889 р. Концепцію малюнка запропонував професор Тексира Мендес. Розташування зірок у блакитному колі відповідає положенню, яке ці зірки займали у ніч на 15 листопада 1889 р.
Державний герб - сяюча п`ятипроменева зірка зеленого і золотого кольорів, з червоною облямівкою, у центрі якої, на круглому блакитному полі, п'ять срібних зірок - сузір'я Південного Хреста. Поле оточене блакитною облямівкою з двадцятьма шістьма (число міняється відповідно до числа бразильских штатів) срібними зірками. За зіркою розташовується меч, рукоятка якого видна у нижній частині герба, зірка оточена вінком з оливкових гілок.
 Членство у міжнародних організаціях - СОТ, МБРР, МВФ, МФЧХ, ООН, ОАД та інші.


  1. Особливості політичної системи Бразилії.

Уряд

Зараз у Бразилії діє сьома конституція, прийнята в 1988 році, після падіння військової диктатури у 1985 році. Згідно цієї конституції, Бразилія є федеративною президентською представницькою республікою, де президент є як главою держави, так і главою уряду.


Столицею Бразилії є місто Бразиліа. Адміністративна структура країни — федерація, проте Бразилія включає муніципалітети як автономні політичні об'єкти, що робить федерацію потрійною: тобто Союз, штати і муніципалітети.

Виконавча влада Союзу здійснюється урядом, очоленим президентом, який обирається на чотирирічний термін і може бути переобраним ще на один термін. Крім президента обирається і віце-президент, а решта урядових посадовців назначається президентом.

Законодавча влада Союзу здійснюється двопалатним Національним Конгресом. Палата депутатів обирається кожні чотири роки за системою пропорційного голосування та пропорційного представлення штатів. Члени Федерального Сенату обираються на восьмирічний термін частинами кожні чотири роки. Звичайний законотворчий процес вимагає участі президента, який має право накласти вето на новий законопроект та має виняткову прерогативу ініціативи законодавства з певних питань. Додатково, якщо доречні і термінові обставини виправдовують цей крок, президент може випустити наказ, який має обов'язкову силу закону і вступає в силу негайно. Наказ президента зберігає свою силу до 120 днів, якщо не відмінюється Конгресом.

Один з важливих принципів політики — система багатопартійності як гарантія політичної свободи. Зараз у Національному Конгресі представлені 28 політичних партій. У Бразилії дуже звичайно переходити з однієї партії до іншої, тому розміри та вплив партій часто змінюються.

Судова влада Бразилії здійснюється федеральними судами, які представлені як у столиці, так і у всіх штатах. Крім того, штати мають власні суди, але з дещо іншою юрисдикцією.


Зовнішня політика

Традиційно Бразилія була лідером в латиноамериканському суспільстві і грала важливу роль в системі колективної безпеки та економічній кооперації Західної півкулі. Зараз вона є членом Міжамериканського договору взаємної допомоги і член Організації американських держав. Недавно Бразилія почала надавати високий пріоритет відносинам із своїми південноамериканськими сусідами і входить до складу Амазонського пакту, Асоціації латиноамериканської інтеграції і Меркосур. Разом з Аргентиною, Чилі і США, Бразилія — один з гарантів перуансько-еквадорського мирного процесу. Вона посилала солдат у складі військ ООН для збереження миру у Бельгійське Конго, Кіпр, Мозамбік, Анголу, Східний Тимор та Гаїті. У 2004—2005 роках Бразилія входила до складу Ради Безпеки ООН в дев'ятий раз.

Відкриті питання бразильської зовнішньої політики включають кілька неврегульованих ділянок кордону з Уругваєм, невизнані бразильські зони інтересів в Антарктиці, що перекриваються з британською та аргентинською зонами, спроби розширити морську економічну зону уздовж бразильських берегів, та спроби разом з Німеччиною, Японією та Індією стати постійними членами Ради Безпеки ООН.


Збройні сили

Бразилія має найбільші в Латинській Америці збройні сили. Повне число солдат складає 317 тис., які розподіляються приблизно на 200 тис. у Армії (сухопутних військах), та по 50 тис. у військово-морському флоті та Військовій авіації. Чоловіки призиваються на службу в віці 19 років, хоча існує багато засобів відмовитися від служби — з 1,7 млн. чоловіків, що щорічно досягають призовного віку, тільки 133 тис. призиваються до збройних сил. Чоловіки та жінки можуть служити добровольцями з віку у 18 років.

