refik.in.ua 1

1

Існування писемності на Русі в язичницький період, очевидно, підтримувалось як індивідуальним, так і груповим навчанням грамоти. Групове навчання було зародковою формою шкіл, які з’являються з винайденням буквенно-звукової системи письма. До прийняття християнства перші школи були двох типів:
– язичницькі школи, які задовольняють потреби язичницької верхівки;
– християнські школи. Відомо, що християнство проникає на Русь задовго до його офіційного запровадження.
Розвиткові освіти і шкільництва на Русі сприяло запровадження християнства. Воно прилучило Русь до античної культури і науки, зблизило її з багатьма країнами Європи.
Перше офіційне свідчення про появу шкіл на Русі датується 988 р. і пов’язане воно з хрещенням Русі. У "Повісті временних літ" вказується, що князь Володимир відкрив у Києві при Десятинній церкві школу "книжного вчення".
Хрещення Русі і розповсюдження грамотності через шкільне навчання були ланками однієї політики князя Володимира, який бажав укріплення держави, і тому прагнув підготувати грамотних людей, передусім, для державного апарату, які б могли уміло вести внутрішню і зовнішню політику.
З іншої сторони, і християнська церква була зацікавлена у підготовці освічених людей – ідеологів нової релігії. Та й рівень розвитку ремесла і торгівлі вимагав грамотних людей. Слід відзначити заслугу християнської церкви у поширенні шкільництва на Русі. Саме вона принесла сюди традицію шкільної освіти, якої на Русі не було.
Вслід за відкриттям школи Володимиром у 988 р., де було 300 дітей, древні літописи зберегли свідчення про відкриття ще ряду шкіл на Русі. На ХI ст., коли припадає період розквіту Київської Русі, тут склалася така система шкіл і виховання: школи "книжного вчення", монастирські школи, школи грамоти, кормильство, жіночі школи.

Школи "книжного вчення" – школи підвищеного типу. Як правило, тут викладалося "сім вільних мистецтв". Особливістю таких шкіл було те, що навчання здійснювалось за привнесеною християнством книжною системою, де головною була робота з книгою, з текстом. А це розширювало рамки пізнання і можливості освіти.



2

Історія університету розпочинається з 1841 р., коли було засновано медичний факультет Імператорського університету Св. Володимира. Сторінки історії НМУ прикрашають імена відомих вчених-лікарів — Миколи Пирогова, Володимира Караваєва, Героїв країни — Олександра Богомольця, Миколи Амосова, Євгена Чазова. Відомий письменник Михайло Булгаков також був вихованцем цього університету.

Морфологічний корпус
Зараз, у сучасних умовах, колектив університету на чолі з ректором — акад. АМН України В. Ф. Москаленком, робить все, щоб бути гідними своїх видатних попередників. Національний медичний університет удостоєний почесного звання «Лідер сучасної освіти», а згідно з державним рейтингом МОН України університет здобув перше місце за результатами діяльності 2006 р. і є кращим медичним навчальним закладом України.
Традиційно однією з найбільш популярних серед спеціальностей, за якими ведеться підготовка фахівців в університеті, є лікувальна справа (медичний факультет). Випускники цього факультету — лікарі різних профілів: акушери-гінекологи, хірурги, терапевти, дерматовенерологи — здобувають базову медичну освіту саме медичному факультеті. В цьому їм допомагає професорсько-викладацький склад 7 теоретичних та 9 клінічних кафедр факультету, на яких працююєть 8 членів-кореспондентів АМН України, 5 членів зарубіжних академій, 14 лауреатів Державних та іменних премій. На факультеті навчається близько 1500 студентів, в тому числі близько 300 іноземців з різних країн світу. На факультеті, як і в усьому університеті, широко впроваджуються новітні комп'ютерні технології, англомовне навчання, прогресивні форми навчально-виховного процесу (кредитно-модульна система)

Університет розпочинав як медичний факультет Київського університету св.Володимира, відкритий у 1841 році, через сім років після заснування університету. Створення медичного факультету наполегливо добивалися тодішні ректор університету М.Максимович та видатний хірург М.Пирогов. Велика потреба в лікарях, особливо у зв'язку з новими спалахами епідемічних захворювань, що загрожували поширитись по всій імперії, необхідність укомплектування армії військовими лікарями прискорили відкриття медичного факультету в Києві.

За п'ять років навчання на факультеті студенти вивчали і складали іспити з таких предметів: богослов'я, хімія, фізика, ботаніка, мінералогія, зоологія, анатомія, енциклопедія та методологія медицини, фізіологія, теоретична хірургія і офтальмологія, оперативна хірургія, патологічна анатомія, загальна терапія, спеціальна терапія, фармакологія і рецептура, акушерство, жіночі та дитячі хвороби, судова медицина, медична поліція і гігієна, фармакогнозія і фармація, хірургічна клініка, практичне акушерство, практична судова медицина. Після закінчення медичного факультету колишні державнокоштні студенти складали іспити на звання повітового лікаря, їх забезпечували карманними наборами лікарських інструментів, екіпірувальними грошима в сумі 42 руб. 85 1/2 коп. на кожного і направляли у військове, морське або цивільне відомство, де вони зобов'язані були прослужити 7,5 років. Зокрема, закінчив медичний факультет і письменник Михайло Булгаков.
У 1853 році став до ладу побудований за проектом архітектора О.Беретті один з найкращих у Європі анатомічних театрів (вул.Фундуклеївська, тепер - Богдана Хмельницького). Значною мірою це вдалося зробити завдяки енергійності та наполегливості другого завідувача кафедри анатомії О.Вальтера і за допомогою професора М.Козлова, який був домашнім лікарем тодішнього генерал-губернатора Д.Бібікова.

Викладачі брали безпосередню участь у боротьбі з епідіями холери у Києві, виїжджали добровольцями на фронт під час війни. Крім того, факультет проводив дослідження та відкривав нові кафедри, зокрема, в другій половині XIX століття було організовано одну з перших у Росії кафедру гігієни..