Фінансування збройних сил відносно ВВП дуже мале, та склало лише 9,9 млрд. доларів США (1,1 % ВВП) в 2005 році. Це пояснюється відсутністю як зовнішніх, так і внутрішніх ворогів, та великим розміром Бразилії відносно сусідів. Зараз основними задачами збройних сил є охорона кордонів та просування економічного розвитку в Амазонії, боротьба з транспортом наркотиків з Андійського регіону та поліційні операції.


  1. Структура політичної системи Бразилії. Особливості парламентської та партійної системи.

Характер державного устрою та форма державного правління

Незалежність Бразилії проголошено 1822 р., однак країна ще довгий час була досить тісно пов'язана зі своєю колишньою метрополією — Порту­галією. Зокрема, главою бразильської держави з титулом імператора став спадкоємець португальського королівського престолу. У 1824 р. була прий­нята перша конституція Бразилії, що закріпила монархічну форму держав­ного правління і унітарну форму державного устрою. У 1834 р. здійснено ре­форму цієї конституції, яка призвела до розширення повноважень провін­цій.


У 1889 р. у Бразилії скинуто монархію, і першим же декретом тимчасово­го уряду було проголошено федеративну республіку. Новий державний лад був закріплений конституцією 1891 р. Протягом XX століття було прийнято кілька конституцій (1937, 1946, 1967, 1969 і 1988 рр.), кожна з яких дещо змінювала державний лад. Однак практично недоторканними залишилися його засади, насамперед федеративна форма державного устрою. Разом з тим бразильський федералізм, по суті, постійно еволюціонував у бік поси­лення влади «центру».

Конституція Бразилії від 2 вересня 1988 р. була прийнята установчими зборами. Цій події передувало поновлення демократії після повалення воєн­ного режиму і обрання національного конгресу у 1986 р. Саме цей представ­ницький орган самовизначився як конституційні збори і завершив процес розробки і введення основного закону. З прийняттям чинної Конституції розпочався період так званої Нової Республіки. Однією з особливостей змісту цієї Конституції є закріплення принципу економічної, політичної, соціальної і культурної інтеграції з іншими народами Латинської Америки з метою утворення «Латиноамериканської співдружності націй» (ст. 4).

За Конституцією Бразилія є президентською республікою. Однак форма державного правління цієї країни є відмінною від класичної президентської республіки. її особливості насамперед зумовлені визнанням за Президентом значно ширших владних повноважень. Зокрема, йому належить право зако­нодавчої ініціативи з ряду найважливіших питань. Парламент може делегу­вати Президенту повноваження на видання актів, що мають силу закону.

За формою державного устрою Бразилія є федеративною державою. До її складу входять 26 штатів, федеральний (столичний) округ і дві федеральні території, що не мають статусу штатів. В усіх штатах прийнято конституції, де змодельовано механізм владарювання, мало чим відмінний від федераль­ного. Законодавчу владу в штатах здійснюють однопалатні законодавчі збо­ри, виконавчу — обрані губернатори.


Федеральна Конституція встановила принципи розмежування компетенції між федерацією і штатами. У ній визначено три сфери повноважень: І сфера компетенції, що віднесена виключно до федерації, сфера спільної компетенції федерації та штатів і сфера конкуренції компетенцій. В останній сфері федеральні органи можуть тільки визначати загальні принци­пи певних напрямів державної діяльності, а органи штату мають їх конкре­тизувати.

Суттєвим обмеженням для владної діяльності на рівні штатів є згадуваний інститут федерального втручання. Можливість такого втручання припус­кається у багатьох випадках і на різних підставах. Саме втручання здійсню­ють різні федеральні органи, хоча вихідне рішення завжди приймає Прези­дент.

Для цілей врядування територія штатів поділена на муніципії. Населення цих адміністративно-територіальних одиниць строком на чотири роки оби­рає представницькі органи місцевого самоврядування — муніципалітети, а також на такий же строк префектів, котрі є відповідними виконавчими ор­ганами.

Політичні партії

Історично Бразильські політичні партії будувалися за рахунок влади землевласників, які також були місцевими політичними босами. Оскільки країна пережила|переживала| послідовну зміну військових|воєнних| і цивільних|громадянських| правителів після|потім| 1945 р., то партії пристосувалися до постійно змінної політичної системи, регулярно здійснюючи|скоювати,чинити| перегрупування. У 1965 р. всі політичні партії були заборонені, за винятком двох, які отримали|одержували| офіційне визнання|зізнання|, одна як урядова партія|, інша - як опозиційна. Практика| контролю партій, що діють, була припинена в 1979 г, і на якийсь час іншим партіям було дозволено діяти, по при дотриманні строго|суворий| певних умов. У 1985р. всі обмеження були скасовані і було дозволено вільне формування партій.


Серед партій, що діють, на сьогоднішній день найбільш значними є Національна партія перетворення, Соціальна демократична партія (СДП), Бразильська партія демократичного руху (БПДД), Партія ліберального фронту (ПЛФ), Демократична робітнича партія|, Робітнича партія і Бразильська прогресивна партія|.


  1. Аналіз останніх виборів у Бразилії.

У Бразилії завершилося голосування на виборах президента, парламенту, губернаторів і депутатів регіональних законодавчих зборів.

Кожен бразилець вибирав відразу шість представників до органів виконавчої і законодавчої влади - президента країни, губернатора одного з 26 штатів або федерального округу (де розташована столиця країни, місто Бразиліа), регіонального та федерального депутатів, а також двох сенаторів.

Виборчі дільниці по всій Бразилії працювали з 08:00  до 17:00 (14.00 до 23.00). За цей час, за оцінкою Вищого суду з питань виборів Бразилії (TSE), встигли проголосувати близько 135 мільйонів осіб. Люди стояли в довгих чергах, на північному сході країни в одного виборця не витримало серце, і він помер, не дочекавшись своєї черги.

Явка на виборах за традицією наближалася до 100%-ї, оскільки голосування за бразильськими законами є обов'язковим для громадян країни у віці від 18 до 70 років.

За попередніми даними TSE, за день голосування було зафіксовано 963 порушення виборчого законодавства, і 394 людини були затримані, з них 26 - кандидати на виборні посади різного рівня, які займалися забороненою законом агітацією на виборчих дільницях.

Для забезпечення громадської безпеки на виборах Федеральна поліція Бразилії мобілізувала додатково 7 тисяч поліцейських і 700 бійців Національної гвардії по всій країні.

За даними TSE, на посади різних рівнів у 2010 році претендують 22,57 тисячі осіб, з них 275 - на місця в Сенаті і 6,03 тисячі - в Палаті депутатів (відповідно верхній і нижній палатах бразильського парламенту).


Минулий президент Луїс Інасіу Лула да Сілва, якого, за останніми опитуваннями громадської думки, підтримують до 85% бразильців,  не бере участь у виборах, оскільки за конституцією не може висувати свою кандидатуру на третій термін поспіль. Хоча напередодні президентських виборів, 1 жовтня, у Бразилії були оголошені результати опитування громадської думки, який показав, що курс нинішнього глави держави Луїса Інасіу Лула да Сілва підтримують 85% жителів.

Після підрахунку майже всіх голосів колишня голова адміністрації президента Лули да Сілва має 47% голосів, в Жозе Серра відстає з 33% голосів.

Два кандидати змагалися у другому турі через місяць.

Щанс на перемогу у першому турі пані Руссефф втратила завдяки тому, що значну підтримку здобула кандидатка від Партії Зелених Марина Сілва, яка отримала 19% голосів.

Ділма Руссефф стала першою жінкою-президентом Бразилії.


ВИСНОВОК

Потрібно зробити висновок, що правова система Бразилії в цілому відноситься до романо-германської правової сім'ї, входячи в її відокремлену латиноамериканську групу. Найбільшу роль у формуванні бразильського права зіграла юридична культура колишній метрополії - Португалії, заснована на традиції римського права. Конституційне право багато в чому слід моделі США, кримінальне право зазнало вплив французької та італійської взірців, а громадянське було кодифіковані під впливом німецького законодавства.

Найважливішим етапом у розвитку бразильського права стало прийняття демократичної Конституції 1988 року, яка підвела лінію під багаторічним періодом військово-бюрократичних диктатур. До нового Основного закону було включено спеціальний розділ про економічний та фінансовий устрої держави. Економічний порядок у країні ґрунтується на праці людини з вільної ініціативи з метою забезпечення всім гідного існування відповідно із соціальною справедливістю. Поряд з широким переліком традиційних прав і свобод особистості бразильська Конституція містить деякі нововведення. Зокрема, це стосується запровадження процедури Хабеас дата, згідно з якою бразильські громадяни та іноземці, що проживають в країні, можуть мати доступ до інформації, якою володіють державні органи, і процедури mandate d'injuncaо, тобто вимоги видати судовий наказ кожного разу, коли відсутня будь-яка правова норма, внаслідок чого наноситься збиток громадянства або незалежності (суверенітету) громадянина.